- •Питання
- •1. Сучасні тенденції розвитку світової економіки та міжнародних фінансів.1
- •2. Глобалізація світового фінансового середовища.2
- •3. Склад і структура міжнародних фінансів.3
- •4.Генезис міжнародних фінансів. 4.
- •5. Національна та світова валютні системи.5
- •6. Паризька система золотомонетного стандарту. Генуезька система золотодевізного стандарту.
- •7. Бреттон-Вудська та Кінгстонська валютно-фінансові системи.7
- •8. Європейська валютна система 8
- •9. Валютні блоки. Валютні зони. 9
- •10. Формування світових фінансових центрів.10
- •12 Валютний ринок як економічна категорія. Суб’єкти валютного ринку.12
- •Основні особливості сучасних валютних ринків
- •Функції валютних ринків
- •1 Рівень – Роздрібна торгівля.
- •2 Рівень – Оптова міжбанківська торгівля.
- •3 Рівень - Міжнародна торгівля.
- •13. Міжнародний валютний спот-ринок, його учасники. 13
- •14.Міжнародний ринок валютних деривативів. 14
- •15. Ринок євровалют, його суб’єкти. 15
- •Форми кредитування зовнішньої торгівлі. 17.
- •Фірмовий кредит як інструмент міжнародних розрахунків
- •18.Банківські гарантії як інструмент забезпечення міжнародних платежів 19.
- •Міжнарод.Факторинг.
- •Міжнар. Форфейтинг .
- •21. Міжнародний лізинг. 23.
- •22.Міжнар ринок акцій. 24.
- •23. Ринок депозитарних розписок.
- •24. Основні показники діяльності ринку цінних паперів 26.
- •25. Міжнар ринки облігацій. 25.
- •26. Ринок єврооблігацій. 26.
- •27. Ринки глобальних облігацій(го) 27.
- •28.Внутрішньофірмові фінансові трансакції. 28.
- •29.Фінансові ризики на міжнародних ринках. 29.
- •30.Монополізація банк. Бізнесу. Форми банк.Монополій. 30.
- •31.Поняття та особливості міжнар розрах-ків. 31.
- •33. Основні форми міжнародних розрахунків 33.
- •34. Міжбанківські електронні системи платежів 34.
- •35. Роль і значення системи свіфт 35.
- •36. Сутність та особливості міжнародного інкасо. 36.
- •37. Акредитив: види та конструкції 37.
- •38. Способи платежів у міжнародних розрахунках 38.
- •39. Засоби платежів, що використовуються у міжнародних розрахунках 39.
- •40. Еволюція кредитної діяльності мвф. Кредитні ресурси на сучасному етапі 40.
- •41. Структура групи Всесвітнього банку 41.
- •42. Банк міжнародних розрахунків: організаційна структура, завдання, функції та операції бмр 42.
- •43. Європейський банк реконструкції й розвитку: інструменти фінансування та операції 43.
- •44. Регіональні фінансово-кредитні установи. 44.
- •45. Ек. Зміст пб та його структура. 45.
- •46. Заборгованість. Криза заборгованості. 46.
- •48. Фінансування України в рамках мвф та сб 48.
26. Ринок єврооблігацій. 26.
Єврооблігації — це боргові зобов'язання, що є одним із видів цінних паперів, які випускаються позичальниками при отриманні довготермінових кредитів на євроринку. Маючи всі ознаки облігацій, вони відрізняються деякими особливостями. Так, на відміну від іноземних облігацій, які розміщуються на ринках однієї країни, єврооблігації розміщуються одночасно на ринках кількох держав. Валюта єврооблігаційної позики для кредиторів, як правило, є іноземною, за винятком банків США. Гарантом за позикою виступають переважно емісійні синдикати, які утворюються банками кількох країн і здійснюють розміщення єврооблігацій. Єврооблігації мають декілька різновидів:-звичайні облігації, власникові виплачується фіксований процент у вигляді річних купонів.- облігації з плаваючою відсотковою ставкою -викор у період різких коливань відсоткових ставок;-облігації, що конвертуються в акції-цей вид облігацій приносить їх власнику дохід менший, ніж попередні два види, але через певний термін власник облігацій має право обміняти їх на акції компанії-позичальника; -облігації з нульовим купоном, відсотки по яких враховуються при встановленні емісійного курсу; за певних умов такі облігації надають їх власникам додаткові пільги;- облігації з опціоном-дають інвестору право вибору різних варіантів операції. Позичальники на єврооблігаційному ринку залежно від країни походження поділяються на такі основі групи:• розвинуті країни;• країни, що розвиваються;• міжнародні інституції, які не мають конкретної національної належності; • оффшорні центри. Можна виділ осн групи «кінцевих» інвесторів:-приватні інвестори- фіз особи, які здійсн операції з єврооблігаціями. Ринок єврооблігацій є досить привабливим для приватних інвесторів, які проживають у країнах із недостатньо розвинутим ринком капіталу і обмеженими інвестиційними можливостями, для розміщення тимчасово вільних грошових коштів; - інституційні інвестори -випуску великих єврооблігаційних позик, що дало змогу звузити амплітуду коливання цін і підвищити ліквідність вторинного ринку єврооблігацій. На ринку єврооблігацій у групі інституційних інвесторів можна виділити: банки (центральні, інвестиційні, комерційні); державні установи; міжнародні фінансові інститути; пенсійні фонди; страхові фонди і компанії (у тому числі оффшорні); взаємні (пайові) інвестиційні фонди; менеджерів вкладів (управляючих інвестиціями); пайові інвестиційні фонди; великі корпорації. Досить активну роль на ринку єврооблігацій відіграють центральні банки, чому сприяло інтенсивне накопичення ними валютних резервів. Певне місце серед інвесторів ринку єврооблігацій займають державні установи (агентства) та міжнародні фінансові інститути, їх інвестиційна стратегія полягає у погодженні валюти позики і терміну погашення випущених ними боргових паперів та розміщення коштів у облігації, що випускаються високонадійними емітентам. Пенсійні фонди, які у своїй переважній більшості створені транснаціональними корпораціями. Створення таких фондів дає змогу уникнути процедурних складностей, пов'язаних зі сплатою податків.Страхові та інвестиційні компанії-вони разом забезпечують близько 60 % інституційних інвестицій. Ще однією категорією інвесторів ринку єврооблігацій є менеджери вкладів (управляючі інвестиціями), у ролі яких виступають банківські трастові департаменти. Пайові інвестиційні фонди, які є професійними учасниками ринку і володіють великими пакетами акцій.