§ 4. Правовий режим використання

природних ресурсів зон надзвичайних

екологічних ситуацій

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації відпо­відно до законів України від 13 липня 2000 р. "Про зону надзви­чайної екологічної ситуації"¹ і від 8 червня 2000 р. "Про захист на­селення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру"² передбачає можливість впровадження об­межень на використання природних ресурсів. У ст. 8 Закону "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" він визначається як особ­ливий правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і спрямовується на попередження людських і матеріаль­них втрат, відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації.

¹ Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 42. — Ст. 348. ^! Там само. - 2000. - № 40. - Ст. 337.

353

Під надзвичайною екологічною ситуацією Закон має на увазі над­звичайну ситуацію, за якої на окремій місцевості сталися негатив­ні зміни у довкіллі, що потребують застосування надзвичайних за­ходів з боку держави.

Відповідно до ст. 5 вказаного Закону підставами для оголошен­ня окремої місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації є: значне перевищення гранично допустимих норм показників якос­ті довкілля, визначених законодавством; виникнення реальної заг­рози життю та здоров'ю великої кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших чин­ників; негативні зміни, що сталися у довкіллі на значній території і які неможливо усунути без застосування надзвичайних заходів з боку держави; негативні зміни, що сталися у довкіллі, які істотно обмежують або виключають можливість проживання населення і провадження господарської діяльності на відповідній території; значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок нега­тивних змін у довкіллі.

Негативними змінами у довкіллі, які можуть бути підставою впровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації, Закон "Про зону надзвичайної екологічної ситуації" виз­нає втрату, виснаження чи знищення окремих природних комплек­сів та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, руйнів­ного впливу стихійних сил природи та інших чинників, що обме­жують або виключають можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах.

Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації впро­ваджується указом Президента України на пропозицію Ради наці­ональної безпеки і оборони України або за поданням Кабінету Мі­ністрів України. Указ Президента про впровадження правового ре­жиму зони надзвичайної екологічної ситуації має бути затвердже­ний Верховною Радою України протягом двох днів з дня звернен­ня Президента України. Указ Президента про впровадження пра­вового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації доводиться до відома населення через засоби масової інформації та систему оповіщення цивільної оборони. Зміна меж території, на якій впро­ваджено правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації, здійснюється у такому ж порядку, як і її оголошення.

Впровадження правового режиму зони надзвичайної екологіч­ної ситуації означає поширення на її територію особливого поряд­ку управління. У зоні починає діяти єдина державна система орга­нів влади, очолювана Міністерством з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Закон містить лише описову вказівку на заходи, що можуть вживатися за правового режиму зони надзвичайної еколо­гічної ситуації. Натомість сукупність заходів, які можуть вживати­ся у зоні надзвичайної екологічної ситуації, та механізм їх застосу­вання наводяться у Законі "Про захист населення і територій від

354

надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру". За­кон передбачає зокрема постійне спостереження за станом природ­них ресурсів у зоні надзвичайної екологічної ситуації, порядок про­ведення евакуаційних заходів, використання надр і земельних діля­нок для здійснення протизсувних та протипаводкових інженерних захисних заходів. Заходи захисту від біологічних засобів ураження екосистеми передбачають запровадження режимів карантину та моніторингу, необхідне знезаражування людей, тварин, інших при­родних об'єктів.

Відповідно до ст. 12 Закону "Про зону надзвичайної екологіч­ної ситуації" правовий режим зони надзвичайної екологічної ситу­ації може передбачати встановлення заборон на здійснення певних видів діяльності у галузі використання природних ресурсів. Зокре­ма можуть бути заборонені: будівництво та функціонування небез­печних для довкілля об'єктів, застосування особливо небезпечних речовин, засобів захисту рослин, які можуть погіршити стан дов­кілля, функціонування санаторно-курортних закладів. Може бути заборонено провадження будь-якої іншої діяльності з використан­ня природних ресурсів, якщо вона є екологічно небезпечною. Кон­кретний перелік обмежень і заборон, а також особливий правовий режим використання природних ресурсів може бути встановлений указом Президента України про впровадження правового режиму зони надзвичайної екологічної ситуації. Законодавство допускає поєднання правових режимів зони надзвичайної екологічної ситу­ації і надзвичайного стану на певній території. У такому разі в зо­ні надзвичайної екологічної ситуації можуть здійснюватися заходи правового режиму надзвичайного стану.

Оскільки управління використанням природних ресурсів зони надзвичайної екологічної ситуації здійснюється в особливому по­рядку, органи Міністерства надзвичайних ситуацій України можуть згідно з затвердженим планом локалізації чи ліквідації надзвичай­ної екологічної ситуації вживати заходів, пов'язаних зі спеціальним використанням природних ресурсів без отримання дозволу на таке використання. Це, щоправда, стосується лише природних ресурсів державної власності: правовий режим зони надзвичайної екологіч­ної ситуації не допускає порушення прав приватних власників при­родних ресурсів, гарантованих Конституцією. Лише у тому випад­ку, якщо окремі природні об'єкти приватної власності перешкод­жають проведенню заходів з ліквідації наслідків надзвичайної еко­логічної ситуації, коли можна говорити про підстави застосування крайньої необхідності, такі об'єкти можуть використовуватися без згоди їх власника, але за умови повного відшкодування заподіяної йому шкоди.

