6. Пропоновані категорії природно-заповідного фонду

6.1. Заповідні ділянки

В Україні немає природно-заповідних територій загальнодержавного значення, в яких би основним було визнано режим невтручання і які б не були окремими організаціями. Разом з тим в Україні є дуже цінні природні обєкти, які слід охороняти на загальнодержавному рівні, на яких доцільно б було ввести суворий режим, але це не можливо зробити із-за нестачі коштів на організацію заповідників, чи національних природних парків.

На всіх ділянках, де доцільно ввести суворий режим, зробити це шляхом Створення заповідників та національних природних парків в наш час неможливо. При створенні заповідників та національних парків пріоритет "ДЄться тим фізико-географічним і біогеографічним регіонам, де вони ЩвДСУтні, ці обєкти репрезентують великі природні регіони. А цінні і™ Дв Треба ввести суворий режим, розкидані по всій Україні, часто Ділянками невеликої площі. Ці ділянки можна і треба повністю вилучити з господарської експлуатації, але не обовязково там проводити постійні на-^УТОВІ .ДДня. тримати окремий штат охорони. Не обовязково при "y Йняти землекористувача. Значного ефекту в ряді випадків можна ^СЯҐП1просто юридичним оформленням цієї території як території з ре­жимом невтручання. На місцевому рівні це може досягатись створенням заповідного урочища, а на загальнодержавному це поки-що не можливо.

Для цього в Україні доцільно ввести нову категорію загальнодержав­ного значення "заповідна ділянка". Це мають бути території (або аква­торії) на яких повністю припинені всі типи організованих втручань і які мо­жуть створюватися без вилучення землі у попередніх землекористувачів. В звязку з неможливістю проведення на таких ділянках будь-яких госпо­дарських заходів, необхідно встановити для землекористувачів пільги при платі за природні ресурси.

Значна кількість існуючих заказників могла б бути переведена в цю категорію загальнодержавного значення. Це давало б набагато кращий захист від необгрунтованих втручань на цих територіях. В багатьох за­казниках, особливо болотних, вже існує такий режим фактично і підви­щення категорії цих територій не повинно викликати протидії з боку зем­лекористувачів. В інших випадках актуальним є саме підвищення реаль­ного режиму, повне виведення з експлуатації. Ряд заповідних урочищ та­кож можна перевести в цю категорію.

Щодо питання про можливість відвідування таких територій людьми, то воно, на нашу думку, має вирішуватися диференційовано. Контролю­вати цей фактор важко. А заборона відвідування у багатьох випадках ма­ло потрібна. Важливо заборонити у всіх випадках проникнення на тери­торію моторного транспорту, як наземного, так і водного.

Можливим є виділення двох груп заповідних ділянок - "закриті", де відвідування заборонене, і "відкриті" - доступ людей в які не забороне­ний, хоча їх поведінка на цій території суворо регламентується -

Відкриті заповідні ділянки з точки зору класифікації МСОП є близьки­ми до обєктів категорГі" Ib. Поки що в Україні немає обєктів природно-за­повідного фонду, які б в повній мірі відповідали б цій міжнародній категорії.

В Росії території з режимом невтручання за межами заповідників і національних парків пропонується називати "екологічний резерват" [10].