Сімейне право

Питання для обговорення

1. Джерела колізійного регулювання сімейних відносин за участю іноземного елемента.

2. Колізійні питання сфери сімейних відносин за участю іноземного елементу; їх колізійне регулювання.

3. Право, що застосовується до укладення шлюбу. Поняття консульських шлюбів. Визнання шлюбів, укладених за кордоном.

4. Колізійне регулювання правових наслідків шлюбу.

5. Колізійне регулювання майнових та особистих немайнових відносин подружжя.

6. Колізійне регулювання припинення шлюбу та визнання його недійсним.

7. Встановлення та оскарження батьківства. Права та обов’язки батьків та дітей. Аліментні зобов’язання в міжнародному приватному праві.

8. Колізійні питання усиновлення.

Нормативні акти

Конвенция о взыскании за границей алиментов 1956 г. // Международное частое право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про громадянство одруженої жінки від 20 лютого 1957 р. // www.rada.gov.ua

Конвенция о согласии на вступление в брак, брачном возрасте и регистрации браков 1962 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция об юрисдикции, применимом праве и признании решений об усыновлении 1965 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о признании разводов и решений о раздельном жительстве супругов 1970 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о праве, применимом к алиментным обязательствам, 1973 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о заключении и признании действительности браков 1978 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенция о праве, применимом к режимам собственности супругов, 1978 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25.10.1980 р. // www.rada.gov.ua.

Консульский устав СССР. Утвержден Указом Президиума ВС СССР от 25.07.1976 г. // ВВС СССР. – 1976. – №27. Ст. 404.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 р., схвалена Генеральною Асамблеєю ООН // www.rada.gov.ua.

Конвенция о защите детей и сотрудничестве в отношении иностранного усыновления 1993 г. // Международное частное право. Сборник документов. – М., 1997.

Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 7 жовтня 2002 р., укладена в рамках Співдружності Незалежних Держав // www.rada.gov.ua.

Германское Гражданское уложение 1896 г. // Германское право. Часть 1. Гражданское уложение / Перев. А.А. Лизунова, Н.Б. Шеленковой, Н.Г. Елисеева. – М.: Международный центр финансово– экономического развития. – 1996.

Гражданский кодекс Российской Федерации. – СПб.: Герда, 2003.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: гражданские и торговые кодексы. Учебное пособие / Под. ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд– во УДН, 1986.

Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран: Сборник нормативных актов: законодательство о компаниях, монополиях и конкуренции / Под ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. – М.: Изд–во УДН, 1987.

Французский Гражданский кодекс 1804 г. / Перев. И. С. Перетерского. – М.: Юриздат. – 1941.

Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141; з наступними змінами і доповненнями.

Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 року // Офіційний вісник України, 2002. –№ 7. – Ст. 273; з наступними змінами і доповненнями.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. – № 47– 48; з наступними змінами і доповненнями.

Закон України «Про міжнародне приватне право» від 23 червня 2005 року // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 32. – Ст. 422; з наступними змінами і доповненнями.

Література

Богатых Е. А. Гражданское и торговое право: от древнего римского к современному российскому. – М.: ИНФРА–М, 1996.

Городецкая И.К. Вопросы усыновления в международном частном праве // Проблемы международного частного права / Под ред. Л.А. Лунца. М., 1960.

Городецкая И.К. Международная защита прав и интересов детей. М., 1973.

Дюжева О.А. Проблемы законодательства о международном усыновлении // Государство и право. 1995. – № 6.

Завражнов В. Усыновление иностранцами детей – российских граждан // Российская юстиция. – 2001. – № 7.

Зенин И. А. Гражданское и торговое право капиталистических стран: Учеб. пособие. – М.: Изд–во МГУ, 1992.

Кисіль В.І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. – К.: Україна, 2000. – 430 с.

Косова О. Особенности международного усыновления // Законность. 2001. № 1.

Лалетина А.С. Коллизионные нормы, регулирующие имущественные отношения супругов в законодательстве иностранных государств // МЖМП. – 2004. – № 1.

Матвеев Г.К. Вопросы советского коллизионного семейного права // Правоведение. 1972. № 2.

Нечаева А. Усыновление детей иностранцами в Российской империи // Российская юстиция. – 2002. – № 10.

Орлова Н.В. Брак и семья в международном частном праве. – М., 1966.

