Gigiena-3med-lik.sprava-metod-u (3)

12

-впровадження у практику передових форм і методів наукової організації праці, підвищення кваліфікації лікарів, фельдшерів, медичних сестер в області профпатології та профілактики;

-ведення облікової та звітної документації.

Оздоровчі медичні пункти організуються на невеликих підприємствах чи в окремих цехах і очолюються лікарем - дільничним терапевтом цехової лікарської дільниці (спеціалістом-профпатологом) або фельдшером чи медичною сестрою.

В обов’язки медичних пунктів входить:

-раннє виявлення і екстрена медична допомога при травмах, гострих загальних чи професійних захворюваннях, отруєннях, направлення їх на госпіталізацію;

-направлення в СЕС екстрених повідомлень про харчове, гостре професійне отруєння, інфекційне захворювання;

-диспансерна робота на цеховій лікарській дільниці;

-участь у комісіях по експертизі непрацездатності;

-участь у проведенні попередніх (при прийомі на роботу), періодичних чи цільових медичних оглядів;

-контроль за працевлаштуванням робітників згідно рішенням МСЕК, ЛКК, ЛТЕК;

-вивчення (разом з санітарним лікарем з гігієни праці) умов праці робітників у цеху та розробці відповідних оздоровчих заходів;

-медичний відбір хворих, які потребують дієтичного харчування, диспансерного нагляду, направлення в профілакторій, санаторій і направлення їх у відповідні комісії;

-керівництво і контроль за роботою санітарних дружин, проведення санітарно-просвітньої роботи;

-систематичний аналіз загальної, професійної захворюваності, травматизму;

-ведення облікової та звітної документації медичного пункту.

Законодавча документація, що регламентує роботу медико-санітарних частин і медичних пунктів:

1.Наказ МОЗ України № 263/121 від 1994 р. “Перелік робіт, де є потреба у професійному доборі”, який включає: підземні роботи (в шахтах, будівництві метро), роботи в кесонах, водолазні, верхолазні, під високою напругою, з вибухівкою, в металургії, на транспорті та інші.

2.Наказ МОЗ СРСР № 555 від 1989 р. “Про удосконалення системи медичних оглядів трудящих і водіїв транспортних засобів” та доповнення до нього – Наказ МОЗ України №745 від 1994 р. “Положення про медичний огляд працівників певних категорій”. Ці накази містять перелік професій, для яких передбачено попередні (при прийомі на роботу), періодичні та цільові медичні огляди, інструкцію по проведенню таких оглядів, інструкцію до складання санітарногігієнічної характеристики умов праці працюючого при підозрі у нього професійного захворювання, інструкцію про проведення передрейсових медичних оглядів водіїв автотранспортних засобів тощо.

3.Наказ МОЗ СРСР №12 від 1978 р. “Про покращання медичної допомоги трудящим промисловості, будівництва і транспорту”

4.Положення “Про взаємодію підприємств (об’єднань), організацій, установ і санітарно-епідеміологічних станцій по лабораторному контролю за станом умов праці” та інші.

Медико-санітарні частини і медичні пункти виробничих підприємств ведуть облік і направляють звіти про свою діяльність за спеціально передбаченими формами і в терміни, передбачені Центральним Статистичним Управлінням і Міністерством Охорони Здоров’я.

Основні задачі цехового терапевта

1.Лікування терапевтичних хворих своєї дільниці в поліклініці.

2.Консультування хворих з завідувачем відділеннями та лікарями інших спеціальностей, направлення їх на спеціальні види амбулаторного та стаціонарного лікування.

3.Організація першої медичної допомоги при раптових захворювання та травмах і професійних отруєнь в цеху.

4.Вивчення умов праці робітників та службовців, організація та участь в попереджувальних та періодичних оглядах, диспансерне спостереження за виділеними контингентами, відбір хворих, що потребують санаторно-курортного лікування, перебування в профілакторії, дієтичному харчуванні та інших видах лікувально-профілактичної допомоги (працевлаштування, протезування, корегуюча гімнастика і т.д.).

5.Керівництво роботою фельдшерських здоровпунктів по наданню невідкладної допомоги та контролю за дотриманням необхідних санітарно-гігієнічних умов в цеху.

Проведення відповідних протиепідемічних заходів, участь в розслідуванні причин виробничих травм та отруєнь, та дотримання техніки безпеки.

7.Санітарно-просвітницька робота.

8.Експертиза працездатності та систематичний аналіз захворюваності з тимчасовою та стійкою втратою працездатності на дільниці.

9.Участь в складанні та впровадженні комплексного плану оздоровчих заходів по дільниці та підприємству в цілому(дод.1).

Основні обов’язки цехового терапевта

1.Надання кваліфікованої лікарської допомоги працюючим (в разі необхідності з залученням інших спеціалістів).

2.Диспансерний нагляд за станом здоров’я працюючих та проведення профілактичних медичних оглядів.

3.Контроль за дотримуванням правил техніки безпеки.

4.Санітарно-просвітницька робота.

Профілактика професійно-зумовленої патології – це система державних, медичних і суспільних заходів, спрямованих на зміцнення та збереження здоров’я працюючих у промисловому та сільськогосподарському виробництві.

13

Розрізняють первинну профілактику, тобто запобігання виникненню захворювань, вплив на механізми, що її спричиняють та фактори ризику, що сприяють їх появі та вторинну профілактику, мета якої – запобігання розвитку та загостренню хвороби. Крім того, вторинна профілактика передбачає усунення шкідливого впливу чинників навколишнього середовища і систематичне лікування хворого.

Професійна реабілітація – процес відновлення соціальних, психічних і соматичних професійно-значущих функцій індивідуума.

