- •Isbn 966-7613-60-7
- •Isbn 966-7613-60-7
- •Глава 1
- •§ 1. Методологічні основи
- •§ 2. Основні форми взаємодії людини і суспільства з природним середовищем
- •§ 3. Природноресурсові відносини
- •§ 4. Об'єкти природноресурсового права
- •§ 5. Суб'єкти природноресурсового права та природноресурсова правосуб'єктність
- •§ 6. Методи правового регулювання природноресурсових відносин
- •§ 7. Принципи природноресурсового права
- •§ 8. Система природноресурсового права
- •Глава 2
- •§ 1. Розвиток природноресурсового законодавства до 1917 р.
- •§ 2. Розвиток природноресурсового законодавства в період 1917—1938 pp.
- •§ 3. Розвиток природноресурсового законодавства і права у 1938—1990 pp.
- •§ 4. Сучасний період розвитку природноресурсового права
- •Глава 3 Джерела природноресурсового права
- •§ 1. Поняття і характеристика джерел природноресурсового права
- •§ 2. Конституційні засади
- •§ 3. Кодифікаційні закони як основні джерела природноресурсового права
- •§ 4. Спеціальні закони як джерела природноресурсового права
- •§ 5. Нормативно-правові акти органів
- •§ 6. Нормативні акти місцевих органів
- •Глава 4
- •§ 1. Основні ознаки та визначення
- •§ 2. Конституційні засади права власності на природні об'єкти та їх ресурси
- •§ 3. Право власності на природні об'єкти в природноресурсових кодексах
- •Глава 14 цього Кодексу повністю присвячена праву власності на землю*. Згідно з її положеннями земля може перебувати у приват-
- •§ 4. Особливості закріплення права власності
- •§ 5. Зміст права власності на природні ресурси та його реалізація
- •§ 6. Способи захисту й охорони
- •Глава 5
- •§ 2. Основні види природокористування та їх юридичне закріплення
- •§ 3. Правове регулювання загального природокористування
- •§ 4. Правове регулювання спеціального природокористування
- •§ 5. Зміст права природокористування, права й обов'язки природокористувачів
- •§ 6. Підстави виникнення, зміни та припинення права природокористування
- •Глава 6
- •§ 1. Загальна характеристика управління та контролю у галузі природокористування
- •§ 2. Система органів управління і контролю в галузі природокористування
- •§ 3. Функції управління і контролю у галузі природокористування
- •§ 4. Правове регулювання ведення
- •Глава 7
- •§ 1. Земельні відносини в умовах сучасної земельної реформи
- •§ 2. Склад земельного фонду України
- •§ 3. Правові засади використання земельних ресурсів
- •§ 4. Умови та порядок вирішення
- •Глава 8
- •§ 1. Визначення поняття надр як природного
- •§ 2. Особливості правовідносин
- •§ 3. Компетенція органів державної влади щодо розпорядження надрами
- •§ 4. Умови і порядок надання надр у користування
- •§ 5. Використання надр для видобування корисних копалин
- •Глава 9
- •§ 2. Поняття і види водокористування, права та обов'язки водокористувачів
- •§ 3. Особливості спеціального
- •§ 4. Стандартизація і нормування в галузі
- •§ 5. Особливості застосування
- •Глава 10
- •§ 1. Визначення виключної (морської)
- •§ 2. Особливості правового статусу континентального шельфу України
- •§ 3. Використання рибних та інших
- •§ 4. Охорона суверенних прав України у її виключній (морській) економічній зоні
- •§ 5. Юридична відповідальність за порушення
- •Глава 11
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про рослинний світ
- •§ 2. Рослинний світ як об'єкт правового регулювання
- •§ 3. Види природних рослинних ресурсів
- •§ 4. Правові форми та види використання природних рослинних ресурсів
- •§ 5. Правове регулювання відтворення природних рослинних ресурсів
- •Глава 12
- •§ 1. Поняття лісового фонду та лісових ресурсів
- •§ 2. Право лісокористування та його види
- •§ 3. Підстави припинення права
- •§ 4. Особливості державного управління
- •§ 5. Державний облік лісового фонду,
- •Глава 13
- •§ 1. Загальна характеристика законодавства про тваринний світ
- •§ 2. Тваринний світ як об'єкт права власності та права користування
- •§ 3. Основні види використання тваринного світу
