Словник

АГРЕСІЯ – форма поведінки учасників конфлікту, для якої характерна ворожість. Агресія може бути словесною (обвинувачення, образи, підрив авторитету), так і фізичною (Насильство, напад, терористичний акт, озброєна боротьба).

АНТАГОНІЗМ - непримирима суперечність. Антагоністам притаманна тенденція використання насильства.

АРБІТР – посередник, третейський суддя.

АРБІТРАЖ – спосіб розв’язання конфліктів, при якому сторони звертаються до арбітрів, які обираються самими сторонами або назначаються за їх згоди, або в порядку, що встановлений законом.

ВЕРТИКАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ – передбачає конфліктну взаємодію суб’єктів вертикального підпорядкування: керівник-підлеглий, мале підприємство-засновник. Особливість такого виду конфлікту – різне співвідношення влади в учасників конфлікту, різні можливості при взаємодії.

ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНИЙ КОНФЛІКТ - це зіткнення приблизно рівних по силі і значущості, але протилежно направлених мотивів, потреб, інтересів у однієї і тієї ж людини, що відображають суперечливі зв'язки з соціальною середовищем; гостре переживання індивіда, що відображає його суперечливі відносини з зовнішнім середовищем і невизначеністю вибору.

ВТЕЧА ВІД КОНФЛІКТУ – стратегія поведінки в конфлікті, суть якої полягає у виході з конфлікту, припиненні конфліктних відносин без розв’язання предмету суперечки.

ГЕНЕЗА КОНФЛІКТУ – зародження, виникнення і подальший процес розвитку конфлікту.

ГОРИЗОНТАЛЬНИЙ КОНФЛІКТ – передбачає конфліктну взаємодію рівних (по ієрархічному рівню, владі) суб’єктів.

ДІАГНОСТИКА КОНФЛІКТУ – дослідження конфлікту з метою визначення його основних характеристик

ДИСКУСІЯ – обговорення спірного питання

ІНТЕРЕС – реальна причина соціальних і політичних дій. В основі інтересу лежать потреби, мотиви.

ІНЦИДЕНТ – формальний привід для початку безпосереднього зіткнення сторін.

КОГНІТИВНІ КОНФЛІКТИ – конфлікти, в основі яких лежить зіткнення несумісних уявлень.

КОМПРОМІС – метод врегулювання конфліктів, що базується на взаємних поступках.

КОНКУРЕНЦІЯ – один із видів соціальних конфліктів (особливий вид боротьби), мета якого отримання прибутку, доступ до дефіцитних благ або іншої вигоди. Вона відрізняється від конфлікту тим, що в ній конкуруючі сторони можуть не взаємодіями між собою.

КОНСЕНСУС – метод врегулювання конфліктів, орієнтований на спільне вирішення проблеми

КОНФЛІКТ – зіткнення протилежних інтересів, поглядів.

КОНФЛІКТ СОЦІАЛЬНИЙ - відкрите протиборство, зіткнення двох і більше сторін соціальної взаємодії, причинами якого є несумісні інтереси, потреби, цінності.

КОНФЛІКТНА ПОВЕДІНКА - дії, направлені на пряме чи опосередковане блокування зусиль іншої сторони в досягненні нею своїх цілей і намірів.

КОНФЛІКТНА СИТУАЦІЯ – наявність суперечливих позицій сторін з приводу реальних чи уявних суперечностей, умова виникнення конфлікту.

КОНФЛІКТОЛОГІЯ – це наука про причини, форми, структуру, динаміку і шляхи розв’язання конфліктів; система знань про закономірності і механізми виникнення і розвитку конфліктів, а також про принципи і технології управління ними.

КОНФОРМІЗМ – пристосування, пасивне прийняття існуючого порядку речей, домінуючих думок тощо.

КОНФРОНТАЦІЯ – демонстрація готовності до боротьби; протистояння між соціальними суб’єктами.

КРИЗА – 1) в конфліктології розуміється як різке наростання гостроти конфлікту до такої точки, за якою наступає перелом ситуації: або сторони відступають, або використовують силу; 2) процес гострого виявлення соціальних суперечностей, що, як правило, зачіпає всі сфери суспільного життя. Не всякий конфлікт веде до кризи, але в основі кризи – завжди конфлікт.

МІЖГРУПОВИЙ КОНФЛІКТ - це протиборство в колективі або в різних соціальних групах, що відстоюють протилежні інтереси, мають несумісні цілі і своїми практичними діями групи заважають одна одній їх досягти.

МІЖОСОБОВИЙ КОНФЛІКТ - це боротьба, що виникла через дефіцит влади, статусу або засобів, необхідних для задоволення домагань, системи цінностей, і що передбачає нейтралізацію, ущемлення або знищення суцільний суперників.