Основные институты гражданского права зарубежных стран. Сравнительно– правовое исследование / В.В. Залесский, Г.Е. Авилов, М.М. Вильданова и др. – М.: НОРМА, 1999.

Очерки международного частного права / Под ред. Проф. А.Довгерта. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 816 с.

Паршуткин В., Львова Е. Особенности рассмотрения дел об усыновлении (удочерении) детей иностранцами // Российская юстиция. – 1998. – № 11.

Пергамент А.И. Некоторые коллизионные вопросы семейного права в СССР // Вопросы международного частного права. – М., 1976.

Савельев В.А. Гражданский кодекс Германии (история, система, институты). – М.: Юрист, 1994.

Сакович О.М. Правоотношения супругов по зарубіжному законодательству // Журнал российского права. – № 10. – 2003.

Толстых В.Л. Международное частное право: коллизионное регулирование. – СПб.: Изд–во Р.Асланова «Юридический центр Пресс», 2004. – 526 с.

Хазова О.А. Брак и развод в буржуазном семейном праве: сравнительно-правовой анализ / Отв. ред. А.А. Рубанов. М., 1988.

Харитонов Е.О., Саниахметова Н.А. Гражданское право: Частное право. Цивилистика: Учеб. пособие. – К.: АСК, 2001.

Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я.М. Шевченко. – Т. 1, 2. – К.: Ін Юре, 2003.

Цивільне право України: Підручник: У 2–х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2004.

Цивільне право України: Підручник: У 2 т. / Борисова В.І. (кер. авт. кол.), Баранова Л.М., Жилінкова І.В. та ін.; За заг. ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо– Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – Т. 1. – 480 с.

Чернега К.А. Правовые аспекты легализации «нетрадиционной семьи» в России // Гражданин и право. – 2003. – № 4.

Швыдак Н.Г Международная унификация коллизионных норм семейного права // Право и экономика. – 1999. – № 15–16.

Шебанова И.А. Семейные отношения в международном частном праве. М., 1995.

Методичні вказівки

Враховуючи ту обставину, що фізична особа є одним із основних учасників приватноправових відносин, що регулюються нормами міжнародного приватного права, важливим є вивчення кола колізійних питань сфери сімейних відносин за участю іноземного елементу. До таких слід віднести питання щодо: права на шлюб, форми та порядку його укладання, дійсності шлюбу, правових наслідків шлюбу, шлюбного договору, майнових прав подружжя, припинення шлюбу та визнання його недійсним, прав та обов’язків батьків та дітей, усиновлення.

При вивченні даної теми студентам необхідно, насамперед, керуватися вимогами Закону України «Про міжнародне приватне право» положеннями Сімейного кодексу України, правилами міжнародних конвенцій. Водночас, студенти повинні звернути увагу на специфіку та вимоги зарубіжного законодавства щодо врегулювання сімейних відносин з участю іноземного елементу у відповідній державі.

Сімейні правовідносини у міжнародному приватному праві, як і інші відносини сфери міжнародного приватного права, характеризуються спеціальним колізійним регулюванням; уніфікованим та внутрішнім національно-правовим.

Так, основними колізійними прив’язками, що застосовуються для врегулювання сімейних відносин за участю іноземного елементу є особистий закон фізичної особи (закон громадянства або закон постійного місця проживання) та закон місця укладення шлюбу.

Застосування даних колізійних прив’язок знайшло своє відображення на рівні національного законодавства. Так, ст. 55 передбачено, що право на шлюб визначається особистим законом кожної з осіб, які подали заяву про укладення шлюбу. У разі укладення шлюбу в Україні застосовуються вимоги Сімейного кодексу України щодо підстав недійсності шлюбу. У випадку укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства форма і порядок укладення такого шлюбу визначаються правом України (ст. 56 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Слід звернути особливу увагу, що поряд із зазначеними колізійними прив’язками, до врегулювання окремих питань сімейних відносин, у випадках передбачених законом, можуть бути субсидіарно застосовані інші колізійні принципи; зокрема, принцип автономії волі сторін та принцип найбільш тісного зв’язку, закон звичайного місця перебування, закон місцезнаходження майна, закон останнього спільного місця проживання подружжя.