На жаль, Україна вже мала досвід впровадження правових ре­жимів зон надзвичайних екологічних ситуацій. Вперше зона над­звичайної екологічної ситуації була впроваджена на всій території Закарпатської області згідно з Указом Президента України від 7 листопада 1998 р. № 1223/98 "Про заходи щодо ліквідації наслідків

355

стихійного лиха у Закарпатській області"¹. У галузі використання природних ресурсів Указом передбачалося проведення протипавод­кових заходів і відновлення об'єктів інженерної інфраструктури. Указ передбачав відстрочку платежів до бюджету з зазначеної тери­торії, в тому числі зі збору за спеціальне використання природних ресурсів.

Вдруге правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації було впроваджено у зв'язку з масовим захворюванням на стрепто­дермію в окремих районах Миколаївської області Указом Прези­дента України від 31 серпня 2000 р. № 1039/2000 "Про оголошен­ня територій у межах населених пунктів Болеславчик, Мічуріне, Підгір'я, Чаусове-1, Чаусове-2 Первомайського району Миколаїв­ської області зоною надзвичайної екологічної ситуації"². У галузі використання природних ресурсів Указ передбачав: здійснення постійного контролю за джерелами водопостачання та станом дов­кілля; заборону на використання для побутових та виробничих пот­реб підземних і поверхневих вод, які не відповідають нормативам екологічної безпеки; визначення порядку користування землями, насамперед сільськогосподарського призначення на зазначених те­риторіях.

Втретє правовий режим було впроваджено у зв'язку зі стихій­ним лихом — ожеледицею, що мала катастрофічні наслідки, згідно з Указом Президента України від 11 грудня 2000 р. № 1324/2000 "Про оголошення окремих районів та міст Вінницької, Кіровоград­ської, Миколаївської, Одеської, Хмельницької та Черкаської облас­тей зоною надзвичайної екологічної ситуації"³. Оскільки стихія знищила чи істотно пошкодила окремі природні комплекси, Указ передбачає вжиття заходів до їх відновлення. Крім того, передбача­ється відстрочка платежів до бюджету, в тому числі зі сплати збо­ру за спеціальне використання природних ресурсів, відновлення систем водопостачання. Водночас Указом заборонено порушувати приватну власність, в тому числі на природні ресурси, при віднов­ленні екологічно уражених природних комплексів.

Востаннє правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації впроваджувався у зв'язку з катастрофічним паводком на Закарпатті згідно з Указом Президента України від 9 березня 2001 р. № 170 "Про оголошення окремих районів Закарпатської області зоною надзвичайної екологічної ситуації"⁴. Цей Указ передбачає прове­дення мобілізації ресурсів (в тому числі природних) підприємств, установ, організацій для подолання негативних наслідків надзви­чайної екологічної ситуації. Слід мати на увазі, що мобілізація — не реквізиція і може здійснюватися лише на добровільних засадах. Як і у попередніх указах, передбачається відстрочка з платежів до бюджету, у тому числі зі збору за спеціальне використання природ-

них ресурсів. Указ передбачив відновлення в якомога стисліші строки порушених систем водопостачання, інших інженерних ко­мунікацій, а також екологічно уражених природних комплексів. Передбачалося надання допомоги тваринам у разі їх захворювання і загрози загибелі, вжиття протипаводкових та протизсувних захо­дів. Указ наклав заборону на порушення права приватної власнос­ті на природні ресурси у зоні надзвичайної екологічної ситуації.

ВК регулює порядок запобігання і усунення наслідків шкідливої дії вод. Ці заходи передбачають, зокрема: залуження та створення лісонасаджень на прибережних захисних смугах, схилах, балках та ярах, будівництво протиерозійних гідротехнічних споруд, земляних валів, водоскидів, захисних загат, гребель, водосховищ-регуляторів, спорудження дренажу, закріплення берегів тощо. Відповідно до ст. 47 Закону України від 13 грудня 2001 р. "Про тваринний світ"¹ у разі впровадження правового режиму надзвичайної екологічної ситуації користувачі тваринного світу зобов'язані надавати допомо­гу диким тваринам і негайно інформувати про це органи Мінпри­роди. У випадках, коли дикі тварини, які зазнають лиха, не можуть бути збережені, за рішенням зазначених органів дозволяється про­ведення їх селекційного відбору чи меліоративного відлову.

Внесення пестицидів і агрохімікатів у зоні надзвичайної еколо­гічної ситуації здійснюється згідно з Порядком застосування пес­тицидів і агрохімікатів на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення, та у зонах надзвичайних екологічних ситуацій. Шко­да, заподіяна природним ресурсам приватної власності внаслідок надзвичайної екологічної ситуації, має бути відшкодована згідно з Порядком відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслі­док надзвичайних обставин, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1992 р. № 562.