Перше навчальне питання: " Причини виникнення неполадок технічних засобів. ".

Специфіка використання технічних засобів обумовлює роботу їхніх агрегатів, як правило, на несталих режимах, в умовах значних вібраційних і динамічних навантажень, що приводе до ушкоджень і порушення справного стану об'єкта.

Основною причиною ушкодження машин у процесі експлуатації служить погіршення технічного стану конструктивних елементів, що характеризується зміною геометричних розмірів сполучених деталей, появою надмірних зазорів. Наприклад, для двигуна це розміри деталей циліндропоршневої групи і кривошипно-шатунного механізму, для гальма-розміри гальмових накладок, барабанів і зазори між ними.

Утомлені руйнування деталей обумовлені частими знакоперемінними навантаженнями. Під впливом цих навантажень на робочих поверхнях деталей (валів коробки передач) з'являються дрібні тріщини, що потім стають причинами ушкоджень.

У процесі утримання машин на зберіганні під впливом зовнішніх факторів металеві деталі піддаються корозії. Корозійне ушкодження деталей, що викликає підвищений і навіть аварійний знос, можливо не тільки під час утриманні на зберіганні, але і при повсякденній експлуатації машин через порушення правил використання і технічного обслуговування. Так, наприклад, влучення в пальне вологи викликає руйнування сітки фільтрів.

Під впливом природнокліматичних факторів на машині відбувається старіння неметалічних виробів. З ним пов'язані втрати еластичності і поява тріщин на гумовотехнічних виробах, порушення лакофарбових покриттів поверхонь металевих деталей, старіння пластмасових виробів. Ці зміни можуть бути причиною ушкоджень на машині.

Визначена частина ушкоджень машин викликана порушенням правил евакуації застряглих машин і їхні буксирування чи транспортування різними засобами. Недотримання вимог установлених правил приводить до руйнування підкрилок, поломці агрегатів ходової частини, вириву буксирних гаків і т.п. Крім того, причинами появи ушкоджень машин можуть бути стихійні лиха і вплив вогню супротивника.

Незалежно від причин виникнення всі ушкодження поділяються на бойові ушкодження, поломки, аварії й катастрофи.

До бойових ушкоджень відносяться ушкодження, отримані в результаті впливу засобів поразки супротивника.

Поломкою вважається ушкодження, для усунення якого потрібно ремонт чи заміна деталей, складальних одиниць, номенклатура і кількість яких установлюються керівними документами. Наприклад, поломка торсіона, вихід з ладу стартера, ушкодження підкрилок.

Аварія — це ушкодження, для усунення яких потрібно ремонт чи заміна складальних одиниць, у більшій кількості, чим установлено для поломок, чи в результаті яких зразок не підлягає відновленню.

Катастрофа -- це ушкодження, поволікше за собою загибель людей.

Незалежно від характеру ушкоджень ремонт чи заміна несправного конструктивного елемента приводить до втрати боєздатності машини, витратам сил і засобів на її відновлення. Кожне ушкодження оформляється у встановленому порядку (після проведення відповідного розслідування).

Друге навчальне питання: " Види і методи ремонту. ".

Система ремонту технічних засобів є організаційною основою яка визначає і регламентує всі роботи по ремонту.,

До системи ремонту пред’являються такі вимоги:

- забезпечення постійного находження в строю максимальної кількості технічних засобів

- можливість використання системи як в мирний час, так і військовий час без перебудови.

- забезпечення максимальної простоти, планування і обліку,звітності і контролю всіх заходів передбачених системою.

Цим вимогам може відповідати така система, яка б передбачала можливість планування ремонтних робіт і забезпечувала б максимальне продовження термінів служби машин. В Збройних Силах прийнята система ремонту, при якій середній і капітальний ремонт плануються згідно встановлених норм міжремонтних ресурсів, а фактична необхідність в ремонті встановлюється за результатами перевірки.

Види ремонту можливо класифікувати по різним ознакам: за місцем проведення, за ступенем обхвату ремонтом складових частин виробу, по обсягу і трудоємкості ремонтних робіт.