Так, відповідно до українського законодавства принцип автономії волі сторін закріплено, наприклад ст. 59 Закону України «Про міжнародне приватне право», якою визначено, що сторони шлюбного договору можуть обрати право, що застосовується до шлюбного договору, відповідно до частини першої статті 61 Закону. У даному випадку вибір права законодавцем обмежено застосуванням: особистого закону одного з подружжя або права держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, застосуванням права держави, у якій це майно знаходиться.

Не менш важливим є питання щодо умов дійсності шлюбу в міжнародному приватному праві. Умови дійсності шлюбу поділяються на такі, що відносяться до форми шлюбу (умови форми), та умови, що відносяться до шлюбної право– та дієздатності (матеріальні умови). Умови форми шлюбу – це вимоги, що пред’являються до процедури оформлення шлюбу. Матеріальні умови – це обставини, з наявністю або відсутністю яких закон пов’язує питання щодо дійсності шлюбу. Проте необхідно знати, що право різних держав може не співпадати навіть щодо питання про те, як кваліфікується та або інша вимога.

В основі норм, що регламентують питання укладення шлюбу у більшості країн світу, за виключенням багатьох мусульманських держав, закладено принцип моногамії. Тому головною матеріальною умовою укладення дійсного шлюбу є відсутність будь-кого із майбутнього подружжя у стані іншого шлюбу. Іншою матеріальною умовою вступу до шлюбу є досягнення особами, які мають намір укласти шлюб, визначеного віку – шлюбної дієздатності. Причому такій вік в різних державах різний: в одних він може бути низьким, в інших – більш високим, в третіх – для укладення шлюбу з особами, які не досягли повноліття, вимагається згода батьків, опікунів або інших осіб. Ще однією матеріальною умовою укладення шлюбу є положення про відсутність між особами, які мають намір укласти шлюб, кровних (споріднених) відносин. Необхідно також враховувати спеціальні матеріальні вимоги, що вимагаються законодавством різних держав (наприклад, «траурний термін» в Японії, відсутність серйозної душевної хвороби – у деяких штатах США тощо).

Вивчаючи дану тему студентам необхідно детально розібратись із правовими наслідками шлюбу в міжнародному приватному праві, зокрема із колізійним регулюванням даного питання, причому не лише за законодавством України (ст. 60 Закону України «Про міжнародне приватне право») і на прикладі зарубіжного законодавства (РФ, Німеччини, Швейцарії, Польщі тощо). Звертає увагу та обставина, що вітчизняний законодавець при вирішенні даного питання обмежує автономію волі подружжя при виборі ними права лише тими колізійними прив’язками, що визначені Законом України «Про міжнародне приватне право».

Не менш важливим є питання регулювання майнових відносин подружжя у міжнародному приватному праві. Дані відносини наділені суттєвими особливостями правого регулювання в залежності від того, про яку систему права та про яку державу буде йти мова. Найбільш типовими відмінностями є режим спільності майна подружжя, з однієї сторони, та режим їх роздільної власності – з іншої, та окрім того такий, що встановлений законом або передбачений договором між подружжям. За українським законодавством для регулювання майнових наслідків шлюбу подружжя може обрати право особистого закону одного з подружжя або право держави, у якій один з них має звичайне місце перебування, або, стосовно до нерухомого майна, право держави, у якій це майно знаходить (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про міжнародне приватне право»), що у свою чергу вимагає звернення до законодавства відповідної держави та врахування зазначених вище особливостей.

Питання про припинення шлюбу в різних державах вирішується по-різному. При цьому можна виділити три основні підходи: розлучення дозволяється (Іспанія, Аргентина, Колумбія); розлучення допускається лише за наявності строго визначених підстав, при цьому взаємна згоді подружжя до таких підстав не включена (Італія); розлучення допускається за наявності легальних умов та підстав, у тому числі і за взаємної згоди подружжя (Англія, Німеччина, Бельгія, Данія, Норвегія, РФ).

Щодо колізійного регулювання припинення шлюбу та правових наслідків такого припинення слід підкреслити, що дані питання визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу (ст.63 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Актуальним у міжнародному приватному праві є питання встановлення та оскарження батьківства, права та обов'язки батьків і дітей, аліментні зобов’язання. Національне законодавство для врегулювання даних питань застосовує, насамперед, особистий закон та принцип найбільш тісного зв’язку (див., ст.ст.65, 66, 67 Закону України «Про міжнародне приватне право»), що у свою чергу вимагає звернення до законодавства зарубіжних держав.

