2. Розкажіть коротенько про вірш «о панно Інно...» п.Тичини.

Вірш «О панно Інно...» належить до шедеврів української лірики. Складається із двох восьмирядкових строф, написаних ямбом. Це - щире освідчення ліричного героя, в якому повінь почуттів передається чарівною музичністю звучання слова. Його зустріч з Інною нагадала про кохання до її сестри, котру ліричний герой любив „дитинно, злотоцінно".

Варіант №10

1. Дайте загальну характеристику збірки «Зів'яле листя» і.Франка.

Івана Яковича Франка називають поетом-борцем, Каменярем. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для кохання та пов'язаних з ним переживань. Сам Франко заявляв, що він тричі закохувався. Саме кохання до Циліни Журовської надихнуло його на видання збірки „Зів'яле листя" у 1896 році, яка створювалась більше десяти років (1886 - 1896 р. р.) Це були найтяжчі роки в житті Франка. Його було звільнено з роботи і цим позбавлено засобів до існування. До того ж поет не мав особистого щастя. Обставини розлучили його з коханою - Ольгою Рошкевич. Не знайшов він спокою і щастя ні з Юзефою Дзвонковською, ні з Целіною Журовською. Усе це викликало сумні мотиви збірки, про що свідчить і її підзаголовок „Лірична драма".

Книга складається з трьох частин, які автор називає „жмутками".

„Перший жмуток" - це поезії 1886 - 1893 років. Тут Франко оспівує почуття палкого, але нещасливого кохання. У „першому жмутку" є вірші і з громадськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика.

У поезіях другого жмутку" (це вірші 1895року) Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Лірика цього „жмутку" поєднує в собі найдобірніші перли народної пісні і поетичної краси. Поет глибоко переживає втрату коханої, ніжно оспівує її красу, виявляє палку, невгасиму любов до неї. До цього жмутку ввійшли такі вірші: „Червона калино, чого в лузі гнешся?", „Чого являєшся мені у сні?", „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...".

Ліричні поезії „третього жмутку" (1896рік) найсуб'єктивніші. Провідне місце у них -пекельні переживання поета, викликані жорстокими умовами життя та нещасливим коханням.

1. Франко у віршах збірки „Зів'яле листя" виступає великим майстром інтимної лірики. У ній він залишив частину свого внутрішнього „я", відтворив особисто пережите. Це лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання, що підносить ліричного героя, оволодіває його думками і почуттями.

2. Рідне слово в творчості О.Олеся (за віршем поета «О слово рідне! Орлескутий!..»

Продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Лесі Українки, О.Олесь у вірші «О слово рідне! Орле скутий!..» звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну пам'ять нації. Поезія побудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. У його серці виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови: рідне слово кинутена сміх чужинцям, його зреклися діти.

Однак уже в наступній строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи: слово оживає і сміється в шумі дерев і музиці зір, в співі степів і реві Дніпра.

Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлює своє творче кредо:

О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.

Поет закликає слово стати мечем, а в наступному рядку - сонцем, адже слово-меч стає в обороні рідної землі, слово-сонце, освітивши рідний край, вселяє надію в безсмертя народу. Поет переконаний, що народ живий доти, доки живе його мова.