За місцем проведення розрізняють заводський та військовий ремонт виробів

Заводський ремонт – це ремонт техніки на ремонтних підприємствах Міністерства оборони або заводах промисловості при передачі на які вироби знімаються з експлуатації. Заводський ремонт виконується на заводах, підлеглих начальнику ЦУЗРПП МО України

Військовий ремонт – це ремонт техніки в місцях розміщення або базування частин та ремонт несправної техніки силами і засобами екплуатуючих частин, рухомих ремонтних або ремонто-відновлювальних підрозділів, частини а також бригадами ремонтних підприємств МО або заводів промисловості.

По ступеню обхвату ремонтом складних частин виробу ремонт ділиться на спеціалізований та комплексний.

Спеціалізований ремонт – це ремонт а техніки, який виконується окремо або окремим номенклатурам його складових частин у відповідності з цільовим призначенням ремонтного підприємства або підрозділу. Наприклад, до спеціалізованого підприємства можемо віднести підприємство по ремонту двигунів, насосів, парових котлів.

В середині кожного заводу є спеціалізовані підрозділи /цехи, дільниці/, на яких проводиться ремонт якої-небудь встановленої номенклатури деталей та складальних одиниць /наприклад: агрегатів трансмісії, електроспецобладнання, баків, радіаторів і т.д./. До числа спеціалізованих підрозділів, призначених для виконання спеціалізованого ремонту, відносяться ремонтні взводи ремонтного відновлювального батальйону.

Комплексний ремонт– це ремонт виробів озброєння та техніки, який виконується по всім номенклатурам його складових частин, зміщений по місцю та часу його проведення. Якщо судити строго, то любе підприємство по капітальному ремонту не можна віднести до підприємства, на якому проводиться комплексний ремонт виробів, тому що більшість підприємств не ремонтують двигуни. Ні на одному підприємстві не ремонтують засоби зв'язку, стабілізатори озброєння та ін. Можна з деякою долею умовності сказати, що в ОРВБ проводиться комплексний середній ремонт в обсязі, який встановлений відповідною документацією.

По обсягу та трудоємкості ремонтних робіт, ремонт ділиться на поточний, середній, капітальний та регламентний.

Поточний ремонт – це ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення працездатності виробу і який полягає в заміні та відновлені окремих складових одиниць.

Поточний ремонт є неплановим і проводиться по потребі.

Із нормативів, приведених в керівництвах по військовому ремонту, можна зробити висновок, що заміна практично всіх складових частин виробів по трудоємкості може бути віднесена до поточного ремонту. Поточний ремонт, як правило, проводиться силами водіїв, взводів технічного обслуговування та ремонту, ремонтних підрозділів, частин та ОРВБ. В поточному ремонті техніки, який проводиться в частині, в обов'язковому порядку приймає участь водій (моторист).

Середній ремонт – це ремонт, який виконується для відновлення справності та часткового відновлення ресурсу виробу з заміною або відновленням складових частин обмеженої номенклатури та контролем технічного стану останніх

Терміни постановки кожного певного виробу в ремонт визначається річним планом експлуатації та виходу в ремонт техніки та озброєння.

Часткове відновлення ресурсу забезпечується за рахунок обов'язкового виконання визначеного переліку робіт на кожному виробі, в тому числі: розбирання двигуна та ходової частини, дефектація їх деталей та складальних одиниць, заміни та ремонту дефектних, обов'язкової заміни двигуна, контролю всіх інших частин виробів і усунення виявлених при цьому дефектів. Виконання такого переліку робіт потребує напевно більших, чим при поточному ремонті, трудозатрат.

В окремих випадках, при ремонті на готових агрегатах, допускається проведення середнього ремонту в ремонтних підрозділах частин. В середньому ремонті, який проводиться в ОРВБ , приймає участь екіпаж виробу.

Капітальний ремонт – це ремонт, який виконується для відновлення справності та повного чи близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною або відновленням будь-яких його частин, включаючи базові. Величини ресурсів, що забезпечуються проведенням капітального ремонту, були приведені при розгляді суті середнього ремонту. Терміни постановки виробів в капітальний ремонт також плануються в річному плані експлуатації та виходу в ремонт.