МІЖРОЛЬОВИЙ КОНФЛІКТ – ситуація протиріччя між вимогами різних соціальних ролей, які виконує особистість.

МЕДІАТОР – третя сторона, що бере участь в процесі медіації – посередник, між конфліктуючими сторонами. Медіатор стежить за тим, щоб розмова була довірчою і направленою на ціль. Медіатор під час процедури медіації намагається точно зрозуміти, що важливо для учасників медіації. Він прагне відділити істотне від неістотного, сприймає емоції, не даючи їм своєї оцінки. Він підкреслює заклик і зміст послання, так що обидва сторони, що сперечаються, відчувають себе понятими.

МЕДІАЦІЯ – це старовинна форма дозволу суперечок, припускаюча участь в їх розв’язанні нейтральної незацікавленої сторони, авторитетної для всіх учасників. Поняття «медіація» походить від латинського «mediare» - бути посередником.

НАПРУЖЕНІСТЬ – емоційний стан індивіда, групи, який викликаний тиском з боку середовища.

НАСИЛЬСТВО – одне з крайніх засобів розв’язання конфлікту з використанням різних форм примусу. Розрізняють фізичне, економічне, моральне та інш. насильство.

ОБ'ЄКТ КОНФЛІКТУ - це конкретна причина, мотивація, матеріальна і духовна цінність, дефіцитний ресурс, володіти, користовуватись яким прагнуть всі сторони конфлікту.

ПАРТНЕРСТВО – спільна участь у вирішенні спірних питань на основі узгодження інтересів.

ПЕРЕГОВОРИ – спосіб розв’язання конфліктів, при якому кожна із сторін висуває свій набір вимог, але схильна до поступок. Компромісу. Переговори проводяться на основі визначених і схвалених їх учасниками правил і передбачають, що сторони мають не тільки приватні, але і спільні інтереси. Одним із основних елементів переговорів є отримання і обмін інформацією з метою досягнення згоди.

ПОПЕРЕДЖЕННЯ КОНФЛІКТУ – зусилля, які направлені на те, щоб не дати конфліктам перейти у збройну стадію розвитку.

ПОСЕРЕДНИЦТВО – допомога нейтральної людини конфліктуючим сторонам з метою врегулювання конфлікту шляхом переговорів. Посередництво передбачає регламентовану процедуру, що закінчується, як правило, підписанням угоди; форма врегулювання конфлікту за допомогою третьої сторони разом з використовуванням інших засобів, таких як примирення або третейський суд. Посередницька діяльність полягає в полегшенні досягнення згоди між конфліктуючими сторонами, завдяки зусиллям третьої сторони. Функції третьої сторони - посередника можуть полягати просто в наданні відповідного місця для переговорів, в сприянні зменшенню напруженості або припиненню конфлікту між сторонами; але від посередника також може бути потрібно проведення більш значного дослідження причин розбіжностей і висунення конструктивних пропозицій для їх вирішення.

ПРЕДМЕТ КОНФЛІКТУ – матеріальні і духовні цінності, або обставини, через які розгорівся конфлікт.

ПРИМИРЕННЯ – один із методів відновлення мирних стосунків. В трудових конфліктах, наприклад, широко використовується при взаємодії роботодавця і найманого робітника, коли дискусії і взаємні поступки дозволяють зберегти стабільну ситуацію. В примиренні сторін можуть приймати участь арбітр і посередник.

ПРИСТОСУВАННЯ – стратегія поведінки в ситуації конфлікту, суть якої у відмові від будь-яких претензій і повне визнання умов, продиктованих стороною, що є лідером.

РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТУ – 1) припинення конфліктної взаємодії між сторонами; 2)подолання основного протиріччя сторін, що являвся джерелом конфлікту, усунення його і на рівні внутрішніх установок.

ТРЕТЕЙСЬКИЙ СУД – недержавний орган, що розглядає цивільні суперечки, освічені сторонами. Компетенція третейського суду ґрунтується на угоді сторін. Сторони, передаючи суперечку на розгляд третейського суду, приймають на себе зобов'язання підкорятися рішенню останнього. Третейські суди можуть створюватися як постійно діючі, так і для розгляду конкретної суперечки.

СПІВРОБІТНИЦТВО – стратегія поведінки в ситуації конфлікту, орієнтована на спільний пошук рішень, що задовольняють інтереси всіх сторін.

УМОВИ КОНФЛІКТУ - обставини чи фактори, що визначають його характеристики і можливість його виникнення. Під предметом конфлікту розуміють реально існуючу чи уявну проблему.

ФРУСТРАЦІЯ – психічний стан людини, який викликаний непоборними труднощами, які виникають на шляху досягнення мети; переживанням невдачі.

99