- •1. Роль і місце соціальної педагогіки в системі наук про суспільство.
- •2. Соціальна педагогіка і соціальна робота.
- •4. Предмет, завдання і функції соціальної педагогіки.
- •5. Принципи соціальної педагогіки. Принципи природовідповідності, культуровідповідності і гуманізму: значення та механізми реалізації.
- •6. Дидактичні принципи і правила соціально-педагогічної діяльності.
- •7. Специфіка соціально-педагогічних понять: соціально-освітній простір, соціальний розвиток і соціальне формування особистості.
- •8. Професійний портрет соціального педагога.
- •9. Призначення, сфери діяльності та функції соціального педагога.
- •10. Кодекс етики соціального педагога.
- •12. Значення неперервності освіти у професійній діяльності.
- •14. Організація соціальної допомоги в античному та середньовічному суспільствах.
- •15. Ідеї позашкільного виховання у педагогічній системі Дж. Локка (“виховання джентльмена”).
- •16. А. Дістервег – засновник соціальної педагогіки.
- •17. Педагогічні ідеї к. М. Вентцеля (ідея “Будинку вільної дитини”).
- •18. Виховання дітей і молоді в східних слов’ян у додержавний період.
- •19. Основні напрями й особливості освітньо-виховної та благодійної роботи в період Київської Русі.
- •20. Піднесення українського соціального виховання у козацьку добу.
- •21. Особливості соціального виховання в радянський період.
- •22. Дитячий будинок як «маяк» соціального виховання в Україні в 20-х роках хх століття. Методи і форми соціального виховання особистості у вітчизняній педагогіці 20-х –30-х роках хх ст.
- •23. Мета, завдання шляхи і засоби соціального виховання у педагогічній спадщині в. Зіньковського.
- •24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.
- •26. Соціально-педагогічні погляди с. Русової.
- •27. Погляди с. Русової щодо особливостей соціального дошкільного виховання.
- •28. Внесок в. Сухомлинського в теорію та практику соціального виховання.
- •29. Розвиток соціальної педагогіки в незалежній Українській державі.
24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.
Антон Семенович Макаренко (1888-1939) – один з найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію виховання. Антон Семенович Макаренко (1888-1939), вийшовши з глибин народу, тонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплетав їх у своїх навчально-виховних заходах, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало використовував скарби народної педагогіки у розв’язанні проблем трудового виховання. Макаренко залишив багату педагогічну спадщину – понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті).
Свій досвід і педагогічні погляди виклав у творах: “Марш 30-го року”, “Педагогічна поема”, “Книга для батьків”, “Прапори на баштах”, “Методи виховання” та ін. Основоположним принципом педагогічної системи А.С.Макаренка є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод виховання, котрий є загальним і єдиним, в той же час дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед по лініях своїх нахилів. Він розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення. А.Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його ознаки (наявність спільної соціально цінної мети; спільна діяльність, спрямована на дрсягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності; наявність органів самоврядування); визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу.
Оригінально розв’язував педагог проблеми взаємодії вихованців і вихователів. Він стоїть на тому, щоб спілкування педагогів і учнів базувалося на дружніх взаєминах, повазі вчителя до особистості учня, вірі в його сили і можливості. По суті він всебічно розробив і практично реалізував принцип співробітництва. Товариська взаємодія вчителя і учня має бути такою органічною, такою цільною, що учні не повинні відчувати наявність у школі окремих учительських і учнівських інтересів.
Особливе місце в педагогічній теорії і практиці А.Макаренка посідає трудове виховання дітей і молоді. У його системі виховання трудова діяльність була стрижневою. Праця матиме виховне значення лише за умови, якщо вона органічно пов’язана з моральним, естетичним, політехнічним, фізичним та іншими аспектами виховання. У трудовому вихованні, на його думку, мають бути дві нерозривні сторони: по-перше, у процесі праці виховувати в учнів любов до неї; по-друге, формувати у них уміння і навички працювати.
Великого значення надавав А.Макаренко естетичному вихованню учнів, вважаючи, що прагнення до прекрасного закладено у людині від природи. Засобами естетичного виховання він вважав красу природи, пісні, музику, образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й охайність у всьому, розкішну шкільну садибу, приємне навколишнє оточення, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику взаємовідносин у колективі тощо.
Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету: авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей); авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного); авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей); авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям); авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями); авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей); авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство); авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).
“Книга для батьків” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання. Глибоке вивчення педагогічної спадщини А.Макаренка, уникнення “вишукувань” недоліків у ній, творче використання плідних ідей може дати неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи.
25. Педагогічні погляди А. Макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя. А. Макаренко про виховання дітей у різних типах сімей.
А.Макаренко надавав великого значення вихованню дітей в сім’ї (“Книга для батьків”). На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є “повна сім’я” як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сім’ї. Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету: · авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей);
· авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного);
· авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей);
· авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям);
· авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями);
· авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей);
· авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство);
авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).
“Книга для батьків” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання. Глибоке вивчення педагогічної спадщини А.Макаренка, уникнення “вишукувань” недоліків у ній, творче використання плідних ідей може дати неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи.