Проблеми студентів очима самих студентів

Студентство — один з найбільш значимих етапів у житті кожної людини. Однак це ще і час серйозних і глибоких міркувань про життя, про обрану професію, пора, коли студентові приходиться вирішувати безліч проблем.

Одна з найважливіших, як вважає студентка 5-го курсу факультету психології ТДПУ ім. Л.Н.Толстого Е.Веклічева, — це проблема міжособистісних стосунків у студентському середовищі. «Соціальна роль студентки 1-го курсу і проведене анкетування, — відзначає вона, — дозволили мені подивитися на міжособистісні стосунки студентів і пов'язані з ними проблеми "зсередини", очима безпосереднього учасника. Як показало анкетування, юнакам у педагогічному вузі складніше адаптуватися. Це ж стосується іногородніх студентів — тут чималу роль грає паралель "культура міста — культура села". Крім того, економічна неспроможність, відірваність від оселі і звичної обстановки, колишнього соціального оточення, розставання з дорогими людьми, як правило, далеко не позитивно позначається на соціальному самопочутті студентів, що виявляється перенасиченим негативними настроями. Спостерігається й угасання творчого потенціалу особистості, небажання учитися і брати участь у різних заходах. Острах конфронтації, індивідуальні страхи, негативні масові явища (алкоголізм, наркоманія, проституція, вандалізм), диференційовані інтереси, ціннісні і культурні орієнтири, відсутність тих людей, що надали б допомогу у подоланні труднощів, що виникають у процесі адаптації, стереотипи (у тому числі і недовіра офіційним інстанціям), нарешті, реформаційний період системи вищої освіти, зсув сприйняття студентського життя а сторону лише освітньої діяльності – все це відкладає негативний відбиток на стан студентського середовища в цілому».

Виходячи з цього, Е. Векличева пропонує чітко сформулювати цілі і задачі виховної, насамперед адаптаційної, діяльності відділів з соціально-психологічної роботи зі студентами, розробити основні інструменти і план реалізації відповідних програм. Ця необхідність обумовлена тим, що рівень інтеграції особистості в студентство (те, наскільки затишно вона себе почуває а групі) багато в чому визначає якість засвоєння професійних навичок, а отже, і якість тих кадрів, що покликані розвивати національну економіку.

Науковий інтерес Ю.Панової, студентки 5-го курсу факультету педагогіки і психології розвитку дитини ТДПУ ім. Л.М.Толстого, звернений до специфіки мотивації і рівня задоволеності професією студентів педагогічного вузу. Згідно даних автора, у 74% студентів 5-го курсу і 56% першокурсників внутрішня мотивація переважає над зовнішньою. Серед респондентів 1-го курсу в порівнянні з їхніми старшими товаришами більше тих, у кого переважає зовнішня позитивна (31%) і навіть зовнішня негативна мотивація (12,5%). Тобто в професійній діяльності для них більш важливі мотиви грошового заробітку, прагнення до просування по роботі, потреба у досягненні соціального престижу і поваги з боку інших, а також уникнення критики з боку керівників або колег. Ю.Панова вважає, що це пов'язано з недостатньо ясними уявленнями першокурсників про практичну сторону діяльності педагога, основні цілі якої інші. Для першокурсників також важливим фактором є відповідність обраної професії їхнім здібностям, а для 5-го курсу – можливість самовдосконалення в процесі професійної діяльності. На 5-му курсі рівень задоволеності професією у 44% опитаних нижче середнього, дуже низький (незадоволеність) спостерігається у 12%, середній – у 19 %, вищий за середній — у 25%. У респондентів 1-го курсу цей показник досягає середнього рівня у 75% відповідей, вище за середній – у 25% Таким чином, найбільша задоволеність обраною професією спостерігається в першокурсників, до 5-го курсу рівень задоволеності істотно знижується. Однак, незважаючи на це, саме ставлення до професії залишається позитивним. Так, специфіка роботи вчителя подобається 81% опитаних 1-го курсу і 56% студентів 5-го курсу. Найбільше приваблює в обраній професії всіх респондентів можливість спілкування з людьми, дітьми, наявність умов для самовдосконалення, творчого ставлення до діяльності. Як негативні моменти майбутньої роботи всі студенти відзначають низьку зарплату і недостатню повагу до педагогів з боку суспільства. Приваблює опитаних у майбутній професії можливість працювати з людьми, займатися творчістю, передавати знання, виховувати підростаюче покоління. Однак задоволеність обраною професією набагато вища в першокурсників, що ще спираються на свої ідеальні уявлення про майбутню професійну діяльність. Однак створений ними образ при зіткненні з реаліями обраної професії поступово піддається змінам, і до 5-го курсу рівень задоволеності неминуче знижується. Тому встає задача не тільки збереження, але і значного зміцнення, розвитку в студентів інтересу до професії, починаючи з перших місяців навчання у вузі. Це складний процес, що включає й організацію суспільної роботи, і науково-дослідну діяльність майбутніх педагогів, і докладне знайомство з теоретичним і практичним змістом роботи з обраної ними спеціальності. Необхідним також, вважає автор дослідження, створення в сфері професійної освіти умов для надання особистості компетентної психолого-педагогічної допомоги в її пошуку професії для себе і себе в професії.

