- •Тема 2. Адміністративна юрисдикція і підсудність: проблеми визначення
- •1. Проблеми розмежування судових юрисдикцій.
- •2. Проблеми визначення поняття адміністративного договору.
- •1) Договори щодо компетенції та виконання інших державних та самоврядних функцій:
- •Договори у сфері оподаткування:
- •Договори щодо закупівлі (поставки) продукції, товарів та послуг для публічних потреб:
- •5) Договори у сфері трудових(службових) правовідносин:
- •6) Договори, у яких суб'єкт владних повноважень реалізує функції розпорядника державним чи комунальним майном:
- •3. Проблеми визначення поняття та належності виборчого спору.
- •4. Проблеми оскарження рішень, дій або бездіяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, їх посадових або службових осіб.
- •5. Проблемні питання розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
2. Проблеми визначення поняття адміністративного договору.
Нарівні національного законодавства термін "адміністративний договір" вперше з'явився у Кодексі адміністративного судочинства України для визначення юрисдикції адміністративних судів у спорах, які хоч і мають договірний характер, але є публічно-правовими. В судах України склалася неоднакова судова практика віднесення спорів до певного виду юрисдикції.
За визначенням п. 14 ст. З Кодексу адміністративний договір — це дво- або багатостороння угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Тож необхідними ознаками адміністративного договору є:
-
суб'єктна — обов'язковою стороною у ньому є суб'єкт владних повноважень (іншою стороною чи іншими сторонами можуть бути як суб'єкти владних повноважень, так і інші учасники правовідносин);
-
предметна — його змістом (предметом) є права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень.
У матеріальному законодавстві термін "адміністративний договір" поки що не вживається, однак у ньому передбачено значну кількість договорів, що укладають органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти владних повноважень в процесі своєї діяльності.
Відсутність законодавчого переліку адміністративних договорів або більш чітких критеріїв, які були б закріплені у законодавстві, зумовлює труднощі у судовій практиці в ідентифікації тих чи інших договорів як адміністративних. Це породжує проблему правильного визначення судової юрисдикції для розгляду справи.
Аналіз судових рішень національних судів загальної юрисдикції, які розміщені в електронних базах даних, свідчить, що суди, вирішуючи спори, намагаються прямо не називати той чи інший договір адміністративним. Лише декілька рішень судів вищих інстанцій дають можливість зробити однозначний висновок про те, що окремі категорії договорів є адміністративними, або навпаки — не є такими.
Наприклад, Верховний Суд України визнав, що "Договір №6-9-506/95 від 9 березня 1995р. між двома суб'єктами владних повноважень — Міністерством фінансів України та Державним комітетом України по харчовій промисловості — укладено на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1995 р. №148 "Про фінансування витрат Державного комітету України по харчовій промисловості, пов'язаних з виробництвом хлібопекарських дріжджів".
Зазначена постанова уряду прийнята для вирішення суспільних (загальнодержавних) потреб та забезпечення населення хлібобулочними виробами. Тому спір, який виник з приводу виконання цього договору, належить до компетенції адміністративних судів ".
Звідси можна припустити, що одним із критеріїв для визнання договору адміністративним, є укладення договору на виконання рішення суб'єкта владних повноважень, прийнятого для вирішення суспільних (зокрема, загальнодержавних потреб).
Спроби виробити критерії, за якими можна було б ідентифікувати адміністративні договори, робили Верховний Суд України та Вищий господарський суд України і в порядку надання допомоги судам нижчого рівня. Так, голова Судової палати в господарських справах Верховного Суду України направив Голові Вищого господарського суду України Інформаційного листа від 26 грудня 2005 р. № 3.2.-2005, пункт 3 якого передбачив:
"Якщо ж суб'єкти (в тому числі орган державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи), хоча б і на реалізацію своїх повноважень, вільно укладають договір відповідно до норм ЦК України, під час укладання такого договору його сторони вільно домовляються про зміст та обсяг прав і обов'язків за договором, можуть відмовитись від його укладання, то такий договір може бути цивільним (господарським), але не адміністративним, оскільки в змісті цього договору відсутні відносини влади і підпорядкування, що є обов'язковими для адміністративного договору, а кожний суб'єкт такого договору виступає як рівний один до одного "22.
Двадцять сьомого червня 2007 р. Президія Вищого господарського суду України надала господарським судам Рекомендації № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", якими звузила можливу сферу застосування адміністративних договорів:
"У господарських судах мають вирішуватися усі спори, що виникають з господарських договорів між суб'єктами господарювання і органами державної влади і місцевого самоврядування, включаючи угоди, які укладаються шляхом проведення конкурсу, біржових торгів, аукціонів тощо. До таких договорів відносяться, зокрема, угоди: про відчуження об'єктів приватизації (крім приватизації державного житлового фонду); передачу державного або комунального майна в оренду; закупівлю товарів (робіт, послуг) для державних потреб";
«... зі змісту адміністративного договору вбачається наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від цивільних угод. У разі ж укладання цивільної угоди між суб'єктом владних повноважень і суб'єктом господарської діяльності договірні відносини між сторонами ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності. Тому до адміністративних договорів не відносяться угоди, укладені за правилами Цивільного кодексу України, інших актів цивільного або господарського законодавства» (п. 6).
Тож позиція Вищого господарського суду України спрямована на звуження можливої сфери застосування адміністративних договорів.
У процесі своєї діяльності органи державної влади, органи місцевого самоврядування та інші суб'єкти владних повноважень можуть укладати цілу низку договорів, що передбачено відповідними законами.
Ці договори можна згрупувати у такий спосіб: