38. Політичне й правове навчання б. Спінози

Його політико-правові погляди викладені в "Богословскополитическом трактаті" (1670), "Етики, доведеною геометричним методом" (1675) і "Політичному трактаті" (1677).

Помилка колишніх навчань про політику, за оцінкою Спінози, полягала в тому, що їхні автори при освітленні людської природи брали людей не такими, якими вони є, а якими вони хотіли б їх бачити. Тому їм не вдалося створити теорію політики, яка знайшла б практичне застосування: "їх політика може зійти за химеру або здійснитися в Утопії або в тому золотом столітті поетів, де вона найменше необхідна".

Для його реалістично орієнтованої теорії політики, держави і права вельми характерно, що він відкидав різного роду ідеальні і утопічні проекти організації держави на розумних засадах і вважав, що попередній досвід вже показав "всі види держав" і засоби управління, необхідні для згодною життя людей і стримування їх у визначених межах. У цьому зв'язку він підкреслював неможливість міццю мислення досягти в цій області чого-небудь такого, що, не йдучи врозріз з досвідом або практикою, не було б, однак, до сих пір випробувано і випробувано".

40.Державно правова концепція Давіда Юма.

Автором оригінальної державно-правової концепції був англійський представник нового часу Девід Юм (1711-1776).

Він будував свою теорію виходячи з почуттів. Розрізняв природні і штучні почуття. До першої групи він відносив любов, ненависть, співчуття та ін., тобто природні реакції людини; до другої - штучні почуття. Правове почуття, на його думку, і є одним з штучних надбання людства, що бере початок в умовах і потреби його життя. Норми правопорядку встановлені штучно, але вони не свавільні. Вони визначаються природними законами, тим загальним, що притаманне людству взагалі. Життя людей протікає в менш сприятливих умовах, ніж життя сильних звірів. Але порівняно з останніми люди володіють значною перевагою - розумом. Людина може боротися з суворістю природи, але фізичні засоби боротьби, якими вона володіє, незначні. Свою слабкість людина може врівноважити тільки за допомогою громадської організації, суспільства .Перша постанова або перший закон, прийнятих у суспільстві, повинні були надати можливість кожній людині користуватися тими благами, якими вона володіла на момент його прийняття. Але не тільки це є джерелом виникнення власності. Крім цього, БУД. Юм виділив ще чотири такі джерела: 1) право першої захоплення; 2) право давності; 3) право приросту та спадщини; 4) право і продукт власної праці.

Аналізуючи проблеми виникнення держави й права, БУД. Юм виходив з того, що люди ведуть себе під впливом афектів і віддають перевагу особистим інтересам. Задовольняючи їх, вони ніколи не погодяться добровільно підкорятися владі, що вимагає від них відмови від природних прагнень. Тому ніякі правові норми не мають реального значення без примусу.

Державна влада апелює до основних законами людської психіки, з допомогою примусу і страху вимагає, щоб у дотримання правових норм люди бачили близький свій інтерес, а в їх порушення - віддалений. Наприклад, безпосередній інтерес сильного полягає в тому, щоб силою заволодіти майном слабкого. Але влада держави під страхом покарання прищеплює йому повагу до благ інших людей.

Завдяки примусові відбувається зміна в порядку інтересів: близький інтерес стає віддаленим, а віддалений - близьким. Особи, яким в суспільстві доручено влада, складають уряд.

Володіючи владою, вони задоволені своїм суспільним становищем, тому безпосереднім їх інтересом є збереження встановленого порядку. Таке походження, за Д. Юмом, цивільного уряду і громадянського суспільства. Мислитель відстоював тезу, що держава є органом примусу і охорони приватної влади, а суспільство - продуктом власності. Тобто Д. Юм у своїй теорії розрізняв такі категорії, як держава і суспільство.