ющук 2004

120	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

Поміркуйте

У яких групах приголосних за місцем і способом творення випадає третій приголосний?

Чи в усіх іншомовних словах у групах приголосних стн вимовляється звук т? В інших групах приголосних? Числівник шістдесят вимовляється як [ш'іздеис'ат]. Які фонетичні зміни сталися в першій частині цього слова?

4 . Дія яких трьох фонетичних законів проявилася в утвореному від іменника невістка присвійному прикметнику невістчин [неив'ішчин]?

Чергуванняприголосних

| Чергування звуків — закономірна заміна одного звука ін- І шим у тому самому чи спорідненому слові.

При зміні й творенні слів задньоротові приголосні г, к, х, г за певних умов (унаслідок теперішнього чи історичного по- м'якшення) переходять у свистячі та шиплячі, а саме:

г — з — ж: нога — нозі — ніженька, друг — друзі — дружба, могти — можу, казати — кажу;

к — ц — ч: рука — руці — рученька, рік — у році — річний, пекти — печений, вулиця — вуличний;

х — с — ш: вухо — у вусі — вушенько, рух — у русі — рушити, ковалиха — ковалишин, колихати — колишу, писати — пишу,

ґ — дз — дж: ґерлиґа — герлидзі — ґерлидженька, Ґриґа — Ґридзі— Ґриджин.

Проте внаслідок дисиміляції (розподібнення) звуків замість закономірного ч вимовляється й пишеться ш у словах рушник, рушниця, дворушник (в'щрука), мірошник (від мірка), торішній (від торік), соняшник (від сонце), сердешний «бідолашний» (від

серце, але: сердечний «серцевий, щирий і т. п.»). В інших подібних випадках незалежно від вимови пишеться буква ч: молочний, пшеничний, сонячний, ячний, яєчня.

Приголосні фонеми

121

У дієсловах, крім того, відбувається перехід зубних приголосних д, т, з, с у шиплячі, а саме:

д—дж: садити—саджу— посаджений; водити—воджу— проводжати,загородити—-загороджу,правда—справджу- ватися (винятки: завадити — заважати, привидітися — увижатися);

зд — ждж: їздити — їжджу — в'їжджений; т — ч: платити — плачу — заплачений, хотіти — хочуть;

ст — щ: захистити — захищу — захищений, розмістити — розміщу—розміщувати.

Вінших частинах мови чергується д — ж (а не д — дж, як

удієсловах): уродити — урожай, огородити — огорожа, пого- да—погожий, переходити—перехожий,правда—справжній.

У звукосполученнях дт, тт перші звуки д і т чергуються з приголосним с: веду — вести, ненавидіти — ненависть, цвіт — цвісти, мету — мести.

Усі чергування приголосних позначаються на письмі відповідними буквами.

Поміркуйте

1.Як пересувається місце перепони під час чергування приголосних?

2.Іменник бунчужний (високий військовий чин в Україні в XVI—XVIII ст.) походить від слова бунЬук. Як первісно звучала твірна основа?

3.Як можна довести, що слова видно, привиджуватися, дивовижний, ненависть однокореневі?

4.У деяких топонімічних назвах як складова частина виступає слово Пуща. Від якої загальної назви воно походить?

5.Внаслідок дії яких двох протилежних фонетичних законів первісна форма дієслова *ведти перетворилася на вести?

6.Як можна довести, що слова чешу і коса споріднені?

7.Як можна довести, що грецьке Іопоз «слово» і українське застаріле олжа, Гіепоз «рід» і жона, латинське ҐІІЄГП5 і українське зима, лох і ніч, зсїіоіа і школа споріднені?

122	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

Зміни приголосних придодаваннісуфіксів-ськ-,-ств-

При творенні слів за допомогою суфіксів -ськ-, -ств- приголосні на стику твірної основи й суфікса можуть зазнавати різних змін.

У вимові зливаються в один звук такі приголосні, і це позначається на письмі:

г, з, ж + с = з: Кривий Ріг — криворізький, Прага — празький, Кавказ — кавказький, француз — французький, Збараж — збаразький, Париж — паризький; убогий — убозтво, боягуз — боягузтво;

к, ц, ч + с = ц: козак — козацький, Вінниця — вінницький, Гадяч — гадяцький; юнак — юнацтво, купець — купецтво, ткач — ткацтво;

х, с, ш + с = с: чех — чеський, Лепетиха — лепетиський, Одеса — одеський, Сиваш — сиваський; птах — птаство, товариш — товариство.

Винятки з цього правила на письмі й у більшості випадків у вимові становлять деякі прикметники, утворені від іншомовних слів: баски — баскський, тюрки — тюркський, Мекка — меккський, казах — казахський, Ла-Манш — ла-маншський.

