Семіотика уражень нервової системи

В сучасній клінічній педіатрії для діагностики нервово-психічного розвитку дітей використовують показники розвитку з кількісною оцінкою. До 6 місяців оцінюють: виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, підготовчих етапів активного мовлення.

Від 6 до 12 місяців: розвиток загальних рухів, розуміння мовлення, активного мовлення, дії з предметами, уміння і навички, які виявляють в процесі спілкування з дорослими.

На другому році життя: розвиток розуміння та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, становлення рухової активності, уміння та навички.

2 – 3 роки: активне мовлення, участь в мовленні, сенсорний розвиток, участь в грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність.

3 – 7 років: моторний розвиток і зорова координація; розвиток мовлення ( звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів ); пізнавальна діяльність ( орієнтування в просторі, рахунок, відчуття кольорів, конструювання ); соціаль-культурний розвиток ( культурно-гігієнічні навички, самостійність, працелюбство, взаємостосунки з оточуючими ).

За норму розвитку дитини першого року життя приймають оволодіння умінням та навичками в межах + 15 днів від паспортного віку.На другому році – формування умінь та навичок в межах кварталу, на третьому – в межах півріччя.

СЕМІОТИКА НЕРВОВИХ ХВОРОБ.

1. Пораження плечевого нервового сплетення – пораження Дюшена – Ерба з пошкодженням спінальних сегментів.Пошкоджена кінцівка висить вздовж тулуба.Верхня частина повернута в середину, долоня – назовні. На враженій стороні відсутні рефлекси Моро, Бабкіна, хватальний рефлекс Робінсона, “ лялькова ручка “.

2. Пошкодження спиного мозку ( спінальна травма ) – в’ялі паралічі кінцівок, втрата глибоких сухожильних рефлексів.

3. Параліч лицевого нерва внаслідок пологової травми.

4. Пошкодження головного мозку у дітей виявляють не відразу після народження. Дитина адинамічна, стогне, погано бере груди, шкіра бліда, акроціаноз. Тім”ячко вибухає, ністагм. Рефлекс Моро відсутній. Сонливість переривається неспокоєм. Може бути гіпертонус, тремор кінцівок, судоми. Іноді може бути в”ялість, сонливість, атонія. Дитина запрокидує голівку назад. Ригідність шийних м”язів, автоматичні рухи язиком. Плач і крик слабі, дихання аритмічне. Може бути блювота, підвищення температури тіла.

5. Ядерна жовтяниця. – важке пошкодження ЦНС, що виникає при гемолітичній хворобі новонароджених.

6. Церебральний параліч – назва походить від того, що при ньому порушується рухова активність. Крім того, знижується зір, слух, дефекти мови, відставання в розумовому розвитку.

ДЦП може бути: спастичний

дизкінетичний

атаксичний

змішаний.

Спастичний переважає сильне скорочення м”язів, більше поражаються нижні кінцівки. Схрещування ніг.

Синдром Літля – спатична диплегія, найбільш часта форма церебральних паралічів. Часте пораження нижжніх кінцівок, але дитина не може взяти іграшку. Психічний розвиток порушений.

Дизкінетичний наявність швидких, некоординованих безцільних рухів, які супроводжуються підвищенням м”язевого тонусу. Клінічні прояви більш стосуються верхніх кінцівок. Часткові прояви – тремор, ригідність, дистонія. При дистонії є гіпертонія м”язів, особливо тулуба.

Атаксичний тип – порушення кординації, ністагм.

При змішаному типі у хворих є поєднання декількох видів розладів, властивих церебральному паралічу.

По локалізації порушень рухової функції при ДЦП розрізняють параплегію (порушення нервово-м”язевого апарату переважно в нижніх кінцівках), моноплегію ( пораження однієї кінцівки), геміплегію (ураження половини тіла), триплегію (втягнення в патологічний процес трьох кінцівок), квадриплегію або тетраплегію ( ураження всіх кінцівок).