ПОЛОЖЕННЯ ПРО МЕДИЧНИЙ ОГЛЯД ПРАЦІВНИКІВ ПЕВНИХ КАТЕГОРІЙ

Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31 березня 1994 р. № 45

1. Загальні положення

1.1.Розроблене відповідно до Закону України «Про охорону праці» (ст.19).

1.2.Положенням встановлюється:

-єдиний порядок організації та проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного медичного огляду осіб віком до 21 року;

-обов’язки, права і відповідальність власника або уповноваженого ним органу (далі - власник) підприємства, установи, організації, працівника, органу і закладу Міністерства охорони здоров’я України.

1.3.Питання розслідування, обліку профзахворювання, відшкодування збитків, визначення ступеню втрати працездатності, інвалідності, пенсійного забезпечення у зв’язку з професійними захворюваннями регламентуються відповідними законодавчими і нормативними актами.

1.4.Організацію і проведення медичних оглядів забезпечують:

-власник підприємства, установи, організації незалежно від форм власності і видів їх діяльності;

-органи і заклади Міністерства охорони здоров’я України: лікувально-профілактичні, санітарно-епідеміологічні, науково-дослідні, медичні інститути (університети), на території обслуговування яких знаходяться підприємства, установи, організації, колгоспи, радгоспи, фермерські, орендні, кооперативні, малі, спальні підприємства, об’єкти харчової промисловості, дитячі і дошкільні заклади та інші об’єкти.

1.5. Власник за рахунок коштів підприємства організує проведення медичних оглядів, відшкодовує витрати на лікування, професійну і медичну реабілітацію осіб з професійними захворюваннями, обстеження конкретних умов праці для складання санітарно-гігієнічної характеристики.

1.6.Попередні медичні огляди при прийнятті на роботу проводяться з метою установлення фізичної і психофізіологічної придатності осіб за конкретно визначеною професією, спеціальністю, посадою, запобігання захворюванням і нещасним випадкам, виявлення захворювань (інфекційних та ін.), які становлять загрозу зараження працівників, продукції, що випускається, допуску до роботи осіб віком до 21 року.

1.7. Періодичні медичні огляди:

-проводяться для осіб, котрі зайняті на важких роботах, роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, відповідно до Переліку шкідливих речовин, несприятливих виробничих факторів і робіт для виконання яких обов’язкові медичні огляди працівників, а для осіб віком до 21 року - відповідно до наказу Міністерства охорони здоров’я СРСР від 10.04.81 р. № 387 «Про заходи по удосконаленню медико-санітарної допомоги підліткам»;

-забезпечують динамічний нагляд за станом здоров’я працівників, виявлення ранніх ознак впливу виробничих умов і шкідливості на організм, а також захворювань, які не дають змоги продовжувати роботу за даною професією, запобігання нещасним випадкам, поширенню інфекційних і паразитарних захворювань;

-можуть проводитись в період перебування працівника в стаціонарі, або у випадках, коли він звернувся за медичною допомогою. Результати проведеного обстеження передаються лікувально-профілактичному закладу, який обслуговує підприємство.

1.8. Результати попереднього і періодичного медичних оглядів, щорічних медичних оглядів віком до 21 року та висновки про стан здоров’я заносяться в « Картку особи, яка підлягає медичному огляду», що є вкладишем до «Медичної картки амбулаторного хворого» (форма 025iY - 87), затвердженої наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 31.12.87 р. № 1338 «Про введення нової форми медичної картки амбулаторного хворого», і зберігається в лікувальнопрофілактичному закладі, який проводить медичні огляди.

При переході на інше підприємство картка надсилається в лікувально-профілактичний заклад, який обслуговує працівників цього підприємства.

1.9. Результати завершених медичних оглядів протягом місяця оформлюються заключним актом, який складається у чотирьох примірниках (для лікувально-профілактичного закладу, власника, профспілкового комітету і санітарноепідеміологічної станції).

1.10. На час проходження медогляду, обстеження в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних і медичних інститутів (університетів) для уточнення діагнозу або визначення ролі виробничих факторів у розвитку захворювань за працюючими зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

1.11. Звітність за результатами медичних оглядів здійснюється у порядку, встановленому Міністерством охорони здоров’я України.

2. Порядок організації медичних оглядів власником

Власник:

2.1. Разом із санітарно-епідеміологічною станцією, профспілковим комітетом визначає контингент осіб, які підлягають періодичним медичним оглядам, і складає в двох примірниках поіменний список, узгоджуючи його в

14

санепідстанції. Один примірник списку направляється в лікувально-профілактичний заклад, другий залишається на підприємстві (у відповідального за організацію медогляду органу).

2.2.Направляє осіб, які приймаються на підприємство або змінюють професію і місце роботи, для проходження попереднього медичного огляду з направленням встановленої форми.

2.3.Знайомить особу, яка приймається на роботу, з притаманними конкретній професії шкідливими і небезпечними виробничими факторами і речовинами, з нормативними актами з охорони праці.

2.4.Виділяє асигнування на організацію медоглядів, частково відшкодовує витрати на обстеження і лікування працівників в профпатологічних центрах, клініках науково-дослідних інститутів, медичних інститутів (університетів), обстеження умов праці з складанням санітарно-гігієнічних характеристик, професійну реабілітацію осіб з профзахворюваннями.

2.5.Видає наказ про проведення медоглядів в строки, погоджені з лікувально-профілактичними закладами, призначає відповідальних за організацію медогляду.

2.6.Сприяє створенню або покращанню матеріально-технічної бази медико-санітарних частин, лікувальнопрофілактичних закладів для проведення медичних оглядів, клінічних та інших досліджень.

2.7.Виділяє приміщення для проведення медоглядів.