Велика різноманітність матеріально-правових норм у внутрішньому праві держав характерна і для сфери усиновлення, що обумовлює появу колізій. Колізії стосуються, передусім таких питань, як: вік, з якого дозволено усиновлення; вимог до особи, яка може бути усиновлювачем; можливості усиновлення повнолітньої особи; необхідність згоди на усиновлення самої дитини; конкретних обставин, що слугують підставою для усиновлення тощо. Для вирішення даних питань вітчизняний закон застосовує таку колізійну прив’язку, як особистий закон (ст.69 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Завдання

Завдання № 1

Громадянка України – Іщенко О. та громадянин Австрії Штольц А. уклали шлюбний договір, в якому було зазначено, що майнові відносини подружжя регулюються австрійським та українським правом.

Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній умові шлюбного договору.

Чи повинен український суд враховувати дану угоду про вибір права? Аргументуйте відповідь.

Завдання № 2

У 1995 р. суд Німеччини розглядав наступну цивільну справу. Чотирьохрічна дитина була вивезена із Австралії до Німеччини своєю матір’ю – громадянкою Німеччини. Батько дитини, громадянин Австралії, вимагав повернення дитини, посилаючись на норми Гаазької конвенції 1980 р. про цивільні аспекти міжнародного викрадення дітей.

Стаття 13 даної Конвенції містить правило, відповідно до якого судовий або адміністративний орган запитуваної держави не зобов’язаний виносити припис про повернення дитини, якщо особа, установа або інша організація, які виступають проти її повернення, доведе, що наявний серйозний ризик того, що повернення дитини вплине на її фізичний або психічний стан або іншим чином поставить дитину у нестерпне положення (п. b).

Суд, розглянувши питання щодо серйозного ризику, врахував, що дитина не розуміє найпростіших слів англійською мовою, навіть слова «daddy» (англ. – батько). Його рідною мовою є німецька мова.

У зв’язку з наведеним, суд відмовився прийняти рішення про повернення дитини.

Наскільки обґрунтованою, на Вашу думку, є позиція німецького суду? Аргументуйте відповідь.

Завдання № 3

Громадяни іноземної держави, які перебували у шлюбі, набули, відповідно до вимог національного законодавства України, громадянство України.

Через деякий час суд іноземної держави визнав шлюб між даними громадянами недійсним у зв’язку з тим, що за законодавством відповідної держави шлюби між особами, різниця у віці яких перевищує 20 років, заборонені.

Чи буде рішення іноземного суду визнано та виконане в Україні?

Аргументуйте свою відповідь.

Завдання № 4

Суд Ірландії відмовив ірландським громадянам у розлученні, у зв’язку з тим, що право Ірландії, враховуючи релігійні приписи (які передбачені щодо даних осіб) забороняє розлучення.

Пізніше подружжя переїхало на постійне місце проживання до України, залишаючись громадянами Ірландії. Подружжя звернулось до українського суду з позовом про розірвання шлюбу.

Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі.

Чи повинен український суд у даному випадку враховувати існуючу в ірландському праві заборону щодо розлучень?

Завдання № 5

Рішенням українського суду було відмовлено у задоволенні позовної заяви подружжя Фроліш – громадян Австрії, одному з яких 75 років, іншому – 70, щодо усиновлення громадянина України – хлопчика 10 років.

У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що вік усиновлювачів не відповідає інтересам дитини. Крім того, пан Фроліш має хворобу серця.

Чи можна погодитись з позицією суду?

Детально аргументуйте свою відповідь.

Завдання № 6

Громадянин Грузії Калаідзе П. та українська громадянка Павлюченко Н. у 2003 р. зареєстрували шлюб в м. Тбілісі (Грузія). Від цього шлюбу у подружжя народилось двоє дітей – син (2004 р.н.) та донька (2006 р.н.). Оскільки подальше спільне життя подружжя не склалось, Павлюченко Н. разом із дітьми виїхала до своїх батьків в Україну до м. Севастополь.