При капітальному ремонті проводиться повне розбирання виробів, їх складових частин та агрегатів, їх дефектація, ремонт або зміна на нові. Частина складальних одиниць, як вже відмічалось раніше (двигуни, засоби зв'язку та ін.), на даних підприємствах можуть не ремонтуватися, а відправляються для ремонту на спеціалізовані підприємства.

Капітальний ремонт проводиться: в мирний час – на стаціонарних ремонтних заводах , в військовий час -на заводах та рухомих заводах /РЗ/ фронтової підлеглості.

Регламентний ремонт – це плановий ремонт, який виконується з періодичністю та в обсязі, встановленими в експлуатаційній документаціі, незалежно від технічного стану виробу на момент початку ремонту. Регламентний ремонт передбачений для виробів, що довгий час знаходяться на збереганні, незалежно від їх напрацювання

За довгий час зберігання проходить старіння гумово-механічних та пластмасових виробів, на деталях з’являється іржа. Все це потребує проведення деяких ремонтних робіт.

Перелічені чотири види ремонту характерні для виробів в цілому. Для агрегатів виробів передбачено виконання ремонту двох видів: поточного та капітального. Поточний ремонт проводиться в ремонтних підрозділах частин та з'єднань в обсязі, встановленому керівництвами по військовому ремонту виробів.

Капітальний ремонт агрегатів проводиться на РЗ, а в військовий час, крім того, в окремих ремонтно-відновлювальних частинах фронтів, на рухомих ремонтних заводах /РЗ/, на ЗР. Ремонт виробів та їх складових частин в любому ремонтному органі може проводитись різними методами. Ці методи класифікуються по формі впливу на об'єкт ремонту і по формі організації ремонтного виробництва. необезлічений, комбінірований, агрегатний, індивідуальний, змішаний.

Знеособлений метод ремонту – це метод, при якому не зберігається належність відновлених складових частин до певного екземпляру виробу

Таким методом, наприклад, ремонтуються агрегати трансмісії, двигунів при капітальному ремонті, ходова частина виробів і деякі інші їх складові частини.

Обособлений метод ремонту – це метод, при якому зберігається належність відновлених складових частин до певного екземпляру виробу.

Комбінований метод ремонту – це метод, який заключається в одночасному використанні при ремонті виробу військової техніки і його складових частин знаособленого та необезліченого методів ремонту З використанням такого методу проводиться ремонт будь-якого зразка техніки в будь-якому ремонтному органі. При цьому частина знятих деталей або збірних одиниць після ремонту знову встановлюється на той же самий виріб, а останні після ремонту можуть бути здані на склад і в послідуючому використані для ремонту будь-якого іншого аналогічного виробу. Різновидністю обезліченого методу ремонту являється агрегатний метод. Це метод, при якому несправні агрегати заміняються новими або раніше відремонтованими Цей метод ремонту більш всього застосовується при ремонті техніки в польових умовах в військовий час, так як він забезпечує швидке повернення виробу в стрій і, згідно з цим, високу боєготовність і боєздатність частин. Недоліком методу являється необхідність мати велику кількість запасних агрегатів та деталей, маючи інколи значну масу і обсяг. Протилежним агрегатному являється індивідуальний метод ремонту, а їх комбінацією – змішаний. По формі організації ремонтного виробництва методи діляться на поточний і тупиковий. Поточний метод ремонту– це метод, при якому ремонт виконується на спеціалізованих робочих місцях з певною технологічною послідовністю та ритмом. Поточний метод ремонту в основному застосовується при капітальному ремонті техніки і їх деяких складових частин на РЗ. При цьому виріб переміщується по потоку з одного робочого місця на інше і на кожному із них виконується певний комплекс робіт. В відповідності з цим кожне робоче місце обладнано відповідним комплексом засобів технологічного оснащення, документації. В військових ремонтних органах ремонт виробів проводиться в основному тупиковим методом, при якому виріб находиться на одному робочому місці і весь комплекс ремонтних робіт виконуються однією бригадою ремонтників. Найбільш важливі роботи /наприклад по перевірці та ремонту озброєння, ЕКО, засобів зв'язку/ можуть виконуватися спеціалістами інших ремонтних підрозділів.