2.8.Направляє працівників на медогляд в лікувально-профілактичний заклад і здійснює контроль за терміном його проходження.

2.9.Забезпечує працюючих медичними і санітарними книжками згідно з формами, затвердженими Міністерством охорони здоров’я України, та бланками-направленнями на медогляди.

2.10.Забезпечує виконання рекомендованих оздоровчо-профілактичних заходів.

2.11.Здійснює працевлаштування працівників у відповідності з результатами медичних оглядів.

2.12.Проводить облік, контроль і оцінку параметрів шкідливих і небезпечних виробничих факторів і речовин на конкретних роботах, які потребують проведення медоглядів працівників.

2.13.Проводить аналіз показників стану здоров’я працівників.

3.Порядок організації і проведення медичних оглядів закладом Міністерства охорони здоров’я України

3.1.Лікувально-профілактичний заклад :

3.1.1.Щорічно видає наказ про створення комісії для проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення медоглядів з визначенням терміну, місця проведення, переліку спеціалістів-лікарів, клінічних та інших досліджень. Очолює комісію заступник головного лікаря лікувально-профілактичного закладу, який має підготовку з професійної патології.

3.1.2.Розробляє, погоджує з власником і санепідстанцією план-графік проведення медоглядів.

3.1.3.Проводить медичний огляд працівників, клінічні та інші дослідження.

3.1.9.За медичними показаннями направляє працівника на обстеження в лікувально-профілактичні заклади, яким надано право встановлювати діагноз професійного захворювання.

3.1.10.Направляє працівника для уточнення або підтвердження діагнозу інфекційного чи паразитарного захворювання до інфекційної лікарні, відділення.

Документом, який підтверджує професійний характер інфекційного чи паразитарного захворювання, є “Картка епідеміологічного обстеження осередка інфекційного захворювання”, затверджена наказом Міністерства охорони здоров’я СРСР від 04.10.80р. № 1080 (ф. 357/У).

3.1.11.Направляє працівника за медичними показаннями на медико-соціальну експерту комісію (МСЕК).

3.1.16. Здійснює диспансерний нагляд за хворими на профзахворювання, які продовжують трудову діяльність, їх лікування та професійну реабілітацію.

Методи вивчення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

У кожній установі, на підприємстві або організації, по кожній галузі промисловості, будівництва, транспорту, зв'язку, для осіб, зайнятих у сільському господарстві щокварталу складається «Звіт про причини тимчасової непрацездатності» (ф. №23ТН). Цей звіт містить зведення про всі причини невиходу на роботу (через хворобу, у зв'язку з травмами в побуті і на виробництві, санаторно-курортним лікуванням, по догляду за хворою дитиною тощо). У ньому вказується, скільки було випадків утрати працездатності в зв'язку з зазначеними причинами і кількість пропущених днів. Ці дані можна використовувати для розрахунку інтенсивних показників рівня захворюваності з тимчасовою втратою працездатності, а також частоти і важкості захворювання. Більш повні дані можна одержати з листків непрацездатності, які є фінансовим і юридичним документом, і в силу цього зберігаються в бухгалтеріях підприємств 3 роки, тому треба вчасно домовитися з підприємством про збереження цих документів за потрібний період. Копії листків непрацездатності можна групувати за статтю, віком, стажем, діагнозом та іншими ознаками.

.

Таблиця 1

Перелік основних показників, застосовуваних при аналізі захворюваності з тимчасовою втратою працездатності (ТВП) контингентів працюючих протягом року

	№ пп	Показники	Спосіб обчислення
	1.	Особи, що хворіли	Число осіб, що хворіли, (Б) х 100
			Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
	2.	Особи, що не хворіли	Число осіб, що не хворіли, (НБ) х 100
			Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
	3.	Випадки тимчасової втрати працездатності	ло випадків ТВП у зв'язку з хворобою (З) х 100
		через хворобу	ельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)

15

4.		Дні тимчасової непрацездатності через	Число днів ТВП у зв'язку з хворобою (Д) х 100
		хворобу	ельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
5.		Середня тривалість одного випадку тим-	Число днів ТВП по всім або окремим захворюванням (Д)
		часової непрацездатності через хворобу	ло випадків ТВП за всіма або окремими захворюваннями (З)
		Загальна середня тривалість тимчасової	Загальне число днів ТВП за всіма випадкам (Д)
6.		непрацездатності (в усіх випадках, разом
			льне число осіб, що хворіли, (Б)
		узятих) осіб, що хворіли
		Розподіл осіб, що тимчасово втратили	Число осіб, що мали за рік визначене число випадків ТВП через
7.		працездатність у зв'язку з хворобою, за	хворобу (1,2,3, 4 і більш) х 100
		кратністю випадків захворювань	Усього осіб, що хворіли, (Б)
		Частота осіб, що хворіли, які мали I, 2, 3, 4	Число осіб, що мали визначене число випадків ТВП
		випадки і більше тимчасову
8.			через хворобу (1.2, 3, 4 і більш) х 100
		непрацездатність через хворобу, на 100
			Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
		працюючих протягом року
		Структура осіб, що хворіли, за тривалістю	Чисельність осіб, що хворіли, ТВП яких через хворобу складала
9.		тимчасової непрацездатності через	менше 10 днів (10–19,20–29 днів і т.д.) х 100
		хворобу, %	Число осіб, що хворіли, (Б)
		Частота осіб, що хворіли, з визначеною	Чисельність осіб, що хворіли, ТВП яких через хворобу складала
		тривалістю тимчасової непрацездатності
10.			менше10 днів х (10–19, 20–29 днів і т.д.) х 100
		через хворобу на 100 працюючих протягом
			Чисельність цілорічних контингентів працюючих (Рк)
		року
		Структура випадків за тривалістю	Число випадків з ТВП через хворобу менше 10 днів (10–19, 20–29 днів
		тимчасової непрацездатності (у % до
11.			і т.д.)Х100
		загального числа випадків тимчасової
			Загальне число випадків ТВП через хворобу (В)
		непрацездатності через хворобу)
		Структура випадків тимчасової	Число випадків ТВП у зв'язку з даної хворобою (або групою
12.		непрацездатності за різними формами	захворювань) х 100
		(групами) захворювань	Загальне число випадків ТВП за усіма захворюваннями
		Повторність загострень окремих хронічних	Число випадків загострень хронічного захворювання, що
13.			супроводжуються ТВП
		захворювань
			Число осіб, що хворіли даним хронічним захворюванням
		Повторюваність випадків окремих гострих	Число випадків ТВП за даною
14.			нозологічною формою з гострим протіканням
		захворювань
			Число осіб, що хворіли даною нозологічною формою
		Відсоток непрацездатності (відсоток осіб,	Число календарних днів ТВП з причини захворювань х 100
15.		що умовно не працювали в	Число днів у році (365) х Чисельність контингентів працюючих
		досліджуваному році)	протягом року (Рк)
Після розрахунку показників захворюваності розраховують середнє квадратичне відхилення (σ) і середню помилку (m)
показників за формулами:
	________
σ = √p q;			(1)
	_____
m= √p q/n;			(2)

