Пропоновані обмеження площі режимних зон в межах обєктів пзф та їх функціональних зон

Категорія або функціональна зона	Характер території	Режимні зони (% від загальної площі)
		1+2	1	2	3	4	5
Природний заповідник, БЗ (заповідна зона), НПП (заповідна зона)	Територія в цілому	95-100	25-100	-	-	-	0-2
	Залісена територія	95-100	80-100
Заповідне урочище	Територія в цілому	95-100	80-100	-	-	-	-
Національний природний парк	Територія в цілому	67-100	67-100	-	-	-	0-10
Зона регульованої рекреації НПП	Територія в цілому	80-100	50-100				0-2

3. Аналіз категорій існуючої класифікації природно-заповідних територій, на яких охороняються природні комплекси

3.1. Біосферні заповідники (біосферні резервати)

Глобальна мережа біосферних резерватів в світі почала формуватись з початку 70-их років. За пропозицією МАБ ЮНЕСКО біогеограф M.D.F. Udvardy розробив біогеографічне районування Землі. Ним було виділено 8 біогеографічних царств, 193 провінції та 360 біогеографічних районів. Кожен з цих регіонів мав бути представлений в мережі біогеографічних резерватів.

За станом на 1995 p. у 85 країнах світу було виділено 324 біосферних резервати. На міжнародній конференції в Севільї у 1995 році був обговорений світовий досвід їх створення, уточнена концепція біосферних резерватів, були проаналізовані перспективи їх подальшого розвитку [9]. Згідно із Севільською стратегією, біосферні резервати - це репрезентативні для відповідних біогеографічних районів природні територіальні комплекси, що утворюють глобальну мережу, здійснюють

обмін науковою інформацією. Вони призначені виконувати три взаємно доповнюючі функції:

1. Охоронну (сприяти збереженню генетичних ресурсів, екосистем і ландшафтів).

2. Функцію розвитку - сприяти тривалому стабільному екологічному, економічному та соціальному розвитку.

3. Наукову функцію, яка полягає у проведенні наукових досліджень і організації моніторингу на локальному, національному та глобальному рівнях, а також у сприянні екологічному вихованню населення та природоохоронній освіті.

В Україні категорія "біосферний заповідник" введена у 1992 p. Як і категорія "регіональний ландшафтний парк", вона була введена Законом про природно-заповідний фонд України. При функціонуванні за період з 1992 по 1999 рік в Україні цієї категоії виникає два питання - про доцільність окремого виділення цієї категорії та про її назву.

В світовій практиці територій, що охороняються, розробленій МСОП, така категорія (девята) існує. Однак, застосовується вона окремо не часто, найбільш поширеними є перші шість категорій. У багатьох країнах Європи біосферними резерватами визнаються рішенням урядів існуючі в країнах природно-заповідні території або їх сукупність. Найчастіше ними бувають національні парки, але це не виключає можливості, що бюсферним резерватом буде визнана територія іншої категорії. Територію конкретного біосферного резервату відносять, як правило, до кількох категорій за класифікацією МСОП (наприклад II, V, IX), відображаючи при цьому категорії обєктів, на базі яких створюється біосферний резерват, і які після створення резервату продовжують функціонувати згідно своїх власних категорій. В Польщі із 7-ми біосферних резерватів 6 створено [40] на базі національних парків -Бабігурського, Беловезького, Бєщадського, Карконоського, Словінського, Татранського (табл. 3). Але резерват біосфери "Озеро Лукнайно" був створений на базі одноіменного резервату природи, що відповідає в цілому нашій категорії заказника. В Російській Федерації закон "Об особо охраняемьіх природньїх территориях", прийнятий Державною Думою 15 лютого 1995 p., [25] також не передбачає виділення біосферних резерватів (біосферних заповідників) як окремої категорії природних територій, які підлягають охороні.