- •§ 4. Державне управління і державний контроль
- •§ 5. Юридична відповідальність
- •Глава 14 Правове регулювання використання
- •§ 2. Правове регулювання
- •§ 3. Правовий режим природних
- •§ 4. Особливості використання територій
- •§ 5. Державний кадастр територій та об'єктів природно-заповідного фонду і контроль за режимом їх використання
- •§ 6. Юридична відповідальність
- •Глава 15
- •§ 1. Поняття та види природних лікувальних ресурсів і комплексів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів курортів
- •§ 3. Правовий режим використання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •Глава 16
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів рекреаційних зон
- •§ 3. Правове регулювання зеленого туризму
- •§ 4. Особливості правового режиму використання природних ресурсів
- •Глава 17
- •§ 1. Поняття та види нематеріалізованих природних ресурсів
- •§ 2. Правові питання використання простору
- •§ 3. Правове регулювання використання атмосферного повітря
- •§ 4. Особливості правового регулювання використання кліматичного ресурсу
- •§ 5. Правове регулювання використання альтернативних джерел енергії
- •§ 6. Правове регулювання використання радіочастотного ресурсу
- •Глава 18
- •§ 1. Поняття та види правових режимів
- •§ 2. Правовий режим використання природних ресурсів зони екологічного лиха
- •§ 3. Особливості правового регулювання
- •§ 4. Правовий режим використання
- •§ 5. Особливості правового режиму
- •§ 6. Спеціальні правові режими використання екологічно уражених природних ресурсів
- •Загальна частина
§ 6. Методи правового регулювання природноресурсових відносин
У правовій літературі метод правового регулювання розглядається як додатковий критерій поділу права на відповідні галузі. Під методом правового регулювання суспільних відносин слід розуміти сукупність способів та прийомів, за допомогою яких право впливає на суспільні відносини через поведінку суб'єктів конкретних відносин. Зазначене загальне визначення методу правового регулювання суспільних відносин стосується й способів регулювання природноресурсових відносин.
Нетривале існування природноресурсового права як комплексної правової галузі й скромні юридичні дослідження у цій галузі не мали наслідком вироблення єдиного методу регулювання при-
1 Відомості Верховної Ради України. — 1999. — № 50. — Ст. 433.
1 Офіційний вісник України. - 1998. - № 23. - С 37.
! Відомості Верховної Ради України. — 1995. — № 21. — Ст. 152.
зо
31
родноресурсових відносин. Крім того, комплексна сукупність розглянутих відносин не може регулюватись єдиним методом. Тому методи їх врегулювання слід виводити із суміжних і традиційних галузей права. При цьому слід зазначити, що такі методи визначаються характером і змістом суспільних відносин, а також їх колом та метою їх правового регулювання.
Свого часу нами була висловлена думка про методи правового регулювання земельних відносин, що складаються із встановлених юридичними нормами прав та обов'язків учасників відповідних відносин і застосування до них певних заходів впливу. Особливості при-родноресурсових відносин відображаються в поєднанні методів правового регулювання у цій сфері комплексних суспільних відносин. Завданням правового регулювання є забезпечення відповідної поведінки учасників цих відносин. Сутність такого правового регулювання полягає в офіційному виданні та застосуванні правових норм, які закріплюють моделі поведінки суб'єктів правових відносин.
Нерідко в юридичній літературі виділяють метод імперативного впливу, властивий публічному праву, суть якого полігає в обов'язкових до виконання розпорядженях і заборонах, та метод диспозитивний, що визначає лише межі поведінки учасників відповідних відносин, надаючи їм можливість вільно і самостійно регулювати свої відносини у встановлених межах. З погляду положень загальної теорії права в природноресурсовому праві застосовуються обидва методи правового регулювання.