Статистична значимість розбіжностей показників, розрахованих для двох груп, оцінюється за критерієм Стьюдента:

t = (p1 – p2)/√m12+m22;

(3)

де p1 і p2 – середні відносні величини в першій і другій групах; m1 і m2 -– середні помилки першої і другої середньої величини.

Розбіжності показників є статистично достовірними з імовірністю 95%, якщо критерій Стьюдента >2.

Приступаючи до аналізу матеріалів дослідження, насамперед, піддають аналізу дані про чисельність працюючих, визначають наповненість окремих груп, віково-статевий і профе-сійний їхній склад, а також склад за стажем. На цьому етапі вибирають градації віку, стажу й інших ознак, вирішують питання необхідності об'єднання або виключення нечисленних груп.

Одержавши таблицю з абсолютними і відносними даними, їхній аналіз починають з огляду підсумкових показників – осіб, що хворіли, випадків і днів непрацездатності по підприємству в цілому, по окремих цехах і професіях. Установлюють послідовність у розташуванні показників за величиною. При необхідності застосовують той чи інший метод стандартизації цих показників за статтю, віком та іншими ознаками, оцінюють статистичну вірогідність розбіжностей порівнюваних коефіцієнтів. На цьому етапі дають якісну оцінку рівням захворюваності, використовуючи для цього шкалу, приведену в табл.2.

Таблиця 2

Шкала оцінки показників захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

Рівень показників

Відсоток осіб, що хворіли

Тимчасова утрата працездатності на 100 працюючих

16

		число випадків	число днів
Дуже високий	80 і більше	150 і більше	15000 і більше
Високий	70-79	120-149	1200-1499
Вищий за середній	60-69	100-119	1000-1199
Середній	50-59	80-99	800-999
Нижче середнього	40-49	60-79	600-799
Низький	35-39	50-59	500-599
Дуже низький	Менше 35	Менше 50	Менше 500

Для порівняння залучають дані по відповідній області промисловості, по інших заводах даної області, а також матеріали наукової літератури.

Потім з'ясовують, у яких цехах (професіях) висока захворюваність тією або іншою нозологічною формою хвороби, визначають захворювання, що займають за частотою осіб, що хворіли, випадків і днів непрацездатності перше, друге і наступні місця (по заводу, цехам і іншим групам працюючих). Тим самим виявляють захворювання, що в основному визначають загальні рівні захворюваності. На додаток до цих показників аналізують показники питомої ваги окремих захворювань, що характеризують структуру захворюваності. Конкретна гігієнічна характеристика виробництва повинна містити дані про параметри основних факторів, відповідності їх існуючим нормативам, оцінку санітарно-побутового обслуговування й організації роботи. Розбіжності, встановлені в рівнях захворюваності з тимчасовою втратою працездатності порівнюваних виробничо-професійних груп працюючих, заслуговують на особливу увагу. Важливим доказом впливу факторів виробництва на здоров'я працюючих може вважатися також зміна рівнів захворюваності в цілому і за окремими формами патології в міру збільшення виробничого стажу. Ці зміни далеко не однозначні. В одних випадках спостерігається послідовний її ріст, в інших – захворюваність найбільш висока в осіб з невеликим стажем, у початковому періоді їхньої роботи в нових умовах роботи (наприклад, у перші роки контакту зі шкідливим хімічним агентом), потім захворюваність знижується (настає адаптація), щоб знову вирости в результаті виснаження компенсаторно-пристосувальних механізмів.

Додаток 1

План санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів

Заходи

Час виконання

Відповідальний за

виконання

1

2

3

Санітарно–гігієнічна і санітарно–протиепідемічна робота.

1. Забезпечити постійну роботу системи водопостачання підприємства (

Головний енергетик, нач.

душові,

санітарно-побутові

приміщення

тощо),

систем

освітлення,

Протягом року

цехів, цехові лікарі

опалення, каналізації та харчування.

2. Проводити систематичний санітарний нагляд за цехами та відділами, в

першу чергу за

роботою

системи водопостачання

та

каналізації,

Протягом року

Начальники цехів, цехові

освітлення, опалення, вентиляції,

діяльністю харчових об’єктів (їдалень і

лікарі

буфетів).

3. Систематично проводити аналіз якості води, повітря, змін температури

Промислово-сані-тарна

та руху повітря, вологості, шуму в усіх цехах підприємств (в першу чергу

Протягом року

лабораторія.

