6.2. Області охорони ландшафту

Однією з категорій охорони ландшафту, що застосовується в євро­пейських країнах, суміжних з Україною (Польщі, Словаччині, Чехії) є об­ласть охорони ландшафту. Вона створюється там, де доцільно ввести ли­ше певні обмеження на природокористування. Область охорони ланд­шафту (яка в Польщі має назву "Obszar chronienego krajobrazu") - це тери­торіальна одиниця із визначеними границями, яка підлягає охороні узвяз-ку з її мало зміненим природним середовищем, яке має біологічну рівнова­гу [41]. На цій території не можуть закладатися промислові підприємства, карєри, великі тваринницькі ферми тощо з метою збереження чистоти во­ди, повітря, грунтів. Сільське і лісове господарство мають тут традиційний характер, значна увага приділяється заготівлі лікарської сировини, бджільництву тощо. Обмежується застосування хімічних засобів охорони рослин, натомість підтримується застосування біологічних методів.

В Польщі, де концепція створення областей охорони ландшафту та ландшафтних парків була опрацьована ще у 1976 p. [41], області охоро­ні»ландшафту отримали значне поширення. Якщо без них процент за­повідності Польщі становить близько 8,5%, то з урахуванням цих тери­торій -20,8%. По суті, це так звана "рамкова охорона", тому такі території створюються як правило там, де є вже комплекс окремих природно-за­повідних територій різних категорій. Області охорони ландшафту також виконують роль охоронних зон великих природоохоронних територій інших категорій - національних та ландшафтних парків. Ці області в Польщі нині широко використовуються для побудови екологічної мережі.

.В Чехії область охорони ландшафту "Лабске Плсковці" тривалий час була частиною міждержавної німецько-чеської території "Богемсько-Сак-сонська Швейцарія" разом із національним парком Німеччини "Саксонсь­ка Швейцарія".

Області охорони ландшафту не є організаціями в системі охорони природи країн, де вони функціонують, але є особи, відповідальні за цю територію.

В Україні є чимало територій, які могли б бути областями охорони ландшафту. Це малонаселені території, де не ведеться інтенсивне гос­подарство. Це може бути дуже поширена категорія охорони. Як прикла­ди таких потенційних територій, де охороняються цінні природні ланд­шафти, можна назвати окремі території Малого Полісся (в межах Рівненської, Хмельницької областей), ділянки Придніпровя (в межах Черкаської, Київської областей), ділянки Українського кристалічного щи­та (Житомирська обл.) та чимало інших.

Як і в інших країнах, області охорони ландшафту можуть бути широ­ко використані при побудові екологічної мережі. Проте, оскільки одна із їх основних функцій - захист природних екосистем і природно-заповідних територій вищих категорій, доцільно було б вважати області охорони ландшафту категорією природно-заповідного фонду.

висновки

Природно-заповідні території України нині набувають нового значення, оскільки стають центральною частиною екологічної мережі України. Тому питання визначення категорій природно-заповідних територій, які обумовлюють їх режим, відповідності систем природно-заповідних територій України міжнародному досвіду привертають до себе першорядну увагу. Проведений авторами аналіз виявив, що існуючі в Україні категорії природно-заповідних територій узгоджуються з міжнародними категоріями МСОП (IUCN). Природно-заповідні території України можуть бути віднесені до відповідних міжнародних категорій.

Нині основною особливістю системи природно-заповідних територій України є те. що в ній наявні дві взаємодоповнюючі ланки, які історично сформувались в нашій державі - природні заповідники та національні природні парки. Заповідники, успадковані Україною від Росії та СРСР, є за своїм статусом обєктами повної охорони (І категорія МСОП) з еколого-еволюційним напрямком досліджень. Національні природні парки є поліфункціональними територіями, які належать здебільшого до II та V категорій МСОП. Парки нині відіграють дедалі більшу роль в аспекті збереження ландшафтів (особливо беручи до уваги значну площу національних парків), біорізноманіття, провідна роль належить паркам в питаннях екологічного виховання. При розробці концепції подальшого розвитку заповідної справи в Україні бажано зберегти сполучення цих двох ланок.

Категорія "біосферний заповідник" нині не відповідає по своїй суті своїй назві. Як вказувалось в роботі, необхідна заміна її назви на загальновживаний термін "біосферний резерват". На найближчий період бажано зберегти під новою назвою дану категорію в системі природно-заповідного фонду України. Проте, слід в перспективі взяти до уваги, що в багатьох країнах в національних природно-заповідних мережах ця категорія окремо не виділяється, зберігаючи свій статус і значення на міжнародному рівні.

Авторами виділені основні завдання для категорій природно-заповідного фонду, в яких охороняються природні екосистеми. Для природних заповідників необхідною є оптимізація їх режиму, яка повинна спиратись на чітке формулювання созологічного пріоритету для кожної ділянки заповідника, відповідність режиму созологічному пріоритету, чітке режимне зонування, кількісне обмеження площі слаборежимних ділянок.

Для національних природних парків доцільно провести оцінку кожного із них в аспекті класифікації МСОП. Необхідно звернути увагу на посилення режиму охорони в цих парках, збільшення площі земель в землекористуванні парку, проведення в ширших масштабах ренатуралізації земель. В перспективі доцільно переглянути класифікацію парків в Україні, виділити, крім національних природних, також національні ландшафтні парки або виділити дві відповідні групи в межах одної категорії "національний парк".

Дїія регіональних ландшафтних парків необхідно уточнити їх зонування і режим зон. Найбільшою проблемою для регіональних природних парків є те, що створені регіональні ландшафтні парки як правило реально не функціонують, що повязано насамперед із труднощами їх фінансування а цей кризовий період. Про цю категорію природно-заповідного фонду і досі мало інформації в цілому, не налагоджений обмін інформацією між парками.

Серед груп заказників доцільно виділити групу ресурсних заказників для охорони запасів видів рослин та тварин, які мають ресурсне значення, розробки методів їх відновлення та обмеженого використання.

При формуванні екологічної мережі України категорії природно-заповідного фонду збережуть свій статус, із функціонуванням мережі можливим є уточнення режимів окремих категорій та введення нових категорій. Потрібним для формування екомережі є створення такої категорії як область охорони ландшафту (територія з відносно збереженим середовищем, де здійснюється обмежене господарювання). Вони служать "рамковою охороною" в своїх границях для ряду природно-заповідних територій вищих категорій, але меншої площі, не маючи самі статусу установи.

При формуванні екологічної мережі дуже зростає роль міждержавних природно-заповідних територій, які є ланками, що звязують між собою екологічні мережі різних країн.

В своїй роботі автори насамперед ставили перед собою завдання привернути увар/ спеціалістів заповідної справи до необхідності оптимізації системи категорій природно-заповідного фонду України.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андріенко Т. Л. Роль заповідників в оптимізованій природоохоронній мережі України // Укр. ботан.журн. - 1994. - 51, Na5. - С.106-110.

2. Андриенко Т.Л. Функциональное значение категорий природно-заповедного фонда Украиньї // Зкологическое образование на базе заповедньїх территорий (Ма-териальї международной школьї-семинара (Трибуна-5"). (Киев, 3-5 апреля 1995 г.), Киев-Черновцьі, 1995. - С. 5-8.

3. Андрієнко Т. Л. Мережа міждержавних природно-заповідних територій як по­казник сталого розвитку держави // Проблеми сталого розвитку України. К.: Лібра, 1998.-С. 248-253.

4. Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л., Прядко O.I. Мережа регіональних ландшафтних парків України: наукові та організаційні основи створення. - Київ, 1996. - 55 с.

5. Андрієнко Т.Л., Клєстов М.Л. Мережа регіональних ландшафтних парків в Ук­раїні // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - С. 37-41.

6. Андриенко Т.Л., Козьяков А.С., Прядко Е.И. Перспективу й задачи создания сети ресурсоведческих заказников в УССР // Растительньїе ресурсьі. - 1990. - 26, № 4.-С. 510-513.

7. Андриенко Т.Л., Ткаченко B.C., Онищенко В.А. Судинні рослини Червоної кни­ги України та Європейського червоного списку в заповідниках України // Укр. ботан. журн., 1998. - 55, Ns 3. - С. 311-315.

8. Біорізноманітність Дунайського біосферного заповідника, збереження та уп­равління. К.:, Наук. думка, 1999. - 702 с.

9. Біорізноманіття Карпатського біосферного заповідника. Київ, Інтерекоцентр-Авалон, 1997.-712с.

Ю.Волков A.M. К концепции особо охраняемьіх природньїх территорий России // Заповедники й национальиьіе парки. - 1999. - 28. - С. 36-48-

11. Всеевропейська стратегія збереження біологічного та ландшафтного різно­маніття. - К.: Авалон, 1998. - 52 с.

12.3абелина Н.М. Национальньїй парк. - М.: Мьісль, 1987. - 172 с.

13. Закон України про природно-заповідний фонд України // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - С- 502-504.

14. Заповідники і національні парки України / Мінекобезпеки України. - К.: Вища школа, 1999. -232с.

15. Клєстов М.Л.; Осипова М.О. Основні підсумки та перспективи розвитку за­повідної справи в Україні // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - С. 13-17

16. Королева Е. Зеленая корона Зстонии. Опьіт охраньї природьі й развития ту-ризма в зстонских национальньїх парках // Охрана дикой природьі. - 2001, № 1 (20).

- С. 40-45.

17. Міждержавні природно-заповідні території (під заг. ред. Андрієнко Т.Л.). - Київ, 1998.-132с.

18. Національний комітет України з програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера". -Київ, 1998.-22с.

19. Национальньїе парки в Польше. - Варшава: Шевелье, 1989. -16с.

20. Онищенко В.А. Про відповідність національних парків України міжнародним критеріям // Заповідна справа в Україні. - Канів, 1998. - 4, №1. - С. 17-20

21. Онищенко В.А. Созологічний пріоритет як основа режиму природно-заповідних територій // Заповідна справа на межі тисячоліть. - Канів, 1999. - С. 17-20

22. Онищенко В.А., Андрієнко Т.Л., Ткаченко B.C. Репрезентативність раритетних видів судинних рослин у заповідниках України // Укр. ботан. журн. - 1998. - 55, № 3.

- С. 546-555.

23. Розбудова екомережі України. - Київ, 1999. - 127 с.

24.Стеценко Н.Ф., Андриенко Т.Л. Пограничньїе межгосударственньїе природно-заповедньїе территорий в Украине // Материальї Международного семинара "Разви-тие системьі межгосударственньїх особо охраняемьіх природньїх территорий". - Ки­ев, 1996.-С. 87-92.

25. Федеральний закон об особо охраняемьіх природньїх территориях. - 1995. -39с.

26. Червона книга України. Рослинний світ / Під ред. Ю.Р. Шеляг-Сосонко - К.: Ук­раїнська енциклопедія ім. М.П. Бажана. - 1996. - 608 с.

27.Andrienko T.L. Protected Nature Areas of the Ukraine (Condition, problems, per­spectives) // Common Actions of the Zapoviedniks and National Parks of the North Eurasia. CNPPA. Commission on National Parks and Protected Areas. - Moscow, 1996. -P. 14-19.

28.Andrienko T.L., Stetsenko N.F. Problems of zapovednik development and sustain-able (and use in Ukraine // Parks, 1997. - 6, Na 3. - P. 14-16.

29.Andrienko T.L., Stetsenko N.F. Transboundary protected areas in Ukraine // Biodiversity Conservation in Transboundary Protected Areas in Europe. - Praha:

Ecopofnt, 1996. - P. 76-79.

30.Bennet G. The Paneuropaean Ecological Network. Questions and Answers. -Council of Europe Publishing. - 1998. - 28 p.

31.Chebakova I. V. National Parks of Russia. - Moscow, 1997. - 167 p.

32.Davey A.G. National System Planing for Protected areas. - IUCN, Gland, Switzerland and Cambridge, 1998. - 71 p.

33. Europejski program skutecznej ochrony dziedzictwa przyrodniczego Natura 2000. Materialy na Konferencje. - Warszawa, 1999, - 28 s.

34. Howe S. National Parks for the Future. - Washington, 1972. - 254 p.

35. Parki Krajobrazowe w Polsce, ich znaczenie і rola u rozwoju gospodarczym і spolecznym kraju // Popradzki Park Krajobrazowy. Informator. - 1993, № 9. - S. 13-28.

36. Parks for Life 97: Proceedings of the IUCN/WCPA European Regional Working Session on Protecting Europes Natural Heritage (Edited by H. Synge). The German Federal Agency for Nature Conservation, Federal Ministry of the Environment, Nature Conservation and Nuclear Safety, Federal Republic of Germany and IUCN. - The World Conservation Union, 1998. - 128 p.

37. Perspectives on ecological networks / Edited by : P. Nowicki, G. Bennet, D. Middleton, S. Rientjes, R. Wolters. - European Centre for Nature Conservation publica­tions series on Man and Nature., - 1996, vol. 1, Arnhem. - 187 p.

SS.PIanta Europa Proceedings. 2-8 September 1995. Hyeres- France. - 1995. -Plantlife, London. - 273 p.

39. Poland. The Natural Choice. - Warszawa: Sport і Turystika, MUZA SA, 1999. - 24 p.

40. Reservaty biosfery w Polsce. - Warszawa: Polski Narodowy Komitet МАВ, 1994. -

156р.

41. System ochrony przyrody і krajobrazu wojewodztwa krosnienskiego / Red. A. Namirska - Warszawa-Krakow: Panstwowe Wydawnictwo Naukowe, 1987. - 204 s.

42. Towards a European Ecological Network / Edited by G, Bennet, HPC, Arnhem,

1991.-80 p.

43. Transboundary Biodiversity Conservation. Selected Case Studies from Central

Europe. - Praha: Ecopoint, 1995. - 48 p.

44. Transboundary Protected Areas in Europe / Edited by J. Cerovsky. - Praha:

Ecopoint, 1996-112 p.

45. United Nation List of National Parks and equivalent reserves. Second Edition. -Brussels: 1971,-601 p.