Тема 7. Динаміка конфлікту

1. Поняття „динаміка конфлікту”

2. Конфліктна ситуація

3. Фази конфлікту

7.1 До динамічних характеристик конфліктів відносять стадії розвитку конфлікту і процеси, що виникають на різних його стадіях. Вважається, що конфлікт проходить через наступні етапи розвитку:

1. виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

2. усвідомлення ситуації як конфліктної;

3. конфліктна взаємодія;

4. розв’язання конфлікту.

7.2 Конфліктна ситуація може скластись об’єктивно, крім волі і бажання потенційно конфліктуючих сторін, а може бути викликана, або створена однією, або обома сторонами. Викривлення у сприйняття ситуації можуть бути досить суттєвими. Причиною конфлікту може бути просте нерозуміння іншої людини. Конфліктологи виділяють „частково понятий” і „помилковий” конфлікт. В часткового понятому конфлікті оцінка сторонами ситуації суттєво розходиться з реальністю. Конфліктна ситуація в свідомості людини відображається частково, не повно.

В „помилковому» конфлікті об’єктивна конфліктна ситуація цілком відсутня. Між суб’єктами немає ніякої видимої суперечності, але не зважаючи на це сторони відчувають конфліктність взаємостосунків і вступають в протиборство. Хибне сприйняття ситуації виникає в результаті неправильного тлумачення слів чи вчинків інших людей. Це сприйняття викликане може бути різними причинами. Різниця в інтерпретації чужих вчинків багато в чому визначається відмінностями культур, норм спілкування тощо.

Визначення конфліктної ситуації – це результат сприйняття ситуації і її інтерпретації. Відповідно до теореми У.Томаса, „Якщо ситуації визначаються як реальні, вони стають реальними по своїм наслідкам”. Наслідком визначення ситуації стає поведінка, яку людина будує у відповідності до свого „визначення”, і ці суб’єктивні уявлення про ситуацію здійснюють на нього більш сильний вплив ніж об’єктивні її характеристики.

Людина не просто реагує на ту чи іншу ситуацію, але і визначає її, одночасно визначаючи себе в цій ситуації, і тим самим вона фактично її створює. Застосування теореми Томаса до конфліктів означає, що якщо людина визначає ситуацію як конфліктну, то вона стає конфліктом, так як в своїх діях в цій ситуації людина розвиває конфліктну взаємодію, вибирає відповідні стратегії поведінки. Конфлікт, що виник випадково, в подальшому може розвиватись так, ніби він має реальний предмет.

Принципове значення у виникненні конфлікту має те, чи буде актуальна ситуація сприймається як конфліктна, і чи відбудеться після визначення ситуації як конфліктної перехід до конфліктної взаємодії. Вирішальним фактором в оцінці ситуації як конфліктної є, на думку спеціалістів, сприйняття несумісності цілей, мотивів, дій.

Чим більш зрозумілою є зовнішня ситуація, тим більш однотипні реакції вона викликає. Чим менш визначеною є зовнішня ситуація, тим в більшій мірі в її сприйнятті проявляються індивідуальні особливості учасників. В якості об’єктивних факторів, які визначають сприйняття ситуації, виступають особливості саме цієї ситуації. Ситуація за рахунок своїх власних характеристик. Може відповідати загальним уявленням про конфлікти і відповідно визначатись як конфлікт більшою кількістю людей. Належність людини до відповідного соціальної, культурної, професійної групи здійснює вплив на типові стресові і конфліктні ситуації, з якими вона стикається.

Суб’єктивне визначення ситуації як конфліктної пов’язано з індивідуальною схильністю людини до оцінки ситуації в тих чи інших поняттях. На сприйняття ситуації впливає вік, стать. Вплив індивідуально психологічних особливостей людини вважається безумовним. Але їх конкретний зміст залишається не зовсім ясним. Люди відрізняються один від одного по мірі виявлення послідовності їх особистісних проявів в різних соціальних ситуаціях. Ситуації відрізняються в залежності від міри свободи індивідуальних відмінностей в поведінці, яка є допустима в ситуаціях.

Кожна сторона-учасник конфлікту має внутрішню і зовнішню позицію. Зовнішня позиція - це мотивування участі у конфлікті, яке сторони відкрито демонструють одна одній. Вона може співпадати, але може і не співпадати із внутрішньою позицією, яка є набором тих інтересів, мотивів, цінностей, які примушують людину або групу людей включитися в конфлікт.

Слід відзначити, що внутрішня позиція дуже часто прихована не лише від супротивника, але й від самого суб'єкта. Прикладом такого неспівпадання внутрішньої і зовнішньої позиції може бути конфлікт дорослого і підлітка, де зовнішня агресивність останнього лише приховує потребу у визнанні, повазі, необхідності підтримки свого “Я”.

