2 Кетамін, тіопентал-натрій. Група препаратів, особливості дії, показання до застосування.

Кетамін - ЗАСІБ ДЛЯ НЕІНГАЛЯЦІЙНОГО НАРКОЗУ. Парентерально,внутрішньовенно. переваги : швидке настання наркотичного сну, слабко виражена стадія збудження, як правило, відсутність нудоти і блювання, безпечність для оточуючих: препарати не є вибухонебезпечними, не забруднюють повітря операційної, можна використ для комбінованого наркозу. Недоліком є утруднення контролю за його глибиною і тривалістю. а) короткочасної дії (до 10-15 хв) — кетаміну гідрохлорид,

б) середньої тривалості (20-50 хв) — тіопентал-натрій, гексенал; Кетаміну гідрохлорид препарат феніллідинового ряду. ФАРМАКОДИНАМІКА. Після введення одноразової дози розвивається стан наркозу — повна анальгезія у поєднанні з амнезією. Міорелаксація слабко виражена,. Ковтальний, гортанний, кашльовий рефлекси зберігаються і навіть посилюються. Препарат дещо підвищує артеріальний тиск, збільшує кількість серцевих скорочень. Може спостерігатись caлівація. Підвищується внутрішньоочний і і внутрішньочерепний тиск. Ритм дихальних рухів і просвіт бронхіол не змінюються. Під час введення у наркоз і виходу з нього можуть виникати марення, галюцинації і неприємні сновидіння. Анальгезія після наркозу спостерігається протягом 6-8 год. Механізм основних клінічних проявів дії кетаміну такий: 1. Анальгезуюча дія агоніста ц-опіатних

2. Гіппогенна дія, що викликає розвиток наркотичного сну і після наркозної амнезії зумовлена холіно-блокуючими

3. Збудження системи кровообігу. 4. Психотоміметична

Показання: короткочасні операції, що не потребують релаксації м’язів. (При операціях тривалістю понад 10-15 хв слід застосовувати м язові релаксанти; під час тривалих операцій потрібно комбінувати з іншими засобами для наркозу.) Побічну дію кетаміну можна зменшити введенням бензодіазепінових транквілізаторів, барбітуратів, невролептиків і агоніста пресинаптичних гальмівних а-адре-норецепторів — клофеліну.

Тіопентал-натрій є похідними барбітурової кислоти, які мають чітку наркозну дію із слабкою анальгезією. їх натрієві солі розчинні у воді, але розчини через 2-4 год гідролізуються, тому їх готують безпосередньо перед введенням. Швидке настання наркозу. Короткочасність наркотичної дії тіопентал-натрію (20-40 хв) зумовлена швидким руйнуванням їх у печінці. ФАРМАКОДИНАМІКА. Наркоз настає протягом 1-2 хв після дрімоти і глибокого сну. Спочатку втрачається свідомість, потім знижується рефлекторна дія і м’язовий тонус. Рефлекс з рогівки зберігається до стадії глибокого хірургічного наркозу. Знижується швидкість метаболізму в тканинах мозку, мозковий кровообіг, внутрішньочерепний тиск, зменшується потреба тканин у кисні. тіопентал-натрій пригнічує центр дихання, судиноруховий центр і серце, але сенсибілізації міокарда до катехоламінів не викликає. Швидке введення препаратів може призвести до значної артеріальної гіпотензії та аритмії, слід застосовувати обережно у хворих з патологією серця. Анестезія із застосуванням барбітуратів протипоказана хворим з недостатністю печінки і нирок, у стані шоку, хворим з бронхіальною астмою в анамнезі. Ці засоби не можна застосовувати, якщо немає апаратури для штучної вентиляції легень. 3. Вітамінні комплекси. Фармакологічні властивості, показання до застосування.

