Розділ V. Право власності на землю

власності, надаються в постійне користування організаціям або будинковим кооперативам, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації багатоквартирних житлових будинків і утворенні при цьому житлового товариства прибуC динкові земельні ділянки передаються безоплатно у власність або надаються в оренду цим товариствам на їх вибір.

Порядок використання прибудинкових земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, визнаC чається спеціально уповноваженими органами виконавчої влаC ди з питань земельних ресурсів та з питань містобудування і архітектури. Розміри та конфігурація прибудинкових територій визначаються на підставі проектів розподілу земель території, кварталу, мікрорайону.

На землях права комунальної власності забороняється діяльність, яка суперечить їх призначенню або може негативно вплинути на здоров’я населення, яке проживає на цих теритоC ріях. З метою забезпечення ефективного використання земель, сприятливих санітарних і екологічних умов проживання насеC лення на землях права комунальної власності здійснюється зонування правового режиму їх використання. Порядок зонуC вання і використання цих земель визначається законом.

4. Розмежування земель права державної і комунальної власності

Розмежування земель права державної та комунальної власC ності регламентується нормами Земельного кодексу України. Завдання цього заходу полягає у визначенні і встановленні в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок, що перебувають у державній та комунальній власності.

Порядок щодо розмежування земель права державної та комунальної власності визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах та його органами на місцях.

Визначення і встановлення в натурі меж земельних ділянок здійснюється під час передачі земель права державної власності у комунальну і навпаки.

87

Земельне право України

Передача земель з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням:

Кабінету Міністрів України (крім земельних ділянок, на яких розміщені об’єкти нерухомого майна, що перебуваC ють у сфері управління районних державних адміністC рацій);

Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адмініC страцій – щодо земельних ділянок, на яких розміщені обC ’єкти нерухомого майна, що перебувають у сфері управлC іння районних державних адміністрацій.

Передача земель з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням:

сільських, селищних, міських рад – щодо земельних діляC нок права комунальної власності відповідних територіC альних громад, сіл, селищ, міст;

районних, обласних рад щодо земельних ділянок права спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, що перебувають в управлінні районних, обласних рад.

Земельним кодексом передбачено певний порядок передачі земель права державної власності у комунальну.

Передача земель права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється за клопотанням відповідних сільських, селищних, міських рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст – за клопотанням районних або обласних рад на підставі проC ектів відведення земельних ділянок.

Передача земель права державної у комунальну власність здійснюється за рішенням Кабінету Міністрів України на підставі висновків:

спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

за наявності нерухомого майна права державної власC ності – спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань державного майна.

88

Розділ V. Право власності на землю

За наявності позитивного висновку спеціально уповноваC жених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів та з питань державного майна відповідна сільська, селищна, міська рада замовляє землевпорядній організації розроблення проекту відведення земельної ділянки, у комунальну власність.

Проект відведення земельної ділянки що передається у коC мунальну власність, погоджується відповідною сільською, сеC лищною, міською радою, а у випадках передачі земельних діляC нок у спільну власність територіальної громади – відповідними районними або обласними радами, і після одерC жання позитивного висновку державної землевпорядної ексC пертизи подається відповідно на розгляд Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласC них, Київської і Севастопольської міських державних адмініC страцій згідно з їх компетенцією.

Передача земель права комунальної власності у державну власність здійснюється за клопотанням Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до їх компетенції на підставі проектів відведення земельних ділянок.

Передача земель права комунальної власності у державC ну власність здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських рад за наявності позитивного висновку спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельC них ресурсів.

Проект відведення земельної ділянки, що передається у дерC жавну власність, погоджується з відповідною сільською, селищC ною, міською радою та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями і після одержанC ня позитивного висновку державної землевпорядної експертиC зи подається на розгляд рад відповідно до їх компетенції.

Межі земельних ділянок права державної і комунальної власності встановлюються в натурі (на місцевості) на підставі проектів відведення земельних ділянок, що передаються у коC мунальну чи державну власність, відповідними землевпорядниC ми організаціями.

89

Земельне право України

Органам виконавчої влади і органам місцевого самоврядуванC ня, після встановлення меж земельних ділянок права державної і комунальної власності в натурі (на місцевості), видається план меж у розрізі населених пунктів або адміністративноCтериторіC альних утворень.

Порядок складання планів меж та їх зміст визначається спеціально уповноваженим органом виконачої влади з питань земельних ресурсів.

Організація робіт, пов’язаних з розмежуванням земель праC ва державної і комунальної власності, здійснюється відповідним територіальним органом спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Витрати, пов’язані з розмежуванням земель права державC ної і комунальної власності, здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.

5. Право приватної власності на землю

Згідно з нормами Земельного кодексу України суб’єктами права приватної власності на землю є громадяни та юридичні особи.

Об’єктом права приватної власності на землю є земельна ділянка. В якості об’єкта права приватної власності земельна ділянка відповідає ознакам, установленим для об’єкта земельC ного права і цивільного права, як нерухоме майно.

Крім того, для того, щоб бути об’єктом права приватної власC ності, земельна ділянка повинна бути вільною від законодавC чих обмежень надання землі громадянам та юридичним особам.

Земельним законодавством закріплені певні категорії зеC мель, які можуть перебувати лише в державній чи комунальній власності і не можуть бути передані у приватну власність.

