66 Оподаткування підприємств

Система оподаткування - це продукт діяльності держави, її важливий атрибут. Кожна держава формує свою систему оподаткування з урахуванням досвіду інших країн, стану економіки, розвитку ринкових відносин, необхідності вирішення конкретних економічних і соціальних завдань, власних національних особливостей.

Становлення системи оподаткування в Україні почалося з ухваленням 25 червня 1991 р. Закону "Про систему оподаткування". У ньому було визначено принципи побудови і призначення системи оподаткування, дано перелік податків, зборів, названо платників та об'єкти оподаткування. Таким чином було закладено основи системи оподаткування, створено передумови для її наступного розвитку.

Ураховуючи зміни в податковій політиці держави, необхідність дальшого вдосконалення оподаткування, 2 лютого 1994 р. було ухвалено другий варіант Закону "Про систему оподаткування". Третій варіант цього закону Верховна Рада України ухвалила 18 лютого 1997 р.

В останньому варіанті закону дано більш повне і чітке визначення принципів побудови системи оподаткування, а також понять системи оподаткування, платників податків і зборів, об'єкта оподаткування; обов'язків, прав і відповідальності платників податків; видів податків, зборів і порядку їх зарахування до бюджету та державних цільових фондів.

Система оподаткування - це сукупність податків і зборів, (обов'язкових платежів) до бюджетів різних рівнів, а також до державних цільових фондів, що стягуються в порядку, установленому відповідними законами держави.

Законом "Про систему оподаткування" визначено такі важливі принципи її побудови:

- стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності;

- стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

- обов'язковість;

- рівнозначність і пропорційність;

- рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації;

- соціальна справедливість;

- стабільність;

- економічна обгрунтованість;

- рівномірність сплати;

- компетентність;

- єдиний підхід;

- доступність.

На жаль, не всі з перелічених принципів достатньо реалізуються за здійснення податкової політики, у законодавчих актах щодо окремих податків.

У системі оподаткування можна виділити дві підсистеми: оподаткування юридичних осіб (підприємств) та оподаткування фізичних осіб.

Підприємства - суб'єкти господарювання повинні сплачувати загальнодержавні, а також місцеві податки і збори. Загальнодержавні податки і збори включають:

- прямі податки [податок на прибуток, плата (податок) за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на нерухоме майно (нерухомість)];

- непрямі податки [податок на додану вартість (ПДВ), акцизний збір, мито];

- збори (на обов'язкове державне пенсійне страхування, на обов'язкове соціальне страхування, до державного інноваційного фонду; за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; за забруднення навколишнього середовища; рентні збори; гербовий збір);

- державне мито, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Місцеві податки і збори включають:

- два податки (комунальний податок і податок з реклами);

- різні збори (за право використання місцевої символіки; за пар-ковку автотранспорту; за проїзд територією прикордонних областей транспортом, що вирушає за кордон; за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; ринковий збір; готельний збір; за проведення місцевих аукціонів, конкурсного розпродажу і лотерей; за право проведення кіно- і телезйомок та ін.).

Аналіз системи оподаткування в Україні, її становлення й розвитку дає змогу зробити висновок про серйозні недоліки, що їй притаманні. По-перше, це нестабільність податкової системи. Часті зміни в законодавчих актах щодо окремих податків негативно впливають на розвиток підприємницької діяльності. По-друге, основним є фіскальне спрямування податкової системи, недостатнє виявлення регулюючої функції основних податків. По-третє, система в цілому надто громіздка, розрахунки окремих податків невиправдано ускладнено.

67. В Україні в структурі бюджетів місцевих рад питома вага прибуткового податку складає значну частку і коливається в межах від 25 до 60 %. Тобто прибутковий податок істотно впливає на утримання бюджетної сфери багатьох міст і районів України.

