- •Тема 2. Адміністративна юрисдикція і підсудність: проблеми визначення
- •1. Проблеми розмежування судових юрисдикцій.
- •2. Проблеми визначення поняття адміністративного договору.
- •1) Договори щодо компетенції та виконання інших державних та самоврядних функцій:
- •Договори у сфері оподаткування:
- •Договори щодо закупівлі (поставки) продукції, товарів та послуг для публічних потреб:
- •5) Договори у сфері трудових(службових) правовідносин:
- •6) Договори, у яких суб'єкт владних повноважень реалізує функції розпорядника державним чи комунальним майном:
- •3. Проблеми визначення поняття та належності виборчого спору.
- •4. Проблеми оскарження рішень, дій або бездіяльності органів дізнання, слідства, прокуратури, їх посадових або службових осіб.
- •5. Проблемні питання розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України.
5) Договори у сфері трудових(службових) правовідносин:
-
угоди за участю органу державної влади, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях на підставі Закону України "Про колективні договори і угоди";
-
контракти з військовослужбовцями (статті 19-20 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу");
-
трудові договори (контракти) з керівниками підприємств, установ, організацій, що є у державній чи комунальній власності, тощо.
6) Договори, у яких суб'єкт владних повноважень реалізує функції розпорядника державним чи комунальним майном:
-
договори купівлі-продажу державного чи комунального майна (закони України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та ін.);
-
договори оренди державного чи комунального майна, у тому числі земельних ділянок (закони України "Про оренду державного та комунального майна", "Про оренду землі", Земельний кодекс України та ін.) тощо.
Кожен із видів договорів за участю суб'єкта владних повноважень заслуговує на окреме дослідження на предмет, чи є він адміністративним. Не виникає особливих суперечок стосовно віднесення договорів щодо компетенції та виконання інших державних та самоврядних функцій, а також у сфері оподаткування до адміністративних договорів.
Водночас сьогодні не можливо уникнути дискусій при ідентифікації певних категорій договорів, оскільки чітких критеріїв для розмежування адміністративних, цивільних, господарських (комерційних) договорів не існує, а досвід інших країн також є різним.
Зважаючи на недостатню визначеність на доктринальному і законодавчому рівні поняття адміністративного договору, на наш погляд, доцільно прийняти "політичне" рішення, яким:
1) встановити вичерпний перелік адміністративних договорів;
або 2) визнати усі договори, однією з: сторін яких є суб'єкт владних повноважень, адміністративними з одночасним встановленням чіткого переліку винятків.
Цю пропозицію можна реалізувати:
-
через внесення змін до законодавства (наприклад, внести доповнення до спеціальних законів, зазначивши, що передбачені ними договори є адміністративними) або через підготовку і прийняття окремого закону про адміністративні договори (як це пропонував В. Стефанюк);
-
через прийняття постанови Пленумом Верховного Суду або Пленумом Вищого адміністративного суду.
При прийнятті рішення щодо віднесення того чи іншого договору до категорії адміністративного договору слід враховувати такі ознаки адміністративного договору:
необхідні (ті, що визначені у статті З Кодексу адміністративного судочинства України):
-
обов'язковою стороною у ньому є суб'єкт владних повноважень (іншою стороною чи іншими сторонами можуть бути як суб'єкти владних повноважень, так і інші учасники правовідносин);
-
його змістом (предметом) є права та обов'язки сторін, пов'язані з реалізацією принаймні однією з них владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень;
додаткові (ті, що можуть проявлятися в усіх адміністративних договорах або частині з них):
-
суб'єкт владних повноважень, укладаючи відповідний договір, діє не для задоволення особистих потреб (як фізичної чи юридичної особи), а для задоволення публічних інтересів (потреб);
-
суб'єкт владних повноважень, як правило, при укладенні такого договору зв'язаний вимогами (процедурами, обмеженнями тощо), визначеними законодавством, як у частині вибору контрагента, так і в частині встановлення суттєвих умов договору;
-
суб'єкт владних повноважень укладає договір на реалізацію своєї адміністративної правосуб'єктності, а не цивільної (для адміністративної правосуб'єктності статус фізичної чи юридичної особи для суб'єкта владних повноважень не має значення);
-
суб'єкт владних повноважень зазвичай укладає договір на підставі рішення, прийнятого на виконання владного управлінського повноваження;
-
договір може містити умови, які не властиві цивільним договорам, і спрямовані на краще забезпечення публічного інтересу.
Зазначені критерії не виключають можливості застосування до адміністративних договорів положень цивільного законодавства, якщо певні питання не врегульовано адміністративним законодавством або якщо це не суперечить природі адміністративного договору. Наявність відносин "влади і підпорядкування", на нашу думку, не може бути ознакою адміністративного договору (хоча таку ознаку застосував Верховний Суд у деяких із наведених вище рішень), оскільки підпорядкування виключає необхідність укладення договору, адже відповідне питання може бути вирішено одностороннім актом, а договір підтверджує формальну рівність його сторін.
На наш погляд, послуговуючись необхідними та додатковими ознаками (критеріями), до ще види договорів, що укладаються суб'єктом, який наділений владними управлінськими функціями, окрім:
-
договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг для потреб самого суб'єкта владних повноважень (закупівля канцприладдя, купівля чи взяття в оренду автомобіля для керівника органу тощо);
-
договорів щодо розпорядження майном, яке знаходиться на балансі суб'єкта владних повноважень (здавання в оренду приміщення у будинку місцевої ради тощо);
-
контрактів з керівниками підприємств, установ, організацій, що є у державній чи комунальній власності, оскільки сьогодні це трудові договори, що укладаються відповідно до законодавства про працю.
Також потрібно враховувати, що договори, укладені з суб'єктом господарювання в процесі приватизації (крім приватизації державного житлового фонду), сьогодні віднесені законодавцем до господарських, а не адміністративних договорів (ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України), але з часом цю позицію, на наш погляд, потрібно переглянути.
У разі ж віднесення певних видів договорів, які укладаються на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, до цивільних (господарських), як це сьогодні зроблено з приватизаційними договорами, доцільно доповнити ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України новим положенням:
"Вимоги щодо цивільного (господарського) договору, укладеного на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень або його дій, пов’язаних із укладанням цього договору.
Таке правило полегшуватиме судовий захист інтересів особи, оскільки дасть можливість відстоювати їх в одному судовому провадженні.