5) Договори у сфері трудових(службових) правовідносин:

• угоди за участю органу державної влади, що укладаються на державному, галузевому, регіональному рівнях на підставі Закону України "Про колектив­ні договори і угоди";

• контракти з військовослужбовцями (статті 19-20 Закону України "Про вій­ськовий обов'язок і військову службу");

• трудові договори (контракти) з ке­рівниками підприємств, установ, органі­зацій, що є у державній чи комунальній власності, тощо.

6) Договори, у яких суб'єкт владних повноважень реалізує функції розпо­рядника державним чи комунальним майном:

• договори купівлі-продажу держав­ного чи комунального майна (закони України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу привати­зацію)" та ін.);

• договори оренди державного чи ко­мунального майна, у тому числі земель­них ділянок (закони України "Про орен­ду державного та комунального майна", "Про оренду землі", Земельний кодекс України та ін.) тощо.

Кожен із видів договорів за участю суб'єкта владних повноважень заслу­говує на окреме дослідження на пред­мет, чи є він адміністративним. Не ви­никає особливих суперечок стосовно віднесення договорів щодо компетен­ції та виконання інших державних та самоврядних функцій, а також у сфері оподаткування до адміністративних договорів.

Водночас сьогодні не можливо уник­нути дискусій при ідентифікації певних категорій договорів, оскільки чітких критеріїв для розмежування адміністра­тивних, цивільних, господарських (ко­мерційних) договорів не існує, а досвід інших країн також є різним.

Зважаючи на недостатню визначе­ність на доктринальному і законодавчо­му рівні поняття адміністративного до­говору, на наш погляд, доцільно прийня­ти "політичне" рішення, яким:

1) встановити вичерпний перелік ад­міністративних договорів;

або 2) визнати усі договори, однією з: сторін яких є суб'єкт владних повно­важень, адміністративними з одночас­ним встановленням чіткого переліку ви­нятків.

Цю пропозицію можна реалізувати:

1. через внесення змін до законо­давства (наприклад, внести доповнення до спеціальних законів, зазначивши, що передбачені ними договори є адмініс­тративними) або через підготовку і прийняття окремого закону про адмініс­тративні договори (як це пропонував В. Стефанюк);

2. через прийняття постанови Пле­нумом Верховного Суду або Пленумом Вищого адміністративного суду.

При прийнятті рішення щодо відне­сення того чи іншого договору до кате­горії адміністративного договору слід враховувати такі ознаки адміністратив­ного договору:

необхідні (ті, що визначені у статті З Кодексу адміністративного судочинства України):

1. обов'язковою стороною у ньому є суб'єкт владних повноважень (іншою стороною чи іншими сторонами можуть бути як суб'єкти владних повноважень, так і інші учасники правовідносин);

2. його змістом (предметом) є права та обов'язки сторін, пов'язані з реаліза­цією принаймні однією з них владних уп­равлінських функцій суб'єкта владних повноважень;

додаткові (ті, що можуть проявля­тися в усіх адміністративних договорах або частині з них):

3. суб'єкт владних повноважень, ук­ладаючи відповідний договір, діє не для задоволення особистих потреб (як фізичної чи юридичної особи), а для задово­лення публічних інтересів (потреб);

4. суб'єкт владних повноважень, як правило, при укладенні такого договору зв'язаний вимогами (процедурами, обме­женнями тощо), визначеними законо­давством, як у частині вибору контра­гента, так і в частині встановлення сут­тєвих умов договору;

5. суб'єкт владних повноважень ук­ладає договір на реалізацію своєї адмініс­тративної правосуб'єктності, а не ци­вільної (для адміністративної правосуб'єктності статус фізичної чи юри­дичної особи для суб'єкта владних повно­важень не має значення);

6. суб'єкт владних повноважень заз­вичай укладає договір на підставі рішен­ня, прийнятого на виконання владного управлінського повноваження;

7. договір може містити умови, які не властиві цивільним договорам, і спря­мовані на краще забезпечення публічного інтересу.

Зазначені критерії не виключають можливості застосування до адміністра­тивних договорів положень цивільного законодавства, якщо певні питання не врегульовано адміністративним законо­давством або якщо це не суперечить природі адміністративного договору. Наявність відносин "влади і підпорядку­вання", на нашу думку, не може бути оз­накою адміністративного договору (хо­ча таку ознаку застосував Верховний Суд у деяких із наведених вище рішень), оскільки підпорядкування виключає не­обхідність укладення договору, адже відповідне питання може бути вирішено одностороннім актом, а договір підтвер­джує формальну рівність його сторін.

На наш погляд, послуговуючись не­обхідними та додатковими ознаками (критеріями), до ще види договорів, що укладаються суб'єктом, який наділений владними уп­равлінськими функціями, окрім:

• договорів про закупівлю товарів, робіт, послуг для потреб самого суб'єкта владних повноважень (закупівля канц­приладдя, купівля чи взяття в оренду ав­томобіля для керівника органу тощо);

• договорів щодо розпорядження майном, яке знаходиться на балансі суб'єкта владних повноважень (здаван­ня в оренду приміщення у будинку міс­цевої ради тощо);

• контрактів з керівниками підпри­ємств, установ, організацій, що є у дер­жавній чи комунальній власності, ос­кільки сьогодні це трудові договори, що укладаються відповідно до законодавс­тва про працю.

Також потрібно враховувати, що до­говори, укладені з суб'єктом господарю­вання в процесі приватизації (крім при­ватизації державного житлового фонду), сьогодні віднесені законодавцем до гос­подарських, а не адміністративних дого­ворів (ч. 1 ст. 12 Господарського проце­суального кодексу України), але з часом цю позицію, на наш погляд, потрібно пе­реглянути.

У разі ж віднесення певних видів до­говорів, які укладаються на підставі рі­шення суб'єкта владних повноважень, до цивільних (господарських), як це сьо­годні зроблено з приватизаційними до­говорами, доцільно доповнити ст. 21 Ко­дексу адміністративного судочинства України новим положенням:

"Вимоги щодо цивільного (господар­ського) договору, укладеного на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним су­дом, якщо вони заявлені в одному провад­женні з оскарженням рішення суб'єкта владних повноважень або його дій, пов’язаних із укладанням цього договору.

Таке правило полегшуватиме судо­вий захист інтересів особи, оскільки дасть можливість відстоювати їх в одно­му судовому провадженні.