В Україні платники прибуткового податку розподіляються за такими ознаками:

- робітники та службовці (наймані працівники);

- фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності та громадяни, які

здійснюють незалежну професійну діяльність;

- громадяни, які отримують інші доходи від регулярної діяльності;

- іноземні громадяни та особи без громадянства. За характером

оподаткування доходи, отримані громадянами, класифікуються за такими

ознаками;

- доходи, отримані не за основним місцем роботи; доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності або незалежної професійної діяльності;

інші доходи громадян від регулярної діяльності;

пасивні доходи (дивіденди, проценти, роялті).

68. Вид доходу

Ставка податку

Пункт, підпункт

Розділу IV Податкового кодека

Доходи, одержані, у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами:

– у розмірі, що за звітний податковий місяць не перевищує 10-тикратний розмір МЗП

15 % абз. 1 п. 167.1

– у розмірі, що за звітний податковий місяць перевищує 10-тикратний розмір МЗП

17 % абз. 2 п. 167.1

Заробітна плата шахтарів - працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та 50 % і більше робочого часу на рік, а також працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) – за Списком N 1

10 % п. 167.4

Стипендія, яка виплачується з бюджету учню, студенту, ординатору, аспіранту або ад’юнкту, в сумі перевищення над сумою місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженою на 1,4 та округленою до найближчих 10 гривень 15 (17) % пп. 165.1.26

Доходи, отримані фізичною особою – підприємцем від провадження господарської діяльності

15 (17) % п. 177.1

Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності 15 (17) % п. 178.2

Суми надміру витрачених коштів, отриманих на відрядження або під звіт, та не повернутих у встановлений строк 15 (17) % п. 170.9

Доходи, отримані від надання майна в лізинг, оренду або суборенду (строкове володіння та/або користування) 15 (17) % п. 170.1

Інвестиційний прибуток від проведення платником податку операцій з цінними паперами, деривативами та корпоративними правами, випущеними в інших, ніж цінні папери, формах, крім доходу від операцій, зазначених у підпунктах 165.1.2 і 165.1.40 ПКУ 15 (17) % п. 170.2

60 % суми одноразової страхової виплати за договором довгострокового страхування життя у разі досягнення застрахованою особою певного віку, обумовленого у такому страховому договорі, чи її доживання до закінчення строку такого договору. 15 (17) % пп. 170.8.2

Викупна сума у разі дострокового розірвання страхувальником договору довгострокового страхування життя

Сума коштів, з якої не було утримано (сплачено) податок та яка виплачується вкладнику з його пенсійного вкладу або рахунка учасника фонду банківського управління у зв'язку з достроковим розірванням договору пенсійного вкладу, договору довірчого управління, договору недержавного пенсійного забезпечення

Кошти або вартість майна (послуг), що надаються роботодавцем як допомога на поховання платника податку, в сумі перевищення над сумою подвійного розміру місячного прожиткового мінімуму для працездатної особи, встановленого на 1 січня звітного податкового року, помноженою на 1,4 та округленою до найближчих 10 гривень

15 (17) % пп. «б» пп. 165.1.22

Частина благодійної допомоги, що підлягає оподаткуванню з урахуванням норм п. 170.7 ПКУ

15 (17) % п. 170.7

Дохід від здавання брухту чорних або кольорових металів

15 (17) % абз. 2 пп. 165.1.25

Виграші, призи, дарунки

Виграш, приз у державну грошову лотерею в розмірі, що не перевищує 50 МЗП

не оподатковується пп. 165.1.46

Виграш у державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри 15 (17) % абз. 1 п. 167.1

Виграші або призи (крім виграшів у державній та недержавній грошовій лотереї та виграшу гравця (учасника), отриманого від організатора азартної гри) 30 % абз. 1 п. 167.3

Дарунки (а також призи переможцям та призерам спортивних змагань), якщо їх вартість не перевищує 50 % однієї МЗП (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, за винятком грошових виплат у будь-якій сумі не оподатковуються пп. 165.1.39

Грошові виграші у спортивних змаганнях (крім винагород спортсменам – чемпіонам України, призерам спортивних змагань міжнародного рівня, у тому числі спортсменам-інвалідам, визначених у пп. «б» пп. 165.1.1 ПКУ) 15 (17) % абз. 2 п. 167.3

Кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються за правилами для оподаткування спадщини (див. розділ «Спадщина»)

0 %,5 %,15 (17) % п. 174.6

Проценти

Процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок

5 % (не оподатковується до 01.01.2015 р.) абз. 2 п. 167.2

Процентний або дисконтний дохід за іменним ощадним (депозитним) сертифікатом

5 % (не оподатковується до 01.01.2015 р.) абз. 3 п. 167.2

Процент на вклад (депозит) члена кредитної спілки у кредитній спілці

5 % (не оподатковується до 01.01.2015 р.) абз. 4 п. 167.2

Дохід, який виплачується компанією, що управляє активами інституту спільного інвестування, на розміщені активи 5 % абз. 5 п. 167.2

Дохід за іпотечними цінними паперами (іпотечними облігаціями та сертифікатами)

5 % абз. 6 п. 167.2

Дохід у вигляді відсотків (дисконту), отриманий власником облігації від їх емітента

5 % абз. 7 п. 167.2

Дохід за сертифікатом фонду операцій з нерухомістю та дохід, отриманий платником податку внаслідок викупу (погашення) управителем сертифікатів фонду операцій з нерухомістю в порядку, визначеному в проспекті емісії сертифікатів

5 % абз. 8 п. 167.2

Проценти (у т. ч. дисконтні доходи), нараховані (виплачені) на користь фізичних осіб з будь-яких інших підстав, ніж ті, що зазначені у п. 167.2

15 (17) % пп. 170.4.3

Дивіденди, роялті

Дивіденди, нараховані на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юрособою-резидентом, за умови, що таке нарахування не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та в результаті якого збільшується статутний фонд емітента на сукупну номінальну вартість нарахованих дивідендів не оподатковуються пп. 165.1.18

Дивіденди, нараховані платнику податку емітентом корпоративних прав – резидентом, що є юрособою (крім дивідендів, вказаних нижче) 5 % абз. 9 п. 167.2

Дивіденди, нараховані на користь фізичних осіб (у т. ч. нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих або інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів чи суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку

15 (17) % пп. 170.5.3

Роялті 15 (17) % пп. 170.3.1

Продаж нерухомості

Дохід від продажу (обміну) не частіше 1 разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку, а також земельної ділянки та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад 3 роки

не оподатковується п. 172.1

Дохід від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у п. 172.1.

Дохід від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в п. 172.1 5 % абз. 1 п. 172.2

Дохід від продажу (обміну) об’єкта незавершеного будівництва

5 % абз. 2 п. 172.2

Продаж рухомого майна

Дохід від продажу (обміну) об’єкта рухомого майна (крім зазначених нижче) 5 % п. 173.1

Дохід від продажу одного з об'єктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера не частіше 1 разу протягом звітного податкового року

1 % п. 173.2

Спадщина

Вартість власності, що успадковується членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення

0 % пп. 174.2.1

Вартість власності, зазначеної в пп. «а», «б», «ґ» п. 174.1 ПКУ, що успадковується особою, яка є інвалідом I групи або має статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування.

Вартість власності, зазначеної в пп. «а», «б» п. 174.1 ПКУ, що успадковується дитиною-інвалідом

0 % пп. 174.2.1

Грошові заощадження, поміщені до 02.01.92 р. в установи Ощадбанку СРСР та державного страхування СРСР, що діяли на території України, а також у державні цінні папери, та грошові заощадження громадян України, поміщені в установи Ощадбанку України та колишнього Укрдержстраху протягом 1992–1994 років, погашення яких не відбулося, що успадковуються будь-яким спадкоємцем

0 % пп. 174.2.1

Вартість будь-якого об’єкта спадщини, отриманого у спадщину спадкоємцями, що не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення

5 % пп. 174.2.2

Спадщина, отримана будь-яким спадкоємцем від спадкодавця-нерезидента, та будь-який об'єкт спадщини, що успадковується спадкоємцем-нерезидентом від спадкодавця-резидента

15 (17) % пп. 174.2.3

Доходи нерезидентів та іноземні доходи

Доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів

за ставками, визначеними для резидентів пп. 170.10.1

Іноземні доходи 15 (17) % пп. 170.11.1

ПКУ – Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. N 2755-VI.

