Дмк при овуляторних циклах

ДМК при овуляторних циклах зумовлені неповноцінністю фолікула, який дозріває (гіпо- чи гіперфункція) чи жовтого тіла (гіпо- чи гіперфункція), а також можуть бути пов'язаними з порушеннями простагландиногенезу чи продукції ФСГ чи ЛГ.

1. Гіпофункція жовтого тіла пов'язана з коротким терміном його функціонування,

характеризується скороченим менструальним циклом (менше 21 дня) чи його неповноцінністю. При цьому дозрівання фолікула відбувається нормально, а жовте тіло функціонує короткий час (при короткому циклі) чи в період його життя виділяється недостатня кількість прогестерону (при цьому з'являються мажучі кров'янисті виділення перед менструацією).

2. Гіперфункція жовтого тіла також може відбуватися в декількох формах.

Можлива персистенція жовтого тіла, коли менструація затримується на кілька днів чи навіть тижнів і супроводжується рясною кровотечею. При гістологічному

дослідженні ендометрія визначаються децидуальні зміни. Другою формою ДМК при персистенції жовтого тіла є синдром неповного відторгнення ендометрія. В цій ситуації жовте тіло ще персистує, але вже почалося дозрівання нового фолікула. При гістологічному дослідженні ендометрія виявляють залози, які секретують, і залози, які знаходяться в стадії проліферації.

3. Неповноцінність фолікула, який дозріває, характеризується низьким рівнем естрогенів з перших днів циклу. Цей синдром характеризується затяжними менструаціями (рясні в перші 2—З дні та мажучі надалі — до 6—7 днів), що зумовлено сповільненням процесів регенерації та проліферації ендометрія.

Можуть виникати кровотечі і в середині циклу, що імітує короткі менструальні

цикли (кожні 2 тижні). Такі ДМК зумовлені значним зниженням рівня естрогенів в середині циклу.

4. ДМК за типом менорагій можуть бути і при нормальному рівні всіх гормонів,

коли має місце підвищення в матці концентрації простагландинів.

Маткові кровотечі при овуляторних циклах можуть бути зумовлені порушенням

продукції гонадотропних гормонів (ФСГ і ЛГ) чи їх співвідношення.

Частіше такі ДМК спостерігаються у передменопаузальний період.

Діагностика ДМК при овуляторних циклахпередбачає насамперед виключення органічної та іншої патології (пухлини, позаматкова вагітність, ендометріоз, запальні захворювання). Для постановки діагнозу використовуються додаткові методи обстеження, особливо гормональні, тести функціональної діагностики, УЗД, ендоскопічні та інші.

Лікування також слід проводити поетапно (зупинка кровотечі, регуляція менструального циклу та попередження рецидивів). Гемостаз частіше за все досягається за допомогою гормонотерапії чи вишкрібання слизової оболонки матки. Гемостаз гормонами при ДМК з овуляторними циклами проводиться за тими ж принципами, що і при ановуляторних циклах. До проведення гормональної регуляції циклу повинен бути диференційований підхід.

Нейроендокринні гінекологічні синдроми

Нейроендокринні гінекологічні синдроми – це клінічні симптомокомплекси, при яких зміни функціонального стану статевої системи хворої поєднується з порушенням функціонального стану інших систем організму, що, як і статево система, регулюються гіпоталамо-гіпофізарним відділом нервової системи.

До нейроендокринних синдромів в гінекологічній практиці відносять передменструальний, клімактеричний, післякастраційний синдроми, альгодисменорею, післяпологову опасистість, синдроми склерокістозних яєчників та стиндром Шехана.

Для всіх форм враження гіпоталамічної області характерні три типові синдроми:

1. Психо-емоціональні порушення, що набувають іноді характеру астено-депресивних, астено-фобічних та інших з рецидивуючою, затяжною або прогресуючою течією:

• появлення функціональних порушень, що свідчать про враження сусідніх з гіпоталамічною ділянок ніжки та ствола мозку (асиметрія черепно-мозкової інервації, анізорефлексія, ністагм, дискоординація рухів, порушення статики та ходи, зміни м’язевого тонусу, підвищення внутрішньочерепного тиску).

2. Нейровегетативні порушення, що бувають стійкими та параксизмальними. До стійких вегетативних порушень відносять загальний або локальний гіпергідроз, значну асиметрію артеріального тиску, температури шкіри на симетричних ділянках тіла до 3-4⁰С, субфебрильну температуру тіла, порушення росту волосся (випадіння, або, навпаки, його розростання), порушення росту нігтів, шелудіння шкіри. Пароксизмальні вегето-судинні прояви бувають у вигляді симптоадреналових або ваго-інсулярних кризів, можуть носити також змішаний характер.

3. Обмінно-ендокринні – опасистість, зміна функції щитовидної залози, цукровий діабет, остеопороз, біль в мускулах, атрофія статевих органів.

Виявлення подібних клінічних проявів у хворих з нейроендокринними гінекологічними синдромами сприяє уточненню патогенезу захворювання та цілеспрямованому лікуванню.