Питання 4. Аналіз нормативно-правових аспектів

Одним з етапів еволюції уявлень про права людини є визнання самодостатності екологічних прав людини. Поняття екологічних прав формувалося протягом другої половини ХХ століття. Стимулами цього процесу були: загострення екологічної кризи у країнах Європи та Америки, зростаюча конкуренція за природні ресурси між країнами, активність світового «зеленого» та антиглобалістського руху і нарешті – Чорнобильська катастрофа.

Громадяни України мають право:

- брати участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва й реконструкції об’єктів, які можуть негативно впливати на стан довкілля, та вносити пропозиції до державних і господарських органів, установ та організацій з цих питань;

- брати участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони довкілля, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

- здійснювати загальне та спеціальне використання природних ресурсів;

- об’єднуватися в громадські природоохоронні формування;

- одержувати у встановленому порядку повну та достовірну інформацію про стан довкілля та його вплив на здоров’я населення;

- брати участь у проведенні громадської екологічної експертизи;

- робити подання до суду та позови до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування збитків, заподіяних їх здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на довкілля.

Законодавством України можуть бути визначені й інші екологічні права громадян республіки (Ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Ради та спеціально вповноважені державні органи управління в галузі охорони довкілля і використання природних ресурсів зобов’язані надавати всебічну допомогу громадянам у здійсненні природоохоронної діяльності, враховувати їх пропозиції щодо поліпшення стану довкілля та раціонального використання природних ресурсів, залучати громадян до участі у вирішенні питань охорони довкілля та використання природних ресурсів.

Порушені права громадян у галузі охорони довкілля мають бути поновлені, а їх захист здійснюється в судовому порядку відповідно до законодавства України (Ст. 11 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Громадське управління в галузі охорони довкілля здійснюється громадськими об’єднаннями та організаціями, якщо така діяльність передбачена їхніми статутами, зареєстрованими відповідно до законодавства України.

Громадські природоохоронні об’єднання мають право:

- розробляти та пропагувати свої природоохоронні програми;

- утворювати громадські фонди охорони природи;

- за погодженням з місцевими радами за рахунок власних коштів і добровільної трудової участі членів громадських об’єднань виконувати роботи по охороні та відтворенню природних ресурсів, збереженню та поліпшенню стану довкілля;

- брати участь у проведенні спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони довкілля перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями природоохоронних планів і заходів;

- одержувати у встановленому порядку інформацію про стан довкілля, джерела його забруднення, програми та заходи щодо охорони довкілля;

- виступати з ініціативою проведення референдумів з питань, пов’язаних із охороною довкілля, використанням природних ресурсів і забезпеченням екологічної безпеки;

- вносити до відповідних органів пропозиції про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду;

- подавати до суду позови про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону довкілля, у тому числі здоров’ю громадян і майну громадських об’єднань;

- брати участь у заходах міжнародних неурядових організацій з питань охорони довкілля;

- проводити громадську екологічну експертизу, обнародувати її результати і передавати їх органам, уповноваженим приймати рішення.

Діяльність громадських об’єднань у галузі охорони довкілля здійснюється на основі їхніх статутів відповідно до законодавства України (Ст.21 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Екологічні права громадян забезпечуються:

- проведенням державних заходів щодо підтримки, відновлення та поліпшення стану довкілля;

- обов’язком міністерств, відомств, підприємств, установ, організацій здійснювати технічні та інші заходи для запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на довкілля, виконувати екологічні вимоги при плануванні, розміщенні продуктивних сил, будівництві та експлуатації господарських об’єктів;

- участю громадських об’єднань та громадян у діяльності щодо охорони довкілля;

- здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону довкілля;

- компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров’ю та майну громадян внаслідок порушення природоохоронного законодавства;

- невідворотністю відповідальності за порушення природоохоронного законодавства.

Діяльність, що перешкоджає реалізації права громадян на безпечне довкілля та інших екологічних прав, підлягає припиненню в порядку, встановленому законодавством України (Ст. 10 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Громадяни України зобов’язані:

- берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону довкілля;

- здійснювати діяльність, дотримуючись вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів;

- не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб’єктів;

- вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення;

- компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на довкілля.

Громадяни України зобов’язані виконувати й інші обов’язки у галузі охорони довкілля відповідно до законодавства України (Ст. 12 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).

Повноваження та компетенції органів місцевого самоврядування в галузі охорони довкілля:

Відповідальність за стан довкілля на своїй території несуть місцеві ради. Місцеві ради в межах своєї компетенції:

- забезпечують реалізацію екологічної політики України, екологічних прав громадян;

- дають згоду на розміщення на своїй території підприємств, установ і організацій;

- видають і скасовують дозволи на відособлене спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення;

- затверджують місцеві екологічні програми;

- організовують вивчення довкілля;

- створюють і визначають статус резервних, в тому числі й валютних, фондів для фінансування програм та інших заходів щодо охорони довкілля;

- організовують у разі необхідності проведення екологічної експертизи;

- забезпечують інформування населення про стан довкілля;

- організовують роботу з ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають підприємства, установи та організації, незалежно від їх підпорядкування та форм власності, і громадян;

- приймають рішення про організацію територій та об’єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні;

- здійснюють контроль за додержанням законодавства в галузі охорони довкілля;

- припиняють господарську діяльність підприємств, установ та організацій місцевого підпорядкування, а також обмежують чи зупиняють (тимчасово) діяльність не підпорядкованих раді підприємств, установ та організацій у разі порушення ними природоохоронного законодавства;

- координують діяльність відповідних спеціально вповноважених державних органів управління в галузі охорони довкілля та використання природних ресурсів на території місцевої ради.

Місцеві ради можуть здійснювати й інші повноваження відповідно до законодавства України.

Виконавчі та розпорядчі органи місцевих рад у галузі охорони довкілля в межах своєї компетенції:

- визначають порядок і розміри зборів за забруднення довкілля та розміщення відходів;

- організовують збір, переробку, утилізацію й захоронення відходів на своїй території;

- формують і використовують місцеві фонди охорони довкілля в складі місцевих бюджетів;

- погоджують поточні та перспективні плани роботи підприємств, установ та організацій з питань охорони довкілля й використання природних ресурсів;

- забезпечують систематичне та оперативне інформування підприємств, установ, організацій та громадян про стан навколишнього природного середовища, захворюваність населення (Ст. 15, 19 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»).