Якщо твірна основа закінчується на д або т, то у вимові відбуваються зміни, які, проте, на письмі не позначаються, а саме:

а) на стику твірної основи й^уфікса чується дз, ц: завод + + ський = заводський [заводз'кий], люд + ство — людство

[л'удзтво], солдат + ський = солдатський [солдац'кий],

Корчуват(е) + ський = корчуватський [корчувац'кий], брат + ство = братство [брацтво];

б) кінцеві звуки твірної основи т і ст у разі збігу трьох і більше приголосних не вимовляються: президент +

+ський = президентський [президен'с'кий], лейборист +

+ський = лейбористський |лейборис'кий].

Якщо в кінці твірної основи після приголосного стоїть суфікс -к-, то при творенні прикметника на -ськ(ий) цей су-

123

фонеми

фікс випадає: Л 'ятихатки —• п 'ятихатський, Каховка — каховський, Чоколівка — чоколівський, Камчатка — камчатський.

Поміркуйте

Від яких іменників утворено прикметники норманський і нормандський? Чи доцільно вимовляти їх однаково?

Від якого слова утворено прикметник хвацький? Який принцип застосовано при його написанні? Відякоївласноїназви—ЗвенигородчиЗвенигород- ка—утвореноприкметникЗвенигородський?

Як утворено прикметники луцький (від Луцьк), краматорський (від Краматорськ), новоград-волин- ський? Сформулюйте правило.

§26

Уподібнення приголосних за місцем творення

>

Свистячі с, ц, з («сце їздзу») перед шиплячими ш, ч, ж, дж («ще їжджу») внаслідок регресивної асиміляції переходять у відповідні шиплячі: с — ш, ц — ч, з — ж. Це відбивається й на письмі: брязк — бряжчати, в'їздити — віжджений, пісок — піщаний, пуск — пущений, Київський — Київщина, Васько — Ващенко, козацький — козаччина.

Виняток на письмі становлять:

а) присвійні прикметники, у яких перед шиплячими незалежно від вимови пишеться та сама літера, що й у твірній основі: Параска — Парасчин [парашчин], Ониська — Онисьчин (але в прізвищі: Онищенко), Луцька — Луць- чин,Рузька—Рузьчин;

Щ префікси роз-, без-, з-, у яких пишеться буква з незалежно від вимови: розжитися, розчин, розширений, безшумний,безжальний,зчовгати,зжати;

в) Дієприслівники: принісши, привізши.

124	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

Шиплячі перед свистячими уподібнюються до свистячих, але на письмі це не відображається (перед свистячими пишеться та сама буква, що й у початковій формі слова): книжка — у

книжці [книз'ц'і], дошка — на дошці, чашка — у чашці, поличка — на поличці, зваж — зважся, вчиш — вчишся.

Зубні д, т перед свистячими та шиплячими у вимові якшо не випадають, то зазнають змін, але на письмі це не відображається (пишуться ті самі букви д, т, що й^в інших словах чи формах слова): сусідка — сусідці [сус'ідз'ц'і] — сусідчин [сус'іджчин], тітка — тітці [т'щ':і] — тітчин [т\іч:ин],

літати — льотчик [л'оч:ик|, погодитися — погодься [погодз'с'а], вчить — вчиться [учиц':а], молодий — молодший [молоджший], короткий — коротший [корочший].

Голосні фонеми

125

Ряд голосної фонеми визначається тим, яка частина язика напружується й піднімається: передня чи задня; піднесення — наскільки високо піднімається відповідна частина язика.

В українській мові є три голосні переднього ряду і три — заднього. У передньому ряду вони від низького до високого піднесення розташовуються так: є — и — і; у задньому — відповідно: а — о — у.

За міжнародною класифікацією і та у — звуки високого піднесення, и — високо-середнього, є та о — середнього, а — низького. Але якщо брати до уваги відносне положення язика при творенні різних суміжних звуків у кожному ряду, то в передньому ряду и сприймається як звук середнього піднесення (між і та є), а є —низького. Саме так розрізняють їх наші мовнослухові аналізатори.

Розташування голосних відповідно до їхнього творення і сприймання схематично можна зобразити так:

	Поміркуйте				Ряд
			Піднесення
	1 .	Від яких слів і як утворено іменники батьківщина,		передній	задній
		ліщина?	Високе
	2.	Як виникло слово щеплювати?		і	У
	3.	Які фонетичні зміни послідовно відбулися при тво-	Середнє	и	0
		ренні слів Одеса — одеський — Одещина?	Низьке	є	а
			Проміжки між положеннями язика при творенні голосних
			переднього ряду менші (бо вужча передня частина ротової по-
		ГОЛОСНІФОНЕМИ	рожнини), ніж при творенні голосних заднього ряду. Тому у
			сприйманні голосних переднього ряду частіше трапляється
			попарне сплутування їх (є — и, и — і), ніж голосних заднього
			ряду (а —о, о —у).
			Як вже зазначалося, під час вимовляння звуків о та у губи
			заокруглюються і витягуються трохи вперед — таким чином
		Система голосних фонем	збільшується об'єм ротового резонатора. Тому ці звуки нази-
			вають ще лабіалізованими (огубленими). На розрізнення звуків
	ГОЛОСНІ звуки складаються з чистого тону. В українській		як фонем ця ознака (лабіалізація) суттєво не впливає, вона
			відіграє лише допоміжну роль.
	мові 6 голосних фонем: а, о, у, є, и, і. Кожній голосній фонемі
			Голосні бувають наголошені й ненаголошені.
	притаманні чотири розрізнювальні (диференцшні) ознаки: чис-
			Н а г о л о ш е н и й	голосний вимовляється з більшою си-
	тий тон, ряд, піднесення, наголошеність чи ненаголошеність.
			І лою голосу й трохи довше, ніж ненаголошений. Голосні під

126	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

наголосом, а також в абсолютному кінці слова звучать чітко:

великий — велич, зелень — зелений, сидить — сидячи, голубка — голуб, сяюче — сяючи, випише — випиши, поле — поли.

Н е н а г о л о ш е н і голосні в українській мові не редукуються, тобто не скорочуються і не зникають, проте часом втрачають диференційну ознаку — нечітко фіксується піднесення. Тому ненаголошені голосні, які творяться поряд, можуть сплутуватися.

Сплутування можливе в таких чотирьох парах голосних: є — и: село |сеил6], директор |диеректор];

и — і: тривога *ітрівога], потім *[потим];

а— о: погони *[пагони] замість [погони]; о — у: кожух [коужух], зозуля [зоузул'а].

Загалом у літературній вимові ненаголошені голосні вимовляються досить виразно (особливо а, о, у, і), мало чим відрізняючись якісно від наголошених. Найменш розрізняються ненаголошені є та и.

Крім того, голосні характеризуються різною висотою тону, яка визначається другою формантою. Найнижчий тон має звук у, найвищий — і. Тон голосних зростає в такому порядку: у — о — а — є — и — і (приблизно 700 — 800 — 1 200 — 1 600 — 1 900 -2 200 Гц).

Голосні фонеми позначаються 10 буквами: а, о, у, є, и, і, я, ір, є, ї.

Поміркуйте

Який відсоток становлять голосні фонеми серед усіх фонем у якому-небудь уривкові тексту (на власний вибір)?

У поданих словах вимовте спочатку лише приголосні звуки, потім — голосні: запам'ятаймо, гарний, розмова. У якому випадку можна ще більш-менш здогадатися, яке слово мається на увазі? Зробіть висновок про роль голосних і приголосних фонем у мовленні.

Чому найчастіше сплутуються голосні є та и?

Голосні фонеми

127

Наголос

Однією з основних ознак голосних фонем є наголос, що виявляється тільки в слові.

Наголос в українській мові виконує подвійну функцію. По-перше, він об'єднує звукові комплекси в окремі слова. Наприклад, звуковий комплекс вищезазначений з одним наголосом сприймається як одне слово, а комплекс вище зазначений, що має два наголоси, позначає два слова. Так само: давноочікуваний, нижчезгаданий, передбачити і давно очікуваний, нижче згаданий, перёд бачити. По-друге, наголос виступає як засіб розрізнення слів та словоформ. Наприклад, подані парами слова вигода (користь) і вигода (зручність), захват (захоплення) і захват (пристрій, ширина робочого ходу), лікарський

(відлікар) [лікарський (відліки), похідний (від похід) і похідний

(який походить від чогось) — різні, на що й вказує наголос. У різних відмінках стоять слова руки і руки, вікна і вікна, різний вид мають дієслова насипати і насипати.

Наголос в українській мові вільний і рухомий, тобто* може падати на будь-який склад і під час змінювання слова пересуватися: голова — голови — голови — голів, казати — кажеш — кажу.

Система наголошування в українській мові досить складна. Тому у випадках сумніву шодо наголосу слід звертатися до словників.

Разом із тим спостерігаються й деякі закономірності в наголошуванні слів.

1. Віддієслівні іменники середнього роду на -ання, у яких більше двох складів, мають наголос, як правило, на суфіксі: навчання, завдання, запитання, читання, визнання, видання, пізнання, послання.

Але є й відхилення від цього правила: обладнання (набір механізмів тощо), нехтування, бігання, ковзання.

2. Наголос у багатьох іменниках жіночого роду із суфіксом -к(а) у множині переходить на закінчення: вказівка — вказівки, учителька — учительки, ластівка — ластівки, голка — голки, писанка — писанки; але: родичка — родички, сусідка — сусідки, верхівка — верхівки.

