Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
оргхимлекц9.doc
Скачиваний:
23
Добавлен:
11.06.2015
Размер:
310.27 Кб
Скачать

2.3 Хімічні властивості

Полярність звязків С–О і О–Н визначає їх схильність до гетеролітичного розриву. Оскільки на атомі Карбону виникає частковий позитивний заряд (+), то він може виступати у ролі електрофільного центра, тобто піддаватися нуклеофільному атакуванню. Отже, для спиртів характерні реакції нуклеофільного заміщення (SN) гідроксильної групи. А частковий позитивний заряд (+) на атомі Гідрогену, звязаному з атомом Оксигену, зумовлює слабкі кислотні властивості. У той же час, неподілені електронні пари на атомі Оксигену сприяють виникненню основних властивостей і здатності спиртів бути нуклеофільними реагентами у реакціях з іншими сполуками.

Основний Нуклеофільний

центр центр

+ .. +

R ––––>CH2 –––––––> O <––––––––––– H

..

Електрофільний Кислотний

центр центр

І Кислотні властивості залежать у першу чергу від будови вуглецевого ланцюгу: зростання його довжини і збільшення кількості бокових радикалів посилює сумарний індуктивний ефект ( +І), а це приводить до зменшення полярності звязку О–Н і, як наслідок, до падіння кислотних властивостей у ряді спиртів: первинні > вторинні > третинні.

Кислотні властивості спиртів настільки слабкі, що вони не взаємодіють ні з лугами, ні основними оксидами, ні з солями слабких кислот, але реагують з активними металами (переважно лужними і лужноземельними) з утворенням твердих солеподібних речовин, які належать до класу алкоголятів, або алкоксидів:

СН3–СН2–ОН + Na –––––––> CH3–CH2–ONa + 1/2H2

Етанол Етанолят

(етоксид) натрію

Оскільки алкоголяти можна розглядати як солі надзвичайно слабких кислот, то зрозуміло, що у присутності навіть невеликої кількості води вони піддаються необоротному гідролізу:

СН3–СН2–ONa + H2O –––> CH3–CH2–OH + NaOH.

ІІ Основні властивості теж виявляються у дуже незначній мірі і зумовлюються гетероатомом Оксигену з неподіленими електронними парами. При охолодженні спирти можуть взаємодіяти із сильними мінеральними кислотами, утворюючи нестійкі солі алкілоксонію, які розпадаються при незначному нагріванні, а у випадку третинних спиртів – навіть при кімнатній температурі.

+ H t0

СН3–СН2–ОН + HBr CH3–CH2–O Br –––> C2H5OH + HBr

Н

Етанол

Бромід етилоксонію

ІІІ Реакції нуклеофільного заміщення за їх особливостями поділяються на три групи:

  • реакції SN, в яких спирти виступають у ролі сполук з електрофільним центром (С+) і атакуються нуклеофільними реагентами; до цього типу належать реакції перетворення спиртів на галогенопохідні;

  • реакції SN, в яких спирти виконують функцію нуклеофільного реагента – утворення складних естерів і взаємодія з галогенопохідними;

  • реакція SN, в яких молекули спирту одночасно є і нуклеофілами, і сполуками з електрофільним центром – міжмолекулярна дегідратація.

  1. Перетворення спиртів на галогеналкани.

Спирти взаємодіють з галогеноводневими кислотами, причому швидкість реакції

залежить як від будови спирту (третинні > вторинні > первинні), так і від природи кислоти (HI > HBr > HCl):

CH3–CH2–OH + HI ––––––––> CH3–CH2 – I + H2O.

Етанол Йодетан

Механізм реакції складається з декількох стадій. На першій стадії відбувається кислотно–основна взаємодія між спиртом – основою (за рахунок неподілених електронних пар на атомі О) і протоном Н+, який утворюється внаслідок дисоціації кислоти (НІ  Н+ +

+І):

.. + H

R–CH2–O–H + H+ R–CH2–O

.. H

Алкілоксоній–катіон

При цьому протон виконує дві важливі функції. По–перше, активує електрофільний центр (С+), оскільки позитивний заряд на атомі Оксигену ефективніше відтягує від атома С+ електронну густину, ніж гідроксильна група. І по–друге, протон Н+ звязує гідроксильну групу (після її відщеплення) з утворенням нуклеофуга – малодисоційованої сполуки води, що зміщує рівновагу у бік прямої реакції.

На другій стадії нуклеофіл (галогенід–іон) атакує електрофільний центр:

+ + H

R–CH2–O + I ––––––––> R–CH2–I + H2O

H

Йодалкан

Перейти від спиртів до галогенопохідних можна і при їх взаємодії з іншими галогенуючими реагентами, наприклад:

СН3–СН2–СН2–ОН + PCl5 ––––––––––> CH3–CH2–CH2–Cl + POCl3 + HCl,

Пропанол–1 1–Хлорпропан

3СН3–СН2–СН2–ОН + PCl3 ––––––––––> 3CH3–CH2–CH2–Cl + H3РО3,

Пропанол–1 1–Хлорпропан

CH3–CH2–CH2–OH + SOCl2 –––––––––––> CH3–CH2CH2–Cl + SO2 + HCl.

  1. Взаємодія з галогеналканами

Для проведення цієї реакції беруть як правило не спирт, а його найближче похідне –

алкоголят, який за рахунок алкоголят–іона виявляє сильнішу нуклеофільність порівняно з нейтральною молекулою. Внаслідок взаємодії утворюються прості етери – похідні спиртів, в яких атом Гідрогену гідроксильної групи заміщений на вуглеводневий радикал:

CH3

– + 

СН3–ONa + CH3–CH–CH3 –––> CH3–O–CH–CH3 + NaCl

Cl

Метанолят 2–Хлорпропан Метилізопропіловий

(методоксид) етер

натрію

  1. Утворення складних естерів

Взаємодія між спиртами і карбоновими чи мінеральними кислотами, внаслідок якої утворюються складні естери, називається реакцією естерифікації.