на дільницях з несприятливими умовами праці)

4. Організувати підвищення санітарно-гігієнічної грамотності робітників

шляхом проведення санітарно-гігієнічного інструктажу серед робітників,

які розпочинають роботу на підприємстві, підвищення кваліфікації

Протягом року

Лікарі та медичні сестри

робітників харчових об’єктів за встановленою програмою, проведення

лекцій та бесід з питань профілактики захворювань

5. Проводити екстрені лікарсько-епідеміологічні обстеження всіх випадків

інфекційних захворювань на підприємстві, повідомляти про кожний

Протягом року

Лікарі та епідеміологи

випадок повідомляти в СЕС міста.

6. Проводити щеплення проти інфекційних захворювань у відповідності з

Протягом року

Цехові лікарі та медичні

планом міської СЕС та за епідеміологічними показаннями.

сестри.

Загальні лікувально-профілактичні заходи та заходи, що спрямовані

на боротьбу з окремими захворюваннями

1. Проводити комплексні профілактичні медичні огляди щодо виявлення

хронічних захворювань серед робітників

та службовців підприємства,

Дільничні лікарні.

робітників-підлітків, робітників,

робота

яких пов’язана

з

впливом

Протягом року

Промислові санітарні

токсичних речовин (за спеціальним графіком), робітників, які працюють

лікарі.

на ділянках з несприятливими факторами виробництва (шум, пил,

температурні коливання та ін.)

2. Здійснювати диспансерне обслуговування робітники, які працюють з

токсичними речовинами та знаходяться в умовах впливу інших

несприятливих чинників (пил, шум, температурні коливання та ін.),

Протягом року

Цехові лікарі.

робітників підлітків, робітників харчових об’єктів, вагітних жінок,

керівного

складу,

робітників

провідних

професій;

а

також

хворих з

17

хронічними захворюваннями(виразкова хвороба шлунку і 12-палої кишки,

хронічні гастрити, гіпертонічна хвороба та ін.).

3.

Проводити заходи, спрямовані на боротьбу з окремими захворюваннями

(туберкульоз,

грип, ангіна,

гострі

шлунково-кишкові

захворювання,

Протягом року

Цехові лікарі і лікарі

гнійничкові захворювання шкіри; професійні захворювання, промислові і

вузьких спеціальностей.

побутові травми).

4.

Організувати облік та розслідування (сумісно з відділом охорони праці

Відділ охорони праці та

та

техніки безпеки) кожного випадку промислового отруєння або

Протягом року

техніки безпеки, лікарі-

захворювання.

хірурги, цехові лікарі.

5.

Забезпечити транспортом

всіх

хворих робітників

і

службовців

Протягом року

Директор заводу

виробництва;

медсанчастини

III. Підвищення кваліфікації робітників медико-санітарної частини

1.

Проводити науково-практичні конференції лікарів з винесенням на них

Начальник

доповідей, що присвячені розгляду та аналізу лікувально-діагностичних

2 рази в місяць

медсанчастини і зав.

помилок

відділенням.

2.

Проводити

конференції середнього

медичного

персоналу

згідно

Щотижня

Зав. відділеннями.

програми, що встановлена для кожного відділення стаціонару.

3.

Проводити заняття з санітарками за програмою санітарно-технічного

Старші медичні сестри

мінімуму і догляду за хворими.

Один раз в місяць

відділення стаціонару і

поліклініки.

4.

Проводити консультації з кожним ординатором в поліклініці і

Один раз на

Зав. відділеннями та зав.

стаціонарі з одночасною перевіркою медичної документації.

тиждень

кабінетами.

5.

Проводити

семінари лікарів по експертизі працездатності з

різних

Один раз на рік

Нач. медикосані-тарної

захворювань.

частини.

6.

Проводити семінари лікарів з технології виробництва, гігієни праці і

Нач. медикосані-тарної

професійної патології на даному підприємстві.

Один раз на рік

частини, зав. відділенням

СЕС.

Організаційно–масова робота.

1.

Проводити

обговорення

звітних

доповідей

лікарів

про

стан

Один раз в

Нач. медсанчастини,

захворюваності робітників та заходи щодо його зниження на засіданнях

квартал

цехові лікарі.

Ради соціального страхування завкому і цехових комітетів.

2.

Проводити

інструктаж страхових

делегатів з питань

контролю за

Один раз в

Цехові лікарі і медичні

виконанням режиму хворих вдома, виявлення хворих і складання актів у

квартал

сестри.

випадках побутових травм.

3.

Проводити заняття з санітарним активом (санітарі дружини, санітарні

Один раз в

Цехові лікарі і медичні

пости) в цехах та відділах підприємства і здійснювати керівництво його

квартал

сестри.

роботою.

СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ

Задача 1

В кабіні бульдозериста під час роботи в піщаному кар’єрі відібрана проба повітря. Вага фільтра до відбору проби повітря 0,461 г, після відбору проби повітря 0,465г. Відібрано 100 л повітря, ГДК пилу 1 мг/м3. Крім того, встановлено, що в зоні дихання бульдозериста концентрація бензину та окислу вуглецю перевищує ГДК в 1,1–2,8 рази).

Протягом року бульдозерист тричі звертався до лікаря з приводу гнійничкових захворювань кистей рук та передпліч.

Перерахуйте пилову патологію, розрахуйте кількість пилу в повітрі робочої зони, зрівняйте з ГДК.

Задача 2

Працівниця по обслуговуванню поточної лінії з виготовлення та розфасовки діоциду, що призначається для холодної стерилізації хірургічних інструментів працює 12 років. Вік 40 років. Скаржиться на підвищену втому, головний біль, роздратованість, часті хвилювання.

