1.3. Характеристика загальних ергономічних вимог

1.3.1. Розподіл функцій між людиною і технікою

Ефективність функціонування системи „людина – машина – середо­вище ” визначається ергономічними вимогами до знарядь праці, які вста­новлюють відповідність властивостей і характеристик знарядь праці влас­тивостям людини, що проявляються в процесі трудової діяльності. Під ер­гономічними вимогами розуміються такі характеристики, які після вті­лення у техніку стають її властивостями і показниками.

Проектні та дослідні задачі ергономіки вирішуються стосовно конк­ретних типів систем „людина – техніка – середовище” та певних видів дія­ль­ності людини.

Врахування ергономічних вимог повинно пронизувати всі етапи про­ектних рішень і їх експертизи. На стадії розробки технічного завдання у загальному вигляді повинні бути визначені ергономічні вимоги до об’єкта проектування і виявлена необхідність у проведенні спеціальних ергономі­чних досліджень.

Важливою задачею проектування є розподіл функцій між людиною і технікою. Ці задачі необхідно вирішувати не тільки на основі інженерних підходів, а й з врахуванням ергономічного аналізу трудової діяльності. Вважається, що людина має переваги порівняно з машиною щодо:

- здатності відчувати подразники, які мають малий енергетичний рі­вень;

• розпізнавання сигналів на фоні завад;

• сприймання блоків інформації різної модальності та порівняння їх між собою;

• накопичення та збереження протягом значного часу великої кілько­сті інформації;

• здатності робити висновки за неповної інформації про події, імпро­ві­зовано реагувати на них;

• знаходження та застосування евристичних методів розв’язання прак­тичних завдань;

• можливостей виконувати дії в умовах перевантаження;

• можливостей застосовувати накопичений досвід і загальні прин­ципи вирішення конкретних проблем.

Однак людина гірше виконує такі функції, як:

• контроль за діями людей і машин;

• витрата енергії значними порціями та з великою точністю;

• виконання монотонних операцій;

• обробка інформації з високими швидкістю і точністю;

• швидке реагування на сигнал.

У зв’язку з цим людині доручається вирішення завдань значної від­повідальності, для яких не розроблені алгоритми рішень, а машині – пере­важно математичні розрахунки, зберігання великого обсягу інформації, виконання швидких дій з великим навантаженням, розв’язання завдань де­дуктивними, алгоритмічними способами. Ці загальні рекомендації уточ­нюються для кожної системи, проходячи експериментальну перевірку в рі­зних режимах роботи.

Проблема розподілу функцій між людиною і технічними засобами, визначення ролі людини в системі, психологічний аналіз її діяльності без­посередньо пов’язані з проблемою обміну інформацією між людиною і машиною, її кодуванням та розробкою форм і засобів передання її людині-оператору.

1.3.2. Ергономічні вимоги до інформаційної моделі слтс

Раціонально спроектована система має відповідати вимогам до змі­сту і форми інформації, а також психічним, психологічним та іншим особ­ливостям і можливостям оператора.

Інформаційна модель СЛТС повинна відповідати таким загальним ергономічним вимогам:

1. Обсяг, структура й форма подання інформації повинні відповідати розв’язуваним завданням і психофізіологічним можливостям оператора.

Ергономічне оцінювання відображуваної інформації доцільно прово­дити в такій послідовності:

• визначити перелік ситуацій, які вимагають втручання оператора в пе­ребіг керованих процесів;

• знайти сукупність інформаційних ознак, що характеризують кожну з цих ситуацій;

• оцінити ступінь розпізнавання оператором ситуацій у відображеній інформації;

• визначити, чи існують ситуації, ступінь розпізнання яких менший від диференційного порогу, який визначається характеристиками людини-оператора.

2. Інформаційна модель має бути лаконічною і гнучкою, що забез­печує необхідну швидкість і точність її переробки, перегрупування і пе­рекодування оператором.

3. Інформація повинна відображатися зі ступенем точності, потрі­бним для розв’язання оператором покладених на нього завдань.

4. Для забезпечення послідовності організації уваги оператора розмі­щення елементів інформаційної моделі має відповідати найімовірнішій послідовності їх обслуговування оператором. Домінуючий маршрут по­винен зосереджуватися в зоні оптимального поля зору (рис. 2).

а)

б)

в)

Рис. 2. Оптимальні та максимальні кути огляду

5. Інформаційна модель повинна бути спроектована так, щоб не до­пускати перевантаження оперативної пам’яті оператора. З цією метою з алгоритму операторської діяльності мають бути виключені:

- потреба в одночасному запам’ятовуванні більше трьох значень пото­чних параметрів;

- зіставлення в думці більше трьох логічних умов;

- використання при плануванні відповідної дії більше двох органів управління.

Інформаційні моделі повинні забезпечувати також максимально мо­жливе розвантаження довготривалої пам’яті людини.

6. Інформаційна модель має давати змогу оператору прогнозувати характер розвитку ситуації й спостерігати як за поточними, так і за очіку­ваними результатами своїх дій. Модель повинна допомагати оператору не­гайно виявити відмову пристрою і алгоритмів обробки інформації, а також засобів її подання.

7. Організація потоків інформації має передбачати як переванта­ження, так і недовантаження операторів.

8. Для зменшення навантаження оператора потрібно:

- давати оператору інформацію з необхідним випередженням до поча­тку виконання;

- скоротити потік інформації до необхідного мінімуму, виділити інфо­рмацію, що надходить епізодично, і подавати її за запитом;

- виділяти операторові для прийняття рішення максимальний час у ме­жах відведеного для розв’язання завдання.

Для цього інформаційні моделі повинні містити відомості про час, який має у своєму розпорядженні оператор для виконання алгоритму.

9. Для підвищення навантаження оператора доцільно:

- скоротити до мінімуму час від запиту до відтворення інформації;

- забезпечити достатню ефективність потоку інформації;

- підвищити рівень „помітності” інформації (яскравістю, гучністю, ме­рехтінням сигналів);

- забезпечити достатню тривалість індикації до реалізації операто­ром своїх дій;

- надати оператору можливість зворотного контролю за своїми ді­ями.

10. Для забезпечення максимальної швидкості обробки інформації оператор повинен мати можливість самостійно регулювати потік інформа­ції, тобто не бути жорстко пов’язаним з технічними характеристиками за­собів подання інформації.

11. Характеристики сигналів, що подаються оператору, мають забез­печувати необхідний рівень їх диференційованого сприймання. Для цього потрібно:

- при кодуванні сигналів ураховувати оперативні пороги сприй­мання;

- кожний сигнал наділяти двома-чотирма ознаками для запобігання помилкам.

12. Для більш рівномірного завантаження аналізаторів оператора головна інформація має оптимально розподілятися між зоровим, слуховим та ін­шими аналізаторами.