5.3.3. Змішаний метод

Змішаний метод оцінки конкурентоспроможності продукції заснований на сумісному використанні одиничних і одиничних параметрів об’єднується в групи з розрахунком для кожної з них відповідного групового показника.

Окремі показники, як правило, найбільш важливі, не об’єднуються в групі, а застосовуються в подальшому як одиничні.

На основі отриманої сукупності одиничних параметрів і груп параметрів виконується оцінка конкурентоспроможності продукції диференціальним методом.

5.3.4. Компенсаційна і некомпенсаційна оцінка конкуренто-спроможності продукції

Дана методика є своєрідним поглядом на оцінку конкурентоспроможності продукції, викладеним в [гетьман], і може зацікавити студентів, які поглиблено досліджують проблему конкурентоспроможності.

Оскільки запропонована методика не є такою розповсюдженою, наведемо лише основні методологічні засади її.

1) Компенсаційна оцінка конкурентоспроможності означає, що слабкі сторони продукції можуть бути компенсовані сильними сторонами.

Для порівняння продукції при цьому використовують адитивні критерії.

Некомпенсаційна оцінка конкурентоспроможності означає, що слабкі сторони продукції не можуть бути компенсовані.

Для порівняння продукції в цьому випадку використовують лексикографічні критерії.

2) В якості інтегрального показника для порівняння передбачається використовувати функцію корисності товару. В даному випадку пропонується спосіб оцінки товару, заснований на діагностиці ступеня відповідності реальних значень споживчих характеристик товарів бажаному для споживачів значенню цих показників. Передбачається, що корисність конкретної модифікації товару для споживача є тим більшою, чим більші реальні характеристики відповідають бажанню споживачів.

Тобто, для оцінки конкурентоспроможності поряд з фактичним значенням показника досліджуваної продукції, базисним його значенням по обраному зразку, водиться додаткова характеристика - бажане значення показника.

3) Загальна корисність товару від придбання одиниці продукції при компенсаційній оцінці визначається як сума показників, що характеризують ступінь відповідності вартісних і якісних характеристик оцінюваного товару вимогам споживачів з урахуванням вагомості цих складових.

Під вартісною характеристикою розуміється згадувана нами раніше повна ціна споживання з тією різницею, що складовим цієї ціни (ціні придбання і витратам по експлуатації) теж присвоюються вагові коефіцієнти.

Що стосується якісних параметрів (наприклад, пропозиція сервісу), то при зрозумілій і незаперечній в цілому позиції про необхідність врахування таких параметрів, методика містить певні особливості щодо визначення їх місця в системі показників та алгоритмів розрахунку. Зокрема, всі якісні параметри діляться на 5 груп:

Перша група - показники, підвищення яких є бажаним для споживача (наприклад, збільшення періоду гарантійного обслуговування).

Друга група - показники, зменшення яких є бажаним для споживача (наприклад, зменшення витрат бензину на 100 км пробігу).

Третя група - показники, наявність яких є бажаним для споживача (наприклад, наявність телефону при обміні квартири).

Четверта група - показники, відсутність яких є бажаним для споживача (наприклад, відсутність шкідливих речовин у харчових продуктах).

П’ята група – показники, відхилення яких в обидві сторони від нормативно встановленого значення є неприпустимими (наприклад, напруга в електромережі).

4) Методика розрахунку параметричних показників при некомпенсаційній оцінці в принципі аналогічна тій, що використовується при компенсаційній оцінці, проте має відмінності в процедурі розрахунків.