- •Вічна тема влади землі над людиною (за повістю о.Кобилянської «Земля»).
- •Поезія «Вчись у природи творчого спокою...» є.Плужника нагадує читачеві, що... (Продовжіть думку).
- •Оповідання «Малорос-європеєць» в.Винниченка розкриває... (Продовжіть розповідь).
- •1. Трагедія роду і народу в романі «Вершники» ю.Японського.
- •2. Розкажіть про поезію п.Тичини «Пам'яті тридцяти».
- •1. Розкажіть про новелу «Новина» в.Стефаника.
- •2. Розкажіть про вірш «Іванові Франкові» м.Вороного.
- •Трагедія українського народу у вирі громадянської війни (за новелою «На золотих богів» г.Косинки).
- •Проаналізуйте поезію о.Олеся «з журбою радість обнялась...»
- •1. Мавка як уособлення духовності і краси (за драмою-феєрією «Лісова пісня» Лесі Українки.
- •2. У вірші «Коли усе в тумані життєвому...» м.Рильський віддає хвалу...(Продовжіть розповідь).
- •Новела «Мати» г.Косинки - психологічний твір про життєвий вибір людини за екстремальних обставин.
- •Із рядків поезії «Так ніхто не кохав...» в.Сосюри постає ліричний
- •1. Зробіть аналіз поезії «Любіть Україну» в.Сосюри.
- •2. Дайте характеристику прологу до поеми «Мойсей» і.Франка.
- •1. Поетизація буття гуцулів у повісті „Тіні забутих предків" м. Коцюбинського.
- •2. Розкажіть коротенько про вірш «о панно Інно...» п.Тичини.
- •1. Дайте загальну характеристику збірки «Зів'яле листя» і.Франка.
2. Розкажіть коротенько про вірш «о панно Інно...» п.Тичини.
Вірш «О панно Інно...» належить до шедеврів української лірики. Складається із двох восьмирядкових строф, написаних ямбом. Це - щире освідчення ліричного героя, в якому повінь почуттів передається чарівною музичністю звучання слова. Його зустріч з Інною нагадала про кохання до її сестри, котру ліричний герой любив „дитинно, злотоцінно".
Варіант №10
1. Дайте загальну характеристику збірки «Зів'яле листя» і.Франка.
Івана Яковича Франка називають поетом-борцем, Каменярем. Але в його душі, як і в душі кожної живої людини, було місце для кохання та пов'язаних з ним переживань. Сам Франко заявляв, що він тричі закохувався. Саме кохання до Циліни Журовської надихнуло його на видання збірки „Зів'яле листя" у 1896 році, яка створювалась більше десяти років (1886 - 1896 р. р.) Це були найтяжчі роки в житті Франка. Його було звільнено з роботи і цим позбавлено засобів до існування. До того ж поет не мав особистого щастя. Обставини розлучили його з коханою - Ольгою Рошкевич. Не знайшов він спокою і щастя ні з Юзефою Дзвонковською, ні з Целіною Журовською. Усе це викликало сумні мотиви збірки, про що свідчить і її підзаголовок „Лірична драма".
Книга складається з трьох частин, які автор називає „жмутками".
„Перший жмуток" - це поезії 1886 - 1893 років. Тут Франко оспівує почуття палкого, але нещасливого кохання. У „першому жмутку" є вірші і з громадськими мотивами, але переважає скорботна інтимна лірика.
У поезіях другого жмутку" (це вірші 1895року) Франко оспівує не лише кохання, а й чарівну красу природи. Лірика цього „жмутку" поєднує в собі найдобірніші перли народної пісні і поетичної краси. Поет глибоко переживає втрату коханої, ніжно оспівує її красу, виявляє палку, невгасиму любов до неї. До цього жмутку ввійшли такі вірші: „Червона калино, чого в лузі гнешся?", „Чого являєшся мені у сні?", „Ой ти, дівчино, з горіха зерня...".
Ліричні поезії „третього жмутку" (1896рік) найсуб'єктивніші. Провідне місце у них -пекельні переживання поета, викликані жорстокими умовами життя та нещасливим коханням.
1. Франко у віршах збірки „Зів'яле листя" виступає великим майстром інтимної лірики. У ній він залишив частину свого внутрішнього „я", відтворив особисто пережите. Це лірика глибоких особистих почуттів, пристрасного кохання, що підносить ліричного героя, оволодіває його думками і почуттями.
2. Рідне слово в творчості О.Олеся (за віршем поета «О слово рідне! Орлескутий!..»
Продовжуючи традиції Тараса Шевченка і Лесі Українки, О.Олесь у вірші «О слово рідне! Орле скутий!..» звеличує рідне слово, яке допоможе пробудити історичну пам'ять нації. Поезія побудована як монолог-звертання ліричного героя до рідного слова. У його серці виникає біль через зневажливе ставлення до рідної мови: рідне слово кинутена сміх чужинцям, його зреклися діти.
Однак уже в наступній строфі значення рідної мови у духовному житті людини та її велич асоціюється з розкішшю природи: слово оживає і сміється в шумі дерев і музиці зір, в співі степів і реві Дніпра.
Зображуючи поетичний образ неповторної краси української мови і Вітчизни, поет висловлює своє творче кредо:
О слово! Будь мечем моїм!
Ні, сонцем стань! Вгорі спинися,
Осяй мій край і розлетися
Дощами судними над ним.
Поет закликає слово стати мечем, а в наступному рядку - сонцем, адже слово-меч стає в обороні рідної землі, слово-сонце, освітивши рідний край, вселяє надію в безсмертя народу. Поет переконаний, що народ живий доти, доки живе його мова.