128	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

3.У багатьох двоскладових прикметниках наголос падає на закінчення", вузький, кружний, легкий, липкий, мілкий, низький, новий, нудний, пісний, різкий, сипкий, скучний, стійкий, стічний, страшний, твердий, тісний, тонкий, трудний,тяжкий,черствий,чіткий,чуткий,шкільний.

Уприслівниках, утворених від таких прикметників, наголос падає на перший склад: вузько, легко, мілко, нудно.

4.У дієсловах перший склад закінчень -емо, -имо, -ете, -ите не наголошується: несемо, несете (а не «несемо», «несёте»); ідемо, ідете (а не «ідемо», «ідете»); підемо, підете;будемо,будете;гуркочемо,гуркочете;гуркотимо, гуркотите;залишимо,залишите.

5.Треба запам'ятати наголос у таких словах: агент, бюлетень (множина: бюлетені), кулінарія, випадок, глядач, діалог,документ,засуха,монолог,ім'я,каталог,некролог, експерт, жевріти, квартал, кілометр, колія, компроміс, кропива, мерёжа, одинадцять, ознйка, оптовий, партер, пасквіль, пеня, перепис, перепустка, піна, предмет, приятель, приятелька, разом, рукопис, середина, сільськогосподарський, спина, співробітник, титульний, урочистий, феномен, цемент, центнер, черговий, чотирнадцять,шофёр.

6.У багатоскладових словах, крім основного, є ще побічні наголоси, які розташовуються через один або два склади відосновного:розказати,переробити,винагороджувати, безперечний,задоволений,подорож:.Побічнийнаголоснадає українській мові особливої співучості, плавності. У прискореному темпі мовлення він чується слабко, в уповільненому — сильніше. Особливо виразно такий наголос чується в складних словах: синьо-жовтий, гір-

нйчоддбувнйй, новобудова.

Поміркуйте

Які голосні — наголошені чи ненаголошені — можна без шкоди для розуміння слова вимовляти, розтягуючиїх?

Які помилки у вживанні наголосів трапляються в мовленні людей, з якими Ви спілкуєтеся?

Голосні фонеми	129

3. Як у віршах використовуються побічні наголоси для створення певного ритму мовлення?

4.Чи завжди в народних піснях слова наголошуються так само, як і у звичайній розмові?

Складоподіл і перенос частин слова

З голосними фонемами в усному мовленні пов'язаний поділ слова на склади, у писемному — допустимі переноси частин слова з рядка в рядок.

У слові стільки складів, скільки є голосних звуків. Приголосний, який стоїть безпосередньо перед голосним і

у вимові зливається з ним, належить до того самого складу, шо й голосний: че-ка-ють (а не чек-ай-уть), спо-ді-ва-ти-ся, си-джу, бо-йо-вий. Але якшо префікс або частина складного слова закінчується на приголосний, то перед наступним голосним цей приголосний відходить до попереднього складу: роз- орати,без-іменний,пед-інститут,пів-острів.

Між голосними може бути не один, а два й більше приголосних звуків, як, наприклад, у словах казка, сестра. Тоді поділ на склади відбувається так, щоб гучність звуків на початку кожного складу поступово наростала. Тому:

сонорний, що стоїть перед приголосним, відходить до попереднього складу: чай-ка, гол-ка, гор-дий, зав-жди, пір'-їн-ка, вій-на, сім'-я;

дзвінкий, шо стоїть перед глухим, теж відходить до попереднього складу: каз-ка, книж-ка, гряд-ка, зуб-ці;

в інших випадках приголосні переважно відходять до наступного складу: се-стра, ру-шник, у-смі-шка, ре-п 'ях, о-брій.

Склади бувають відкриті і закриті. Склад, шо закінчується на голосний звук, називається відкритим: го-ра, го- во-рю, ду-ма-ю, сві-тло. Склад, що закінчується на приголосний звук, називається закритим: гір-ський, край-ній, комфорт.

130	ФОНЕТИКА І ПИСЬМО

Частини слів із рядка в рядок переносяться так, як ці слова на слух діляться на склади: кар-ти-на, ра-джу-ся, за-твер- дже-но,над-зви-чай-ний.

Не можна:

а) залишати чи переносити одну букву, тому такі слова, як олія, одяг, удар, ящик, мрія, не діляться для переносу;

б) розривати буквосполучення дж, дз, які позначають одну фонему: си-джу (а не «сид-жу»), хо-джу (а не «ход-жу»), гу-дзик (а не «гуд-зик»); але: від-жив (а не «ві-джив»), під-звіт (а не «пі-дзвіт» і не «підз-віт»);

в) у складному слові відривати від другої частини одну букву, якщо вона не становить складу: дво-значний (а не «двоз-начний»), само-скид (а не «самос-кид»), землевласник (а не «землев-ласник»);

г) розривати ініціальні, а також комбіновані абревіатури:

ЧАЕС,УНІАН,МАГАТЕ,НАТО,ЛАЗ-125,ДемПУ.