Імперативний метод в природноресурсовому праві застосовується у сфері управління використанням природних об'єктів та їх ресурсів: визначення порядку реалізації функцій державного управління; ведення державного кадастру природних ресурсів; впровадження природноресурсового моніторингу; встановлення вимог щодо використання природних об'єктів за цільовим призначенням; визначення нормативів, стандартів і лімітів на використання природних ресурсів; встановлення обмежень на використання природних об'єктів тощо. У зазначених та інших сферах регулювання природноресурсо-вих відносин уповноваженою особою завжди є орган державної влади, а зобов'язаною — власник або особа, що використовує природний об'єкт на засадах певного виду права природокористування.
Диспозитивний метод застосовується у сфері регулювання відносин з приводу господарського використання природних об'єктів та їх ресурсів. Учасники природноресурсових відносин мають можливості у визначених законом межах регулювати свої взаємини. В правовій літературі висловлена думка, відповідно до якої існують три основних різновиди диспозитивного методу правового регулювання суспільних відносин: санкціонований, делегований та рекомендаційний1.
Санкціонований метод полягає в тому, що рішення про реалізацію своїх повноважень суб'єкт природноресурсових відносин
приймає самостійно. Проте це рішення набуває юридичної сили лише після його затвердження відповідним компетентним органом. Так, незважаючи на те, що земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду, право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку.
Делегований метод правового регулювання у природноресурсовому праві полягає в наданні прав і свобод суб'єктам природноресурсових відносин щодо того чи іншого кола правомочностей. Делегований метод регулювання природноресурсових відносин знайшов відповідне закріплення в законах "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про місцеві державні адміністрації" та ін.
Рекомендаційний метод правового регулювання полягає в наданні особі можливості самостійного вибору способу поведінки для досягнення поставленої мети. Так, однією з підстав припинення прав на земельну ділянку є право добровільної відмови власника землі або землекористувача від земельної ділянки. Отже, власнику землі та землекористувачу надається право вибору: або використовувати земельну ділянку за основним цільовим призначенням, або відмовитися від неї.
Правовому регулюванню природноресурсових відносин притаманний весь вищезазначений перелік методів. При цьому особливості методів регулювання цих відносин визначаються їх характером і знаходять прояв у специфічному поєднанні імперативного і диспозитивного методів. Отже, у сучасному природноресурсовому праві спостерігається переплетення диспозитивного та імперативного методів. Визначити перевагу того чи іншого методу досить складно тому, що це залежить від змісту регульованих відносин та інтересів суспільства, що превалюють у відповідний період часу.
Схожа структура методів регулювання запропонована для відповідної сукупності суспільних відносин зокрема стосовно екологічних відносин у підручнику "Екологічне право України"1. В ньому наведені три універсальних методи правового регулювання суспільних відносин: цивільно-правовий, що наділяє суб'єктів майнових відносин рівною можливістю право володіння, за якого відсутні влада й підкорення суб'єктів таких відносин; адміністративно-правовий, заснований на владних приписах, які детально регулюють зміст, обсяг і розподіл прав і обов'язків між учасниками відповідних відносин; кримінально-правовий, характерний для охорони суспільних відносин засобами примусу та покарання, що використовуються у галузях права кримінального напряму. Слід зазначити, що вказані методи правового регулювання відповідних суспільних відносин притаманні традиційним і більш розвинутим правовим галузям.
32
1 Див.: Ерофеев Б. В. Земельное право России: Учебник. — М., 2000. — С. 28.
' Див.: Екологічне право України: Підручник / За ред. В. К. Попова, А. П. Гетьмана. - Харків, 2001. - С 11-14.
