4. Проблеми оскарження рішень, дій або бездіяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, їх посадових або службових осіб.

Окремі суди переконані, що позови на рішення, дії чи бездіяльність органів дізнання, слідства, прокуратури їх посадових чи службових осіб за будь-яких умов не належить розглядати в по­рядку адміністративного судочинства. Однак КАСУ передбачає мож­ливість пред'явлення до них позову як до суб'єктів владних повнова­жень.

У переважній більшості випадків суди правильно відмовляють у відкритті (закривають) провадження в подібній адміністративній справі через те, що вона не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 157 КАСУ).

Приклад. Судом було відкрито провадження у справі за позовом обвинуваченого у скоєнні злочину до старшого помічника прокурора і прокуроpa району про визнання недопустимими доказів з обвинувачення. У заяві позивач вказував, що слідчий, застосовуючи побої, змусив підписати явку із повинною. Однак у ході розгляду справи суд прийшов до вис­новку, що провадження у справі слід закрити.

Таке судове рішення цілком правильне. Відповідно до пункту 2 части­ни другої статті 17 КАСУ компетенція адміністративних судів не поши­рюється на публічно-правові справи, які належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

Також цілком обґрунтовано суди відкривають провадження у справі за позовом особи до прокурора про бездіяльність останнього при розгляді заяв про вчинення злочину (пункт 1 частини першої статті 17 Кодексу). Згідно зі статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України (КПКУ), прокурор протягом 3 днів з моменту прийняття заяви (повідо­млення) або після проведення у разі потреби перевірки, приймає одне з таких рішень: 1) порушує кримінальну справу; 2) відмовляє в порушенні кримінальної справи; або 3) направляє заяву або повідомлення за на­лежністю. Якщо прокурором не прийнято жодне із цих рішень, яке мож­на було б оскаржити в порядку кримінального судочинства, то особа має право оскаржити його бездіяльність в порядку адміністративного судо­чинства.

Справді, КПКУ встановлюється порядок розгляду судами скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення криміна­льної справи, проте не встановлено порядок оскарження бездіяльності. За аналогією пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду від 11 лютого 2005 року № 1 „Про деякі питання, що виникають під час розгляду суда­ми України скарг на постанови органів дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи", за яким бездіяльність органу дізнан­ня, слідчого, прокурора, що полягала у неприйнятті за заявою про злочин жодного з рішень, передбачених частиною другою статті 97 КПКУ, могла бути оскаржена в порядку, встановленому в главі 31-А ЦПК Української РСР 1963 року.

Рекомендація: Відкриваючи провадження у справі за позовом до ор­гану дізнання, слідства, прокуратури (їх посадових чи службових осіб), суд має з'ясувати, чи відсутні у КПКУ процедури судового оскарження їх рішень (діянь).

Публічно-правові спори, що пов'язані із кримінальним судочинством, не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства у тому разі, якщо судовий порядок їх вирішення визначений кримінально-про­цесуальним законом.

Справи щодо оскарження дій та бездіяльності осіб, які сприя­ють здійсненню кримінального судочинства, суди безпідставно інколи відносять до юрисдикції адміністративного суду.

Приклад. Перед судом було поставлене завдання вирішити чи нале­жить до предмету адміністративного судочинства спір про бездіяльність експерта у кримінальній справі, що проявлялась у затягу­ванні надання експертного висновку. Суд вижав, що вимоги до експерта підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Такий висновок суду, на нашу думку, є сумнівним. По-перше, судовий експерт не є суб'єктом владних повноважень. По-друге, безпосередньо між учасниками судового процесу відносин не виникає. Вони взаємодіють через центральну процесуальну фігуру - суд. У зв'язку із цим один учасник процесу не може жодних вимог безпосередньо адресу­вати іншому учаснику за винятком випадків, коли це прямо передбачено КПКУ (наприклад, вимоги обвинуваченого до прокурора). Зрештою, учасник кримінального судочинства має можливість оскаржити рішення, дії чи бездіяльність лише органу дізнання, слідчого, прокурора, суду. У випадку бездіяльності чи зловживання правами іншим учасником проце­су, особа має можливість вимагати від суб'єкта, який організує процес, вжиття відповідних заходів. Зокрема потерпілий може ініціювати роз­гляд питання про притягнення експерта до відповідальності за відмову від виконання обов'язків (стаття 295 КПКУ), про відвід експерта (стаття 62 КПКУ).

Рекомендація: Діяльність осіб, які сприяють розгляду справи в поряд­ку того чи іншого виду судочинства, підконтрольна суду, що провадить справу, і не може бути окремим предметом оскарження за правилами адміністративного судочинства.