3.4 Памятки природи

Памятки природи - переважаюча за загальною кількістю обєктів категорія природно-заповідного фонду України. Ця категорія в цілому відповідає категорії III ("памятка природи") за класифікацією МСОП. Як правило, це обєкти високого ступеня унікальності. Згідно існуючого законодавства режим в них суворіший, ніж в заказниках. Він відповідає в цілому II режимній зоні (сувора регуляція). Однак, на практиці, ті памятки природи, які мають значну площу, не мають такого режиму, їх реальний режим мало відрізняється від режиму заказників.

Закон України про природно-заповідний фонд (1992) та Федеральний закон Російської Федерації "Об особо охраняемьіх природних террито-риях" (1995) не містять обмежень площі памяток природи. Проте, в практиці природоохоронної справи України памятки природи - це зде­більшого невеликі за площею (справді унікальні) території або вони вза­галі практично не мають своєї території - старі дерева, скелі, джерела, печери. В таких випадках в існуючій класифікації вживається термін йабвкти". Крім них, памятками природи виступають локальні території, де серед як правило антропогенне зміненого ландшафту збереглися рештки природних екосистем - степових, болотних тощо або невеликі водойми.

В Росії памятки природи, особливо в азіатській її частині та на вівмочг, нерідко дуже великі - в десятки тисяч гектарів. Вони відрізняються тут від заказників повною забороною всякої діяльності, яка могла б викликати порушення їх збереженості. лАВважаємо за доцільне зберегти в Україні розуміння памяток природи як невеликих цінних, насамперед, унікальних обєктів. Потрібним є посилення їх режиму - всі втручання, які не є необхідними дяюхорони пріоритетних обєктів охорони, мають бути заборонені.

3.5 Заказники

Заказники - переважаюча за загальною площею обєктів категорія природно-заповідного фонду України. Ця категорія в цілому відповідає категорії IV за класифікацією МСОП. В заказниках реалізовано принцип часткової охорони. Господарська діяльність не заборонена, а лише обмежена. Забороненими є лише ті види діяльності, які шкодять основному обєкту охорони. Це відповідає І!І режимній зоні.

Аналіз системи категорій природно-заповідного фонду України показав, що нині необхідним є створення групи ресурсних заказників. Питання про необхідність створення мережі ресурсних заказників в Україні вже піднімалося, розроблене питання створення ресурсних заказників на прикладі охорони конвалії травневої і запропонована їх мережа в Україні [б].

Серед груп рослин найбільше ресурсне значення мають лікарські та ягідні .рослини, для охорони яких в першу чергу і потрібне створення заказників цієї групи. Аналіз представленості в рослинному покриві журавлини болотної, як однієї з провідних ягідних рослин, показав, що ресурсне значення має значна кількість ботанічних заказників, створених мв.офагнових болотах, у Рівненській, Житомирській та Волинській абпастях. Основною метою ресурсних заказників є насамперед охорона цінних рослин в місцях, де збереглись їх найбільші запаси та виявлені найбільш продуктивні їх угруповання, або в тих місцях, де збереглись їх авввнні покалітети. Саме на територіях ресурсних заказників можливе випробовування методів, які б сприяли збільшенню запасів корисних рослин. Доцільним є виділення з цією метою відносно невеликої частини заказника з тим, щоб решта використовувалась для охорони запасів і тавддночасно контролем. Обмежена заготівля сировини можлива під wwponeM органів охорони природи в тих випадках, коли запаси віровини достатні. В таких випадках на території ресурсних заказників "чуть випробуватись методи раціонального збору рослин і проводитись спостереження за їх відновленням. У звязку з цими завданнями можна виділити дві групи ресурсних заказників: 1) для охорони і розробки методики відновлення, 2) для охорони і обмеженого збору сировини. В залежності від динаміки відновлення запасів і стану популяцій рослин використання заказників може змінюватись, для цього необхідним є проведення їх періодичної інвентаризації. Можливим є існування таких ресурсних заказників, в яких обєднується обидва завдання.

Для ресурсних заказників необхідно розробити спеціальний режим охорони, який передбачав би контроль за станом популяцій, проведення обмежених заготівель сировини і досліджень по підвищенню запасів.

Створення та формування мережі ресурсних заказників в державі набуває все більшого значення, оскільки дуже швидко відбувається процес виснаження природних ресурсів. Вже нині при оцінці природно-заповідних територій доцільно враховувати, крім наявності типових та рідкісних угруповань, видів рослин і тварин, наявність запасів торфу, мінералів, прісної води, відмічати ті території, де є значні запаси цінної рослинної та тваринної сировини.