2.7.3.Аналіз якості та конкурентоспроможності експортних та імпортних товарів

За якість товару відповідають як підприємства-виробники, так і фірми-посередники. Якість експортних та імпортних товарів повинна відповідати технічним умовам контрактів, в іншому випадку іноземний покупець може пред'явити фірмі рекламацію.

Рекламація - претензія до якості товару (послуг), що містить вимоги щодо усунення недоліків, зниження ціни, відшкодування збитків.

Аналіз якості товарів за звітний період проводиться порівняно з аналогічними показниками минулого періоду, при цьому порівнюється: кількість отриманих рекламацій; сума рекламацій; кількість задоволених рекламацій.

Як критерій якості товарів використовується показник процентного співвідношення суми задоволених рекламацій до вартості поставлених товарів.

Крім динаміки рекламацій, вивчаються й окремі рекламації. При цьому з'ясовується, які заходи здійснено фірмою щодо підвищення якості товарів і наскільки вони виявилися ефективними.

Вихід на зовнішній ринок завжди пов'язаний з гострою конкурентною боротьбою.

На світових товарних ринках пропонується ряд функціонально-однорідних товарів і послуг, що задовольняють одну і ту саму потребу покупця на рівних чи незначно відмінних умовах. При цьому перевага надається найбільш конкурентоспроможному товару і товаровиробнику.

Під конкурентоспроможністю товарів і послуг розуміють їхню здатність витримати порівняння з аналогічними товарами і послугами інших виробників і продаватися у зв'язку з цим за цінами, не нижчими від середньоринкових.

Конкурентоспроможність - порівняльна характеристика товару, що містить комплексну оцінку всієї сукупності його якісних й економічних властивостей (параметрів) щодо виявлених вимог ринку чи властивостей іншого товару.

Оцінка здійснюється шляхом порівняння параметрів аналізованої продукції з параметрами бази порівняння. Порівняння проводиться за групами технічних та економічних параметрів. Для оцінки використовують диференціальний і комплексний методи оцінки.

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності

Диференціальний метод оцінки конкурентоспроможності базується н порівнянні одиничних параметрів аналізованої продукції з базою порівняння. Результат оцінки: чи досягнутий рівень у цілому; за яким параметрами він не досягнутий; які з параметрів найбільше відрізняються від базових.

Якщо за базу оцінки приймається попит, розрахунок одиничною показника конкурентоспроможності здійснюється за такою формулою:

, (2.7.3.1)

де q_i - одиничний параметричний показник конкурентоспроможності за i-м параметром;

р_і - величина і-го параметра для аналізованої продукції;

р_і0 - величина і-го параметра, за якого попит задовольняється цілком;

n- кількість параметрів.

Аналіз результатів оцінки:

— для оцінки за нормативними параметрами одиничний показник може приймати тільки два значення - 1 чи 0. Якщо аналізована продукції відповідає обов'язковим нормам і стандартам, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми і стандарти не укладається, то показник дорівнює 0;

— для оцінки за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більшим або дорівнювати одиниці, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, замовленнями, договорами;

— якщо аналізована продукція має параметр, значення якого перевищуй потреби покупця, зумовлені характером використання (експлуатації) цієї продукції, соціальними умовами, традиціями, фізіологічними особливостями, то зазначене підвищення не буде оцінюватися споживачем як перевага й одиничний показник за цим параметром не може мати значення більше 100% і при розрахунках повинна використовуватися мінімальна з двох величин - 100% чи фактичне значення цього показника.

Якщо за базу оцінки приймається зразок, розрахунок одиничного показника конкурентоспроможності проводиться за формулою:

, (2.7.3.2)

або

(2.7.3.3)

де q_i - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром;

р_і - величина і-го параметра для аналізованої продукції;

р_із - величина і-го параметра для виробу, прийнятого за зразок.

Із формул (2.7.3.2) і (2.7.3.3) обирають ту, в якій росту одиничного показника відповідає підвищення конкурентоспроможності (наприклад, для оцінки продуктивності - формула (2.7.3.2), а для питомих витрат палива - формула (2.7.3.3).

Якщо технічні параметри продукції не мають фізичного вираження (наприклад: комфортність, зовнішній вигляд, відповідність моді), для надання цим параметрам кількісних характеристик необхідно використовувати експертні методи оцінки у балах.

Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності аналізованої продукції чи наявності в неї недоліків порівняно з товаром-аналогом. Він може використовуватися на всіх етапах життєвого циклу продукції, особливо для її порівняння з гіпотетичним зразком. Він не враховує вплив на перевагу споживача у виборі товару.

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності

Комплексний метод оцінки конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних (групових, узагальнених та інтегральних) показників або порівнянні питомих корисних ефектів аналізованої продукції і зразка.

