- •1) З сучасної української літературної мови
- •1.1 Лексикологія, фонетика, морфеміка, морфологія
- •13. Поняття про склад. Основні закономірності складоподілу в українській мові. Норми української акцентуації.
- •14. Орфоепічні норми в системі українського вокалізму.
- •15. Морфемний склад слова.
- •16. Предмет і завдання словотвору.
- •17. Способи словотворення.
- •18. Іменник як частина мови. Лексико семантичні розряди іменників.
- •19. Граматичні категорії роду, числа, відмінка іменників.
- •20. Поділ імен на відміни і групи.
- •21. Прикметник як частина мови. Розряди прикметників за значенням. Степені порівняння. Особливості відмінювання.
- •22. Числівник у системі частин мови.Розряди за
- •Розряди числівників за значенням
- •Кількісні та порядкові числівники
- •Кількісні числівники
- •Порядкові числівники
- •23. Розряди числівників за будовою. Особливості відмінювання.
- •24. Займенник як окрема частина мови. Розряди займенників за значенням, співвіднесенню з іншими частинами мови. Особливості відмінювання.
- •25. Дієслово як частина мови. Граматичні категорії виду, часу дієслова.
- •Часи дієслів
- •Види дієслів
- •26. Граматичні категорії стану, особи. Перехідні й неперехідні дієслова.
- •27. Дієприкметник, морфологічні ознаки. Активні і пасивні дієприкметники. Форми на –но, то. Дієприслівник, його значення і синтаксична роль.
- •28. Прислівник як частина мови. Групи прислівників за значенням. Питання про категорію стану і модальні слова.
- •29. Семантика сполучників, їх функції. Сполучні слова.
- •30. Розряди часток за значенням. Вигуки як особливий розряд слів. Звуконаслідувальні слова.
- •1.2 Синтаксис
- •1. Предмет синтаксису. Одиниці синтаксису. Синтаксичні зв’язки в словосполученні і реченні: сурядний, підрядний (узгодження, керування й прилягання) та предикативний зв’язок; подвійний зв’язок.
- •2. Словосполучення. Види словосполучень. Сполучення слів, що не є словосполученнями.
- •3. Речення як багатоаспектна одиниця. Ознаки речення. Граматичні категорії речення. Поняття про предикативність. Суб’єктивна та об’єктивна модальність. Класифікація речень у сучасній українській мові.
- •4. Присудок як граматична категорія речення. Простий, складений і подвійний, дієслівний та іменний присудки.
- •5. Підмет, особливості його реалізації. Номінативний та інфінітивний, складений підмет.
- •6. Другорядні члени речення: означення (узгоджене й неузгоджене), прикладка; додаток (прямий та непрямий); обставина та її різновиди; детермінант. Поняття про синкретичні члени речення.
- •7. Односкладні речення: означено-особові; неозначено-особові; узагальнено-особові; безособові; інфінітивні; номінативні та вокативні.
- •8. Неповні речення: контекстуальні неповні речення; ситуативні неповні речення; обірвані; парцельовані; еліптичні.
- •10. Загальна характеристика складного речення.
- •11. Складносурядні речення, їх класифікація.
- •12. Складнопідрядне речення. Класифікація складнопідрядних речень. Сполучники і сполучні слова в складнопідрядних реченнях.
- •13. Складнопідрядні речення:
- •14. Питання про безсполучникове складне речення. Безсполучникові речення з однотипними і різнотипними частинами.
- •2)З сучасноъ росыйськоъ лытературноъ мови
- •2.1 Фонетика
- •Артикуляционная классификация согласных звуков: шумные и сонорные, по месту образования, по способу образования, артикуляционные различия твердых и мягких согласных.
- •2. Позиционная мена гласных звуков в безударном положении.
- •3. Типы слогов в русском языке. Теория слога и слогоделения в русском языке.
