24. Проблеми теорії і практики виховання в педагогічній системі а. Макаренка.

Антон Семенович Макаренко (1888-1939) – один з найвідоміших педагогів, який збагатив світову педагогіку, вніс великий доробок у теорію виховання. Антон Семенович Макаренко (1888-1939), вийшовши з глибин народу, тонко підмітив можливості народних виховних засобів і мудро вплетав їх у своїх навчально-виховних заходах, обстоював їх у своїх творах. Особливо вдало використовував скарби народної педагогіки у розв’язанні проблем трудового виховання. Макаренко залишив багату педагогічну спадщину – понад 150 творів (романи, повісті, оповідання, п’єси, сценарії, науково-публіцистичні статті).

Свій досвід і педагогічні погляди виклав у творах: “Марш 30-го року”, “Педагогічна поема”, “Книга для батьків”, “Прапори на баштах”, “Методи виховання” та ін. Основоположним принципом педагогічної системи А.С.Макаренка є принцип виховання в колективі. Колектив розглядався ним як універсальний метод виховання, котрий є загальним і єдиним, в той же час дає можливість кожній окремій особистості розвивати свої здібності, зберігати свою індивідуальність, йти вперед по лініях своїх нахилів. Він розробив і апробував методику колективістського виховання, технологію її втілення. А.Макаренко розробив теорію дитячого колективу, розкрив основні його ознаки (наявність спільної соціально цінної мети; спільна діяльність, спрямована на дрсягнення цієї мети; відносини відповідальної залежності; наявність органів самоврядування); визначив стадії його розвитку, шляхи формування і методику використання виховних можливостей колективу.

Оригінально розв’язував педагог проблеми взаємодії вихованців і вихователів. Він стоїть на тому, щоб спілкування педагогів і учнів базувалося на дружніх взаєминах, повазі вчителя до особистості учня, вірі в його сили і можливості. По суті він всебічно розробив і практично реалізував принцип співробітництва. Товариська взаємодія вчителя і учня має бути такою органічною, такою цільною, що учні не повинні відчувати наявність у школі окремих учительських і учнівських інтересів.

Особливе місце в педагогічній теорії і практиці А.Макаренка посідає трудове виховання дітей і молоді. У його системі виховання трудова діяльність була стрижневою. Праця матиме виховне значення лише за умови, якщо вона органічно пов’язана з моральним, естетичним, політехнічним, фізичним та іншими аспектами виховання. У трудовому вихованні, на його думку, мають бути дві нерозривні сторони: по-перше, у процесі праці виховувати в учнів любов до неї; по-друге, формувати у них уміння і навички працювати. 

Великого значення надавав А.Макаренко естетичному вихованню учнів, вважаючи, що прагнення до прекрасного закладено у людині від природи. Засобами естетичного виховання він вважав красу природи, пісні, музику, образотворче мистецтво, художню літературу, кіно, театр, чистоту й охайність у всьому, розкішну шкільну садибу, приємне навколишнє оточення, естетичне оформлення класних кімнат, гарний одяг, естетику взаємовідносин у колективі тощо.

Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету: авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей); авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного); авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей); авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям); авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями); авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей); авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство); авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).

“Книга для батьків” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання. Глибоке вивчення педагогічної спадщини А.Макаренка, уникнення “вишукувань” недоліків у ній, творче використання плідних ідей може дати неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи.

25. Педагогічні погляди А. Макаренка щодо сімейних взаємин і родинного виховання дітей як методика і технологія організації сімейного життя. А. Макаренко про виховання дітей у різних типах сімей.

А.Макаренко надавав великого значення вихованню дітей в сім’ї (“Книга для батьків”). На його думку, необхідними умовами правильного виховання дітей є “повна сім’я” як виховний колектив; гарні взаємини між батьком і матір’ю, приклад батьків для дітей у всьому, правильні стосунки між батьками і дітьми, чіткий і строгий режим життя, правильно організована трудова діяльність членів сім’ї. Великого значення надавав А.С.Макаренко батьківському авторитету, особливо аналізував хибні види батьківського авторитету: · авторитет придушення (батьки б’ють і залякують дітей);

· авторитет віддалі (між батьками і дітьми немає нічого спільного);

· авторитет чванства (батьки вихваляють себе і недооцінюють інших людей);

· авторитет педантизму (батьки – бюрократи і формалісти – все забороняють дітям);

· авторитет резонерства (батьки надокучають дітям частими і зайвими повчаннями);

· авторитет любові (батьки надмірно задобрюють дітей);

· авторитет дружби (між батьками і дітьми існує панібратство);

авторитет підкупу (слухняність дітей купується подарунками й обіцянками батьків).

“Книга для батьків” є своєрідною енциклопедією сімейного виховання. Глибоке вивчення педагогічної спадщини А.Макаренка, уникнення “вишукувань” недоліків у ній, творче використання плідних ідей може дати неабияку користь для вдосконалення навчально-виховного процесу сучасної української школи.