Розрізнення зовнішньої та внутрішньої позиції учасників конфлікту необхідно для того, щоб знаючи це, намагатися побачити за зовнішнім, ситуативним - внутрішнє, суттєве. Образи конфліктної ситуації - це внутрішні картини ситуації: уявлення учасників конфлікту про самих себе (про свої мотиви, цілі, можливості тощо); уявлення про протилежну сторону (її мотиви, цілі, можливості); уявлення кожного учасника про те, як інший сприймає його, уявлення про середовище, в якому реалізуються конкретні відносини.

7.3 Конфлікт – це процес, в якому можна виділити декілька фаз перебігу. А.М.Ішмуратов виокремлює чотири фази протікання конфлікту: латентна, демонстративна, агресивна і батальна фази.

Для латентної фази характерним є порушення комунікації. Так у вас з кимсь склались нормальні відносини. Та починаючи з певного моменту, ви відчуваєте, що ставлення до вас змінилось. Спочатку з'являється відчуття, що від вас щось приховується, з вами якось дивно розмовляють, дивляться підозріло, тобто ви чимось обділений у порівнянні з іншими. Це симптоми входження у латентну фазу. Це ще не конфлікт, але перехід від нормального спілкування до саме конфліктного вже розпочатий. Латентна фаза конфлікту особлива - ще немає відкритих зіткнень, але відбуваються певні зміни у спілкуванні.

Латентна фаза передбачає виникнення реального протиріччя в інтересах, потребах, цілях сторін. Латентність - це прихованість, небажання оголювати суперечність спілкування, продовжувати робити вигляд, що стосунки немов нормальні, звичайні. В залежності від характерів учасників таке спілкування може тривати невизначене довго, а може перейти в наступну фазу майже миттєво. Основна особливість спілкування в латентній фазі конфлікту - це виникнення непорозумінь, що виявляються через різні ситуації з приводу різних аспектів діяльності. Під час неї усвідомлюються інтереси як свої, так і опонента, їх взаємовідносини, особливо щодо їх несумісності. Завершується фаза заявою про відмінності інтересів і формування наміру їх узгодити. Отже, латентна фаза - це можливість конфлікту. Об'єктивні суперечливі ситуації, які виникають в діяльності людей, створюють можливість виникнення конфліктів, які перетворюються в реальні лише при наявності суб'єктивних факторів.

Демонстративна фаза. Під час цієї фази реальність вже сприймається як конфліктна, люди прагнуть переконати один одного, контактують, спілкуються і це майже нормальний тип спілкування. Акцентується увага на тому, чим вони відрізняються один від одного. Будь-яка відміна використовується для створення негативного образу, ситуація сприймається як наявність реальної загрози по відношенню до однієї з сторін взаємодії або по відношенню до суспільно важливим цілям та інтересам. Ця стадія характеризується проявами роздратування, агресивності, незваженості. Дискусії з метою переконати один одного перетворюються на емоційні суперечки, потім - на взаємні звинувачення один одного, і, насамкінець, на розрив спілкування, оскільки психологічно неможливо спілкуватися, бо існує думка про неможливість переконати. Опоненти не говорять на загальні теми. Кінцем цієї фази є ігнорування один одного, припинення спілкування, взаємне мовчання. Поступово опонент перетворюється у ворога. Конфлікт переходить в агресивну фазу. Починаються підозри в агресивних намірах. Характерним для цієї фази є переконання у можливості відновити відносини шляхом доведення своєї правоти, і всі контакти, якщо вони збереглися, забарвлюються цим переконанням, яке іноді доходить до фанатизму.

Отже, усвідомлення об'єктивної конфліктної ситуації стає поштовхом до конфліктної поведінки.

Агресивна фаза - це інцидент. Вся увага поглинута бажанням зробити якомога гірше іншому, блокуванням можливості досягнення цілей іншої сторони. Це - намагання знищити противника, агресія, яка не обов'язково виражена демонстративно. В агресивній фазі існує бажання зробити якомога гірше іншому. Опонент перетворюється на противника. Важлива особливість агресивної фази полягає в тому, що забуваються власні інтереси - вам хочеться одного, щоб противнику було погано.

Підлості, наклепи робляться потайки, розповсюджується інформація, яку може бути навмисно перекручена, компрометуюча; можливі апеляції до вищих органів, дискредитація опонента. У разі відкритої боротьби, а не переговорів, можливі взаємні погрози, моральні образи, інтриги, чвари, сутички і у крайньому випадку навіть фізичне насильство. Образ ворога - головне надбання цієї стадії розвитку конфлікту. Добре, якщо в результаті його буде зруйновано. Ця удача може означати повернення до попередньої стадії. Чи будуть потім колишні противники співробітничати, не та вже й важливо, головне, що нейтралізовані їхні устремління чинити один одному зло, що є передумовою для подальшого “лікування”.

