Громадський контроль у галузі охорони довкілля

Діяльність громадських інспекторів регулюється Водним кодексом України (ст.11, 20), Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст.10, 21, 36), Законом України «Про природно-заповідний фонд України» (ст.8, 10, 63), Положенням про громадських інспекторів з охорони навколишнього природного середовища, затвердженим Наказом Міністерства екології та природних ресурсів (від 27 лютого 2002 р.).

Громадськими інспекторами можуть бути громадяни України, що досягли 18 років, мають досвід природоохоронної роботи та пройшли співбесіду в органах Мінекоресурсів.

Громадянин, який бажає бути громадським інспектором, подає до відповідного органу Мінекоресурсів письмову заяву та подання організації, що його рекомендує, або письмове клопотання державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища.

Громадські інспектори призначаються Головним державним інспектором України з охорони навколишнього природного середовища та головними державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій після співбесіди на тему попередньої природоохоронної роботи претендента та знання основ природоохоронного законодавства.

Документ, що підтверджує повноваження громадського інспектора - посвідчення встановленого Міністерством екології та природних ресурсів зразка.

У чинній в Україні системі правового регулювання участі громадян та їхніх об’єднань в охороні довкілля є, на наш погляд, досить великі прогалини, які стосуються громадського контролю за діяльністю екологічно небезпечних об’єктів на всіх стадіях процесу (проектування, введення в дію та експлуатація).

До 1999 року такий контроль здійснювався шляхом функціонування інституту громадських інспекторів охорони природи, але з прийняттям нового Положення Мінекобезпеки України контроль здійснюється державними органами.

Низький рівень правової підготовки громадських інспекторів, відсутність системи грошового заохочення роботи громадських інспекторів та підконтрольність органам Міністерства охорони навколишнього природного середовища - основні причини низької ефективності такої форми громадської активності.

Публічне обговорення, громадські слухання

Згідно зі ст.13 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада має право проводити громадські слухання (зустрічатися з депутатами відповідної ради та посадовими особами місцевого самоврядування), під час яких члени територіальної громади можуть заслуховувати доповіді, порушувати проблеми та вносити пропозиції щодо питань місцевого значення, що входять до компетенції місцевого самоврядування.

Громадські слухання мають проводитися не рідше одного разу на рік. Пропозиції, які вносяться за результатами громадських слухань, підлягають обов’язковому розгляду органами місцевого самоврядування. Процедура ініціювання, підготовки та проведення громадських слухань присвячених питанням, які не стосуються радіоактивного забруднення чи ядерної безпеки, до кінця не врегульована відповідними нормативно-правовими актами, і окреслюється посиланнями на статути територіальних громад, яких існує дуже мало.

Порядок проведення громадських слухань з питань ядерної та радіаційної безпеки затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №1122 від 18 липня 1998 року «Про затвердження Порядку проведення громадських слухань з питань використання ядерної енергії та радіаційної безпеки».

На підставі гарантованого права людини на вільний доступ до інформації про стан довкілля постійні жителі певної території, місцеві осередки об’єднань громадян, територіальні громади (органи самоорганізації населення) можуть ініціювати проведення громадських слухань.

Місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування розглядають письмові звернення, які надійшли одноособово від громадян або від зборів (зібрань) місцевих осередків об’єднань громадян, територіальних громад (органів самоорганізації населення), та приймають рішення щодо обґрунтованості звернень і доцільності проведення громадських слухань із зазначеного питання, про що повідомляють заявників (п.5 Положення).

На підставі аналізу предмету слухань, місцеві державні адміністрації або органи місцевого самоврядування приймають рішення про час та місце проведення слухань (п.6 Положення).

Інформація про проведення громадських слухань (тематика, час, місце проведення) розміщується у місцевих, а у разі потреби у центральних засобах масової інформації не пізніше ніж за 30 діб до їх проведення (п.8 Положення). Організатори проведення слухань забезпечують можливість ознайомлення населення з матеріалами, які висвітлюють питання, винесені на громадські слухання (п.9 Положення).

Висновки щодо питань, які розглядалися на громадських слуханнях, та відповідні пропозиції висвітлюються в засобах масової інформації місцевими державними адміністраціями чи органами місцевого самоврядування (п.12 Положення).

Висновки та пропозиції, висловлені в процесі громадських слухань, мають рекомендаційний характер і можуть бути враховані під час прийняття уповноваженими центральними органами виконавчої влади рішень щодо предмета громадських слухань, підготовки аналітичних матеріалів, доповідей тощо (п.13 Положення).

Окрему роль у визначенні механізму здійснення публічних обговорень відіграє Орхуська конвенція - Конвенція ЄЕК ООН «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля».

У процесі підготовки до події міжнародного значення - зустрічі міністрів Європи на конференції «Довкілля для Європи» - здійснювався цілий ряд ініціатив, направлених на забезпечення виконання положень Орхуської конвенції «Про доступ до інформації, участь громадськості у прийнятті рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля». Одна з них - міжнародний українсько-данський проект «Допомога Україні у впровадженні Орхуської конвенції».