- •4.Ударение в русском языке: словесное, тактовое, логическое и эмфатическое. Интонация, ее фразообразующая роль. Основные интонационные конструкции (по е.А.Брызгуновой).
- •5. Фонология как раздел языкознания. И.А.Бодуэн де Куртене как основатель фонологии. Учение о фонеме. Спорные вопросы в системе фонем русского языка (Московская и Петербургская фонологические школы).
- •1) Конститутивная: все единицы более высокого, чем фонемы, уровня построены из фонем.
- •1.Фонема- подвижный элемент морфемы. Если звук чисто физическое явление, то фонема- языковая.
- •2.Отход от морфемного критерия-переход на психологический уровень. Это устойчивое представление о звуке без связи с морфемой.
- •6. Позиционные чередования согласных звуков русского языка. Позиции сильные и слабые.
- •1. Чередования по звонкости-глухости представлены тремя разновидностями: а) звонких с глухими в конце слова; б) звонких с глухими перед глухими; в) глухих со звонкими перед звонкими.
- •2. Чередования по твердости-мягкости подразделяются на два типа — чередования твердых с мягкими и чередования мягких с твердыми.
- •3. Чередования по месту и способу образования представлены лишь отдельными парами фонем: з — ж, с — ш, т — ц, т'— ц, д — ц, д'— ц, т — ч, т'— ч, д — ч, д' — ч.
- •2.2Лексикология
- •12. Лексика русского языка с точки зрения происхождения. Иноязычные заимствования. Лексика с точки зрения сферы употребления: общенародная, региональная и социально ограниченная.
- •2.3. Морфология
- •16. Морфология как раздел грамматики. Грамматическое значение слова. Грамматическая категория.
- •17. Имя существительное как часть речи. Лексико-грамматические группы имен существительных. Склоняемые и несклоняемые имена существительные.
- •18. Категория числа. Категория падежа. Типы склонения имен существительных.
- •20. Имя прилагательное как часть речи. Лексико-грамматические группы прилагательных. Грамматические разряды имен прилагательных.
- •21. Образование краткой формы. Образование степеней сравнения. Типы склонения имен прилагательных.
- •22. Имя числительное как часть речи. Грамматические признаки числительных. Грамматические разряды. Склонение имен числительных.
- •23. Местоимение как часть речи. Деление местоимений по значению, по грамматическим свойствам. Склонение местоимений.
- •Продуктивные классы глагола
- •2.4. Синтаксис
- •31.Синтаксические связи на уровне слова и предложения.
- •32.Синтаксические отношения между синтаксически связанными словами и между предикативными единицами сложного предложения.
- •33.Словосочетание как единица синтаксиса. Словосочетание и сочетание слов. Типы словосочетаний.
- •34.Понятие предложения. Типология простого предложения.
- •35.Главные и второстепенные челны предложения. Вопрос о детерминантах.
- •36.Понятие осложненного предложения. Виды осложненных предложений.
- •37.Понятие о сложном предложении. Сложное и простое предложение. Средства связи и выражение отношений между частями сложного предложения.
16. Предмет і завдання словотвору.
Словотвір , або деривація — це розділ мовознавства, який вивчає слова за способами і засобами їх творення та словотвірною структурою.
Предметом вивчення словотвору є словотвірна підсистема мови.
До завдань цього розділу належать питання про способи і засоби творення похідних слів, з’ясування мотиваційних відношень між вихідними і похідними одиницями, класифікацію похідних слів за ознаками дериваційної структури і словотвірними значеннями в межах відповідних лексико-граматичних класів слів (частин мови), визначення продуктивності окремих способів і засобів деривації.
Розрізняють синхронний і діахронний словотвір. Синхронний (описовий) словотвір вивчає словотвірну структуру слів на будь-якому конкретному етапі розвитку мови. Діахронний словотвір вивчає історію появи похідних слів на основі зістав- лення різних періодів функціонування.
17. Способи словотворення.
