• Тема 3. Вплив міжпоколінних взаємин на виховання особистості

• Становлення старшої дитини (первістка) у сім'ї. Особливості розвитку другої (середущої) дитини у сім'ї. Розвиток і становлення молодшої дитини у сім'ї. Позиція єдиної дитини у сім'ї. Вплив інтер­валу між народженням дітей на процес їхнього виховання. Позитивні та негативні аспекти становлення дітей у багатодітній сім'ї.

• 3.1. Становлення старшої дитини (первістка) у сім'ї

• Наріжним каменем особистішого розвитку дитини є спілкування з іорослими. Саме дорослі члени сім'ї вводять дитину у світ людської і . іьтури. Однак не менш важливим для дітей є спілкування з однолітка­ми. Дослідження американських вчених доводять, що трирічні діти, які м.ши досвід спілкування з однолітками, на відміну від тих, хто перебу­вав в оточенні виключно дорослих, були більш самостійними, незалеж­ними, орієнтувались здебільшого на власні можливості у вирішенні кон­фліктних ситуації"!. У дітей, які спілкувалися переважно із дорослими, пули відсутніми здатність критично відноситися до чужої думки, пеза-іежність суджень, самостійність вчинків. Навчивши дітей викопувати певні дії, психологи попросили оцінити, чи правильно виконують ана-іюгічні дії інші люди. З'ясувалося, що. відрізняючи помилки па рівні і воїх однолітків, більшість дітей заздалегідь неправильні дії дорослих оцінювали як правильні. Причина полягає у відмінному ставленні ди­миш до об'єкта контролю. Дорослий - це переш за все керівник, орга­нізатор, зразок поведінки, відносини з ним будуються односторонні: , шерху вниз". Закладаючи при такій позиції зразки критичного мис­лення, він сам зазвичай залишається поза критикою.

• Спілкування „на рівних" дає можливість дитині включитися в ієрар-кізовані, несиметричні стосунки з окремими партнерами, а це розвиває \ и гей потребу враховувати позицію іншої людини, оцінювати її, прий­ми гн або не приймати, погоджуватися або заперечувати, і головне -мати власну позицію, відрізняти її від іншої, вміти відстоювати власну гумку.

• Першою найближчою групою однолітків для дитини є її брати і сес-іри. Всі разом вони утворюють особливу соціальну групу - групу (пбліпгів. Відносини між дітьми відрізняються від відносин з батьками. < чоже, що вони „живуть, не знаючи одягу" у психологічному розумінні. Ця відвертість зумовлює широкий спектр людських стосунків па ба-іальпому рівні: відданість одне одному, презирство, відносини любові/ ненависті, що зберігаються протягом усього життя. І хоч батьки часто скаржаться на суперництво своїх дітей, яке призводить до сварок і бійок, сибліпгів поєднує сильна прив'язаність і дружба. У науковій літературі описано п'ять типів відносин між сиблінгамн: суперництво, прив'я­заність, близькість і відвертість, загальні фантазії (які реалізовуються у рольових іграх), реципроктпість (взаємність) і компліментарність сто­сунків.

• На думку Альфреда Адлера (1997), вирішальною детермінантою установок, що визначають стиль життя, є статус сиблііп а - черговість народження у сім'ї. Навіть якщо у дітей одні й ті ж батьки і вони зрос­тають приблизно в однакових умовах, процес виховання у них відбува­тиметься по-різному. Окрім цього, соціальне середовище все більше впливає на розвиток й індивідуальний досвід дитини. Роберг Пломіп (1999) зазначає, що членів сім'ї об'єднує швидше ДНК, аніж загальний досвід сімейної взаємодії.

• Позиція старшого і молодшого у сім'ї, вплив батьківських устано­вок, особливості сприйняття дитиною своєї позиції у сім'ї, різниця у віці (можливостей для виховання значно більше у тому випадку, якщо діти різного віку), намагання знайти свою неповторну ідентичність, пішу в сім'ї також впливатимуть на соціальне становлення дитини. Так, якщо старша дитина у сім'ї старанна і серйозна, молодша може стати непоси­дючою і безпосередньою. Дівчинка, у якої 4 сестер і жодного брата, може відвоювати собі нішу у сімейному житті, прийнявши маскулінну роль.

