29. Основні методологічні підходи до вивчення політики.

30. Основні підходи до визначення сутності держави та її ознаки

Держава — це 1) сукупність людей, території, на якій вони проживають, та суверенної у межах даної території влади; 2) організація політичної влади, головний інститут політичної системи суспільства, який спрямовує і організовує за допомогою правових норм спільну діяльність людей і соціальних груп, захищає права та інтереси громадян. (Юридична енциклопедія)

Сутність держави — це внутрішній зміст її діяльності, який виражає єдність загальносоціальних і вузькокласових (групових) інтересів громадян. Будь-яка держава, разом із вирішенням суто класових завдань, виконує й загальносоціальні завдання («спільні справи»), без яких не може функціонувати жодне суспільство. Це — засоби зв'язку і транспорту, будівництво шляхів, іригаційних споруд, боротьба з епідеміями, злочинністю, заходи щодо забезпечення миру та інші. Два аспекти сутності держави визначилися з моменту її виникнення:

1) класовий аспект — захист інтересів економічно пануючого класу, здійснення організованого примусу; Хронологічно першим виступає класовий підхід, в рамках якого державу можна визначити як організацію політичної влади економічно пануючого класу. Тут держава використовується у вузьких цілях, як засіб для забезпечення головним чином інтересів панівного класу, шару, соціальної групи. У цьому випадку першочергове задоволення інтересів будь-яких класів не може не викликати спротиву у інших класів. Класовий підхід дає можливість виявити суттєві риси держави, виявити наявні в ньому соціальні суперечності. Класовий підхід дає можливості для аналізу характеристики такої влади, для визначення сутності держави Формально все люди рівні перед законом, володіють рівними правами, що закріплюється юридично в деклараціях і конституціях. Забезпечується реальна приналежність влади економічно панівного класу - буржуазії. Влада у значній мірі виражала інтереси не всього суспільства, а відповідних соціальних груп, що стоять при владі. Державний апарат стає у багатьох випадках практично від суспільства незалежним. 

2) загальносоціальний аспект — захист інтересів усього суспільства, забезпечення громадського блага, підтримання порядку, виконання інших загальносоціальних справ. Тобто сутність держави полягає в тому, що воно об'єднує все суспільство, дозволяє виникаючі протиріччя і конфлікти, служить засобом досягнення згоди і компромісу.  Роль держави полягає в тому, що б служити суспільству (Держава - керує суспільством).  Для досягнення цієї мети держава повинна:  1) У своїй діяльності враховувати інтереси суспільства. Дозволяти виникаючі протиріччя і конфлікти, служити засобом порозуміння і компромісу.  2) Бути правовим, тобто встановлювати в суспільстві певний порядок і підтримувати його, використовуючи в необхідних випадку та примус.  3) Захищати особистість від свавілля, створювати нормальні умови для життя. Підтримувати соціально не захищені верстви суспільства (інваліди, пенсіонери).  4) Забезпечувати безпеку суспільства від внутрішніх і зовнішніх загроз. 

Кожній державі притаманні: – територія – відокремлена кордонами частина земної кулі, на які поширюється суверенітет держави і в межах якої населення перетворюється у громадян; – публічний характер влади, що втілюється в державно-правових інститутах, відособлених від населення, має призначення здійснювати політичну владу та регулювати суспільні відносини; – суверенітет – політико-правова властивість державної влади, що виявляється в її верховенстві, незалежності, єдності; – механізм держави, тобто система органів та організацій, що створюються державою для реалізації її функцій і завдань; – загальнообов’язкові правила поведінки – правові норми, які розробляє, приймає та охороняє держава і які визначають сферу відносин, що охороняються державою, роблять державні рішення обов’язковими на рівні суспільства і визначають можливе покарання за порушення встановлених правил; – система податків – платежів обов’язкового характеру загальнодержавного чи місцевого значення, що встановлюються для утримання державного апарату, а також для виконання загальносоціальних функцій держави у сфері освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення тощо. 7. Наявність власної символіки (прапор, герб, гімн). 4. Монополія на легальне застосування примусу