Завдання:
Підтвердьте судження Б.Б. Шалагінова [1] про те, що «Аристофанівський комізм спирається на протиріччя між новою, антропологічною, плюралістичною мораллю, яку він не терпить, відкидає, і мораллю патріархально-полісною».
П|ознайомтесь із судженнями про Аристофана та своєрідність його комедій швейцарського вченого А. Боннара [5]. Наведіть приклади з комедій Аристофана, що свідчать про «землеробські» симпатії автора. Хто з героїв Аристофана, на вашу думку, підходить під визначення А. Боннара – «персонажі-гібриди»? Підтвердьте прикладами з текстів Аристофана, що його комедія є сатиричною й ліричною одночасно.||
Аристофан – син села. Якщо вірити «Ахарнянам», він народився на острові Егіна.| Й|в,білого батько мав|безсу невелику ділянку. Саме там він познайомився і уклав тісний дружній союз|спілку,сполучник| з|із| сільським життям, захисту якого присвятив всю свою творчість, там він навчився розпізнавати всі квіти садів і полів, вивчив назви птахів|птиць| і їхні пісні. У їх щебетанні він почув заклик Музи лісів. Він працював мотикою і лопатою, залізо яких так яскраво блищить на сонці, сповнюючи радістю серце землероба. Він брав участь в тих урочистих і веселих святкуваннях|, коли селянин зі|із| всією сім'єю, сподіваючись|надіючись| підвищити врожайність, простодушно обносить навколо|навкруг,довкола| своїх полів і виноградників емблему родючості – величезний фалл|, розфарбований в яскраві кольори|цвіт|. Послухайте, як він співає, повернувшись додому після|потім| війни, фалічний гімн, в якому Аристофан бачив джерело стародавньої|древньої| аттичної комедії:
Фалесе, Вакха спільнику,
Що з ним гуляєш ніч у ніч,
Розпуснику! Як радо я
По шостім році знову тут,
В своїм селі молюсь тобі…
Фалесе, гей, Фалесе, чи не краще то
Фракіянку, рабиню Стрімодорову,
Гарненьку, в лісі підстерігши з хмизом, враз
Обнять її, притиснути,
На землю впасти,
Фалесе мій!
Аристотель правий, вбачаючи в цих «фалічних піснях одне з джерел комедії. Подібні пісні сповнені найздоровішого комізму, пройняті радістю життя і блаженною ясністю духу богів «Іліади», повні|цілковиті| гомеричного сміху, чужого всякого|усякого| поняття про «гріх» і закон».
Аристофан потрапив|попав| до міста зовсім молодим. Він дуже швидко пізнав славу, так само швидко, як став лисіти (як він сам говорив) він ніколи не забув свого сільського дитинства; він сміється над городянами, знущається з їх дурості|дурниці| та злісті сміхом селянина. Погані громадяни, гордівники, лицеміри і дурні можуть його розгнівати, але|та| не можуть забрати у|в,біля| нього радість.
Його комічна уява характеризується передусім створенням|створінням| персонажів-гібридів, курйозної поетичної худоби, наприклад ос і суддів одночасно, що вражають|приголомшують| нас своєю карикатурною вірністю, їх правдою оси і судді, що злиться: оса, яка жалить, проливає світло на суддю – маніяка і злюку, який засуджує. Аристофан прищеплює|прищеплює| осу до судді, як він прищеплює|прищеплює| хвалькуватого солдата до Есхіла, ненажеру|обжору| до демагога або Еврипіда до красуні Єлени або романтичної Андромеди. Так народжуються| персонажі, правдиві і потворні: чудовиська, породжені уявою, виявляються|опиняються| правдою. І це завдяки дії, в яку їх залучає поет.
Завдяки винахідливості дії ми ніби дещо віддаляємося від дійсності й переносимося в світ, одночасно схожий на|із| наш і відмінний|інший| від нього. Аристофан створює в своїх комедіях низку|лаву,низку| світів, в яких природні закони і основи мислення виявляються не зовсім такими, як в нашому. Здається, що він бавиться|забавляється| – а чи не перенести нас на планету, де діє інший закон тяжіння і де почали|розпочали,зачали| б без зусилля робити|чинити| величезні стрибки і піднімати|підіймати| нечувану вагу|тягар|. В світі, створеному для них, і лише в ньому, персонажі Аристофана уявляються нам справжніми. Незвичайний|незвичний| характер|вдача| їх раптових вчинків стає для нас найочевиднішим і найприроднішим. <…>
Визначте функції хору в комедії Аристофана «Хмари». Підтвердьте або спростуйте думку дослідника В.В. Головні про те, що «роль хора в цій комедії містить протиріччя. … Є певна невідповідність між тим, що очікує глядач почути від Хмар, і тим, що він чує потім в пароді. Глядач очікує, що перед ним з`являться псевдобоги, які виступатимуть зі словом неправди. Між тим вступна пісня хору вражає своєю силою і красою. Вона може дати уявлення про серйозні ліричні партії, що зустрічаються в комедіях Аристофана» [5].