До таких земель належать:

землі загального користування населених пунктів (майC дани, вулиці, проїзди, шляхи, пасовища, сінокоси, набеC режні, парки, сквери, бульвари, кладовища), а також землі, надані для розміщення будинків органів державної влади;

90

Розділ V. Право власності на землю

землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної та космічної систем, транспорту, зв’язку, оборони;

землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історикоCкультурного призначення;

землі лісового фонду, за винятком невеликих (до 5 га) ділянок лісів, що входять до складу угідь сільськогоспоC дарських підприємств, селянських (фермерських) госпоC дарств;

землі водного фонду, за винятком невеликих (до 3 га) ділянок водойм, боліт, що входять до складу угідь сільськогосподарських підприємств, селянських (ферC мерських) господарств;

землі сільськогосподарських науковоCдослідних установ і навчальних закладів та їх дослідних господарств, учбових господарств навчальних закладів, державних сортовипроC бувальних станцій, сортодільниць, елітноCнасінницьких і насінницьких господарств, племінних заводів, радгоспів і конезаводів, господарств по вирощуванню хмелю, ефіроC олійних, лікарських рослин, фруктів і винограду.

Перераховані категорії земель – це землі, що перебувають у державній чи комунальній власності, обмежені в обігу чи обмеC жено обігоспроможні. Щоб стати об’єктом приватної власності, ці земельні ділянки повинні бути переведені в установленому порядку в іншу категорію, із якої можливе надання земель у власність громадян чи юридичних осіб.

Громадяни і юридичні особи можуть володіти правами на землю індивідуально і спільно. Земельним кодексом України визначено положення про те, що земельна ділянка, на якій розC ташовано об’єкт нерухомого майна, що перебуває у власності двох або більше громадян чи юридичних осіб, належить їм на праві спільної власності.

Земельна ділянка може перебувати у спільній власності з визначенням частки кожного із співвласників або без визнаC чення часток співвласників (спільна сумісна власність). Спільна власність на земельну ділянку є спільною частковою власністю, крім випадків, коли Земельним кодексом передбаC

91

Земельне право України

чена спільна сумісна власність на земельну ділянку. Якщо частки учасників спільної власності не можуть бути визначені на підставі закону та не встановлені за згодою сторін, такі частки вважаються рівними.

Кожний учасник спільної часткової власності зобов’язаний пропорційно до своєї частки вносити плату за земельну ділянC ку, а також нести інші витрати щодо її утримання. Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що пеC ребуває у спільній частковій та у спільній сумісній власності, здійснюється за договором. Типові форми договорів про спільну часткову власність і спільну сумісну власність на зеC мельну ділянку затверджуються спеціально уповноваженим органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Право приватної власності на землю як різновидність майC нових цивільних прав виникає за такими підставами:

придбання за договором купівліCпродажу, дарування, міни, іншими цивільноCправовими угодами;

безоплатної передачі із земель права державної і комуC нальної власності;

приватизації земельних ділянок, що були раніше надані громадянам у користування;

одержання у спадщину;

виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) внаслідок паювання земель недержавних сільськогосподарських підприємств.

Громадяни України набувають право власності на земельні частки (паї) внаслідок паювання земель сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Іноземні громадяни можуть набувати право власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в меC жах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськоC господарського призначення, на яких розташовані об’єкти неC рухомого майна, що належить їм на праві приватної власності.

Особам без громадянства земельні ділянки не передаються. Припинення права власності на земельну ділянку виникає у випадках відчуження земельної ділянки відповідно до закоC

92

Розділ V. Право власності на землю

нодавства, або смерті власника чи припинення існування юриC дичної особи. Майже завжди з припиненням права власності на земельну ділянку однієї особи право приватної власності на ту саму ділянку виникає в іншої особи.

Згідно з нормами Земельного кодексу України право власC ності на земельну ділянку припиняється у разі:

добровільної відмови власника від права на земельну ділянку;

смерті власника земельної ділянки за відсутністю спадC коємця;

відчуження земельної ділянки;

звернення стягнення на земельну ділянку, що перебуває у власності, на вимогу кредитора;

примусового відчуження земельної ділянки для суспільC них потреб;

конфіскації;

порушення законодавства України під час набуття права власності на земельну ділянку.

Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь органу викоC навчої влади або органів місцевого самоврядування здійснюєтьC ся за його заявою до відповідного органу.

Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядуC вання у разі згоди на одержання права власності на земельну ділянку укладають угоду про передачу права власності на зеC мельну ділянку. Дана угода підлягає нотаріальному посвідченC ню та державній реєстрації.

У разі добровільної відмови власника земельної ділянки на користь громадянина або юридичної особи між ними уклаC дається угода про переуступлення права, яка також підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.

Примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

використання земельної ділянки не за призначенням;

неусунення допущених порушень законодавства (забрудC нення земель радіоактивними і хімічними речовинами,

93

Земельне право України

відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріC альноCпаразитичними і карантинноCшкідливими організмаC ми, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодC ження і знищення родючого шару грунту, об’єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, поруC шення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель споC собами, які наносять шкоду здоров’ю населенню) в терміC ни, встановлені вказівками спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів;

конфіскації земельної ділянки;

викупу (вилучення) земельної ділянки для суспільних потреб, якщо власник не дає згоди на це;

примусового звернення стягнень на земельну ділянку за зобов’язаннями власника цієї земельної ділянки.

Уразі настання стихійного лиха, аварій, епідемій та інших надзвичайних обставин земельні ділянки, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, за рішенням органів виконавчої влади можуть бути відчужені (вилучені) з мотивів суспільних потреб у порядку, встановленому Земельним кодекC сом України. Припинення права власності на земельну ділянC ку здійснюється за умови повного відшкодування її вартості.

Конфіскація земельної ділянки може бути здійснена викC лючно за рішенням суду у випадках, обсягах та порядку, встаC новлених законом.

94