Тема 5 внутрішньогрупові конфлікти

1. Деструкція внутрішньогрупових зв’язків

2. К.Левін: „простір вільного руху”

3. Залежність внутрішньогрупової ситуації від характеру взаємозв’язків між членами групи

5.1 Критерієм наявності внутрішньогрупового конфлікту є деструкція внутрішньогрупових зв’язків. Вчені погоджуються, що конфлікт є негативним явищем для групи. В групах існує тенденція до пошуку гармонії стосунків.

В процесі внутрішньогрупової взаємодії спонтанно складаються норми і правила поведінки. Норми створюють систему соціальної регуляції поведінки індивіда в групі. Чим більш згуртована група, тим більш строго контролюється дотримання норм і правил і тим більш гострим буде конфлікт у випадку їх порушення. Групові норми виконують наступні функції:

- сприяють координації діяльності;

- направляють, регулюють, контролюють і оцінюють поведінку членів групи;

- виконують функцію інтеграції, збереження стабільності в групі;

- забезпечують передбачуваність поведінки членів групи;

- звільняють людину від тривоги, невизначеності;

- створюють індивідуальне обличчя групи.

Групові норми часом стають перешкодою в її розвитку. Час від часу виникає необхідність їх зміни. Вона може бути обумовлена внутрішніми і зовнішніми причинами. Зміна групових норм, як правило, супроводжується конфліктами.

Козер можливість первинного встановлення єдності відносив до позитивної функції внутрішньо групових конфліктів. Він вивчав особливості цього типу конфлікту. Козер вважав, що те чи позитивну чи негативну функцію виконує конфлікт залежить від його типу, особливості групи. Кожна група має потенційні можливості конфлікту в силу суперництва між індивідами, яке час від часу виникає. Характер групи суттєво впливає на особливість конфлікту і його функції. Висока частота взаємодії сприяє інтенсифікації емоційних проявів, ворожості. Конфлікт в таких групах носить руйнівний характер. Конфлікт в групах менш згуртованих буде менш деструктивним. Це пояснюється більшою кількістю конфліктів, які приводять до розподілу енергії. Кожний конфлікт локалізується на обставинах, що його викликали. Козер робить висновок, що кількість конфліктів знаходиться у зворотному зв’язку з їх інтенсивністю. Суттєве значення для внутрішньогрупового конфлікту має характер відносин групи із зовнішнім середовищем. Групи, які знаходяться у стані протиборства з іншими групами, мають тенденцію до більшого особистого включення своїх членів в загальну діяльність і подавлення відхилення від групової єдності. Більша терпимість до внутрішньогрупових конфліктів характерна для груп, відносини яких із зовнішнім середовищем урівноважені. Соціальні конфлікти в групах із-за конкретних проблем, пов’язаних з її діяльністю і цілями, Козер називав реалістичними.

Конфлікт в групі може бути:

• механізмом трансформації норм, пристосування їх до нових умов;

• способом виявлення протилежних інтересів, що сприяє виникненню нової згоди;

• конфлікт часто обумовлює створення асоціацій і коаліцій всередині групи.

5.2 К.Левін звертав увагу на те, що більшу частину життя індивід діє, як член соціальної групи. Найважливіший фактор, що визначає частоту конфліктів – загальний рівень напруженості. Особливе значення, на його думку, має:

1. Міра задоволеності-незадоволенності потреб людини, в першу чергу базових;

2. Кількість простору „вільного руху” людини. Обмеження „вільного руху” веде до зростання напруженості.

3. Зовнішній бар’єр – наявність чи відсутність можливостей вийти із неприємної ситуації. Відсутність такої можливості провокує сильне напруження і конфлікт.

4. Міра спів падання і розходження членів групи. Конфлікти залежать від міри, в якій цілі членів групи суперачать одна одній.

5.3 М.Дойч розглядає особливості внутрішньо групової взаємодії в кооперативних і конкурентних групах. В кооперативних групах, по–перше, ефективна внутрішньогрупова комунікація, більше ідей вербалізується, члени групи більш уважні один до одного, більше сприймаються ідеї інших, більше піддаються впливу; по-друге, в ході дискусій більша дружелюбність і взаємодопомога, члени групи більш задоволені групою і її рішеннями; по-третє, більша координація зусиль, більший розподіл праці, більша орієнтація на вирішення задач, більша прямота в обговоренні і більш висока продуктивність; по-четверте, досягається більша згода з ідеями інших, більше довіри до ідей інших і до цінностей; по-п’яте, конфлікт сприймається як проблема, яка повинна бути вирішена спільними зусиллями. В конкурентних групах розв’язання конфлікту є нав’язуванням однією стороною іншим своєї позиції, за рахунок інших і т.п.

Резюме:

1. В процесі внутрішньогрупової взаємодії спонтанно складаються норми і правила поведінки.

2. Зміна групових норм, як правило, супроводжується конфліктами.

3. Характер групи суттєво впливає на особливість конфлікту і його функції.

4. Найважливішим фактором, що визначає частоту конфліктів в групі є загальний рівень напруженості.