Об’єктивно – тремор пальців витягнутих рук, ясна кровоточать.

Дослідження цеху. Працює 20 чоловік, повітряний куб дорівнює 40м3. Витяжні шафи не герметичні. Штучна витяжна вентиляція забезпечує 2–кратний обмін повітря.

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робочих цеху.

Задача 3

В оздоровчий пункт хімкомбінату поступило 3 хворих, робітників цеху по виробництву білил. Всі робітники працюють на виробництві більше 5 років.

Скарги: поганий апетит, нудота, інтенсивний біль в животі, печія, закреп, який не піддається дії проносних ліків. Огляд хворих: ясна мають червоно-аспидного кольору смугу, шкіряний покрив землисто-блідого забарвлення. Аналіз крові: ретикулоцитоз, базофільна зернистість, анемія.

Обстеження робочих місць в цеху: робітники не дотримуються особистої гігієни, їжу приймають у цеху, оснащення спецодягом часткове, місцева вентиляція працює, загальна витяжна вентиляція забезпечує 2-х кратну зміну повітря, загальне освітлення – 40 люкс.

Визначте причину захворювання та відповідний попередній діагноз.

18

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робочих цеху.

Задача 4

Оператор поточної лінії з виробництва підземного кабелю працює 8 років. При профогляді виявлено: вузьку червоноаспидного кольору смугу, шкіряний покрив землисто-блідого забарвлення. Хворий скаржиться на часті головні болі, втому, запаморочення, роздратованість, біль в животі.

Аналіз крові показав виражену картину анемії.

При обстеженні умов праці встановлено, що значну частину виробничих процесів виконуються вручну, печі по виплавці ізоляційних матеріалів погано герметизовані. Загальна вентиляція технічно несправна, малої потужності. Параметри приміщення: 20х10х5 м, вентиляція за годину видаляє 400 м3 повітря. Респіраторів немає.

Визначте причину захворювання і відповідний попередній діагноз.

Дайте рекомендації, направлені на покращання умов праці робітників по виробництву підземного кабелю.

Задача 5

При обстеженні робітників цеху по виробництву медичних термометрів були виявлені часті захворювання на стоматит та гастрит. В амбулаторних картах найбільш часто повторюються скарги на підвищену втому, головний біль, погіршення сну, роздратованість.

Об’єктивні дані: тремор пальців витягнутих рук, зниження сприйняття запаху, кровоточивість ясен.

Оцінка умов праці: освітлення – 48 лк, місцева вентиляція працює задовільно, кратність повітряного обміну – 2, частий контакт з хімічними речовинами.

Визначте причину захворювання та відповідний попередній діагноз. Дайте відповідні рекомендації, направлені на покращання умов праці.

Задача 6

В медпункт автопідприємства поступив хворий. Вік 45 років, професія – шофер, стаж – 15 років. Скаржиться на головний біль, передчасну втому, нудоту.

При обстеженні умов праці було встановлено. Шофер проводив ремонт машини в закритому приміщенні. Після двох годин роботи з працюючим двигуном шофер відчув погіршення самопочуття і відразу звернувся в медпункт за допомогою.

При оцінці умов праці автопрофілакторію було встановлено, що його площа займає 15м2, загальний об’єм – 45м3. Вихлопні гази від двигуна не відводились, а виходили прямо на робочу зону. Штучна вентиляція відсутня, коефіцієнт аерації

1:130.

Визначте причину захворювання і попередній діагноз. Дайте рекомендації щодо покращання умов праці.

Задача 7

Монтажник радіорелійних ліній, 28 років, виконував ремонтні та налагоджувальні роботи в зоні дії радіовипромінювання дециметрового діапазону. Через 5 днів від початку робіт відчув різь в очах, сльозотечу, зниження гостроти зору, загальну слабкість, головний біль пульсуючого характеру, серцебиття, пітливість, нудоти, зниження апетиту, які продовжували наростати і змусили його звернутися до лікаря.

Об’єктивно: підвищені сухожильні рефлекси, тремор повік та кистей рук, стійкий яскраво-червоний дермографізм, гіпергідроз долоней і підошв. Кров’яний тиск - 150/90 мм рт. ст., пульс – 80 уд/хвилину, ритмічний.

Поставте діагноз, визначте причини розвитку захворювання; перерахуйте практичні заходи щодо покращення умов праці монтажника.

Задача 8

При заміні балону з хлором в хлораторній водопровідної станції у повітря робочої зони вийшла певна кількість хлору, внаслідок чого у робітника-хлораторника з’явилося стиснення та тупий біль в грудній клітці, сильний сухий кашель, перхота у горлі, охриплість голосу, нежить, сльозотеча та різь в очах.

При об’єктивному обстеженні робітника лікарем спостерігались: ціаноз губ, ін’єкція склери, гіперемія горла. Частота дихання – 25 за 1 хвилину. При аускультації чутно розсіяні дзижчаті та свистячі сухі та поодинокі вологі дрібнота середньо-пухирні хрипи з обох сторін, перкуторно-коробковий звук. На протязі трьох днів, вечорами відмічалась субфібрильна температура (37,2–37,80С). Аналіз крові: ШОЕ – 5 мм/год.; незначний лейкоцитоз (8,9 109 в 1 л), який через декілька днів нормалізувався (4,9109 в 1 л), з’явилася незначна еозинофілія (6%). В харкотинні у помірній кількості визначились лейкоцити, еритроцити та кристали гематоїдину.

Поставте діагноз. Запропонуйте ваші заходи щодо надання допомоги потерпілому та поліпшення умов праці в хлораторній.