• Вчені виділяють декілька загальних негативних моментів взаємові­дносин між братами і сестрами: суперництво, ревнощі і заздрість між братами і сесграми (проблема сибліпгів), зменшення ролі старшої ди­тини після народження молодшої, труднощі адаптації до появи другої дитини, недосвідченість, надмірна тривожність та невпевненість батьків у догляді за першою дитиною, що збільшує ймовірність ризику емоцій­них порушень у першої дитини порівняно з другою.

• На думку Альфреда Адлера, поліцію первістко можна вважати при­вабливою до тієї миті, поки він - єдина дитина у сім'ї. Батьки, зазвичай, хвилюються з приводу появи першої дитини і намагаються, щоб усе було „як слід". Первісток отримує безумовну любов і турботу батьків. Народження другої дитини, за Адлером, драматично змінює позицію первістка і його погляди на життя - „як монарха, позбавленого тропу". Із появою другої дитини, продовжує вчений, первінці намагаються відвоювати центральну позицію у сімейній системі. З часом вони усвідом­люють марність своїх намагань: батьки надто зайняті, заклопотані або иі іужі, щоб звертати увагу на їхні інфантильні вимоги. Відтак вони привчають себе до ізоляції" і засвоюють стратегію виживання наодинці, Ні погребуючи прив'язаності або схвалення.

• \ і чи ер Тоумен вважає, що для первістка, якому ще не виповнилося років поява братика чи сестрички - шокуюча звістка. Після 5-ти ііьої о вже є своя ніша поза сім'єю, сформована ідентичність, тому поява іругої дитини (особливо протилежної статі) сприймається менш дра-111 пчпо. Якщо друга дитина тієї ж статі, це може призвести до конку-|« итпих стосунків між ними. Одним із поширених стереотипів поведін-і п і таршої дитини є намагання бути хорошою, щоб батьки продовжу-

• і любити більше, аніж новонародженого. Батьки несвідомо підси-

• ом, цю тенденцію, засвідчуючи старшому, що він більший і розум-

• цій, очікують від нього допомоги. Внаслідок цього старшим дітям

• ч.и ю притаманні:

• • батьківські якості: вони уміють бути вихователями, здатні брати и і ісбе відповідальність (що інколи розвиває тривожність і страх не пі (повідати очікуванням) і грати роль лідера. Цю закономірність А.Вар-і '(101) пов'язує із дією закону про „майорат", згідно з яким увесь . надок переходить до старшого брата. Авантюризм і легковажність іолодших він пов'язує із відсутністю спадку. Мається на увазі, що таке розприділення ролей у сім'ї має історичне підґрунтя;

• позитивні аспекти у ставленні до молодших - допомога, захист і пі і гримка - формують відносини союзництва і зберігаються протя­гом усього життя (Г.Крайг, 2002), до того ж збагачують виховання, особ-іиво емоційне і моральне (М.Швейцар, 2003). У відповідь малюки більш природно сприймають опіку старших братів чи сестер, аніж дорослих. І Ісихічний розвиток молодших під опікою старших відбувається врівно-ішженіше, і виховувати обох легше;

• високий рівень домагань (оскільки батьками висуваються до них високі вимоги), добросовісність і неприйняття критики;

• консервативність, прагнення до влади і схильність до лідерства і \ Лдлер);

• ■ нетерплячість до чужих помилок;

• агресивність й егоїстичність, залежність від думок оточуючих, вимагання гарантій любові й поваги, потреба в увазі;

• дотримання сімейних установок і моральних стандартів (А.Ад-нер, І'.Річардсон, У.Тоумеп). Старші діти першими навчають сімейним традиціям і моралі молодших, оскільки вже ідентифікували себе з бать­ками;

• бажання бути зразком для наслідування молодших у соціально­му аспекті (Крайг): співробітництво, співпереживання, альтруїзм, а та­кож у статеворольовому аспекті. Слід пам'ятати, що кожний виховний засіб стосовно до старшої дитини буде здійснювати опосередкований виховний ефект на молодшу дитину. Суворе зауваження може наляка­ти не тільки старшу дитину, а й молодшу.