7. Види та напрями політики.

По сферам жизни общества можно выделить следующие виды политики:

• экономическая — регулирование отношений между гражданами и социальными группами в экономической сфере;

• социальная — регулирование отношений между гражданами, социальными группами по поводу их места в обществе;

• национальная — регулирование отношений между нациями, национальными группами;

• культурная — регулирование отношений между гражданами, социальными группами в духовной жизни;

• государственно-административная — регулирование отношений во властно-политической сфере, политика государственно-административного строительства.

По уровням:

• местная — регулирование вопросов местного значения, связанных с развитием муниципального объединения (села, города, района);

• региональная — регулирование вопросов, связанных с развитием региона (субъекта федерации); • общегосударственная — регулирование вопросов, связанных с развитием общества в целом;

• международная — регулирование отношений между государствами, группами государств на международной арене;

• мировая (глобальный уровень) — регулирование вопросов, связанных с решением глобальных проблем современности.

По объему:

• стратегическая (долгосрочная) — выбор наиболее значимых приоритетов развития общества, стратегических долговременных целей, определение путей и способов их достижения, генерального курса;

• тактическая (краткосрочная, текущая) — решение текущих вопросов, выработка и реализация оперативных решений.

По функциям государства (по области распространения):

• внутренняя политика — регулирование отношений между гражданами и социальными группами в различных сферах внутри государства;

• внешняя политика — регулирование отношений между государствами, группами государств и другими субъектами международных отношений на международной арене.

В зависимости от носителей и субъектов:

• политика государства;

• партии;

• движения;

• личности.

По объектам воздействия каждый вид политики подразделяется на отдельные направления, например, социальная политика включает молодежную политику, геронтологическую политику, семейную политику и т. п. В рамках экономической политики различают: промышленную, денежную, налоговую, инвестиционную, ценовую, таможенную политику и др.

8. Визначення тоталітарного режиму, його головні характеристика.

Термін “тоталітаризм” запровадив Б. Муссоліні для характеристики фашистського руху в Італії та для відмежування його від нацистського руху в Німеччині.Тоталітаризм (лат. totus — увесь, повний; фр. totalite – сукупність, повнота) — спосіб організації суспільства, який характеризується всебічним і всеохопним контролем влади над суспільством, підкоренням суспільної системи державі, колективними цілями, загальнообов'язковою ідеологією, репресіями щодо опозиції та інакодумців.

Як типу політичного режиму тоталітаризму властиві такі риси:

- наявність загальнообов'язкової ідеології, яка доводить необхідність існування даного режиму;

- загальна ідеологізація, заперечення минулого й сьогодення задля “світлого” майбутнього;

- ігнорування особистих цілей та інтересів заради загальних цілей режиму;

- контроль політичної влади над усіма сферами життя суспільства в цілому і кожної особи зокрема;

- відсутність легальної опозиції;

- поглинання державою сфери громадянського суспільства;

- відсутність плюралізму;

- нетерпимість до політичного інакодумства, жорстке переслідування будь-якого спротиву і навіть особистих думок та виправдовування з огляду на це будь-яких форм насильства;

- концентрація влади в руках одного лідера чи партії, які представляють законодавчу і виконавчу владу;

- державний монополізм в сфері економіки

- підпорядкування інформаційного простору політичному лідерові чи партії.