Апостроф і м'який знак завжди залишаються при попередній букві: бур'-ян, об'-см, паль-ці.

Також не можна:

а) відривати скорочення від слів, яких вони стосуються: М. С. Грушевський (а не «М. С. // Грушевський»), проф. Тоцька (а не «проф. // Тоцька»), 2002 р. (а не «2002 // р.»), 25 км (а не «25 // км»), 200 куб. см (а не «200 // куб. І/ см»);

б) переносити закінчення, з'єднані з цифрами через дефіс: 2-го (а не «2- // го»), 16-му (а не «16- // му»);

в) розривати ірафічні скорочення: т-во, р-н, вид-во, і т. д., і т. /'«., і т. п.

Слова, подані повністю, можна будь-як переносити з рядка в рядок незалежно від їхнього значення: у // нас, пан // Михайло, професор // Круть, Іван // Петрович, 1991 // рік.

Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, які закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

131

Поміркуйте

1.Чи збігається поділ слова на склади з його будовою?

2.Яких складів у словах більше — відкритих чи закритих? Простежте це на невеликому тексті.

3.Чому небажані, хоч і не помилкові такі переноси:

вий-шов, ПОГ-ЛЯД, пес-тливий, пром-чати?

§30

Чергування голосних

Під час змінювання і творення слів можуть відбуватися чергування голосних фонем.

Найпоширенішим в українській мові є чергування о, є з і.

Воно відбувається:

а) у закритому складі: школа — шкіл, гора — гірський, чоло — чільний, радості — радість, слово — слів, ночі — ніч, батькова — батьків, воля — вільний, моя — мій, могти — міг, стою — стій, береза — беріз, перо — пір'я, женитися — жінка, ременя — ремінь, лебедя — лебідь, село — сіл, ковалева—ковалів,принесу—приніс,семи—сім, Києва— Київ;

б) у відкритому складі, якщо в наступному складі є суфікси -ок, -ець: гора — згірок, чоло — причілок, моста — місток, возити — візок, дзвонити — дзвінок, двері — одвірок,олово—олівець,острови—острівець,кончина— кінець, верховий — верхівець: а також: ущелина — щілина, прорвати—прірва,прозивати—прізвище;

в) перед подвоєнням приголосних: ночі — ніччю, солі — сіллю, дорога —роздоріжжя, ворота — підворіття, голка — гілля, речі — річчю, промені — проміння, мести — сміття, зелень — зілля;

г) У коренях дієслів перед наступним складом із суфіксом -а-або-ува-:берегти—зберігати, брехати—набріхува- ти,викоренити—викорінювати,гребти—згрібати,за- стебнути — застібати, зачепити — зачіпати, защепну-

132	ФОНЕТИКАІПИСЬМО

ти — защіпати, летіти — літати, мести — замітати, пекти—випікати, підперезати—підперізувати, плескати — запліскувати, плести — заплітати, стерегти — остерігати, стрелити— стріляти, текти— протікати, тесати — обтісувати, чекати — очікувати, чесати — зачісувати, шептати — нашіптувати, виволокти — ви- волікати,полоскати—прополіскувати.

Але чергування о, є з і в закритому складі не відбувається:

а) якщо о, є випадні або вставні: сон — сну, вогонь — вогню, садок — садка, пісок — піску, день — дня, орел — орла, квітень — квітня; вікно — вікон, сосна — сосон, весна — весен, дно — ден (виняток: шворінь — шворня); а також у словах: любов — любові, лоб — лоба, льон — льону, рот — рота, мох — моху, лев — лева;

б) у групах -оро-, -ере-, -оло-, -еле-, -ор-, -ер-, -ов-: ворон,сторож,поборов,берег,перед,голос,солод,розколов, молов,зелень,шелест,борг,борщ,верх,чверть,вовк,шовк (винятки: дорога — доріг, сторона — сторін, ворота — воріт, борода — борід, борона — борін, корова — корів, порога—поріг,оборогу—оборіг,морогу—моріг,смороду— сморід, береза — беріз, череда — черід, болото — боліт, стерегла—стеріг,зберегла—зберіг,волокла—воліктаін.);

в) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -роб,-лов:діловод,паровоз,медонос,хлібороб,риболов;але в частинах -хід, -гін, -ріг чергування відбувається: теплохід, пішохід, водогін, коногін, носоріг, Козеріг;

г) у книжних словах: пророк, потоп, закон, вирок, богослов, світоч, народ, прапор, завод; а також за традицією в деяких прізвищах: Боровиковський, Котляревський, Глібов (але:Голованівський,Желехівський,Миньківський,Щоголів

тощо);

ґ) в іншомовнихсловах: атом, вагон, вазон, метеор, шофер, студент,Лондон,Вашингтон,ДонКіхот, Бетховен,Ростов (іростовський), Тургенев (і тургенєвський), Ботев (і ботевський).

