Тема 27.

Розслідування згвалтувань

Криміналістична характеристика згвалтувань

Початковий етап розслідування

Наступний етап розслідування

Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

365

А.П. Шеремет «Криміналістика»

§1. Криміналістична харктеристика згвалтувань

Згвалтування, тобто статеві зносини з застосуванням фізич ного насильства, погрози його застосування або з використан ням безпорадного стану потерпілої особи, відповідальність за скоєння якого передбачена статтею 152 КК України, є найбільш тяжким злочином проти статтевої свободи жінки.

Специфіка розслідування цих злочинів обумовлюється їх характером, необхідністю детального вивчення не лише обста вин самої події та особи потерпілої, підозрюваних і обвинува ченого, а й різних сторін їх особистого життя, в тому числі інтимного.

Складність розслідувань згвалтувань полягає перш за все в тому, що потерпіла, як правило, не бажає розголошення факту згвалтування, і в зв’язку з цим нерідко висуває клопотання про зберігання таємниці самої події від родичів та інших осіб. Таке клопотання часто буває обгрунтованим і в цілому ускладнює процес розслідування.

Складність розслідування полягає також і в тому, що потерп іла іноді довгий час після згвалтування не заявляє про дану подію в органи внутрішніх справ, а про даний факт стає відомо із інших джерел. Несвоєчасне повідомлення ускладнює розшук особи, що скоїла згвалтування, та встановлення самого факту злочину.

В ряді випадків потерпілими є неповнолітні, а насильника ми – особи, що мешкають в одній сім’ї з ними, де взаємовідно сини між дорослими бувають надзвичайно складними.

Неповнолітні володіють специфічними психологічними властивостями, які необхідно врахувати в ході розслідування.

Так, діти у віці від 3 до 7 років не розуміються в причинних зв’язках явищ і подій, що спостерігаються ними, сприймають подію не в цілому, а лише окремі її факти, часто не головні, а другорядні. У молодшого шкільного віку (7–11 років) уже на копичуєтся деякий досвід спілкування і моральної поведінки, але вони не завжди можуть правильно відрізнити головне від другорядного. Вікова група від 11 до 14 років відрізняється са мовпевненістю, нерівноваженістю в поведінці, великою чутли

366

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

вістю до зауважень, недостатньо критичною оцінкою своїх по ступків, схильністю до фантазії тощо. З 14–15 років наступає нестійкий критичний період в житті неповнолітніх, з’являєть ся бажання до самостійності, намагання звільнитися від впли ву батьків і вчителів, підвищена рухливість та активність тощо. Підлітки даної вікової групи легко можуть зайняти ворожу сто совно слідчого позицію.

У слідчій практиці трапляються випадки, коли потерпілі на стадії розслідування викривають насильника, дають свідчення про факт згвалтування, але в судовому засіданні, під впливом родичів чи інших зацікавлених осіб відмовляються від даних раніше показань.

Криміналістична характеристика згвалтувань складається з таких елементів:

1)особа потерпілої;

2)особа злочинця;

3)спосіб вчинення та приховання даного злочину;

4)обстановка злочину;

5)сліди згвалтування;

6)місце і час скоєння злочину.

Особа потерпілої. Потерпілою внаслідок згвалтування може стати як доросла, так і неповнолітня особа. Причиною злочину нерідко є неправильна поведінка потерпілої, яка до згвалтування під час зустрічі з насильником проявляла еле менти легковажності, розпивала з ним алкогольні напої, ство рювала реальну можливість сексуального нападу. Специфіч ну групу утворюють потерпілі, що страждають психічними захворюваннями. Особливо велика частка таких потерпілих серед 14–15 річних.

Особа злочинця. Злочинці за справами згвалтування вирі зняються між собою за віком, освітою, соціальним становищем. Серед них значна кількість неповнолітніх. Поведінка особи, що скоїла згвалтування, характеризується різними спрямуваннями. Часто така особа агресивна, спричиняє тілесні ушкодження, знущається, принижує честь і гідність особи тощо. Зустрічають ся також випадки, коли злочинець після скоєння згвалтування

367

А.П. Шеремет «Криміналістика»

допомагає привести в порядок одяг, зовнішній вигляд потерп ілої, вживає заходів щодо встановлення місця проживання, навчання або роботи тощо.

Спосіб вчинення злочину визначається Кримінальним ко дексом України (ст. 152), тобто – це застосування фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи. Поширеним способом приховання цього злочину є маскування гвалтівника, замовчу вання про себе чи повідомлення неправдивих відомостей, вбив ство потерпілої особи, чи навпаки, прагнення надати потерпілій особі першу допомогу.

Обстановка злочину. Певне значення має вивчення обста новки згвалтування. Підлягають встановленню всі деталі роз витку злочину: місце зустрічі, шлях і спосіб руху до місця події і після нього, дії гвалтівника тощо. До обставин, що підляга ють виясненню, відноситься і поведінка потерпілої. В ході роз слідування важко, але необхідно встановити об’єктивні кри терії її поведінки, оскільки суди враховують це під час визначення міри покарання.

Сліди згвалтування. Найбільш характерними слідами згвал тування є: розірваний одяг потерпілої, сліди боротьби на тілі як потерпілої, так і підозрюваного (укуси, гематоми на шиї, обличчі тощо). На одязі потерпілої і підозрюваного, як правило, залиша ються сліди виділень людського організму, а на місці скоєння злочину – окремі елементи одягу: гудзики, нижня білизна, но сові хустки, предмети туалету, а в ряді випадків – документи.

Місце і час скоєння злочину. Найчастіше місцем скоєння згвалтування є підвали будинків, покинуті будівлі, підсобні приміщення, а іноді й квартири, готелі, лісопосадки та інші місця, де відсутні посторонні особи. Точне встановлення часу скоєння згвалтування дозволяє не лише перевірити показання потерпілої і підозрюваного, який може заявити про своє алібі, але й виявити свідків злочину.

Всі перераховані елементи криміналістичної характеристи ки згвалтувань між собою пов’язані й зумовлюють один одно го. Поєднання цих елементів у конкретних ситуаціях різне, а

368