Виникнення ДЦП може бути пов”язано з дією пре-, інтра- та постнатальних факторів. Серед пренатальних факторів слід назвати такі: внутрішньоутробне інфікування, тяжкий токсикоз, гемолітична хвороба, дія радіації. До інтранатальних факторів відносять гостру гіпоксію та крововиливи в тканину мозку, пологову травму. Основними постнатальними факторами є інфекційні ураження ЦНС (менінгіти, енцефаліти), різні інтоксикації, поствакцинальні ускладнення.

Велике значення мають гіперкінези не церебрального ураження, а викликані іншими причинами. Гіперкінези характерні для ревматизму (мала хорея). Клінічно у хворого появляються мимовільні скорочення окремиз м”язевих груп, включаючи м”язи обличчя (гримаси, часті моргання, кліпання). Рухи м”язів рук нагадують при цьому хватальні, обнімаючі, штовхаючі, але створюють враження незакінчених або лишніх. Гіперкінези при хореї поєднуються з м”язевою гіпотонією і ознаками активності ревматичного процесу.

Досить часто у дітей виявляється така різновидність гіперкінезів, як тремор – тремтливі мимовільні рухи різних м”язевих груп (то швидкі, то повільні, то дрібні, то розмашисті).

7. Краніостеноз – передчасне закриття кісткових швів і тім”ячка, що призводить до зменшення об”єму черепа,його деформації, підвищення внутрішньочерепного тиску. Зустрічається часто – 1:1000.

Патогенез. Обмінні порушення, що викликають прискорений остеосинтез костей черепа, порушення васкуляризації костей та оболонок.

Клініка. Головні болі, застійнй явища на очному дні. Може бути екзофтальм, судоми, підвищення тиску ліквора до 500 мм водн. ст. На краніограмі – зарощення всіх швів, посилення пальцевих вдавлень.

8. Гідроцефалія. Це розширення шлуночкових систем мозку і субарахноїдальних просторів за рахунок підвищеного вмісту ліквора. Водянка мозку пов”язана з гіперпродукцією ліквору і порушенням його резорбції. Порушення ліквородинаміки може бути пов”язане з аномаліями розвитку ЦНС, запаленням оболонок мозку, травмами.

По перебігу: гостра і хронічна, компенсована і декомпенсована.

Основні клінічні симптоми: збільшення об’єму голови, розходження швів, тім’ячка, стоншенням костей черепа, наростанням неврологічної симптоматики: парези; порушення координації; тремор рук, ніг, підборіддя; на очному дні застійні явища; потім – атрофія зорового нерва. В лікворі зменшення білка ( розведений ліквор ).

Гідроцефалія може бути вроджена і набута. При вродженій гідроцефалії – множинні стигми і аномалії лицевого скелету: лицевий скелет зменшений, чоло високе, нависаюче. Виражена судинна сітка, шкіра витончена, натягнута. Відставання в психічному розвитку. Разом з тим може бути високий розвиток окремих психічних функцій: механічна пам”ять, здатність до рахунків, музична обдарованість.

Лікування нейрохірургічне.

Велику групу складають інфекційно-запальні захворювання нервової системи.

Енцефалітичний. Розвивається внаслідок енцефаліту – запалення головного мозку. При цьому розвиваються запальні зміни в нейронах і нервових волокнах. Пораження ГМ може бути внаслідок токсичного або алергічного пораження стінок мозкових судин.

Етіологічний чинник віруси або мікроорганізми.

Клініка: болі голови, гарячка, блювота, сонливість, втрата свідомості, загальномозкова симптоматика, пов”язана з порушенням гемо- та ліквородинаміки, судоми, поява вогнищевих симптомів (птоз, косоокість, зниження рухової активності в кінцівках), пораження серцево-судинної та дихальної систем (тахікардія, брадикардія, зниження або підвищення артеріального тиску), можуть бути психічні розлади.