Батальна фаза. Перехід до батальної фази характеризується “оголошенням війни”, тобто заявою “Я тебе ненавиджу і зроблю все, щоб тобі погано жилося на білому світі”. Противник повинен бути знищений в психологічному розумінні - це руйнування його я-концепції, повна дискредитація інтересів, цінностей і самооцінки я. Конфлікт навмисно загострюється, йде його ескалація, нагромадження порушень. Опоненти не приховують, навіть підкреслюють, що вони вороги, оголошують свої наміри агресивними.

Аналіз динаміки конфлікту ускладнюється тим, що кожна людина має своє уявлення про конфлікт. Один із учасників конфлікту може навіть не підозрювати, що його вважають ворогом. Фаза може бути визначена, коли у опонентів взаємно однакові установки.

Треба зауважити, що конфлікт необов’язково проходить через усі чотири фази. Завершитись конфлікт може на будь-якій фазі.

Негативний наслідок конфлікту - розрив спілкування. В кожній фазі конфлікту негативний наслідок має свої особливості.

У латентній фазі розрив відносин характерний тим, що відносини можуть бути відновлені на раціональних підвалинах. У цій фазі при крайньому негативному варіанті люди розходяться не ворогами. Руйнування відносин у латентній фазі найчастіше - непорозуміння і рідше - наслідок підсвідомого відчуття "несумісності".

В демонстративній фазі припинення спілкування передбачає неможливість спілкування, у противному разі це припинення означає перехід конфлікту в агресивну фазу. Розрив відносин на агресивній фазі умовний, оскільки не ясно, чи продовжують суб’єкти конфлікту виношуватися агресивні плани. Припинення відносин в батальній фазі теж є умовним, це майже завжди відступ в агресивну фазу з бажанням помсти.

Треба також зупинитись на питанні про роль емоцій в конфлікті. Основні емоції, що виникають в конфлікті - це тривога, гнів, страх, ненависть. У динаміці конфлікту важливо враховувати накопичення найважливіших емоцій. Можливе таке нагромадження емоцій за фазами: латентна фаза - тривога; демонстративна - тривога, гнів; агресивна - тривога, гнів, страх; батальна - тривога, гнів, страх, ненависть.

Слід зазначити, що беручи до уваги типи можливих порушень, незалежно на якій фазі перебуває конфлікт, щоб повернутись до нормального спілкування необхідно усунули недовіру, не розуміння, несправедливість.

Далі треба з'ясувати, що необхідно для того, щоб виправити прагматичні, комунікативні і легітимні порушення на кожній із фаз конфлікту.

Виправлення прагматичних порушень передбачає на латентній фазі наступні дії - представлення своїх інтересів іншому, коригування його уявлення про себе; на демонстративній фазі - слід виробити критичне ставлення до своїх уявлень про чужі інтереси; на агресивній фазі проаналізувати мотиви своїх злих намірів, засумніватись відносно злих намірів іншого. (В цьому може допомогти посередник); на батальній фазі - домовитись про відмову від агресивних дій, від злого наміру за допомогою арбітра. Виправлення комунікативних порушень вимагає наступних кроків:

• латентна фаза - як тільки щось незрозуміле з'явилось у стосунках, треба з’ясувати це у тактичній формі, уточнити Я-образи один одного;

• демонстративна фаза - слід організувати спільне обговорення конфліктної проблеми (можливо скласти карту конфлікту),

• агресивна фаза - організувати процес руйнування образу ворога за допомогою посередника (він повинен проводити бесіду по черзі з кожним учасником про його опонента в позитивному плані);

• батальна фаза - складність для посередника у цій фазі полягає у тому, що заяви про те, що ТИ ворог і Я тобі ворог, уже зроблені. Посередникові заливається тільки уточнити образи ворога. Можливо, коли він опише противникам їх взаємні уявлення, то це викличе сумніви у створених ними образів ворогів і вони зникнуть.

Легітимні порушення нарощуються від фази до фази і пов’язані з актуалізацією почуття несправедливості. Виправити їх можна так:

- латентна фаза – треба спільно уточнити загальні норми, "правила гри";

- демонстративна фаза – уточнити норму справедливості, налагодити спільним пошук норми, бажано за допомогою складання карти конфлікту;

- агресивна фаза – треба апелювати до існуючої соціальної норми як способу вирішення конфлікту; в вирішенні проблеми має допомогти посередник;

- батальна фаза – доцільне втручання посередника із вимогою укласти перемир'я з погрозою санкції. Тиск соціуму у більшості випадків - єдиний спосіб нейтралізувати конфлікт.

Резюме:

1. До динамічних характеристик конфліктів відносять стадії розвитку конфлікту і процеси, що виникають на різних його стадіях.

2. Конфліктна ситуація – наявність суперечливих позицій сторін з приводу реальних чи уявних суперечностей, умова виникнення конфлікту.

3. Конфлікт – це процес, в якому можна виділити декілька фаз перебігу: латентна, демонстративна, агресивна і батальна фази.