Прочитайте уривок з комедії Аристофана «Хмари». Зробіть висновок про природу Аристофанівського комізму. Поясніть сутність «фалічного гумору».
<…> Учень
А що сказав би ти про інший винахід
Сократів?
Стрепсіад
Про який? Прошу, скажи мені.
Учень
Раз Херефонт, сфеттієць, запитав його,
Якої думки він про комариний спів:
Комар гуде гортанню чи гузницею?
Стрепсіад
І що ж сказав про співи комарині він?
Учень
Він пояснив, що комарине черево
Вузеньке, й через це повітря з силою
Крізь нього тисне до проходу заднього.
Вузьким пройшовши ходом до розширення,
Воно із гузна гучно виривається.
Стрепсіад
То комарине гузно - це сурма якась?
Потрійно ви щасливі, гузн дослідники!
І позову позбутись - це як плюнути,
Якщо й в кишках ви комариних знаєтесь.
Учень
А раз глибока думка через ящірку
Загинула.
Стрепсіад
Та як це? Розкажи мені.
Учень
Вночі досліджував він обіг місяця,
Й, коли дивився вгору, рот роззявивши,
Його з покрівлі ящірка обгидила.
Стрепсіад
Це ж сміх! Обгидила Сократа ящірка!
Учень
А вчора ми не мали чим вечеряти.
Стрепсіад
Овва! Які ж він роздобув харчі для вас?
Учень
В палестрі стіл посипав злегка попелом,
Зігнув рожен, до того взяв ще важеля
Та й потягнув з палестри м'ясо жертовне.
Стрепсіад
Чого ж ми ще того Фалеса хвалимо?
То відчиняй же швидше школу думання
Й мерщій, мерщій Сократа покажи мені.
Я вчитись прагну. Відчиняй мені, мерщій!
Двері відчиняються, видно Сократових учнів.
Геракле славний! Що це за страховище?
Учень
Дивуєшся? За кого ж ти вважаєш їх?
Стрепсіад
Та за лаконців, в Пілосі захоплених.
Чого ж вони очима в землю втупились?
Учень
Шукають під землею.
Стрепсіад
Мабуть, хочеться
Цибулі? Та даремно не турбуйтеся.
Я знаю місце, де велика й гарна є.
А ті над чим так низько там нагнулися?
Учень
Глиб темряви під Тартаром досліджують.
Стрепсіад
А цей чого сидницю в небо виставив?
Учень
Це так він сам вивчає астрономію.
<…> Переклад Б. Тена
Основні поняття: комедія, Діонісії, фалічні пісні, фарс, травестія, комос, корифей, пролог, парод, ода, антода, епісодій, парабаса, агон, епірема, антиепірема, ексод.
Література
Основна:
Шалагінов Б.Б.Афінська комедія // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2004. – № 11. – С. 20-23.
Шалагінов Б.Б.Стародавня афінська комедія // Зарубіжна література в навчальних закладах. – 2002. – № 9. – С. 62-64.
Ярхо В.Н. Аристофан и его комедии // Аристофан. Избранные комедии. – М.: Худ. лит., 1974. – С. 5-29.
Ярхо В.Н.У истоков западноевропейской комедии. – М.: Наука. 1979. – 175 с.
Боннар А.Смех Аристофана // Боннар А. Греческая цивилизация: В 3 т. – Т. 2. – М.: Искусство, 1992. – С. 237-268.
Гусейнов Г. Аристофан. – М.: Искусство, 1988. – 270 с.
Штейн А.Л. Веселое искусство комедии. – М.: Просвещение, 1990.
Додаткова:
Білецький О.І. Неповторний Аристофан // www.ae-lib.org.ua/texts/biletsky_aristophaner
Ярхо В., Полонская К.Античная комедия. – М.: Наука, 1979.
Соболевский С.И. Аристофан и его время. – М.: АН СССР, 1957. – 419 с.
Гаспаров М.Л.Занимательная Греция: Рассказы о древнегреческой культуре. – М.: Новое литературное обозрение, 2006. – 432 с.
Аристофан. Сборник статей. – М.: Изд-во МГУ, 1956. – 196 с.