У кількох дієслівних коренях є (ер) перед суфіксами -а-,

-ува- чергується з и (ир): беру — збирати, визбирувати; вмер- ти—вмирати,дерти—здирати,перу—обпирати,простерти— простирати, сперти — спирати, терти — стирати, жерти — пожирати.

133

І\ фонеми

Подібне чергування є з и відбувається також у словах сте- лити—застилати(але:застеляти),клену(кляну)—проклинати.

У деяких випадках є чергується з о. Так, після шиплячих («ще їжджу») та й виступає звук є, якщо далі йде теперішній чи колишній м'який приголосний або шиплячий, і о, якщо далі йде споконвічно твердий нешиплячий приголосний:

вечеря—вечора (відвечір),женитися—жонатий, четвертий— чотири,чернетка—чорний,вершечок—вершок,лієчка—лійок.

Іноді трапляються відхилення від цього правила. Перед споконвічнотвердимнешиплячимможевиступатиє:жердка, щедрий, щепа, печера, щезнути, черга, червоний. І навпаки: вечоріти,чорниці,чорнило,кийочок.

У прикметниках після твердих приголосних вживається суфікс -ов: зимовий, службовий, судовий, мостовий, кварцовий, Іванова,братова.

Після м'яких та шиплячих:

якщо наголос падає на закінчення, також виступає суфікс -ов: польовий, тіньовий, осьовий, дійовий, дощовий, сторожовий;

якшо наголос падає на основу, то вживається суфікс -ев- (-єв-):травневий,кінцевий,алюмінієвий,грушевий,спарже- вий, життєвий (і життьовий), взуттєвий (і взуттьовйй), борщевий(іборщовий),Василёва,Мусієва,Дброшева,лікарева (пор.лікаря), стброжева.

Поміркуйте

1.З чого можна зробити висновок, що такі слова, як завод, батон, мішень, — недавно запозичені, а слова табір, дріт, якір, колір — давно запозичені?

2.Чому в прикметнику білоцерківський поява звука і на місці о в складі -ків- не відповідає загальному правилу?

3.У яких поданих парами словах шести — шостий, черниця — чорний приголосні перед звуком и колись вимовлялися м'яко, а в яких — твердо?

4.Які чергування відбулися колись у словах трясти —

трусити, в'язати — вузол, тягти — тугий, сухий — висихати, дух — дихати?

134	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

Розрізнення фонем є та и

Ненаголошені голосні фонеми є та и у вимові чуються майже однаково, але на письмі їх слід розрізняти.

Позначення на письмі ненаголошених фонем є та и в основах слів перевіряється переважно за допомогою наголосу: селитися, бо поселення; дешевий, бо дёшево; далеч, бо далёкий; вишневий, бо вишня; непримиренний, бомир; хибувати, бо хиба.

Однак при цьому треба враховувати випадки чергування є з и (див. § ЗО).

Крім того, в основах слів виступає фонема є і пишеться буква є:

а) там, де неясний звук випадає: вітер, бо вітру; січень, бо

січня; справедливий, бо правда. Але слід мати на увазі, шо в кількох дієсловах випадає ненаголошений и: згинати — зігну, відтинати — відітну, напинати — напну, починати — почну, розминати — розімну, засинати — засну, вмикати —увімкну, проривати — прорву, зажинати — жну;

б) там, де неясний звук чергується з і або о: берегти, бо

зберігати; променистий, бо промінь; сутеніти, бо сутінки, лебединий, болебідь; женитися, бо жонатий;

в) у групах -ере-, -еле-: берег, джерело, дерево, переміна, передмістя, ожеледь, щелепа, пелена (але: келих і рідше келех);

г) у суфіксах іменників -енн(я), -ен(я), -енк(о), -еньк(а), -ечк(а),-тель,прикметників-есеньк(ий),-ев(а),дієприк- метників -ен(ий), числівників -ер(о): оголошення, рішення, значення, кошеня, Опанасенко, безбатченко, ніченька, стежечка,вихователь,учитель,тонесенький,сторожева (хата), зачинений, обговорений, п ятеро, дев'ятеро.

Виступає фонема и і пишеться буква и в суфіксах іменників -ик, -иц(я), -ич, -иш(е), -иськ(о), -ин, -ин(а), -ив(о), присвійних прикметників-ин: дощик, ключик, дворик, прибиральниця, керманич, прізвище, дворище, житнисько, киянин, татарин, болгарин, свекрушин, Миколин, городина, садовина, паливо,

куриво, морозиво. Виняток: марево, зрідка: сяєво (сяйво), маєво

(майво).