При організації ремонту необхідно виходити з того, що вони є достатньо складними виробами.

Тому і застосувати для їх ремонту якийсь інший конкретний метод практично неможливо. Тут необхідно розумне поєднання перелічених вище методів ремонту. При їх виборі необхідно виходити із конкретних умов ремонтного органу, до якого відносяться: наявність виробничої бази, навченого особистого складу, засобів технологічного оснащення, умов забезпечення запасними частинами та матеріалами. Тільки в цьому випадку ремонт буде проводиться достатньо ефективно та з високою якістю.

Поточний, середній та капітальний ремонт виконуються в ремонтних органах, які мають різну промислову базу, засоби технологічного оснащення та ін., а також різну підлеглість. В зв'язку з цим, коштовні вироби необхідно передавати в ремонт та отримувати із ремонту з оформленням відповідних документів, що встановлюють відповідальність як за збереження виробів, так і за порядок здачі виробів у всі види ремонту та отримання з них . З цими питаннями ви обов'язково зіткнетесь в своїй практичній діяльності в військах незалежно від займаємої посади – будь-то в бойових підрозділах чи ремонтних. Різниця буде заключатися в тому, що в одному випадку ви будете здавати машину в ремонт, в іншому – приймати її в ремонт та навпаки.

Здача в ремонт техніки і майна в ремонтний підрозділ військової частини здійснюється по розпорядженню відповідного заступника командира частини.

Командир ремонтного підрозділу розписується за прийняту в ремонт техніку в книзі обліку (ф.37) підрозділу, який здав в ремонт матеріальні цінності.

В ремонтну частину (майстерню) з’єднання техніка і майно приймаються в ремонт по нарядах (ф.5), які виписуються у відповідній службі з’єднання на підставі актів , що представляються військовими частинами (ф.12) донесень і заявок.

Здача оформлюється підписом приймача ремонтної частини в наряді (ф.5) або акті (ф.12), один екземпляр якого залишається у здатчика.

В ремонтну частину об’єднання (ремонтне підприємство МО України), а також на підприємства промисловості техніка здається по нарядах (ф.5) старшого органу управління відповідної служби.

Озброєння і техніка ,для яких передбачені формуляри (паспорти), здаються в середній і капітальний ремонт з актами (ф.12). На автомобільну техніку при здачі в капітальний ремонт складається крім того, прийомо-здаточний акт, передбачений Настановою по автомобільній службі.

Оформлений наряд (ф.5)або акт (ф.12) з підписом приймача ремонтної частини (підприємства) є підставою для внесення змін в обліку військової частини.

Озброєння і техніка , здані в середній ремонт, з обліку військової частини не виключаються, а здані в капітальний – виключаються.

Озброєння і техніка, направлені на випробування, дослідження, модернізацію і комплексні доробки на ремонтне підприємство, науково-дослідне підприємство МО України, а також на підприємство промисловості, з обліку військової частини виключаються.

Прийом від ремонтного підрозділу військової частини відремонтованих озброєння і техніки оформлюється підписами приймачів підрозділів в книгах обліку (ф.36 і 37), а від ремонтної частини з’єднання – підписами приймачів військових частин в нарядах (ф.5) і книзі обліку (ф.36).

В необхідних випадках (при заміні агрегатів, окремих систем) в ремонтній частині з’єднання складається акт (ф.12) з переліком в ньому обсягу виконаних ремонтних робіт і гарантійного напрацювання замінених агрегатів. Акт підписується особою, яка здає відремонтовані вироби , і приймачем військової частини.

Прийом від ремонтної частини об’єднання (ремонтного підприємства МО України), а також від підприємства промисловості відремонтованої техніки оформляється підписом приймача в наряді (ф.5), по якому здавалось техніка в ремонт, з обов’язковим складанням на кожну одиницю техніки акта (ф.12), а по автомобільній техніці – акта приймання відремонтованої техніки. В акті(ф.12) вказуються обсяг виконаного ремонту,

Гарантійні строки і напрацювання у цілому зразка техніки і окремих агрегатів і систем.