20. Поділ імен на відміни і групи.

Відміна - це словозмінний клас іменників. У сучасній українській мові іменники поділяються на чотири відміни.

Перша та друга відміни мають три групи: тверду, м'яку і мішану. Їх виділяють за характером кінцевого приголосного основи іменників та особливостями відмінювання.

До І відміни належать іменники:

переважно жіночого роду на -а/ -я: троянда, мрія, Ганнуся, вежа,

чоловічого роду на -а/ -я: Микола, Ілля, воєвода,

спільного (жін./чол.) роду на -а/ -я: листоноша, суддя, Чайка, нероба.

Поділ іменників I відміни на групи

тверда		м’яка	мішана
Твердий (нешиплячий) приголосний основи: стріха, хата,		Будь-який м’який: земля, зілля, пісня,	Твердий шиплячий: хаща, тиша, лівша.

До ІІ відміни належать іменники:

чоловічого роду, які не мають закінчення -а /-я (кінь, мармур, клей, батько, Дніпро),

середнього роду, які відмінюються без суфіксів (село, поле, сонце, затишшя, листя),

спільного роду, які не мають закінчення -а /-я а також іменники з суфіксом -ищ(е) (доцент, астроном, Гайдай, вітрище, бородище).

До ІІІ відміни належать іменники:

жіночого роду, які не мають закінчення -а /-я: кров, успішність, совість, любов.

До IV відміни належать іменники середнього роду, які відмінюються із суфіксом -ат-/-ят-, -ен- (чаєня, лоша, каченя, плем'я, тім'я). IV відміна об'єднує переважно іменники — назви малих істот і предметів: кошеня, рученя, ведмежа, теля, дівча.

21. Прикметник як частина мови. Розряди прикметників за значенням. Степені порівняння. Особливості відмінювання.

Прикметник – повнозначна (самостійна) частина мови, що виражає ознаку предмета і відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?

Прикметник змінюється за родами, числами, й відмінками, і ці його форми залежать від іменника, з яким прикметник узгоджується: яскрава квітка – яскравої квітки

За значенням прикметники поділяють на три розряди: якісні, відносні і присвійні.

Прикметники
якісні  (ознаки предмета, що виявляються в більшій  або меншій мірі)	мила дівчина – наймиліша дівчина
відносні  (виражають ознаку предмета за його  відношенням до інших предметів, дій, обставин)	сільська вулиця, сьогоднішній день
присвійні  (вказують на належність предмета кому-небудь;  відповідають на питання чий? чия? чиє? чиї?)	батькове кашне, дівоча коса

Ступені порівняння
вищий
Проста форма  (основа прикметника + суфікси -ш, -іш)	добрий – добріший
Складена форма  (слова більш, менш + прикметник)	більш добрий – менш добріший
найвищий
Проста форма  (префікс най- + прикметник + суфікси -ш, -іш)	добрий – найдобріший
Складена форма  (слова найбільш, найменш + прикметник або за допомогою  слів від усіх, за всіх, над усе + прикметник простої форми  вищого ступеня)	найбільш добрий – добріший за всіх

1. Під час творення ступенів порівняння випадають суфікси -к-, -ок-, -ек-: тонкий – тонший,  далекий – дальший.  2. За творення ступенів порівняння випадають суфікси -с- + -ш- = -щ-: високий – вищий.  За творення ступенів порівняння випадають суфікси -з-, -ж-, -г- + -ш- = -жч-: вузький – вужчий,  дорогий – дорожчий, дужий – дужчий.  3. Значення найвищого ступеня можна посилити префіксами як-, що-: якнайдобріший,  щоякнайдобріший.  4. Від деяких прикметників не творяться ступені порівняння: 

Особливості відмінювання.

Прикметники, змінюючись за родами, відмінками й числами, відповідають на такі питання:

1)	називний	— який? яка? яке? які?;
2)	родовий	— якого? якої? якого? яких?;
3)	давальний	— якому? якій? якому? яким?;
4)	знахідний	— який? або якого? яку? яке? які? або яких?;
5)	орудний	— яким? якою? яким? якими? ;
6)	місцевий	— (на) якому? якій? якому? яких?

Усі прикметники відмінюються за одним зразком без винятків. Є лише невелика різниця у вживанні букв а, у, е, и та я, ю, є, і в закінченнях твердої і м’якої груп.

До твердої групи належать прикметники з основою на будь-який твердий приголосний: гарячий, чужий, короткий, зелений, братів, сестрин.

До м’якої групи належать прикметники з основою на м’який [нˊ]: синій, давній, ранній, пізній. Сюди належать також безкраїй, довговіїй, короткошиїй з основою на [й].