Менінгеальний.Даний синдром може розвиватись при менінгітах – запаленні оболонки мозку. Менінгіти поділяють на гнійні (менінгококовий, пневмококовий) та серозні (вірусні, лімфоцитарні).

Клініка: болі голови, нудота, блювота, гіперестезія, специфічна менінгеальна поза (поза “легавой собаки”), напруження, вип”ячування, пульсація великого тім”ячка.

Позитивні менінгеальні симптоми Керніга, ригідність потиличних м”язів, верхній, середній, нижній Брудзінського, Лесажа, Бехтерєва (при перкусії скулової дуги посилюється біль голови і появляється болева гримаса).

Менінгеальний синдром може спостерігатись і при нейротоксикозі – неспецифічній реакції ЦНС на токсини, які є в організмі. Найчастіше даний синдром розвивається у дітей раннього віку через надмірну проникливість гемато-енцефалічного бар”єру.

Основним в діагностиці захворювань ЦНС є результати проведеної люмбальної пункції.

Показник	Гнійний менінгіт	Серозний менінгіт	Тbc менінгіт		Енцефаліт	Нейро токсикоз	Крововилив субарахноїд
Прозорість	Мутна	Прозора	Прозора або опалес ціює		Прозора	Прозора	Мутна
Колір	Білувато-жовта	Безбарв на	Безбарв на		Безбарвна	Безбарвна	Кров”яниста
Р-я Панді	+++	-/+	++		-/+	-	-/+
Рівень білка	Підвищений	N або дещо підвище ний	Підвищений		N або дещо підвищений	N	Підвищений незначно
Рівень глюкози	Знижений	N		Різко знижений	N або дещо підвищений	N	N або дещо підвищений
Плеоцитоз	Нейтрофіли	Лімфо цити	Лімфо цити		Лімфоцити	Відповід но віку	Свіжі і змінені еритроцити
К-сть клітин	Тисячі	Десятки, сотні	Десятки, сотні		Десятки	Відповідно віку
Наявність збудника	+	-	БК +		-	-	-

МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ

При дослідженні нервової системи широко використовуються спеціальні методи, які допомагають оцінити стан і функцію окремих структурних утворень нервової системи, а також інструментальні методи.

Дослідження положення новонароджених.

Дослідження голови.

Дослідження черепних нервів.

Дослідження фізіологічних рефлексів.

Дослідження сухожильних рефлексів.

Методи дослідження вегетативної нервової системи – дослідження місцевого дермографізму. Тупим предметом проводиться штрихове подразнення шкіри. У відповідь на це через 5-20сек на місці подразнення появляються полоси, забарвлення яких залежить від судинних реакцій. Білий дерморгафізм вказує на підвищений тонус симпатичного відділу нервової системи, червоний – парасимпатичного. Білий дермографізм зникає швидше (через 8-10 сек), червоний може бути широкий і утримується до 3 хв і більше.

Інструментальні методи дослідження НС.

Краніографія – застосовується для виявлення дафектів в кістках черепа, змін його внутрішнього рельєфу, патологічних зневапнень в головному мозку, вроджених вад розвитку. В спеціалізованих закладах часто використовуються методи контрастної рентгенографії головного і спинного мозку, пневмоенцефалографія, вентрикуло-, ангіографія.

Діафаноскопія – для діагностики гідроцефалії, суб- і епідуральних гематом.

Ехоенцефалографія – основана на здатності внутрішньочерепних структур, що мають різний акустичний опір, частково відбивати направлений на них ультразвук.

Нейросонографія.

Електроенцефалографія – реєстрація біоелектричної активності головного мозку.

Реоенцефалографія – реєстрація змін електричного опору ГМ при пропусканні через нього змінного струму високої частоти і малої сили. Електричний опір та електропровідність тканин залежать від їх кровонаповнення, тому даний метод направлений на вивчення мозкового кровотоку.

Комп”ютерна томографія, ядерно-магнітний резонанс – для діагностики пухлин, абсцесів, гематом.