Є такі способи слововторення:
-Суфіксальний спосіб — це творення нового слова за допомогою словотворчого суфікса. Суфіксація — найпродуктивніший спосіб словотворення іменників, прикметників, дієслів, прислівників: Чорнобиль — чорнобильський, насторожений — насторожено, фарба — фарбувати.
-Префіксальний спосіб — це спосіб творення нових слів за допомогою префіксів. Словотворчий префікс приєднується до самостійного слова й утворює нові слова тієї ж самої частини мови. Префіксальним способом творяться дієслова, прикметники, іменники, прислівники. Кожна з частин мови має свою систему префіксів: гуманний — антигуманний, рятувати — зарятувати, сила — несила, нині — донині, звук — ультразвук.
-Суфіксально-префіксальний спосіб — це спосіб творення похідних слів одночасним додаванням до твірної основи суфікса і префікса: вікно — підвіконня, міль — антимолін, час — сучасний, море — заморський, світлий — висвітлити, простий — по-простому, шостий — ушосте. Суфіксально-префіксальним способом утворюються іменники, прикметники, дієслова, прислівники.
-Постфіксальний спосіб — спосіб творення нових слів за допомогою постфіксів -ся, -сь, -небудь. Використовується у творенні дієслів та займенників: умивати — умиватися, взяти — взятися, хто — хто-небудь.
-Безафіксний спосіб — це спосіб творення нових слів шляхом «укорочення» твірної основи (усічення морфем). Цим способом творяться іменники від дієслів та прикметників: зелений — зелень, прокосити — прокіс, перекладати — переклад, захистити — захист, неучений — неук.
-Основоскладання — спосіб утворення нових слів за допомогою інтерфіксів з двох або більше основ повнозначних слів. Цей спосіб є продуктивним для утворення іменників та прикметників: газобалон, чорнозем, морозостійкий, життєствердний, чотиригранник, перекотиполе. .
-Словоскладання. При словоскладанні слова утворюються без інтерфіксів. Показником об'єднання слів в одне поняття є зафіксований порядок слів, логічне змістове поєднання слів: фільм-опера, ракета-носій, матч-реванш, прес-центр, пілот-інструктор.
-Абревіація — спосіб творення слів від усічених основ. Розрізняють кілька типів абревіатур, залежно від того, як утворюються ці складноскорочені слова: 1) складовий тип — нові слова утворюються з усічених основ кількох слів: Донбас, універмаг; 2) ініціальний тип — нові слова утворюються з початкових букв або звуків — слів: УНІАН, ЕОМ, УНСО, РЄ, ОБСЄ, НАТО; 3) мішаний тип — нові слова утворюються поєднанням усіченої основи одного слова з окремими словами: держадміністрація, держстандарт, завуч, міськрада. Абревіація використовується тільки для творення іменників. Морфологічні типи словотворення — найпоширеніші в українській мові.
-Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів шляхом переходу слів одного граматичного класу в інший. При такому словотворенні відбувається перехід слова з однієї частини мови в іншу, причому змінюються значення і граматичні ознаки слова. Ідеться, таким чином, про субстантивацію (перехід в іменники), ад'єктивацію (перехід у прикметники), адвербіалізацію (перехід у прислівники), прономіналізацію (перехід у займенники): вартовий, шампанське, набережна, весною, правда, господи, одні, тріскучий.
-Лексико-синтаксичний спосіб словотворення — це спосіб утворення нових слів у результаті стягнення в одне слово двох або більше, що виражають одне поняття: сьогодні, шістдесят, вічнозелений, спасибі, вельмишановний.
-Лексико-семантичний спосіб словотворення — це спосіб творення нових слів унаслідок розщеплення значення слова на два самостійні значення, тобто процес утворення омонімів від багатозначного слова: титан (гігант, метал, кип'ятильник), піонер (військо в Іспанії, перший; член дитячої організації).