- •1. Роль і місце соціальної педагогіки в системі наук про суспільство.
- •2. Соціальна педагогіка і соціальна робота.
- •4. Предмет, завдання і функції соціальної педагогіки.
- •5. Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації.
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності.
- •7. Специфіка соціально-педагогічних понять: соціально-освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості.
- •8. Професійний портрет соціального педагога.
- •9. Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога.
- •10. Кодекс етики соціального педагога.
- •12. Значення неперервності освіти у професійній діяльності.
- •14. Організація соціальної допомоги в античному та середньовічному суспільствах.
- •15. Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка (“виховання джентльмена”).
- •16. А. Дістервег – засновник соціальної педагогіки.
- •17. Педагогічні ідеї к. М. Вентцеля (ідея “Будинку вільної дитини”).
- •18. Виховання дітей і молоді в східних слов’ян у додержавний період.
- •19. Основні напрями й особливості освітньо-виховної та благодійної роботи в період Київської Русі.
- •20. Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу.
- •21. Особливості соціального виховання в радянський період.
- •22. Дитячий будинок як «маяк» соціального виховання в Україні в 20-х роках хх століття. Методи і форми соціального виховання особистості у вітчизняній педагогіці 20-х –30-х роках хх ст.
- •23. Мета, завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині в. Зіньковського.
- •24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.
- •26. Соціально-педагогічні погляди с. Русової.
- •27. Погляди с. Русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання.
- •28. Внесок в. Сухомлинського в теорію та практику соціального виховання.
- •29. Розвиток соціальної педагогіки в незалежній Українській державі.
20. Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу.
Наприкінці ХУст. - початку XVI ст. в *У країні виникло і сформувалося козацтво як форма протесту українського народу проти зростаючого соціального та національно-релігійного гноблення, посилення кріпацтва і розвитку кріпосного права.
Козацька педагогіка - частина народної педагогіки у вершинному її вияві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі. Батьківщині - незалежній Україні. Це народна виховна мудрість, що своєю головною метою ставила формування в сім'ї, школі і громадському житті образ козака-лицаря, мужнього громадянина з яскраво вираженою українською національною свідомістю і самосвідомістю.
Під могутнім захистом козацьких збройних сил в Україні існували різні типи навчальних закладів. Поряд з академіями, братськими, дяківськими, церковними, монастирськими школами, колегіумами, працювали народні професійні школи мистецтв і ремесел (кобзарства, гончарства, бортництва та ін.) та козацькі, січові школи на території Січі, земель Війська Запорізького, на Гетьманщині.
Перша школа на Січі, відкрита в 1576 році, слугувала зразком для виникнення осередків освіти на всій території козацьких вольностей. Склад учнів визначався звичаями, що формувалися на Січі. Так, там заборонялося перебування жінок.
У січовій школі було реалізовано принцип гармонійного виховання людини, оскільки одночасно з загальноосвітніми предметами багато уваги приділялося психофізичному вдосконаленню майбутніх козаків.
Традиції фізичного та психофізичного загартування підростаючих поколінь продовжувалися в козацьку епоху. Загартовуючи себе і готуючи свій організм до складних випробувань долі, козаки влітку спали проти зоряного неба, мріяли про невідомі світи, прагнули проникнути в таємниці Космосу.
До школи приймалися хлопчики з 9 років. Підростаючи, вони ставали помічниками вчителя: підтримували в класі дисципліну, привчали молодших до самообслуговування. Посібниками для навчання були Часослов і Псалтир, які в достатній кількості друкували Київська і Чернігівська друкарні, а також скорописна "Козацька читанка".
Молодь на Січі виховувалась на демократичних засадах. Усі мали рівні права та обов'язки. Найвищими якостями вважалися патріотизм, готовність віддати життя за волю і свободу України, чесність, самодисципліна, взаємодопомога. Існувало побратимство: хлопчики, що браталися, клялись один одному у вірності та дружбі, християнській любові до кінця життя.
Великий виховний вплив на дітей мали різноманітні види народного мистецтва (декоративно-ужиткове, музичне, танцювальне, вишивання тощо) та фольклорне виховання (пісні, думи, легенди, перекази, балади, прислів*я, приказки про козаків тощо). Вони були пройняті вільнолюбним козацьким духом, пізнавальне - виховним потенціалом національної символіки.
У духовному житті молоді козацькою педагогікою відводилась особлива роль лицарській честі і лицарській звитязі. Кожен молодий козак прагнув розвинути в собі ці шляхетні якості.
Українська козацька система виховання - глибоко самобутнє явище, аналогів якому не було в усьому світі. Вона мала кілька ступенів. Передусім - дошкільне родинне виховання, яке утверджувало високий статус батьківської і материнської народної козацької педагогіки.