Відповідно до п. 164.5 ПКУ під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, помножена на так званий «натуральний коефіцієнт», який при ставці податку 15 % дорівнює 1,176471.

69. ЩО ТАКЕ ПЛАТА ЗА ЗЕМЛЮ, ТА ХТО МАЄ ЇЇ СПЛАЧУВАТИ

По-перше, зазначимо, що, як і раніше, плата за землю відноситься до загальнодержавних податків та справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (п. 14.1.147 ПКУ).

Що стосується земельного податку, то таким є обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (п. 14.1.72 ПКУ). В свою чергу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності теж є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п. 14.1.136 ПКУ).

Відповідно, ПЛАТНИКАМИ земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та безпосередньо землекористувачі, а орендної плати - орендарі земельних ділянок.

ЗЕМЕЛЬНИЙ ПОДАТОК

Об’єкт та база оподаткування

Об’єктом оподаткування є земельні ділянки, що знаходяться у власності або користуванні чи земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням відповідного коефіцієнта індексації (за умови, що таку оцінку проведено), або площа земельних ділянок, якщо нормативну грошову оцінку не проведено.

Ставки земельного податку

Ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, складає 1% від їх нормативної грошової оцінки (ст. 274 ПКУ), за винятком:

- с/г угідь;

- земельних ділянок, наданих на землях лісогосподарського призначення;

- земельних ділянок, визначених ст. 276 ПКУ, щодо яких запроваджено особливості в їх встановленні;

- земельних ділянок, наданих підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташованих за межами населених пунктів.

Суттєво змінилися в сторону збільшення ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 275 ПКУ). Однак слід нагадати, що до діючих раніше аналогічних ставок щорічно законами про держбюджет на відповідний рік передбачалося їх коригування на той чи інший збільшуючий коефіцієнт (наприклад, в 2010 р. діючі ставки збільшувалися у 3,2 рази). В ПКУ ставки затверджено вже з урахуванням даних коефіцієнтів.

Як і раніше, до вищезгаданих ставок у населених пунктах, віднесених КМУ до курортних, будуть застосовуватися коефіцієнти (від 1,5 до 3 в залежності від місцевості).

Крім того, ПКУ встановлено ставки податку за земельні ділянки:

- сільськогосподарських угідь (незалежно від місцезнаходження) (ст. 272 ПКУ);

- надані на землях лісогосподарського призначення (незалежно від місцезнаходження) (ст. 273 ПКУ);

- несільськогосподарських угідь, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 277 ПКУ);

- надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів (ст. 278 ПКУ);

- передані у власність або надані в користування на землях природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 279 ПКУ);

- на землях водного фонду та лісогосподарського призначення, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено (ст. 280 ПКУ).

Також ст. 276 ПКУ визначено певні особливості встановлення ставок земельного податку, зокрема за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом; на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, історико-культурного призначення, надані для залізниць в межах смуг відведення, для гірничодобувних підприємств для видобування корисних копалин тощо.

Пільги щодо сплати земельного податку

Податковим кодексом також, як і ЗУ "Про плату за землю", передбачено пільги щодо сплати земельного податку для фізичних (ст. 281 ПКУ) та юридичних осіб (ст. 282 ПКУ). В порівнянні з скасованим законом дещо змінилося. Так, наприклад, пільгами більше не будуть користуватися громадяни, члени сімей яких проходять строкову військову службу. Що стосується юридичних осіб, то звільнення від сплати податку с 1 січня 2011 р. додатково отримали парки державної та комунальної власності, дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади незалежно від форм власності і джерел фінансування, усі дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів с/г профілю та професійно-технічних училищ (раніше – лише вітчизняні) тощо. Крім того, не буде сплачуватися податок за земельні ділянки крематоріїв та колумбаріїв (ст. 283 ПКУ).