Вона вирішила оформити розлучення. Калаідзе П. не заперечував проти розлучення, проте настоював на тому, щоб син залишився з ним. Не отримавши на це згоди своєї дружини, Калаідзе П. у 2008р. приїхав до Севастополя та без відома Павлюченко Н. забрав сина та вивіз його до Тбілісі.

Дізнавшись про це, Павлюченко Н. вирішила оформити розлучення, витребувати дитину назад до України та стягнути з чоловіка аліменти на утримання дітей.

Надайте обґрунтовану юридичну оцінку даній справі.

Яка установа є компетентною для вирішення справи про розлучення, стягнення аліментів та витребування дитини?

Чи має право Павлюченко Н. звернутись до компетентної установи за місцем свого проживання у м. Севастополь?

Право якої держави підлягає застосуванню при розлученні, стягненні аліментів та витребуванні дитини?

Якщо рішення буде винесене в Україні, чи підлягає воно виконанню в Грузії?

Завдання № 7

Українська громадянка Клименко А. уклала шлюб із громадянином Франції Шарлем М. Шлюб було укладено в 2005 р. у м. Парижі. За час перебування у шлюбі подружжям було спільно набуте нерухоме та рухоме майно. Крім того, подружжя мало майно, набуте ним до укладення шлюбу.

Протягом 2005–2007 рр. подружжя спільно проживало у м. Києві. Пізніше Шарль М. повернувся на Батьківщину – до Франції.

Клименко А. пред’явила до чоловіка позов про розірвання шлюбу та поділ майна. Позов було пред’явлено до українського суду.

Охарактеризуйте правовідносини.

Чи вправі суд, за вказаних обставин, прийняти справу про розірвання шлюбу та поділ майна до свого провадження?

Вирішіть справу. Аргументуйте відповідь.

Тести

1. До сімейних правовідносин застосовуються колізійні прив’язки:

А) lex fori;

Б) lex loci contractus;

В) lex loci celebrations;

Г) lex patriae;

Д) lex rei sitae.

2. Колізійні норми, що регулюють сімейні відносини за участю іноземців, містяться в:

А) ЦК України;

Б) ГК України;

В) СК України;

Г) Законі України “Про міжнародне приватне право”;

Д) взагалі відсутні.

3. Укладення шлюбу з іноземним громадянином на території України регулюється наступним чином:

А) форма укладення шлюбу визначається законодавством громадянства чоловіка, а порядок – законодавством громадянства дружини;

Б) форма і порядок укладення шлюбу визначаються правом України;

В) форма укладення шлюбу регулюється законодавством України, а порядок – законом громадянства для кожної із осіб, які укладають шлюб.

4. Шлюб між громадянином України та іноземцем, що укладений за межами України, є дійсним в Україні:

А) якщо він відповідає особистому закону подружжя;

Б) якщо він відповідає праву місця укладення шлюбу;

В) за умови додержання щодо громадянина України вимог СК України щодо підстав недійсності шлюбу.

5. За загальним правилом правові наслідки шлюбу визначаються:

А) правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання;

Б) спільним особистим законом подружжя;

В) правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок;

Г) автономією волі сторін.

6. Регулювання майнових наслідків шлюбу може здійснюватися на підставі:

А) права особистого закону одного із подружжя;

Б) права держави, у якій один із подружжя має звичайне місце перебування;

В) права держави місцезнаходження нерухомого майна подружжя;

Г) права, яке застосовується до правових наслідків шлюбу.

Контрольні питання

1. Які колізійні прив’язки застосовуються у сімейному праві?

2. Назвіть міжнародні договори України у сфері міжнародного приватного права, що регулюють сімейні відносини за участю іноземного елементу.

3. Правом якої держави регулюються умови та форма укладення шлюбу?

4. Надайте характеристику консульському шлюбу.

5. Правом якої держави регулюються особисті немайнові відносини подружжя?

6. Чи є допустимим у сімейних правовідносинах принцип автономії волі сторін? Якщо так, в яких випадках?

7. Правом якої держави регулюються права та обов’язки дітей і аліментні зобов’язання?

8. У випадку відсутності між державами договору про взаємне визнання та виконання судових рішень, до суду якої держави доцільно звертатись з позовом про стягнення аліментів? Аргументуйте відповідь.

9. Обґрунтуйте встановлення змісту іноземного права та можливість або неможливість застосування публічного порядку у сімейному праві.