- •33) Образотворче мистецтво України XVIII ст.
- •34) Література XVIII ст.
- •35) Музика та театр українського бароко.
- •36)Руйнація українських освітніх традицій у XVIII - XIX ст
- •37) У українська церква у XVII - кінця X v111 ст.
- •38) Вплив модернізації на розвиток української культури в XIX ст.
- •39) Література та національне відродження (XVIII - перша полов. XIX ст.)
- •40) Українське театральне мистецтво XIX ст.
- •41) Українська музика XIX ст,
- •42) Особливості українського живопису першої половини XIX ст.
- •43) Літературна та художня твор чість т. Шевченка.
- •44) Діяльність наукових та просвітніх товариств другої половини XIX ст.
- •45) Розвиток науки в Україні у XIX ст
- •46) Жанри української літератури другої половини XIX ст.
- •47) Досягнення українських архітекторів та скульпторів другої полов. Хіх ст.
- •48) Український живопис другої половини XIX ст.
- •53) Радянська українізація та культурна революція.
- •54) Досягнення освіти та науки в Україні в 20-ті роки XX ст.
- •55)Реалізм та соцреалізм в українському живопису.
- •56) Український мистецький авангард та його доля.
- •57)Утвердження «соціалістичного реалізму». «Розстріляне відродження».
- •58) Лесь Курбас та його театр "Березіль".
- •59)Стан української кінематографії. О. Довженко.
- •Втрати культурних цінностей урср під час Другої світової війни
- •Розвиток літератури та мистецтва у повоєнний період. Ждановщина.
- •Посилення русифікації у 50-60-ті рр. 20ст. Курс на «злиття націй».
- •Науково-технічна революція та наука в Україні в 50-60-ті рр.. 20ст.
- •Вплив «відлиги» на літературну та художню творчість.
- •Монументальне та образотворче мистецтво урср.
- •Архітектура урср.
58) Лесь Курбас та його театр "Березіль".
Один із перших українських радянських театрів. Назва театру походить від назви першого весняного місяця — березня. Датою народження театру прийнято вважати 31 березня 1922 року. Першу виставу «Березілю» було представлено 7 листопада того ж року. Вона називалася «Жовтень» і була створена за текстом творчого постановчого колективу.Заснований Лесем Курбасом як Мистецьке об'єднання (МОБ) на базі однієї з груп колективу «Молодого театру», що почав свої виступи в частинах Червоної Армії. У час свого розквіту театр «Березіль» налічував 6 акторських студій (три у Києві та по одній у Білій Церкві, Умані та Одесі), близько 400 акторів і співробітників, режисерську лабораторію (режлаб), музей театру (нині Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України у Києві) та десять комітетів, у тому числі й так званий «психологічно-технічний» комітет, який застосовував методи прикладної психології для розробки нових методів навчання акторів та режисерів.
Курбас надавав величезної ваги професійному формуванню акторів і режисерів. Для цього він виробив систему навчання акторів, основану на культурі мови й жеста, встановлюючи правила стилю, форми, точності експресії, ясності кожного руху тіла, потенційної важливості пауз серед речення, динаміки мотивованих ситуацією контрастів, обов’язкового вживання технічних прийомів. Курбас вимагав від кожного актора зусилля концентрації, щоб він заходився загальною ідеєю вистави, збагнув внутрішні чинники дії та глибокі переживання дійових осіб.
“Березіль” вже займав центральне місце в театральному житті України. Не лише його вистави приваблювали широку публіку. Театр спромігся з початку березня 1922 року з числа молодих співробітників створити під керуванням Курбаса першу “Експериментальну студію”. Пізніше, вже після переїзду “Березо поля” до Харкова, Курбас їздив з усією трупою на гастролі, щоб показати свої нові вистави в Києві, Одесі, Тбілісі... У 1925 році Курбас був в апогеї своєї слави.
В ці роки “Березіль” став державним театром. Його новий статус вимагав від акторів найвищої професійної майстерності, а від його керівника – підбору високоякісного репертуару. Репертуар “Березо поля” збагатився п’єсами Миколи Куліша (1892-1942) – “Комуна в степах” (1925), “Народний Малахій” (1928), “Мина Мазало” (1929), “97” (1930) і “Маклена Граса” (1933). Коли Курбас готував до постави ще одну п’єсу Куліша – “Патетичну сонату” в 1933 році, її заборонила політична цензура.З 1926 року “Березіль” осів у Харкові, де Курбас продовжував свою виняткову режисерську працю. З кінця квітня до початку червня 1927 року Курбас їздив за кордон: до Чехо-Словаччини, Німеччини й Австрії. В Празі він влаштував конференцію для подання інформації про мистецьке життя України. Ця подорож дала йому змогу побачити все, що робилося в авангардних театрах і зробити висновки. корисні для своєї власної праці. Як квіти обертаються за рухом сонця, так само нові молоді театральні групи на Україні імітували Курбаса.
ле, не зважаючи на свій мистецький престиж, “Березіль” і його керівник Курбас були політично приречені, бо їхнє мистецтво було непотрібне, а то й незрозуміле керівним верхам.Політична компанія проти Курбаса наростала й скінчилася його вигнанням в кінці 1933 року з “Березоля”, а згодом арештом й засланням до концентраційних таборів...Уряд навіть змінив театрові “Березіль” назву і він став тепер Державним драматичним театром імені Т.Шевченка.