Полівітамінні препарати «Глутамевіт» «Декамевіт» — це комплекси окремих вітамінів у збалансованих фізіологічних співвідношеннях. Основою для комбінованого застосування вітамінних препаратів є взаємне посилення їх ефекту, а також зменшення токсичності. Деякі полівітамінні препарати для підвищення ефекту поєднують з амінокислотами, йонами металів і мікроелементів. Наприклад, комплекс «Декамевіт» містить 10 вітамінів та амінокислоту метіонін. ФАРМАКОДИНАМІКА. Полівітамінні препарати залежно від складу активізують різноманітні біохімічні процеси в організмі, стимулюють тканинне дихання, оксидне фосфорування, синтез білка, окисно-відновні реакції тощо. У зв’язку з цим полівітамінні препарати мають різноманітні ефекти. Вони стимулюють фізичну й розумову діяльність, білок-утворювальну, зовнішньо секреторну і знешкоджувальну функції печінки, підвищують імунну реактивність та інші захисні властивості організму. Показання: полігіповітамінози, поліпшення обміну речовин і загального стану в похилому віці, розумове і фізичне І виснаження, період видужання після тяжких захворювань, тривале лікування протимікробними засобами, променева хвороба, підвищення адаптації організму до впливу екстремальних чинників (несприятливі кліматичні умови, вібрація тощо). 4. Лікарська залежність (наркоманія), шляхи профілактики.

Значення має зниження рівня морфіноподібних невропептидів, що пов’язано з окупацією опіатних рецепторів морфіном, властивістю морфіну є розвиток морфінізму — хронічного отруєння, що зумовлено поєднанням психічної, фізичної залежності і толерантності. Емоційно позитивна дія морфіну є підґрунтям психічної залежності, хворобливої пристрасті. Морфінізм призводить до тяжких порушень психічного стану, руйнування особистості. Ін’єкції морфіну часто виконуються в нестерильних умовах, внаслідок чого з’являються абсцеси і флегмони. Спостерігаються вегетативні розлади. Знижується рефлекторна збудливість: Хода стає млявою, розвивається інсомнія (безсоння), імпотенція, тяжке виснаження. Лікування і прогноз при морфінізмі ускладнюються тяжким станом абстиненції (синдром утримання), що виникає після спроби відмовитися від введення морфіну або обмежити його кількість. З’являється серцебиття, пітливість, чхання, кашель, підвищується температура тіла, стає хрипким голос, непевною — хода. Загострюються хронічні захворювання (бронхіальна астма, невралгія). Порушується апетит, з’являється блювання, пронос, біль у животі. Хворий худне, стає неспокійним, кричить, стогне, бігає по кімнаті, благає ввести йому морфін. Іноді розвивається загрозливий стан колапсу, що може закінчитись летально. Розвивається потяг до введення лікарських засобів, з’являється агресивність.

Лікування малоефективне складається з психотропних засобів, введення лікарських засобів, що сприяють зменшенню явищ абстиненції (транквілізатори, клофелін, загально зміцнювальні засоби). Після лікування в 65 % випадків через деякий час настає рецидив. Одна з причин пристрасті й абстиненції полягає у зменшенні вмісту енкефалінів і ендорфінів у головному мозку, тобто відбувається механізм негативного зворотного зв’язку: морфін пригнічує звільнення енкефалінів і зникнення їх із синаптичної щілини. Тому раптова відміна морфіну призводить до дефіциту енкефалінів, не компенсованого введенням екзогенного ліганда. Симптоми хвороби припиняються після відновлення процесу утворення природного невромодулятора. Негативні властивості морфіну стимулювали пошуки нових препаратів. Ефективні синтетичні засоби було отримано серед похідних фенантрену, бензоморфану, фенілпіперидину. Невідкладна допомога. Призначають промивання шлунка 0,05 % розчином калію перманганату, що окиснює алкалоїд, вводять вугілля активоване, сорбенти і засоби, що підвищують збудливість дихального центру (інгаляції карбогену — суміші 5-7 % вуглекислоти і 93-95 % кисню, кероване дихання, введення аналептиків). Позитивний вплив мають рефлекторні подразники, що перешкоджають розвитку сопорозного стану (гірчичники, розтирання, холодні обливання). Повторно вводять атропіну сульфат для зниження тонусу парасимпатичної нервової системи і підвищення збудливості дихального центру.Найефективнішими засобами лікування при гострому отруєнні морфіном налоксон

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ 32