2.3. Основні психологічні вимоги до менеджера

Психологічні вимоги до керівника залежать від характеру його дія­льності, в якій можна виділити такі моменти:

- авторитарність при розподілі відповідальності між підлеглими працівни­ками при оцінюванні їхньої праці;

- чітка орієнтація напрямків роботи (якою мірою діяльність керів­ника спря­мована на виконання виробничих завдань, а якою – на роботу з людьми;)

- високий професійний та організаційний рівень управлінської праці, що вияв­ляється, зокрема, в точному зрозумілому для підлеглих ви­значенні та формулюванні завдань, правильному їх розподілі;

- впевненість у своїх силах, яке виявляється, зокрема, у чітких діях під час розв’язування складних ситуаційних завдань;

- вміння правильно визначати співвідношення між перспективними та опера­тивними завданнями управлінської діяльності та шляхи їх розв'я­зання;

- турбота про підвищення власного професійного рівня та професій­ного рівня підлеглих;

- відповідальне ставлення до управління трудовим колективом, ро­бота з кад­рами.

Необхідними та основним умовами успішної діяльності керів­ника є:

1. Прагнення до лідерства. Лідерство – стосунки домінування і під­порядку­вання, впливу і прямування в системі між особистісних стосунків у групі. Лідер (від англ. Leader- провідник, керівник) – це:

- член групи, за яким вона визнає право приймати рішення у важли­вих для неї ситуаціях;

- індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спіль­ної діяльності й регулюванні взаємостосунків у групі.

2. Сильна воля (наполегливість, рішучість у досягненні поставленої мети) і го­товність до ризику („розумного”, виправданого).

3. Прагнення до успіху, честолюбство. Ці поняття є фактично си­нонімами. Че­столюбство – прояв в особистості мотивів досягнення першо­сті, прагнення до слави, до отримання нагород, до почесного місця в якійсь галузі діяльності, сфері суспільного життя. Це може відігравати об’єктивно відносно позитивну роль, стимулюючи підви­щену соціальну активність людини.

4. Домінування особистості. Слово “домінування” походить від ла­тинського dominos, що означає „паную”, „владарюю” і використовується для характеристики іє­рархічних відносин в угрупованнях тварин і птахів, які виражаються в різних проявах агресивності. В екстремальних умовах (ризик, соціальна локалізація, небезпека тощо) менеджер має бути готовим до того, що може з’явитись необхідність діяти за принци­пом домінування, тобто взяти на себе „всю повноту влади”, а це означає, що одночасно і всю

повноту відповідальності.

5. Самодостатність особистості. Під „самодостатністю” особис­тості ми ро­зуміємо здатність до генерування чужих і висування власних ідей. Самодостатня лю­дина – це людина, яка має свій власний погляд на речі, вона, як правило, не піддається чужому впливу, у достатній кількості продукує ідеї – і це є її стабільною психічною ха­рактеристикою. Інакше вона жити не може і є центром, до якого, висловлюючись ме­тафорично, „притягуються” інші особистості як до “магніту”.

Це людина з підвищеним рівнем самовдосконалення і саморегуля­ції. Така риса в характері є, звичайно, бажаною для менеджера, щоб дося­гти стабільного успіху в найвищих проявах його діяльності.

6. Особливий комбінаторно – прогностичний тип мислення, а саме:

- здатність до перебору варіантів певної ситуації, аналітично-комбі­наторний склад мислення;

- високий „темп” мислення – висока швидкість перебігу розумових процесів;

- висока „гнучкість” мислення, тобто швидка динаміка переходу від однієї аль­тернативи до іншої з залученням у процес мислення великої їх кількості при одночас­ному аналізі;

- інтуїтивність мислення, що означає здатність до „осяяння”. „ага! – ефекту”, – включення в процес мислення інформації на підсвідомому рі­вні;

- прогностичність мислення, яка характеризується певною страте­гією, такти­кою і планомірністю дій.

Ми розглянули основні психологічні вимоги до менеджера безвід­носно до спе­цифіки його конкретної діяльності. Звичайно, цих умов зна­чно більше, їх можна дифе­ренціювати, але вони тією чи іншою мірою ви­пливають із наведених.

Окрім загальних особливостей, менеджерська діяльність має свої специфічні особливості залежно від роду діяльності. В даному випадку менеджер ще повинен від­повідати психологічним умовам, які пред’являються до фахівців тієї чи іншої галузі. Наприклад, менеджмент торговельний відрізняється від шоу-бізнесу чи від менеджме­нту, пов'яза­ного з функціонуванням важкої промисловості.

Крім психологічних вимог, розглянутих вище, є вимоги, які підда­ються корек­ції або залежать від набутого досвіду діяльності. Це, напри­клад, рівень та структура ін­телекту чи оволодіння певними „секретами” керівництва. Цих якостей можна набути з часом „набивши гулі” в процесі конкретної праці.

А як бути з типом нервової системи і темпераментом особистості, які є спадко­вими і майже не піддаються корекції? Адже не секрет, що і си­туативна, і особистісна тривожність, стійкість до стресів, адаптованість – важливі, а інколи й визначальні пси­хічні якості для керівника є похідними від динаміки перебігу нервових процесів.

Питання придатності чи непридатності в даному випадку не постає. Постає пи­тання, в якій галузі діяльності може потенційно стати успішним менеджером сангвінік, холерик, флегматик чи меланхолік.

Для холерика чи сангвініка треба шукати динамічну діяльність, ха­рактерними рисами якої є дія, швидке прийняття рішення, переключення уваги з об’єкта на об’єкт чи з людини на людину.

Флегматик може успішно „тягнути свого воза” в стабільній, чітко структуро­ваній організації, де виключені або зведені до мінімуму аврали, паніка, постійне рефо­рмування тощо.

Меланхолік може успішно справлятися з обов’язками менеджера в тій галузі діяльності, яка пов’язана з творчістю виконавців і де не так по­трібно давати продукцію „на - гора” чи шукати ринки збуту, як створю­вати шедеври чи робити відкриття.

Якщо діяльність менеджера полягатиме в професійному таланті й представни­цьких функціях, якщо потрібен символ успіху, а організаційна система нескладна, тоді, якщо ви – меланхолік, то будете якраз на своєму місці.