2. Із рядків поезії «Так ніхто не кохав...» в.Сосюри постає ліричний

герой...(продовжить думку

Справжнім шедевром інтимної лірики є вірш „Так ніхто не кохав..." Його поет присвятив першій дружині Вірі. Із рядків вірша постає ліричний герой, який підкреслює, що таке кохання, як у нього, приходить раз на тисячу літ. Здається, що й природа напоєна щастям великої любові, від якої перехоплює подих. Для своєї судженої він готовий вчинити незвичайне: „Я для неї зірву Оріон золотий...", бо справжнє велике кохання робить людину сильною, здатною вершити дивовижні діла.

Дві перші і дві останні строфи повторюються. Поет вдається до обрамлення аби підкреслити силу почуттів ліричного героя. Допомагають йому в цьому і художні засоби: епітети (щасливі очі), метафори (в'яне серце), порівняння (...кров тече, ніби пахне вона лободою), звертання, гіпербола та ін.

Варіант №8

1. Зробіть аналіз поезії «Любіть Україну» в.Сосюри.

Восени 1943 р. В. Сосюра повертається на звільнену від фашистів Україну. Серце поета наповнюється радістю і вже в 1944 р. на одному диханні він написав вірш „Любіть Україну", якого першим надрукували газети „Київська правда" та „Літературна Україна". Незабаром його переклали російською мовою О. Прокоф'єв і М. Ушаков. Вірш не таїв у собі жодної неприязні до інших народів. Ідея - любов до Батьківщини. Поет проголошував „Між братніх народів..." Тут повага до народів, які мають право на любов до свого рідного краю, національної культури. Як можна поважати інші народи, коли не любиш свого. Про це відверто сказав Сосюра. Цей вірш ввійшов до збірки „Щоб сади шуміли"(1947 р.), яка удостоєна Сталінської премії 1-го ступеня.

У 1951 р. в Москві проходила перша повоєнна декада української літератури та мистецтва. У складі української делегації був і В. Сосюра. Його радо приймали москвичі. їм подобалися щирі вірші поета і серед них „Любіть Україну".

Скоро у перекладі прочитав цей вірш прибічник Сталіна Лазар Каганович і замислився. Відчув небезпеку: патріотичні почуття не до вождя, а до свого рідного краю, народу. Цього не можна допустити.

02. 07. 1951 р. в газеті „Правда" друкується стаття Л. Кагановича „Проти ідеологічних перекручень в літературі", яка повністю присвячена поезії В. Сосюри „Любіть Україну". У ній ім'я поета поставлено поруч з іменами Петлюри та Бендери, а про вірш сказано, що він викликає почуття розчарування. А це вже був вирок. Поета перестають друкувати, не дозволяють публічні виступи, його твори вилучають з шкільної програми. Майже два роки поет живе між умовною свободою та арештом.

У цій поезії В. Сосюра створив незабутній ліричний образ України, яка „в світі єдина, одна". З почуттям синівської любові автор хвилююче малює „вишневу свою Україну". Краса її в сонці, у вітрі, у травах, водах, вона жива й приваблива. Багата історією, яка відбита „у пісні у кожній, у думі". Автор підкреслює співучу душу свого народу, бо українська пісня облетіла весь світ, зачарувавши всіх красою. В. Сосюра зауважує, що Батьківщина у людини одна, її треба любити „в годину щасливу і в радості мить, ... у годину негоди". Любити Україну -значить любити „мову її солов'їну". Порівнюючи Україну з „садом рясним", автор підкреслює багатство і щедрість її землі, роботящі руки свого народу. Україна - це велика індустріальна держава, її могутність „в електровогнях", „у зойках гудків", „у хвилях Дніпра". Тому й звертається В. Сосюра: Любіть Україну всім серцем своїм / і всіми своїми ділами.

Автор згадує і буремні дні, коли „в огні канонад" було розбито „чужинців в зелених мундирах". Ніби перегукуючись з Шевченковими словами „... і чужому научайтесь й свого не цурайтесь", В. Сосюра, звертаючись до молоді, зауважує: Не можна любити народів других, /

коли ти не любиш Вкраїну.

„ Любіть Україну" - це заповіт, це заклик нам усім серцем своїм і своїми діяннями любити незалежну Україну зберігати і відроджувати національну культуру українського народу. Цей вірш покладено на музику Віктором Лузаном.