ТЕМА №27. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОТРУЄНЬ. РОЗСЛІДУВАННЯ ТА ОБЛІК НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ. КОМІСІЯ З РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНОГО ВИПАДКУ НА ВИРОБНИЦТВІ: ПОРЯДОК СТВОРЕННЯ, ПРАВА ТА ОБОВ’ЯЗКИ

19

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти порядок та основні етапи проведення розслідувань та обліку нещасних випадків на виробництві, розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1.Поняття про професійні отруєння та професійні захворювання.

2.Методика розслідування випадків професійних отруєнь.

3.Першочергові дії лікаря у випадку виявлення професійного отруєння та порядок оформлення відповідної звітної документації.

4.Нещасний випадок: визначення, класифікація.

5.Характеристика основних чинників, що зумовлюють нещасні випадки.

6.Порядок проведення розслідування нещасного випадку виробничого характеру.

7.Комісія з розслідування нещасного випадку на виробництві: порядок створення, права та обов’язки.

8.Основні шляхи профілактики нещасних випадків.

ЗАВДАННЯ:

1.Ознайомитись з документами, які заповнюються під час розслідування випадків професійних отруєнь, захворювань та нещасних випадків

2.Занести до протокольних зошитів основний зміст послідовності розслідувань, роботи комісій з розслідувань та форм, що заповнюються.

3.Розв'язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.

ЛІТЕРАТУРА:

11.Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006.― С. 373-380.

12.Закон України “Про охорону праці” (2004 – нова редакція) статті: 1, 9, 22-23.

13.Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 р. №1094 “Положення про порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.

14.Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М., Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації (посібник). Вінниця: Нова книга, 2005 р. Розділ 1.1.6.

15.Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За загальною ред.. Даценко І.І. – Львів: Світ, 2001. – С. 322-

328.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Розслідування професійних захворювань, отруєнь та нещасних випадків, що зумовили втрату здоров’я людини, а ще гірше, мали смертельний наслідок є обов’язковим і здійснюється у відповідності до Закону України “Про охорону праці”, це конституційне право громадян.

Чітко налагоджений облік і реєстрація всіх випадків професійних захворювань, отруєнь та нещасних випадків на виробництві, своєчасне і правильне їх розслідування, вміння накреслити раціональний план профілактичних заходів є важливими передумовами зменшення професійної захворюваності та виробничого травматизму. Своєчасне розпізнавання професійного захворювання або нещасного випадку, з'ясування причин їх виникнення та усунення цих причин шляхом проведення відповідних санітарно-гігієнічних та оздоровчих заходів дають змогу попередити виникнення нових професійних захворювань та нещасних випадків.

Професійні захворювання – захворювання, зумовлені дією шкідливих умов праці. Вони поділяються на гострі, що виникли після одноразової, упродовж не більше однієї робочої зміни, дії шкідливих виробничих факторів, та хронічні, що виникли після багаторазової й тривалої дії шкідливих факторів. Гостре й хронічне професійне отруєння є окремим випадком гострого або хронічного професійного захворювання. Групове професійне захворювання – захворювання, при якому одночасно захворіло (постраждало) двоє й більше людей.

Нещасний випадок – це непередбачений збіг обставин і умов, за яких заподіяна шкода здоров’ю або настала смерть людини.

Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану здоров’я або настання смерті працівника під час виконання ним трудових обов’язків короткочасного впливу небезпечного або шкідливого чинника тривалістю не довше однієї робочої зміни.

Слід знати, що є такі різновиди нещасних випадків:

нещасний випадок на виробництві;

нещасний випадок, що стався під час навчально-виховного процесу;

нещасний випадок невиробничого характеру.

Розслідуванню підлягають такі нещасні випадки: раптові погіршання стану здоров’я, поранення, травми, в тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання, гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на 1 робочий день або більше, зумовили необхідність переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш, ніж на 1 робочий день, а також спричинили випадки смерті на підприємстві.

За основу ми беремо методику розслідування нещасного випадку на виробництві, яку здійснює відповідна комісія з розслідувань.

20

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях" № 623-93, у нашій країні налагоджено спеціальну систему обліку професійних захворювань і нещасних випадків, яка включає низку обов'язкових організаційних етапів:

1)повідомлення про всі випадки ушкоджень;

2)розслідування їх причин із оформленням акта;

3)складання звітів.

Про кожний нещасний випадок., гостре професійне захворювання чи отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно повідомляє безпосереднього керівника робіт (бригадира, майстра, диспетчера, змінного інженера), який зобов'язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому та його доставку в лікувально-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину, поліклініку, лікарню), сповістити про випадок керівника підрозділу або власника підприємства, зберегти до розслідування ситуацію на робочому місці й стан обладнання такими, якими вони були на момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призводить до більш важких наслідків).

Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби проінформувати власника підприємства про кожне звертання потерпілого від нещасного випадку. При гострому професійному захворюванні (отруєнні) лікувальнопрофілактичний заклад інформує не лише власника, а також територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном (телетайпом, факсом), а потім надсилаючи екстрене повідомлення на кожного потерпілого за наведеною нижче формою для прийняття термінових запобіжних заходів.

	Міністерство Охорони здоров’я	Стосовно охорони здоров’я
	України
	Місто (робоче поселення)	Облікова форма Н – 3 затверджена
		Міністерством охорони здоров’я
	лікувальний заклад
		України

Екстрене повідомлення про гостре професійне захворювання (отруєння)

1.Підприємство (назва; адреса) _________________________________________

2.Цех (де відбулося отруєння) _________________________________________

3.Прізвище, ім’я по батькові потерпілого _________________________________

4.Дата профотруєння ___________________________________________________

5.Діагноз _____________________________________________________________

Дата відправлення повідомлення __________________________________________

Підпис лікаря

Зв'язок гострих, у тому числі інфекційних, захворювань з професійною діяльністю потерпілого після обов'язкової консультації з лікарем з гігієни праці та епідеміологом санепідемстанції у разі необхідності уточнюється спеціалізованими відділеннями лікарень, клініками науково-дослідних інститутів гігієни праці. Лікувально-профілактичний заклад, який уточнив або змінив діагноз гострого професійного отруєння (захворювання), складає нове екстрене повідомлення за тією ж формою та упродовж 10 годин надсилає його в територіальну СЕС за місцем праці потерпілого із зазначенням зміненого (уточненого) діагнозу та дати його встановлення.