Також виступає фонема и і пишеться и в переважно відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, бриньчати (хоч

бренькати), гриміти, дрижати, кривавий, криниця, кришити, стриміти,тривати,тривога,триножити,блищати,глитати.

Потрібно розрізняти префікси:

пре- з фонемою є і буквою є, який має значення «дуже»: премудрий (дуже мудрий), предобрий (дуже добрий), препогано (дуже погано); а також у словах: презирство, презирливий, престол,преподобний,преосвященний;

при- з фонемою и і буквою и, який вживається в усіх іншихзначеннях:привертати,привласнювати,прискорити, призначити,привокзальний,пристаркуватий,прибуток,пристосування,причал.

Виступає фонема є і пишеться є в іншомовних префіксах пре-, де-, дез-, ре-, екс-: преамбула, превалювати, превентивний, презентація, президент, президія, прем'єра, препарат, прерогатива, престиж, претендент, претензія, префект, прецедент, девальвація, деградація, дегустація, декларація, демобілізація, депортація, деформація, дезінформація, дезорганізація, реабілітація, реактор, ренесанс, реорганізація, ретрансляція, екс-президент.

У деяких словах (переважно іншомовних) написанняє таи правилами не регламентується: апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, керівник, легалізація, легітимний, математика, медаль, педагог, педикюр, рекетир, тепер, тремтіти, феномен; директор, диригент, кишеня, лимон, минулий, пиріг, шинель і т. д. Написання таких слів треба перевіряти за орфографічним словником.

Поміркуйте

1.Якого походження звук є в словах справедливий, донечка (утворене від донька), крапелька'?

2.В групах -ере-, -еле- виступає фонема є. Але чому пишеться и в словах перина, метелиця?

Розрізнення фонем и та /

В основах багатьох незапозичених слів фонема і непостій на: вона, як правило, виникає на місці інших голосних уна" слідок чергування з о або є (див. § ЗО) у н а ~

При цьому треба мати на увазі, що в кількох словах вається чергування і та и: діти - дитина, Т^ підвісити — висіти, ліпити — злипатися.

Постійно фонема і виступає:

а) у суфіксах -інь, -іш(ий), -ісіньк(ий): теплінь, широчінь Ый' ' СтруНКІШий> сУхі™й> гарячіший " Т і

б) відповідно до вимови після м'яких або пом'якшених пои голосних: літо, тісний, сіно, ніжний, білий, піна, річка

На початку слова завжди пишеться буква і: ім'я іскра ікоа іти, іграшка. Щоправда, у вимові незапозичених слів перед н

та р чується звук и: іній [ин'ій], інколи [инколи]		інший [ин
ший], іржа [иржа], ірій [ир'ій].	]'	" І и н ~

В основах незапозичених слів пишеться буква и:

а) відповідно до вимови після твердих приголосних (звук и не чергується з о та є): риба, вибір, тихий^ислий

ширина,приріст,сировина,пишатися;

'

б) у відкритих складах -ри-, -ли- у словах бриніти, гриміти, дрижати, кривавий, криниця, крихітний, кришити стриміти, тривати тривога, триножити, чорнобривий блищати, глитати (але: дрімати, тріщати).

За допомогою фонем і та и розрізняються суфікси- -інн(я) з фонемою і, який вживається у віддієслівних іменниках: служіння збайдужіння, сушіння, кришіння, волочіння, везіння; -инн(я) з фонемою и, який вживається лише в збірних іменниках: бурячиння, маковиння, шумовиння баговиння, ластовиння, павутиння. Але якщо збірна назва утворена від іменника на -інь, то виступає -іння волосінь - волостня, корінь - коріння, промінь — проміння;

-і(ти) з фонемою і, що вказує, як правило на неперехідність дії: біліти, синіти, золотіти, каламутніти, мо-

137

ГРпосні_Ф?немИ

додіти, горіти; -и(ти) з фонемою и, який вказує на перехідність дії: білити, синити, золотити, каламутити, творити.

В абсолютному кінці слова:

а) після задньоротових г, к, х вживається звичайно и: дороги, шляхи, руки, тільки, скільки, навкруги, трохи, залюбки, навпаки, завдяки, по-батьківськи. Але виступає і в словах, шо відповідають на питання які? (у прикметниках та займенниках): довгі, дорогі, високі, далекі, сухі, тихі, такі, всякі; а також у незмінюваних іншомовних словах: Гельсінкі, хакі;

б) після шиплячих ш, ч, ж, дж виступає звичайно і: межі, ключі, гроші, ласощі, дріжджі, двічі, тричі, уночі. Але виступає и: 1) у дієслівних формах (у наказовому способі та в дієприслівниках): кажи, бережи, мовчи, пиши, полощи;відповідаючи,розмірковуючи,виконавши,завдавши; 2) у прислівниках на зразок по-вовчи, по-ведмежи;

3) у прийменнику межи (межи очі) та сполучнику чи.

