20. Наведені ситуації представляють собою підсумок діагностичних зу­силь психолога. У першому випадку, ймовірно, потрібно буде провести роботу з особистісними проблемами того, хто звернувся до консуль­тації. У другому - необхідно попрацювати із ставленням батьків до ди­тини. У третьому - окремо з батьком і матір'ю, з дитиною і з подруж­жям; у четвертому - з дитиною, можливо, і з подружжям; у п'ятому -об'єктом уваги стає перш за все сама дитина (дав. рис.2).

22. 1.2. Методики діагностики дитячо-батьківських стосунків

24. Практичне вивчення взаємодії батьків і дітей неможливе без засто­сування конкретних методів психологічної діагностики. При цьому ме­тодики діагностики тісно пов'язані із завданнями психокорекційної роботи. Тому важливо, щоб вони були не лише констатуючими, тобто висвітлювали картину відносин, а й евристичними - розширювали мож­ливість розуміння суб'єктивного світу не лише для психолога, але й для досліджуваної людини. Необхідно дотримуватись певної пропорції стан­дартизованих та клініко-діагностичних методів психодіагностики, а також самої корекційно-терапевтичиої роботи, яка повинна відпові­дати: змісту запиту клієнта; психологічному змісту та динаміці проблем­ного комплексу, який характеризує стан справ сім'ї; об'єктивним соціальпо-економічпим умовам роботи психолога.

25. Методики психодіагностики групують за різними критеріями. Ви­ходячи з структурних особливостей методик, виокремлюють чотири групи методів діагностики ставлення батьків до дітей: бесіда та інтер­в'ю, проективні, опитувальники, цілеспрямоване або включене спосте­реження реальної поведінки і взаємовідносин. Слід зауважити, що не всі методи підлягають такій чіткій класифікації, деякі поєднують у собі елементи різних груп методів. Малюнок дитини може розглядатися як своєрідне інтерв'ю, отримане з допомогою художніх засобів, а від­мінністю цього інтерв'ю є його проективний характер, оскільки в ма­люнку нерідко проявляються такі емоційні переживання дітей, які ними повністю не усвідомлюються або про які діти не хочуть розповідати.

26. Стосовно предмета діагностики стандартні діагностичні методики О.Шмельов (1993) поділяє на шість типів:

• Психофізіологічні властивості індивідуальності членів сім'ї. Вив­чення цих властивостей пов'язане із завданнями діагностики і прогно­зуванням сімейної стабільності на основі вимірювання ступеня сімей­ної сумісності типів В1 ІД, характеристик темпераменту.

• Характерологічні властивості індивідуальності членів сім'ї. Для діагностики цих властивостей застосовуються особистіспі методики, тести-опитувальпики на зразок ММРІ, 16Рр ПДО та ін.

• Характеристики когнітивної сфери членів сім'ї: кої нітивпий стиль, когнітивна складність, інтегральні характеристики структури свідо­мості.

• Характеристики цінпісно-мотиваційпоїсфери членів сім'ї: ціннісні орієнтації, сімейні цінності.

• Характистики внутрішньосімейного спілкування і взаємодії. Для їх визначення зазвичай застосовують апаратурні та ігрові методики.

28. У наведеній класифікації очевидним є вузьке розуміння взаємодії, її інтерактивне значення. Якщо ж під взаємодією розуміти більш широке явище, то необхідно, у першу чергу, враховувати важливість спільного вивчення і взаємодії, і відношег*,. Керуючись такими міркуваннями, вчені поділяють методики діагностики дитячо-батьківських стосунків па дві групи: одні досліджують міжособистісні відносини в системі „бать­ки - дитина" очима батьків, інші - очима дитини.

29. Вивчаючи міжособистісні відносини в системі „батьки - дитина" очима батьків, практичний сімейний психолог звертає увагу па особ­ливості сімейного виховання; батьківські установки і реакції; ставлен­ня батьків до дитини і життя у сім'ї; порушення виховного процесу в сім'ї; причини відхилень у сімейному вихованні; типи виховання; рівень батьківської компетентності, поінформованості про дитину та ін. Ці аспекти взаємовідносин батьків і дітей досліджуються за допомогою наступних соціально-психологічпих методик.

30. Сімейна генограма (Р.Гуєрин і Е.Пендагаст, 1986; Е.Ейдеміллер, 11.Олексапдрова, 2003) зручна для виявлення міжгенераційпих проблем і допомагає отримати різноманітну соціальну інформацію про сім'ю. Для цього її потрібно доповнити даними про соціальний, культурний, економічний статус генетичних сімей, їх етнічну й конфесійну прина­лежність.

31. Шкала сімейного оточення (ШСО) призначена для вивчення пси­хологічного клімату в сім'ях усіх типів. В її основі лежить оригіналь­на методика Family Environmental Scale (FES), запропонована R.Moos у 1974 р.; у нашій країні адаптована С.Купріяновим (1985).

32. Шкала сімейної адаптації й згуртованості (FACES-3) (автори - Д.Ол-сон, Дж.Портпер, І.Лаві (1985), адаптована у Науково-дослідному пси­хоневрологічному інституті ім.В.Бехтерева).

33. Тест „Батьківсько-дитячі стосунки" (PARI) (автори - Е.Шефер, Р.Белл, 1959; адаптований Г.Нещерет).

34. Тест-опиту валы пік аналізу сімейного виховання й профілактики по­рушень виховання (АСВ) (Е.Ейдеміллер, В.ІОстіпкіс, 2(Х)3) призначений для вивчення порушень у житті сім'ї й причин відхилень у сімейному вихованні.

35. Тест-опитувальник батьківського ставлення (ОРО) (А.Варга, В.Столін) е психодіагиостичним інструментом, орієнтованим на вияв­лення батьківського ставлення в осіб, що звертаються за психологіч­ною допомогою з питань виховання дітей і спілкування з ними.

36. Пссенський особистісний опитувильиик (Гіссепський тест - ГТ) роз­роблений німецькими вченими па базі Гіссенського університету (D.Яeckman, E.Brachler, H.Richter., 1983; адаптований у Психоневрологі­чному інституті ім. В.Бехтерева, 1993).

37. Методика діагностики міжособистісних відносин Т.Лірі (1954), адап­тована Л.Собчик (1990, 2001).

38. Опитувильиик дослідження емоційної сфери дитячо-батьківської взає­модії (Е.Захарова).

39. Опитувильиик Т.Ахеибаха для батьків дітей 4-18 років (див. дода­ток 6)'.

40. Серед методик вивчення міжособистісних відносин у системі „бать­ки - дитина" очима дитини найбільш популярними є графічний тест

42. ' Клейберг Ю.А. Психология девиаптного поведения: Учебное пособие для вузов. -М: ТЦ Сфера, при участии „Юрайт-М", 2001. - 160 е.