11. Головні функції політичних систем.

Політична система це цілісна, інтегрована сукупність політичних інститутів, суспільних структур і цінностей, а також їх взаємодій, в яких реалізується політична влада і здійснюється політичний вплив.

Функції політичної системи — основні напрями впливу політичної системи на політичне життя суспільства:

вироблення політичного курсу держави та визначення цілей та завдань розвитку суспільства (функція політичного цілепокладання);

організація діяльності суспільства на виконання цілей, завдань політичної програми держави (мобілізаційна);

функція легітимізації — приведення реального політичного життя у відповідність до офіційних політичних правових норм;

координація окремих елементів суспільства;

політична соціалізація (включення людини в політичну діяльність);

артикуляція інтересів (пред'явлення вимог до осіб, що приймають політичні рішення);

узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення;

інтеграція всіх елементів суспільства навколо єдиних для всього народу соціально-політичних цілей і цінностей;

політична комунікація складових політичної системи.

Кожна система повинна бути функціональною і, згідно з Т.Парсонсом, має реалізовувати 4 функції, що служать задоволенню її елементарних потреб:

1. Функція адаптації – установлення зв’язків системи з навколишнім середовищем, система пристосовується до середовища і обмінюється з ним ресурсами.

2. Функція ціледосягнення – визначення цілей системи і мобілізація ресурсів для їх досягнення.

3. Функція інтеграції – підтримання координації взаємовідносин елементів системи.

4. Функція латентна – зберігання орієнтації суб’єктів системи на її норми і цінності.

12. Головні характеристика традиційних політичних систем

Типологію політичних систем за характером цінностей запропонував американський політолог Алмонд Габріель. Він розрізняв шість типів:

— англо-американська політична система з гомогенною культурою, що означає: більшість громадян поділяють спільні базові цінності і норми; громадяни і політичні еліти толерантні одні до одних. Багатоманітність соціальних інтересів представлена в політичній системі незалежними політичними партіями, групами інтересів,засобами масової інформації, які функціонують на демократичних засадах. Політичні системи цього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегулювання. Англо-американський тип політичної системи склався у Великобританії, США, Канаді, Австралії та ін..Вони характеризуються секуляризованому політичною культурою, що спирається на раціональнийрозрахунок, терпимість і толерантність громадян і політичної еліти. Системицього типу стабільні, ефективні, здатні до саморегулювання. Тутоптимально реалізується принцип поділу влади на законодавчу,виконавчу, судову і чітко визначено їх функції. 

— континентально-європейська політична система характеризується співіснуванням і взаємодією в політичній культурі елементів старих і нових культур, традицій.. Для них характерне взаємодію старих і новихкультур, політичних традицій і форм політичної діяльності, партії ісуспільно-політичні об'єднання вільно функціонують в межахіснуючих конституційних норм, представницька та виконавча гілкивлади здійснюють свою діяльність на основі визначених закономрегламентів і процедур. Це зумовлює політичну нестабільність у суспільстві й може призводити до суттєвих змін політичної системи (Німеччина у 20 — 30 роки XX сторіччя). ПритаманнаНімеччині, Італії, Франції другої пол. XX — поч. XXI сторіччя

—доіндустріальні та частково індустріальний тип передбачає поєднання різних політичних культур і відсутність чіткого розподілу владних повноважень; цей тип склався у багатьох країнах Азії, Африки і Латинської Америки.

— тоталітарну з гомогенною політичною культурою, що визначається відсутністю плюралізму і можливості реалізації власного інтересу. Тотальний ідеологічнийвплив. Цей тип існував у фашистськіх Італії і Німеччині, СРСР. Зберігається донині у Північної Кореї, В'єтнамі.

Французький політолог Ж. Блондель розрізняє політичні системи зазмістом і формами управління. Він виділяє п'ять основних типів:  1) ліберальні демократії з опорою на лібералізм у прийняттідержавних рішень;  2) комуністичні системи з пріоритетом рівності соціальних благ і 7зневагою до ліберальних засобів його досягнення;  3) традиційні політичні системи, керовані олігархіями з вельминерівномірним розподілом соціальних та економічних благ;  4) стають політичні системи в країнах, що розвиваються завторитарними засобами управління;  5) авторитарно-консервативні системи, мета яких – збереженнясоціального та економічного нерівності, але більш дієвими засобами.