Поміркуйте

Чому слова користь, ненависть пишуться з буквою и, а старість, моложавість — з буквою і?

Чи однакового походження звук і у словах тінь, кінь, курінь?

Яке різне значення мають слова, подані парами:

виє—віє, витати— вітати, привид—привід, риска— ріска, скрипка — скріпка, межи — межі?

Фонеми и та / в іншомовних словах

в основах з а г а л ь н и х і н ш о м о в н и х н а з в після Дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р («де ти з'їси цю чашу жиру») перед наступним приголосним, крім й, виступає фоне-

138	ФОНЕТИКА I ПИСЬМО

ма и і пишеться буква и: директор, стиль, позиція, система, цирк, чинара, шифер, режим, територія.

Проте після префікса, якщо він навіть закінчується на одну з букв «дев'ятки», пишеться і: інформація — дезінформація, інфекція — дезінфекція, ідейний — безідейний.

Крім того, виступає и після букв, що не входять до «де- в'ятки», відповідно до вимови:

а) у деяких давно засвоєних словах: бинт, вимпел, графин, диякон, єпископ, єхидна, імбир, кипарис, лимон, литаври, миля, митрополит, митра, мирт, спирт, химера, християнство;

б) у словах, запозичених із східних мов: башкир, гиря, калмик, кизил, кинджал, киргиз, кисет, кишлак, кишмиш.

В інших випадках в основах загальних назв іншомовного походження виступаєі:

а) на початку слова: інформація, ідея, ізольований, імпонувати,інтерес,ірраціональний;

б) після букв, що не входять до «дев'ятки»: адміністратор, бісквіт, нігілізм, ліміт, вітамін, кіно, гігієна, гідравліка,хірург;

в) перед голосними тай: радіо, радіація, ажіотаж, тріумф, асоціація,стаціонар,стронцій,професійний,станція;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних слів: колібрі, таксі, жалюзі, хаджі, попурі, журі, конфеті.

В основах в л а с н и х і н ш о м о в н и х н а з в та похідних від них словах після шиплячих («ше їжджу») та ц перед наступним приголосним, крім й, виступає и: Чилі, чилійський, Вашингтон, Шиллер, Чикаго, Чингісхан, Жиронда, Джибуті, Цицерон,Лейпциг.

Крім того, тільки в географічних назвах виступає и:

а) після р, д, т: Мадрид, Великобританія, Рига, Рим, Скандинавія, Кордильєри, Аргентина, Ватикан, Тибет, тибетський;

б) у кінцевих сполученнях -ида, -ика: Антарктида, Колхида, Флорида, Мексика,Корсика,Америка;

в) як виняток, у назвах: Єгипет, Єрусалим, Вифлеем, Вавилон, Сирія, Сицилія, Сиракузи, Бразилія, Пакистан, Китай,Киргизія,Узбекистан.

Голосні фонеми

139

В інших випадках в основах власних назв виступає і:

а) в іменах та прізвищах (не після шиплячих та ц): Діккенс, Дідро, Тіціан, Тімур, Ріхтер, Фрідріх, Сісмонді, Хіросіге, Зільберт;

б) у географічних назвах (не після шиплячих, ц та р, д, т):

Сідней, Занзібар, Гімалаї, Хібіни, Вільнюс, Міссурі;

в) перед голосними та й: Жіу, Ріо-де-Жанейро, Чіангмай, Шіашкотан, Цутіура, Діоміда, Тіарет, Тіціан, Греція, Голландія,Трієст;

г) в абсолютному кінці невідмінюваних назв: Капрі, Конакрі, Сочі, Віші, Поті, Гельсінкі, Асахі, Леонардо да Вінчі,Анрі.

Поміркуйте

Чому після р в іншомовних загальних назвах висту-

пає то и, то і: тригер, трієр, тріо, парії

Яка з двох іншомовних власних назв Ришельє і Рішельє відповідно до норм сучасного правопису є географічною назвою, а яка — прізвищем?

Чи обидві іншомовні назви міст Єсентуки і Нагасакі відмінюються? Як це позначилося на правописі їх?

Розрізнення фонем о та о

Голосні а та о вимовляються завжди чітко, не змішуючись:

коротко, колосок, монтаж, часточка. Лише в кількох словах після г, к, х перед складом з а на місці давнього о вимовляється і пишеться а: гарячий, гарячка, гаразд, качан, калач, кажан, хазяїн, халява; а також: багатий, багато, багатир (багач). Але вимовляється і пишеться о: борсук, комиш, комірка, кропива, крохмаль, монастир, отаман, поганий, погон, пором, слов 'яни, солдат; а також: богатир (силач), козак.