В Україні національний комітет з програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" підготував пропозиції про створення двох перших біосферних резерватів - Чорноморського та Асканії-Нової у 1982 p. (сертифікати ЮНЕСКО на них отримані у 1984 p.) [18]. На той час перші національні парки України тільки почались створюватись, їх не було тривалий час в центральній частині України. Тому біосферні резервати - як два вищеназваних, так і в подальшому Карпатський (1993) та Дунайський (1999), створювались на базі заповідників. Можливо, тому і отримали вони в класифікації природно-заповідних територій України назву "біосферні заповідники".

В созологічній літературі вже не раз відмічалось, що ця назва є невдалою. Цілком слушно стверджує С.М. Стойко [9], що цей термін логічно не відповідає суті та призначенню цієї категорії. Адже термін "заповідник" означає категорію з повністю заповідним режимом (strict reserve), який належить до І категорії за класифікацією МСОП. Біосферні ж резервати, як відомо, включають значні площі окультурених ландшафтів з різними формами господарювання, населені пункти тощо. Тому щодо назви цієї категорії ми підтримуємо проф. С.М. Стойка та інших дослідників, які виступають за те, щоб вживати в Україні для цієї категорії офіційний термін МСОП та МАВ ЮНЕСКО "біосферний резерват". Цей термін широко вживається у созологїчній літературі всіх континентів. У резолюції конференції "Роль охоронюваних природних територій у збереженні біорізноманіття" (м. Канів, 8-10 вересня 1998 p.) є така пропозиція: "Звернутися до Мінекобезпеки України з пропозицією відмовитись від вживання терміну "біосферний заповідник" і замінити його терміном "біосферний резерват", оскільки ця категорія природно-заповідного фонду містить ділянки з різним режимом охорони і не відповідає поняттю "заповідник".

Щодо існування біосферних резерватів як особливої категорії природно-заповідних територій, то ми вважаємо, що на даному етапі розвитку заповідної справи раціональним є збереження цієї категорії. Це пояснюється тим, що, як вже відмічалось, нині майже всі біосферні резервати створені на базі заповідників, "успадковують" їх дирекцію та науковий штат. Все це організаційно полегшує створення біосферних резерватів. Але вже і нині є біосферні резервати, створені не на базі заповідників (українська частина міждержавного трилатерального біоеферного резервату "Східні Карпати", де нещодавно створений Ужанський національний парк). Планується створення біосферного резервату і на базі нещодавно створеного Деснянсько-Старогутського національного парку. Слід викласти в законі "Про природно-заповідний фоЦДУкраїни" більш чітко цілі і завдання біосферних резерватів так, як вони сформульовані у міжнародних документах. При цьому стане більш очевидною значна різниця між поняттями "заповідник" та "біосферний резерват".

⁷ Слід Відмітити, що нині в дослідженнях по біосферних резерватах Україні переважають роботи, виконані у так званому "ядрі" (заповідній зйМі). Ще мало розгорнуті роботи в інших зонах (винятком є хіба що ґрунтовна робота по Дунайському біосферному резервату [8]), порівняння результатів в різних зонах, розробка екологічно обгрунтованих методів господарювання. Адже саме ці дослідження є оснввними в біосферних резерватах.

" Ізчасом, коли система біосферних резерватів в Україні буде створюватись на базі обєктів різних категорій, як в більшості країн (насамперед, вірогідно, на базі національних природних парків), необхідність в збереженні окремої категорії може відпасти. Вживання категорії "біосферний заповідник" призводить до того, що станом на жовтень 1999 року в Україні існує 4 біосферних заповідники (згідно українського законодавства), але 5 біосферних резерватів (зареєстрованих в ЮНЕСКО).

Для біосферних резерватів доцільно наводити в даних про природно-заповідний фонд площі функціональних зон диференційовано. Зонуантрологенних ландшафтів взагалі не слід включати до природно-sWMWioro фонду - це господарські території, за екологічним станом

яютхведуться постійні спостереження, тобто здійснюється моніторинг.