1.2. Лікувальна фізична культура в фізичній реабілітації хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару

1.2.1. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при лікуванні хворих на бронхіальну астму

Реабілітація хворих на бронхіальну астму включає комплекс відновлювальних заходів,спрямованих на досягнення стійкої компенсації захворювання, одужання, нормалізації або покращення показників функції легеневого дихання і серцево-судинної системи, фізичної працездатності та професійної працездатності.

Основна мета реабілітації при бронхіальній астмі - купірувати бронхоспазм, закріпити цей ефект на максимально тривалий період, нормалізувати або підвищити показники функції кардіореспіраторної системи і підготувати хворого до виконання своїх професійних обов'язків.

Реабілітаційні заходи при бронхіальній астмі спрямовані на підтримку ремісії хвороби, відновлення функціональної активності і адаптаційних можливостей дихального апарату та інших органів і систем, які забезпечують подальший нормальний розвиток життєзабезпечення організму. З цією метою використовується комплекс лікувально-відновних заходів, що включає організацію лікувально-охоронного та дієтичного режиму, застосування лікувальної фізкультури, масажу, фізіотерапії, дієтотерапії та педагогічного впливу. Призначення зазначених методів визначається станом хворого і особливостями перебігу захворювання.

Фізична реабілітація - необхідний етап у лікуванні хворих на бронхіальну астму. Справа в тому, що навіть стійке припинення задухи, досягнуте в результаті медикаментозної реабілітації, не є запорукою повного відновлення функцій легеневого дихання, міокарда і центральної гемодинаміки. Процеси відновлення функції цих органів і систем, імунологічної реактивності організму йдуть повільно і часто запізнюються за динамікою клінічних проявів бронхоспазму. Звідси випливає і основна мета фізичної реабілітації - прискорити і досягти найбільш повного відновлення функцій організму, підвищити захисні можливості його і сприяти створенню умов для можливості виконання більш інтенсивних фізичних навантажень в порівнянні з тими, які були під силу хворому в період розвитку хвороби.

До ефективних засобів лікування бронхіальної астми відноситься лікувальна фізична культура (ЛФК), застосовувана в поєднанні з іншими методами. Фізичні вправи, що застосовуються при бронхіальній астмі, впливаючи через нервову систему, сприяють нормалізації діяльності дихального апарату, знімають домінантний кортіковісцеральний рефлекс, надають психотерапевтичну дію, підвищують нервовий тонус хворого. Під час виконання фізичних вправ у хворого підвищується тонус симпатичної частини вегетативної нервової системи, в результаті чого зменшується або ліквідується спазм бронхів і бронхіол.

При бронхіальній астмі ЛФК повинна бути спрямована на зміцнення організму хворого і особливо дихальних м'язів, попередження розвитку ускладнень дихальної, серцево-судинної систем і опорно-рухового апарату. Її не можна застосовувати тільки при вираженої дихальної та серцевої недостатності. Гострі і часто повторювані напади задухи не повинні служити абсолютним протипоказанням до застосування лікувальної фізкультури. Потрібно пам'ятати, що в період появи провісників нападу задухи вона якраз сприяє деякому ослабленню або його запобігання.

Рух є природним біологічним стимулятором процесів росту, розвитку, підтримки і вдосконалення фізіологічних функцій людини.

Фізичні вправи сприяють нормалізації обміну речовин, що пов'язано з поліпшенням кровообігу, дихання і діяльності інших систем організму. Впливаючи на нервову систему і м'язи фізичними вправами, домагаються відновлення функції дихального апарату, зміцнення дихальних м'язів, зменшення гіпоксії, зняття патологічних рефлексів.

ЛФК може також діяти на психічний стан хворого, сприяти врівноважування процесів в корі великого мозку.

Таким чином, більшість дослідників в області фізіології дихання в даний час визнають, що основна роль у регуляції дихання належить нервовим механізмам. Встановлено, що скорочення м'язів при фізичній роботі або під час фізичних вправ активізує дихання. При м'язовій роботі нервові механізми регуляції дихання забезпечують адекватну вентиляцію і сталість напруги СО₂ в артеріальній крові. При виконанні хворими гімнастичних вправ рухи рук, що збігаються з фазами дихання, стають умовним подразником дихальної системи, що сприяє утворенню умовного рефлексу дихальної системи. Кора головного мозку при м'язовій діяльності надає не тільки пускову, але й коригуючу дію, оскільки вона протягом всієї роботи забезпечує відповідну легеневу вентиляцію, темп і ритм дихання.

Систематично вживані фізичні вправи, покращуючи крово-і лімфообіг в легенях і плеврі, сприяють швидшому розсмоктуванню ексудату. Фізичні вправи сприяють попередженню ряду ускладнень, які можуть розвинутися в легенях і в плевральній порожнині (спайки, абсцеси, емфізема, склероз), і вторинних деформацій грудної клітки. Істотним результатом трофічного впливу фізичних вправ є відновлення еластичності й рухливості легень. Поліпшення оксигенації крові при виконанні дихальних вправ активізує обмінні процеси в органах і тканинах всього організму [7].

При будь-якому захворюванні органів дихання, що викликає розлади дихальної функції, в порядку пристосування організму формуються мимовільні компенсації. При поєднанні з різними умовними подразниками вони можуть закріплюватися і автоматизуватися. У ранній період захворювання, застосовуючи вправи з довільно рідкісним і глибоким диханням, вдається швидше сформувати раціональну компенсацію. Прості дихальні вправи і дихальна гімнастика з проголошенням звуків рефлекторно зменшують спазм бронхів і бронхіол - вплив носоглоточного рефлексу. Більш досконалі компенсації при захворюваннях з необоротними змінами в апараті дихання (емфізема, пневмосклероз та ін) забезпечуються за допомогою вправ, які акцентують окремі фази дихання, забезпечують тренування діафрагмального дихання, зміцнення дихальної мускулатури і збільшення рухливості грудної клітки. При виконанні фізичних вправ мобілізуються допоміжні механізми кровообігу, підвищується утилізація кисню тканинами. Це сприяє боротьбі з гіпоксією.

Запальні захворювання бронхолегеневої системи супроводжуються скупченням патологічного секрету (мокротиння, слизу, гною), який порушує прохідність повітроносних шляхів. Виведення патологічного секрету з дихальних шляхів досягається за допомогою дренажу бронхів при різних положеннях тіла, що сприяють видаленню секрету за рахунок власної маси (постуральний дренаж). Ще більш ефективне поєднання постурального дренажу з фізичними вправами, перед проведенням занять доцільно використовувати засоби, що стимулюють відхаркування.