Студентка 3-го курсу природничо-наукового факультету ТДПУ ім. Л.М.Толстого Н.Загуменнова займалася вивченням і профілактикою стресових станів у студентів. Аналіз вихідного рівня психофізіологічного стану проводився автором за наступними параметрами: рівнем тривожності і нейротизму, типами темпераменту, формами поведінки в конфліктних ситуаціях, за показниками соматичного здоров'я, режиму дня і харчування, показникам рівня артеріального тиску, пульсу. У результаті показано, що значне число студентів (37-77%) за різними показниками можна віднести до групи ризику. При цьому в кожну сесію кількість студентів групи ризику зростає в 5 разів за показниками пульсу й у 2,5 рази за рівнем артеріального тиску. Аналізуючи особистісні особливості студентів з групи ризику, Н.Загуменнова виявила, що в ній переважають інтроверти — 82%, у 42% — високий рівень нейротизму, 25% меланхоліків, 22% флегматиків. Тривожно, що найбільш використовуваними способами виходу з конфлікту є неефективні форми: компроміс (53 %) та уникнення (30 %).

Для профілактики стресового стану студентів автором був розроблений спеціальний тренінг, спрямований на: 1) формування навичок саморегуляції студентів у стресових ситуаціях; 2) розширення репертуару форм поведінки; 3) зниження нервово-психічної напруги; 4) мобілізація резервних можливостей. Заняття за програмою тренінгу дають досить непоганий результат. Так що для студентів з високими стресовими показниками є ефективні шляхи, щоб боротися з цим станом.

Період студентства — це взагалі час високих емоційних перевантажень і переживань, на що звертає увагу студентка 2-го курсу природно-наукового факультету ТДПУ ім. Л.М.Толстого К.Матросова. «Емоції, – відзначає вона, – сигналізують про сприятливий або несприятливий розвиток подій, про більшу або меншу визначеність положення суб'єкта в системі міжособистісних відносин і забезпечують регулювання, налагодження його поведінки в умовах будь-якої діяльності. Тому метою проведеного нами дослідження було визначення спектра емоційних переживань студентів 1-го курсу. І результати уражають уяву. У кожному випадку з'ясувалася перевага в студентів гедоністичних емоцій – тобто емоцій, пов'язаних із задоволенням потреби в тілесному і щиросердечному комфорті, безтурботності і веселощах, а найменш прийнятними виявилися комунікативні — емоції, пов'язані з потребою спілкуватися, ділитися думками і переживаннями.

Чому ж комунікативні емоції не є першорядно значимими для студентів, що пов'язали своє професійну життя з діяльністю вчителя? Це дуже тривожний сигнал, над яким треба подумати і викладачам вузу, і самим студентам.

Вивчаючи проблеми формування моральної культури студентів, студентка 2-го курсу факультету іноземних мов ТДПУ ім. Л.М.Толстого Е.Ненашева дійшла висновку: у студенті закладений величезний внутрішній потенціал, необхідний для морального самовдосконалення. Але, на жаль, не для усіх актуальні задачі формування навичок здорового способу життя, дисциплінованості, критичного ставлення до себе, аналізу своєї діяльності – тобто того, без чого неможливо це моральне самовдосконалення. Наприклад, 20% опитаних називають головним ціннісним орієнтиром можливість будувати своє життя за власним сценарієм, допускаючи розбіжності його ходу із суспільними підвалинами. Але хіба навіть найстійкіший принцип вартий щастя іншої людини? Чи не є егоїстичним бажання проголошувати свої принципи єдино правильними? 36% опитаних студентів мріють про досягнення особистого щастя, забуваючи про щастя оточуючих людей. Але ж будь-який майбутній учитель (36% студентів упевнені, що пов'яжуть своє життя з цією професією) повинен був сказати: «Головна мета мого життя — "сіяти розумне, добре, вічне" і не за "щире дякую", просто в цьому моє щастя, моє щастя в щасті моїх учнів». Мотиви студентів педагогічних вузів не повинні обмежуватися особистими інтересами (це може стати однією з проблем формування педагогічної етики), майбутні вчителі повинні думати про суспільство, за виховання якого їм доведеться відповідати.

Проблемы молодежи глазами студентов: Материалы Всерос. студ. научно-практ. конф. — Тула, 2002

♦ Познайомтеся з результатами досліджень ваших колег-студентів. Чи згодні ви з їхньою точкою зору на виявлені проблеми студентського життя? Аргументуйте свою відповідь.

♦ Які проблеми ви вважаєте найбільш значимими в підготовці майбутнього вчителя? Наведіть приклади з вашого студентського життя.