Треба зазначити, що в ПКУ деталізовано землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, за які податок не сплачується.

Також деякі пільги щодо сплати земельного податку встановлено Перехідними положеннями ПКУ (підр. 6 розд. XX). Так, від сплати податку звільняються деякі суб’єкти космічної діяльності (їх перелік наведено у постанові КМУ N 1248 від 29.12.2010 р.) – протягом дії ратифікованих ВРУ міжнародних договорів України з питань космічної діяльності щодо створення космічної техніки, але не пізніше 01.01.2015 р., суб’єкти літакобудування (що відповідають нормам ст. 2 ЗУ N 2660-III від 12.07.2001 р.), суднобудівної промисловості (на даний час існує перелік, затверджений постановою КМУ N 1256 від 21.12.2005 р., який, ймовірно, зазнає змін) та кінематографії (виробники національних фільмів) – до 01.01.2016 р.

Як і раніше, ВР АРК, обласним, міським, селищним та сільськім радам надано право встановлення пільг щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території. Це може бути часткове звільнення на певний строк, зменшення суми податку, яке проводиться лише за рахунок коштів, що зараховуються до відповідних місцевих бюджетів (ст. 284 ПКУ).

При користуванні пільгами слід бути уважними, бо в ПКУ зазначено (п. 284.3 ПКУ), що при здачі платниками податку, що мають право на пільги, в оренду земельних ділянок, окремих будівель, споруд або їх частин, сплата податку проводиться на загальних підставах з урахуванням прибудинкової території (тобто, без застосування пільг). Однак ця норма не поширюється на бюджетні установи у разі надання ними будівель, споруд (їх частин) у користування (оренду) іншим бюджетним установам.

Крім того, юрособи, до складу земельних ділянок яких входять земельні ділянки фізосіб (що знаходяться у їх власності або постійному користуванні), мають право на пільгу у вигляді зменшення податкових зобов’язань із земельного податку на суму пільг, які надаються фізичним особам (перелік фізосіб, що мають право на пільгу, наведено у п. 281.1 ПКУ). Але це буде можливим лише для тих земельних ділянок, що відведені для безоплатного паркування (зберігання) легкових автомобілів осіб з ураженням опорно-рухового апарату, членів їх сімей, законних представників тощо. (п. 286.7 ПКУ).

ОРЕНДНА ПЛАТА ЗА ЗЕМЕЛЬНІ ДІЛЯНКИ ДЕРЖАВНОЇ І КОМУНАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Як було зазначено вище, платниками орендної плати є орендарі земельних ділянок, а об'єктом оподаткування - надана в оренду земельна ділянка.

Орендна плата нараховується на підставі договору оренди, в якому вказується розмір та умови внесення плати. Щодо розміру орендної плати, то ПКУ передбачає певні обмеження (ст. 288 ПКУ), зокрема, річна її сума не може:

- бути меншою розміру земельного податку (для земель с/г призначення) та трикратного розміру земельного податку (для інших категорій земель);

- перевищувати 3% нормативної грошової оцінки (для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електроенергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів) та 12% нормативної грошової оцінки (для інших земельних ділянок, наданих в оренду). Однак все ж таки перевищення допускається у випадку визначення орендаря на конкурсних засадах.

Крім того, встановлено, що плата за суборенду земельних ділянок не може перевищувати орендної плати

Слід зазначити, що раніше подібні обмеження щодо встановлення розміру орендної плати та плати за суборенду містилися в ЗУ "Про оренду землі" (N 1211-IV від 02.10.2003 р.), але відповідно до прийнятого разом з ПКУ ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" (N 2756-VI від 02.12.2010 р.) їх було виключено звідти.

ОБЧИСЛЕННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ, СТРОКИ ЇЇ СПЛАТИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОДАННЯ ЗВІТНОСТІ

Як і раніше, податковим (звітним) періодом для плати за землю залишається календарний рік, що починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року. Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати – договір оренди.

Плата за землю обчислюється платниками (крім фізичних осіб) самостійно щороку станом на 1 січня (п. 286.2 ПКУ).

Нарахування сум податку фізособам (п. 286.5) проводиться органами ДПС, які видають платникові податку повідомлення-рішення про внесення податку до 1 липня поточного року (раніше видача платникам податків повідомлень про внесення платежу проводилась до 15 липня поточного року).

При переході права власності на земельну ділянку від одного власника до іншого протягом календарного року орган ДПС надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Переглянуто правило розрахунку земельного податку за земельну ділянку, що перебуває у спільній власності кількох юридичних осіб або громадян (п. 286.6 ПКУ). Раніше податок нараховувався кожному з них пропорційно їх частці у власності на будівлю. З 1 січня 2011 р. при розрахунку податку буде враховуватися прибудинкова територія, а нарахування буде проводитися кожному з власників:

- у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;

- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;

- пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.

Нарахування податку за земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у користуванні кількох юридичних або фізичних осіб, проводиться кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що знаходиться в їх користуванні (з урахуванням прибудинкової території).

Звітність

Платнику податків надано право вибору відносно подання податкової декларації. Так, він може до 1 лютого поточного року надати до податкового органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Якщо декларація подається уперше, до неї додається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки (надалі таку довідку необхідно буде подавати лише у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі). Подання річної декларації звільняє платника податку від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Іншим варіантом є подання щомісяця нової звітної податкової декларації протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. В цьому випадку подавати декларацію до 1 лютого поточного року не треба. Зазначимо, що ЗУ "Про плату за землю" при поданні платником податків щомісячної декларації, не звільняв останнього від обов’язку складання річної декларації.

Крім того, передбачено подачу декларації за нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платником плати за землю протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Слід зазначити, що наказом N 1015 від 24.12.2010 р. ДПА вже затвердила форму Податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), а також додатки до неї: Відомості про наявні земельні ділянки (додаток є невід’ємною частиною декларації), Відомості про пільги на земельний податок з наявних площ земельних ділянок (додаток подається за умови наявності пільг щодо сплати земельного податку).

Податкова декларація з плати за землю поєднала в собі форми податкового розрахунку земельного податку та податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, що застосовувалися раніше, і які скасовано в зв’язку з прийняттям нової звітності.

Сплата податку

Щодо сплати податку, то ПКУ визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. При наданні в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки (оренди будівель або їх частин).

Сплата податкового зобов’язання, визначеного у декларації на поточний рік, проводиться рівними частками щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ПКУ).

Що стосується сплати податку для тих, хто планує подавати декларацію щомісяця (без подачі річної), то строк буде той самий, але визначений відповідно до інших положень ПКУ. Зокрема, в дію вступає п. 57.1 ПКУ, в якому передбачена сплата податку протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого для подання податкової декларації (як було зазначено вище – щомісячна декларація подається протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним).

Фізособа зобов’язана сплатити податок протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (п. 287.5 ПКУ). Зазначимо, що раніше сплатити податок фізособам треба було до 15 серпня і 15 листопада (рівними частками).

При переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Також з цієї ж дати передбачено сплату податку власником нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території.

ІНДЕКСАЦІЯ НОРМАТИВНОЇ ГРОШОВОЇ ОЦІНКИ ЗЕМЕЛЬ

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення, яка підлягає індексації (ст. 289 ПКУ). Величину коефіцієнта індексації доручено розраховувати центральному органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів (таким є Державне агентство земельних ресурсів) за індексом споживчих цін за попередній рік станом на 1 січня поточного року.

Раніше індексація проводилась відповідно до постанови КМУ N 783 від 12.05.2000 р. за умови, що нічого нового затверджено не буде, індексацію за 2010 рік треба буде проводити відповідно до вказаного документа.