59.Політичні й правові погляди і.Т.Посошкова

Абсолютна монархія була суспільно-політичним ідеалом ще одного мислителя Росії того часу, прибічника реформ Петра І Івана Тихоновича Посошкова (1652—1726). Політичні й правові погляди він виклав у праці "Книжка про бідність і багатство", яку 1724 р. надіслав імператорові. У ній він зазначав, що лише централізована влада спроможна забезпечити в державі мир і загальне благо. Решту форм правління він уважав недосконалими, піддавав критиці обмежені монархії, в яких монарх не може повністю реалізувати свої можливості. Влада монарха, за вченням І. Т. Посошкова, подібна до влади Бога, необмежена й надзаконна. У своєму проекті державних перетворень, спрямованих на зміцнення абсолютизму, мислитель пропонував цареві чітко визначити права та обов'язки кожного стану суспільства. Всі дворяни повинні перебувати на військовій або державній службі, що буде підставою для володіння кріпосними селянами. Крім того, автор проекту пропонував урегулювати законом повинність кріпосних селян, визначити межі їх експлуатації, надавати їм час для задоволення життєвих потреб, оскільки вони постійно належать монархові, а поміщикам — тимчасово. Гарантією реалізації цих нововведень повинен був стати суд, до якого селяни могли б звертатися в разі невиконання поміщиками вимог законів. Причому за таке звернення до суду й повідомлення про факти порушення законів селянам передбачалося видавати грошову винагороду. У проекті державних реформ І. Т. Посошков пропонував удосконалити систему органів державного управління й судочинства. Він уважав за необхідне створити в державі контрольний орган, який здійснював би контроль за виконанням указів монарха та законів. До органів державного управління належало призначити освічених і компетентних дворян. Такий же порядок слід було встановити і для призначення суддів; для попередження зловживань у судовій системі І. Т. Посошков пропонував суворі покарання аж до смертної кари. Важливим кроком до вдосконалення держави та органів її управління повинно було стати прийняття "судової книги", яку мали б розробити по 2—3 представники від кожної губернії. Нове законодавство, на думку І. Т. Посошкова, сприяло б установленню правди, яка є багатством народу.

60. Політичне навчання « не користолюбців « Ніл Сорський

Засновником доктрини Некористолюбства прийнято вважати старця Ніла Сорський, Мирське ім'я - Микола Майков (бл. 1433 - 1508), про який відомо небагато. Він оселився далеко за Волгою, в заболоченій стороні вологодського краю, де й організував свою Нило-Сорський пустель, в якій реалізував ідеал некористолюбства. Концепція Ніла Сорського багато в чому збігається з положеннями школи природного права. Він розглядає людину як незмінну величину з притаманними їй «від віку» пристрастями, самої згубної з яких є грошолюбство, яке за своєю природою не властиво людині і виникло під впливом зовнішнього середовища;завдання православного християнина полягає в його подоланні. Ідеалом Нілу є общинне пристрій. Ченці такої громади (скиту) «потрібну потребу видобувно від праць рук своїх» і живуть за заповідями апостольським: «не роби бо, рече апостол, та не Яшь». Найману працю допустимо тільки для надання допомоги немічним і старим. Але головний принцип життя пустинножітельства ченців полягає в умінні задовольнятися плодами «діяння свого» і не збирати «по насильства від чужих праць». Ніл займає в цьому питанні безкомпромісну позицію. Він вважає, що накопичення багатств не можна виправдати навіть «благими цілями» у вигляді часткового його використання на подаяння, бо «не користолюбство виші подаяння». Безсрібністю людині слід творити душевну милостиню, а не тілесну. Сучасні монастирі не відповідають ідеалу чернечого служіння, і тому Ніл вважає неправомірним їх існування, віддаючи перевагу такій формі несення чернечого подвигу, як скітнічество Логіка міркувань Нілу чи не допускала володіння приватної Власністю Ні окремим ченцем, ні монастирем. Саме тому великий князь Іван III Зробив спробу обгрунтувати з допомогою ідеалу Нілу секуляризацію церковних і монастирських земель на користь держави. «Більшість ненавиділи ... від своєї волі відсіч, але своє кожне виправдання хабарництво ». Повне послух згубно для людини, бо в слухняного чужій волі та чинного без міркування людини «і добре на зле буває». У виборі лінії поведінки велику роль відіграють досвід і знання, повага до яких простежується у всіх міркуваннях Сорський старця. Подібні думки виключають можливість покарання єретика силами і засобами держави, та ще із застосуванням таких жорстоких санкцій, як смертна кара. На його думку, навіть церква не має прав переслідувати людину за переконання, вона лише зобов'язана допомогти дружньою бесідою, радою та наставництвом. У російській політичній думці Ніл прямо поставив питання про неприпустимість переслідування людей за їхні переконання і спосіб мислення.