Методика виконання самостійної роботи

В ході практичного заняття після контролю початкового рівня знань студенти знайомляться з найбільш поширеними приладами, що використовуються для проведення радіаційного контролю, опановують методику роботи з ними.

Радіоактивність являє собою здатність деяких хімічних елементів спонтанно розпадатися з виникненням іонізуючого випромінювання, при цьому атомні ядра одних елементів перетворюються на інші.

Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до її іонізації (перетворення нейтральних атомів в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.

Основна системна одиниця вимірювання радіоактивності – Беккерель (Бк, Вq). 1 беккерель дорівнює одному спонтанному розпаду квантів електромагнітного випромінювання за 1 сек.

Позасистемна одиниця радіоактивності – Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3,7•10¹⁰ Бк.

В медичній практиці широко використовується ще одна одиниця активності – мг-екв. радію, що ураховує так звану -постійну, яка характеризує радіонуклід.

Розрізняють такі види іонізуючого випромінювання:

-випромінювання – потік важких часток, які складаються з двох нейтронів і двох протонів.

-випромінювання – потік електронів або позитронів.

-випромінювання – електромагнітне випромінювання, яке утворюється внаслідок радіоактивного розпаду, тобто упродовж переходу ядра атома з одного енергетичного рівня на в інший. Довжина хвилі цього випромінювання дорівнює 0,05-10 нм.

Рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менш, ніж 0,05 нм.

Кількість енергії, яка передається тканинам в результаті впливу іонізуючого випромінювання називають дозою.

Виділяють такі види доз: експозиційна, поглинута, еквівалентна та ефективна.

Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та гама- випромінювання у повітрі і, отже, являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’ємі. Одиниці вимірювання експозиційної дози – рентген (Р) або кулон на кг (Кл/кг).

Поглинута доза – це енергія іонізуючого випромінювання, яка поглинута тканинами організму, що опромінюється у перерахунку на одиницю маси. Одиниця вимірювання поглинутої дози – Грей (Гр,Gу). 1 Гр дорівнює 100 рад.

Еквівалентна доза (H.) являє собою величину поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k.), що враховує здатність певного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму. H = D  k. Коефіцієнт якості випромінювання є найбільшим для -випромінювання і дорівнює 20.

Одиниця вимірювання еквівалентної дози – Зіверт (Зв). 1 Зіверт дорівнює 100 бер (біологічний еквівалент рада).

Таблиця 1

Коефіцієнти якості для деяких видів іонізуючого випромінювання

Види іонізуючих випромінювань	Коефіцієнт якості (k.)
-випромінювання	1
рентгенівське випромінювання	1
­-випромінювання,	1
нейтрони	3-10 (у залежності від енергії)
-випромінювання	20 (при внутрішньому опроміненні)

Ефективна доза (H_еф) – являє собою величину еквівалентної дози, яка помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до впливу іонізуючого випромінювання. H_еф = H  W_r , де

H – еквівалентна доза

W_r – коефіцієнт, який враховує ступінь чутливості органів і тканин до іонізуючого випромінювання (табл. 2).

Одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної доз – Зіверт (Зв.). Позасистемна одиниця – Бер, тобто біологічний еквівалент рада. Цей показник використовується тому, що, залежно від фізичних властивостей випромінювання, біологічна ефективність однієї й тієї самої дози може бути різною. 1 Зіверт =100 Бер.

Таблиця 2