Розрахунок групового показника за нормативними параметрам:проводиться за такою формулою:

І_{нп (2.7.3.4)}

де І_нп - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

q_ні - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м нормативним параметром, розраховується за формулою (2.7.3.1);

n- кількість нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

Якщо хоча б один з одиничних показників дорівнює 0 (тобто продукція за будь-яким параметром не відповідає обов'язковій нормі), то груповий показник також дорівнює 0, що говорить про неконкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.

Розрахунок групового показника за технічними параметрами (крім нормативних) проводиться за формулою:

, (2.7.3.5)

де І_тп - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

q_і - одиничний показник конкурентоспроможності за і-м технічним параметром, розраховується за однією з формул (2.7.3.1), (2.7.3.2) або ( (2.7.3.3);

а_і - вагомість і-го параметра в загальному наборі з n технічних параметрів, що характеризують попит;

n - кількість параметрів, що беруть участь в оцінці.

Аналіз результатів:

І) отриманий груповий показник І_тп характеризує ступінь відповідності даного товару існуючій потребі на весь набір технічних параметрів, чим він вище, тим у цілому повніше задовольняються попит споживачів;

б) основою для визначення вагомості кожного технічного параметра в загальному наборі є експертні оцінки, що базуються на результатах ринкових досліджень, опитувань споживачів, семінарів, виставок зразків;

в) у випадку труднощів, що виникають під час проведення ринкових досліджень, а також з метою спрощення розрахунків і проведення орієнтованих оцінок з технічних параметрів може бути обрана найбільш вагома група або застосовано комплексний параметр - корисний ефект, що надалі бере участь у порівнянні (для підвищення точності оцінки необхідно врахувати вплив на його величину ергономічних, естетичних й екологічних параметрів).

Розрахунок групового показника за економічними параметрами здійснюється на основі визначення повних витрат споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції за такою формулою:

І_еп = З / З₀ , (2.7.3.6)

де І_еп - груповий показник за економічними параметрами;

З, 3₀ - повні витрати споживача відповідно до оцінюваної продукції і зразка.

Повні витрати споживача визначаються наступним чином:

, (2.7.3.7)

де 3 - повні витрати споживача на придбання і споживання (експлуатацію) продукції;

З_с - одноразові витрати на придбання продукції; '

С_t - середні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до t-го року її служби;

Т - термін служби;

t - рік.

При цьому:

, (2.7.3.8)

де С_t- експлуатаційні витрати за j-ю статтею;

j - кількість статей експлуатаційних витрат.

У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться до формули зі знаком мінус).

Формули (2.7.3.7) і (2.7.3.8) не враховують коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року, тому що віднесення повних витрат деякою мірою компенсує вплив коефіцієнта приведення на величину І_еп.

У разі потреби врахування коефіцієнта приведення експлуатаційних витрат формули (2.7.3.7) і (2.7.3.6) набувають такого вигляду: ^]

, (2.7.3.9)

Відповідно підрахунок групового показника за економічними параметрами проводиться за формулою:

, (2.7.3.10)

де І_еп - груповий показник за економічними параметрами;

З_с, 3_0с - одноразові витрати на придбання відповідно аналізованої продукції і зразка;

С_t, С_0t - витрати на експлуатацію чи споживання відповідно аналізованої продукції і зразка в t-ому році;

Т - термін служби товару;

α_i- коефіцієнт приведення експлуатаційних витрат до розрахункового року.

Величина терміну служби для виробів промислового призначення приймається рівною амортизаційному періоду. Для продукції споживчого призначення оцінка терміну служби повинна проводиться на основі даних про фактичні терміни служби аналогійних виробів, а також швидкості морального старіння товарів даного класу.

Інтегральний показник конкурентоспроможності розраховується за формулою:

, (2.7.3.11)

За змістом показник К_інт відображає розбіжність між порівнюваною продукцією у споживчому ефекті, що припадає на одиницю витрат покупця при придбанні і споживанні виробу.

Якщо К_інт <1, то розглянутий товар поступається зразку за конкурентоспроможністю, а якщо К_інт>1, то перевершує, за однакової конкурентоспроможності К_інт =1.

Конкурентоспроможність фірми та її товару перебувають у прямій залежності. Чим вища конкурентоспроможність товару, тим вищим є попит на цей товар і тим більший економічний ефект отримує фірма від його реалізації. Економічний ефект для фірми виражається в отриманні прибутку. Зростання попиту призводить до підвищення норми і обсягу прибутку, навпаки, зниження попиту - до зниження норми і обсягу прибутку.

Крім прибутку, показниками конкурентоспроможності є:

- обсяг продажу у вартісному і кількісному виразі;

- відношення прибутку до обсягів продажу;

- частка вартості нереалізованої продукції у матеріально-виробничих запасах;

- відношення обсягу продажу до вартості нереалізованої продукції;

- портфель замовлень;

- інші показники.