33
Якщо виходити з цієї універсальної класифікації методів правового регулювання, то немає необхідності в обов'язковому визначенні свого методу для кожної галузі права, оскільки зазначені методи охоплюють основні способи та засоби впливу на усі суспільні відносини. Однак використання вказаних методів не виключає встановлення додаткових специфічних способів впливу на суб'єктів відповідних суспільних відносин. Крім того, у літературі справедливо вказується, що метод правового регулювання є багатоелементним явищем і може запозичати засоби і способи впливу на суб'єктів однорідних галузей права, формуючи специфічні методи інших галузей права1. При такому підході можливим є визначення змішаного методу правового регулювання суспільних відносин, які становлять предмет комплексної галузі права.
Стосовно природноресурсового права можна стверджувати, що для цієї комплексної галузі права характерним є змішаний метод правового регулювання відповідних відносин, що включає в себе головним чином адміністративно-правові та цивільно-правові способи і засоби правового регулювання. Змішаний метод регулювання природноресурсових відносин зумовлений самим характером і змістом цих відносин. При застосуванні змішаного методу вирішальне значення має природноресурсовий фактор, зокрема те, що зазначені відносини виникають з приводу природних об'єктів, тісно пов'язані між собою і розвиваються за своїми природними законами.
Адміністративно-правовий метод широко застосовується для регулювання природноресурсових відносин. Це пояснюється тим, що природноресурсові відносини тривалий час розвивались у межах їх адміністративного регулювання. Адміністративно-правовому методу регулювання притаманні такі ознаки: юридично-владна діяльність виконавчих та розпорядчих органів щодо осіб, якими вони керують; прояв юридичної нерівності учасників відносин та підкорення одного з них іншому; обов'язковість виконання розпоряджень владних органів; виникнення суспільних відносин незалежно від волі іншої сторони; здійснення контрольних та інших функцій тощо. За наявності підстав та складу їх учасників зазначені засоби правового регулювання можуть використовуватись у різних поєднаннях.
Цивільно-правовий метод застосовується при регулюванні відносин власності на природні об'єкти, відносин природокористування на договірних засадах, відносин сумісного використання природних об'єктів та відносин суміжних природокористувачів, а також при розв'язанні різноманітних спорів, відшкодуванні збитків, заподіяних природним об'єктам тощо. Відомо, що для цивільно-правового методу характерними є: рівні правові можливості сторін у суспільних відносинах, що виключає будь-які однобічні впливи один на одного; встановлення правовідносин за взаємною
1 Див.: Шемшученко Ю. С. Правовые проблемы экологии. — К., 1989. — С. 71, 72.
34
згодою сторін; надання учасникам відносин права самим визначати порядок своєї поведінки; розв'язання спорів компетентним органом, що перебуває поза цими відносинами. В умовах розвитку ринкових відносин цивільно-правовий метод правового регулювання певних видів природноресурсових відносин отримав широке застосування, звузивши сферу використання адміністративно-правового методу.
Застосування змішаного методу у врегулюванні природноресурсових відносин має бути виваженим. Насамперед не слід протиставляти адміністративно-правовий і цивільно-правовий методи у правовому регулюванні природноресурсових відносин. Демократизація суспільних процесів і повернення деяких природних об'єктів у цивільно-правовий майновий обіг не повинні усувати управління природокористуванням, забезпечення заходів щодо природоустрою, відшкодування збитків, заподіяних природним ресурсам та здійснення інших заходів. Некомпетентне управління або відсутність самоврядування у сфері природокористування може негативно вплинути на стан ресурсовой ситуації в державі або в її окремих регіонах.
Адміністративно-управлінські функції у сфері природокористування мають бути науково обгрунтованими. Нерідко власники природних об'єктів та природокористувачі порушують нормативи та ліміти використання природних ресурсів. У таких випадках застосовуються не тільки цивілістичні заходи, а й владні приписи, обов'язкові для виконання. Втручання владних органів необхідне також в процесі відтворення природних об'єктів незалежно від того, на добровільних чи примусових засадах воно відбувається. Отже, природноресурсове право як комплексна галузь вітчизняного права поєднує обидва методи, які утворюють змішаний метод правового регулювання природноресурсових відносин.