43. Європейський банк реконструкції й розвитку: інструменти фінансування та операції 43.

У 1944 р. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі крім МВФ було утворено Міжнародний банк рекон­струкції і розвитку (МБРР). Місцеперебування його — Вашингтон. Це одна з найбільших у світі міжнародних фінансово-кредитних установ, яка надає довгострокові кредити під державні програми тільки урядам та центральним банкам країн-членів. Членами МБРР можуть бути тільки члени МВФ.

МБРР на початку своєї діяльності був призначений, згідно з його Статутом, надавати потерпілим від війни країнам довгострокові кре­дити для відбудови їхньої економіки, а також гарантувати приватні інвестиції за кордоном.

Нині Банк надає технічну та фінансову допомогу більше ніж 100 країнам світу, які є членами Міжнародного валютного фонду. Основ­на маса кредитів направляється на розвиток виробничої інфра­структури та сільського господарства — галузей відносно малорен­табельних, з високим строком окупності й витрат, куди не досить охоче вкладає кошти приватний капітал. МБРР фінансує як пріори­тетні державні програми в галузях енергетики, імпорту обладнання для розвитку гірничої промисловості, інвестування проектів для бу­дівництва нафто- і газопроводів, модернізацію підприємств тощо. Статутний капітал МБРР утворюється шляхом підписання країн-членів на його акції та випуску облігацій. Акції розподіляються між країнами-членами відповідно до їхніх квот у Міжнародному валютному фонді. Першочергові внески до статутного капіталу здійснюються в розмірі 20 % від суми підписання, для створення власних ресурсів Банку, необхідних для здійснення його операцій. Інші 80 % мають бути сплачені за першою вимогою Банку. Значну частину позик МБРР надає з коштів, одержаних від розміщення на ринку капіталів своїх облігаційних позик.

Позики МБРР надаються, як правило, на термін 15—20 років і мають п'ятирічний пільговий період. Ці позики надаються країнам, які продемонстрували певне економічне зростання та соціальний прогрес. Кожна позика надається урядові чи під його гарантії заці­кавленій країні. Відсоткова ставка позик змінюється кожні шість місяців і орієнтується на рівень відсоткових ставок міжнародних ринків позикового капіталу. Ці відсоткові ставки залежать від наявних у Банку коштів, які надходять від продажу облігацій МБРР на світових ринках капіталу, від нерозп. прибутку, погашення раніше наданих позик та додаткових пожертвувань ек. розвинених країн.

Рішення про надання кредиту приймаються Банком на основі експертних оцінок МВФ та попередніх оцінок ефективності проекту, визначених експертною комісією МБРР, причому технічна допомога (експертиза) входить в умови надання кредитів. У розробці та здійсненні проектів Банку беруть участь близько 7 тис. фахівців із більш як 100 країн світу з досвідом роботи у різних галузях економіки. Щороку МБРР дає зго­ду на фінансування понад 100 проектів та програм, загальна вартість яких перевищує 15 млрд дол. США.

44. Регіональні фінансово-кредитні установи. 44.

Регіональні фінансово-кредитні організації в межах Західної Європи, Латинської Америки, Африки, Південно-Східної Азії та в регіоні колишнього СРСР (нині СНД) створюються поступово, відпо­відно до певних етапів розвитку світогосподарських зв'язків та інтен­сивності інтеграційних процесів.

В 1958 р. було засновано Європейський інвестиційний банк (ЄІБ). Його створено з метою: сприяння збалансованому і стабільному розвиткові спільного ринку в інтересах Співтовариства; надання позик і гарантій на некомерційній основі для поліп­шення фінансування в усіх секторах економіки: проектів розвитку найменш розвинутих регіонів; та інше.

У 1991 р. розпочав свою діяльність новий регіональний міжна­родний банк — Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). Банк створений спеціально для сприяння економіч­ним реформам у країнах Східної Європи та державах — колишніх республіках СРСР.

Найвідоміший з них - Міжамериканський банк розвитку (МаБР). Згідно зі Статутом, до головних завдань Банку належать надання фінансової й технічної допомоги країнам Латинської Америки при будівництві невеликих підприємств у гірничій та переробній, легкій та харчовій промисловості, фінансування розвитку енергетики, транс­порту, а також інфраструктури. У 1992 р. декілька країн - членів Банку створили Багатосто­ронній інвестиційний фонд (БІФ).Його головна мета — сприяти інвестиційній програмі в ре­гіоні шляхом надання позик і субсидій у невеликих розмірах. .Іншу структуру Банку - Міжамериканську інвестиційну кор­порацію (МІК) створено як його автономну філію з метою сприян­ня економічному зростанню регіональних країн, що розвиваються, шляхом заохочування створення і модернізації приватних підпри­ємств, особливо малих і середніх.

У грудні 1965 р. для фінансування різних програм розвитку в азіатських країнах за рішенням Економічної комісії ООН був засно­ваний Азіатський банк розвитку (АзБР). Азіатський банк розвитку надає позики державним організаціям і приватним підприємствам з роз­рахунку 6,75 % річних.

Завдяки ініціативі країн - членів Ліги арабських держав (ЛАД) у 1977 р. було засновано Арабський валютний фонд (АВФ). Основна діяльність Фонду - надання кредитів на підтримку програм структурних реформ.

Результатом діяльності специфічного регіонального угрупован­ня - Ради Економічної Взаємодопомоги (РЕВ), яке функціонувало з 1949 по 1991 р., було створення двох міжнародних регіональних банків - Міжнародного банку економічного співробітництва (МБЕС) та Міжнародного інвестиційного банку (МІБ). МБЕС було засновано країнами - членами РЕВ у жовтні 1963 р. для сприяння економічному співробітництву країн — членів РЕВ з інши­ми державами, виконання ними взаємних зобов'язань з товарних поставок. Міжнародний інвестиційний банк (МІБ) країни — члени РЕВ створили в липні 1970 р. для взаємного кредитування. Однією з нових міжнародних регіональних валютно-фінансових установ можна вважати створений згідно з підписаною в Мінську на початку 1993 р. угодою, Міждержавний банк Співдружності Не­залежних Держав (МБ СНД). В угоді передбачається, що Банк по­кликаний сприяти координації кредитно-грошової політики країн-членів, вирішенню проблем міждержавних розрахунків на основі багатостороннього клірингу.