Комісію з розслідувань утворює власник або керівник (головний лікар, директор, ректор) підприємства, який і організує розслідування.

До складу комісії з розслідувань залучаються:

керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа (спеціаліст), на яку власником (керівником) покладено виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці (голова цієї комісії);

керівник структурного підрозділу або головний спеціаліст;

представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки;

інші особи (спеціалісти різного профілю у залежності від ситуації; особливостей виробництва тощо).

Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до складу комісії з розслідувань не включається.

Уразі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю до складу комісії з розслідувань включається також представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань (надалі фонд).

Увипадку виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) до складу комісії з розслідувань включається також спеціаліст відповідної установи (закладу) Державної санітарно–епідеміологічної служби та відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду.

На підприємствах, де немає структурних підрозділів або головних спеціалістів до складу комісії з розслідувань включається представник власника (керівника).

Потерпілий або його довірена особа має право брати участь в розслідуванні нещасного випадку.

Уразі настання нещасного випадку з особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, за умови добровільної сплати нею внесків на державне страхування від нещасних випадків на виробництві, розслідування організовує відповідний робочий орган виконавчої дирекції Фонду.

Утому випадку, якщо нещасний випадок трапився із власником приватного аптечного кіоску або стоматологічного кабінету, головою комісії з розслідування призначається представник відповідного робочого органу виконавчої дирекції вищезазначеного Фонду. До складу цієї комісії включається потерпілий або його довірена особа, спеціаліст з охорони праці

21

відповідної Державної адміністрації або виконавчого органу місцевого самоврядування, а також представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий.

Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб:

обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього та одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативних актів про охорону праці;

з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов’язаний чи не пов’язаний цей випадок з виробництвом;

визначити осіб, які допустили порушення нормативно–правових актів про охорону праці, а також розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам в подальшому;

скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н–5 (додаток 1) у 2 примірниках, а також акт за формою Н–1 (додаток 2) про потерпілого у 6 примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;

у випадках виникнення гострих професійних захворювань (отруєнь), крім акта за формою Н–1 складається також

карта обліку професійного захворювання (отруєння).

Власник підприємства на основі актів організовує складання звіту про потерпілих за формою, затвердженою Міністерством статистики, аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спрямовані на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань. СЕС у випадках гострого отруєння (захворювання) на основі актів заповнює «Карту обліку професійного отруєння (захворювання)» за формою, затвердженою Міністерством охорони здоров’я, для оперативного обліку та аналізу цих випадків за підсумками першого півріччя та року, контроль за своєчасним і правильним розслідуванням, документальним оформленням та обліком нещасних випадків, здійсненням заходів профілактики виробничого травматизму і гострих отруєнь (захворювань) здійснюється органами державного нагляду за охороною праці.

	Міністерство Охорони здоров’я	Стосовно охорони здоров’я
	України
	Місто (робоче поселення)	Облікова форма Н – 3 затверджена
		Міністерством Охорони здоров’я
	Лікувальний заклад
		України

Карта обліку професійного захворювання ( отруєння)

1.Гостре профотруєння трапилось ___________________ 200 __року

2.Підприємство ______________________Адреса ___________________________________________________________

3.Галузь виробництва _________________________________________________________________________________

4.Цех, відділ (де трапилось отруєння) ____________________________________________________________________

5.Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого ________________________________________________________________

6.Стать __________________________________ Вік ________________________________________________________

7.Детальна професія __________________________________________________________________________________

8.Стаж роботи в даному цеху __________________________________________________________________________

9.Стаж роботи в даній професії _________________________________________________________________________

10.Стаж попередньої роботи __________________________________________________________________________

в яких виробництвах ________________________ в яких професіях __________________________________________

(заповнюється у випадках хронічних отруєнь)

11. Обставини, при яких трапилось отруєння ____________________________________________________________

а) якою отруйною речовиною викликане отруєння _____________________________________________________

б) при виконанні яких робіт трапилось отруєння _______________________________________________________

в) яка причина отруєння за даними розслідування _________________________________________________________

12.Основні симптоми ________________________________________________________________________________

13.Діагноз професійного отруєння ______________________________________________________________________

14.Зв’язок хронічного отруєння з професією (теперішньою, минулою, підкреслити)

15.Найближчі наслідки професійного отруєння (захворювання):

Залишився на роботі, звільнений на ______днів, направлений в лікарню, помер (підкреслити). Дата складання картки _____________місяць 200______року.

Підпис лікаря

Роботодавець повинен розглянути і затвердити акти за формою Н–1 впродовж доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підприємства, протягом доби після одержання необхідних матеріалів.

Затверджені акти протягом 3 діб надсилаються:

потерпілому або його довіреній особі разом з актом розслідування нещасного випадку;

керівникові підприємства, де стався нещасний випадок, для здійснення заходів щодо запобігання виникненню подібних випадків у подальшому;

відповідному робочому органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань разом з копією акта розслідування нещасного випадку;

відповідному територіальному органу Державного комету з нагляду за охороною праці;

профспілковій організації, членом якої є потерпілий;