До реакції естерефікації належать також реакції між похідними спиртів та кислот, однак невідємною ознакою цих реакцій є утворення складних естерів.

В реакціях естерификації нуклеофільним реагентом виступає спирт.

З мінеральними кислотами:

..

СН3–СН2–ОН + HO–SO3H ––––> CH3–CH2–OSO3H + H2O

.. Етилгідросульфат

2СН3–СН2–ОН + HO–SO2ОH ––––> CH3–CH2–O–SO2 –О–СH2–СН3 + 2H2O

Етанол Сульфатна Диетилсульфат

кислота

СН3–СН2–ОН + HO–NO2 ––––> CH3–CH2–ONO2 + H2O

Етанол Нітратна Етилнітрат

кислота

У наведених схемах реакцій шрифтом виділені символи тих атомів, з яких утворюється нуклеофуг – вода.

З карбоновими кислотами:

.. + O O

CH3–CH2–O–H + CH3–C –––––––––> CH3–C + H2O

.. OH H2SO4 O–CH2–CH3

Етанол Оцтова кислота Етилацетат (етилетаноат)

OO

CH3–CH–СH3 + CH3–CН–С –––––––––> CH3–CН–С + H2O

  OH H2SO4  O–CH–CH3

ОН СН3 СН3

СН3

Пропанол–2 2–Метилпропанова Ізопропіл–2–метилпропаноат

кислота

Найкращу здатність до естерифікації виявляють первинні спирти, а найгіршу – третинні.

Механізм реакції естерифиікації буде розглянутий при вивченні карбонових кислот.

  1. Міжмолекулярна дегідратація. При нагріванні спирта в присутності каталітичної кількості сильної кислоти (найчастіше – H2SO4) відбувається відщеплення однієї молекули води від двох молекул алканолу з утворенням простого етера:

t0

2 CH3–CH2–OH –––––––> CH3–CH2–O–CH2–CH3 + H2O

Етанол H2SO4 Диетиловий етер

Якщо нагріванню піддавати два спирта, то одночасно утворюється суміш трьох етерів – двох симетричних і одного змішаного, наприклад:

CH3

t0

CH3–OH + CH3–CH(OH)–CH3 –––––––> CH3–O–CH–CH3 + H2O

Метанол Пропанол–2 H2SO4 Метилізопропіловий етер

t0

2 CH3OH –––––––> CH3–O–CH3 + H2O

Метанол H2SO4 Диметиловий етер

t0

2 CH3–CH–СH3 –––––––> CH3–CH–O–CH–CH3 + H2O

 H2SO4  

ОН СН3 СН3

Пропанол–2 Диізопропіловий етер

При міжмолекулярній дегідратації одна молекула спирту відіграє роль нуклеофіла, а інша – сполуки з електрофільним центром, який активується за допомогою протона сильної кислоти на першій стадії реакції:

+ + H

R–CH2–OH + H+ ––––––> R–CH2–O

H

Алкілоксоній–катіон

На другій стадії молекула нуклеофілу атакує електрофільний центр в алкілоксоній–катіоні:

+ H .. +

R–CH2––>O+ + HO–CH2–R ––––––––> R–CH2–O–CH2–R ––––––> R–CH2–O–CH2–R

H .. –H2O  –H+

Н

Найбільшу здатність до міжмолекулярної дегідратації виявляють первинні спирти потім – вторинні, а третинні спирти в цих умовах піддаються переважно внутрішньо– молекулярній дегідратації.

IV Реакції елімінування, або внутрішньомолекулярної дегідратації, є конкурентними процесами для щойно розглянутої міжмолекулярної дегідратації. Змінюючи умови проведення реакції (збільшенням кількості кислоти і підвищенням температури), можна добитися, що одна молекула Н2О буде відщеплюватися від однієї молекули спирта і утворюватиметься алкен.

Швидкість елімінування зростає у ряді: первинні спирти < вторинні < третинні. При цьому відщеплення атома Гідрогену при внутрішньомолекулярній дегідратації несиметричних вторинних і третинних алканолів проходить згідно із правилом Зайцева від найменш гідрогенізованого атома Карбону, наприклад:

t0

2 CH3–CH–СН2–СH3 –––––––> CH3–CH=CH–CH3 + H2O

 H2SO4

ОН

Бутанол–2 Бутен–2

CH3 СН3

 t0

CH3–С–СH2–СН3 –––––––> CH3–С=CH–CH3 + H2O

 H2SO4

ОН

2–Метилбутанол–2 2–Метилбутен–2

Механізм елімінування складається з трьох стадії:

  • активація електрофільного центру (С+) протоном Н+–каталізатором:

CH3 CH3

 

СН3–С–СН2–СН3 + Н+ ––––> CH3–C–CH2–CH3

 

OH O+

H H

Алкілоксонієвий катіон

  • відривання нуклеофуга і утворення карбкатіона

CH3

 +

СН3–С–СН2–СН3 ––––> CH3–C–CH2–CH3 + Н2О

 

+O СН3

H H

Карбкатіон Нуклеофуг

  • повернення (регенерація) каталізатора:

+

СН3–С–––СН–СН3 ––––> CH3–C=СН–CH3 + Н+

  

СH3 Н СН3

Продукт Каталізатор

У промисловості внутрішньомолекулярну дегідратацію спиртів проводять для добування алкенів. У якості каталізатора використовують Al2O3, ThO2, ZnCl2 при температурі 350–5000С.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]