Лабораторна робота №5. Дослідження ступеня поляризації лазерного випромінювання

Обладнання: лазер, оптична лава, поляроїд в оправі з лімбом для вимірювання кута повороту, фоторезистор, акумулятор, ключ, реостат, з’єднувальні провідники.

Опис установки і методика виконання роботи

Установку для дослідження ступеня поляризації лазерного випромінювання збирають за схемою, зображеною на рис.4.5.

Рис.4.5. Схема установки для дослідження ступеня поляризації лазерного випромінювання: 1.-лазер; 2 –поляроїд з лімбом; 3-фоторезистор; 4.- електрична схема для вимірювання фотоструму

Поляроїд встановлюють так, щоб інтенсивність випромінювання, що проходить крізь нього, була мінімальною. Записують значення кута , для якого значення інтенсивності лазерного пучка, а значить, і значення фотоструму.

Повертаючи поляроїд в оправі через кожні 5…10^о, записують значення фотоструму, що відповідає інтенсивності лазерного пучка. Такі вимірювання проводять до повного повороту поляроїда на 360^о. За результатами вимірювань будують графік , із якого визначають максимальніі мінімальнізначення фотоструму і відповідні значення кутіві. За допомогою отриманих результатів перевіряємо значення, і визначаємо ступінь поляризації лазерного випромінювання за формулою:

На основі отриманих даних робимо висновок про ступінь поляризації випромінювання лазера.

Завдання

1. За рекомендованою літературою вивчити теорію, ознайомитися з інструкцією і установкою для виконання роботи, підготувати відповіді на контрольні запитання.

2. Дослідити залежність інтенсивності лазерного пучка від кута повороту поляроїда і побудувати графік цієї залежності.

3. Знайти значення кутів повороту поляроїда, при яких фотострум досягає максимального і мінімального значення.

4. Визначити ступінь поляризації лазерного випромінювання, знайти похибки отриманих результатів.

5. Розробити інструкцію для учнів 11-го класу з дослідження ступеня поляризації лазерного випромінювання на факультативних заняттях з фізики чи для елективного спецкурсу в умовах профільного навчання фізики.

Контрольні питання

1. Яку електромагнітну хвилю називають звичайною, а яку – незвичайною? Чим відрізняється показник заломлення середовища для таких хвиль?

2. Які ви знаєте поляризаційні прилади?

3. Чому лазерне випромінювання поляризоване?

4. Як експериментально встановити ступінь поляризації лазерного випромінювання?

Лабораторна робота № 6. Дослідження інтенсивності лазерного випромінювання в дифракційному спектрі

Обладнання: лазер, оптична лава, дифракційна гратка шкільна (2 шт.) і голографічна, легка тринога, кремнієвий фотодіод ФД-К-1, лінійка учнівська, гальванометр М - 117, стрічка вимірювальна.

Короткі теоретичні відомості

Розглядаючи дифракцію на вузьких щілинах, можна прийти до висновку, що при збільшенні числа щілин дифракційні максимуми стають більш вузькими і зростає їхня інтенсивність, оскільки зростає кількість прохідного світла.

На цьому ґрунтується дія дифракційної гратки, що являє собою прозору пластинку, на яку нанесено ряд непрозорих смуг. Прозорі смуги розглядаються як щілини. Із збільшенням числа щілин гратки головні дифракційні максимуми, які визначаються із виразу: , залишаються на місцях, але при цьому стають яскравішими.

Енергія світла в максимумах росте пропорційно квадрату числа щілин. Оскільки результуюча амплітуда А в головних максимумах рівна сумі амплітуд всіх коливань А₁, що сходяться в одну точку від кожної із N щілин гратки, то A=NA₁. Враховуючи, що енергія коливань пропорційна квадрату амплітуди, отримуємо .

Відстань між головними максимумами для певної довжини хвилі залежить від періоду граткиd=a+b; розподіл інтенсивності окремих максимумів визначається співвідношенням між шириною щілини а і періодом решітки d (b-непрозорий проміжок між двома щілинами). Коли d і а матимуть однакові розміри, деякі основні максимуми будуть відсутні (табл.4.2.)

Таблиця 4.2

Співвідношення між d і а	Інтенсивність максимумів, відн.од.
	нульового	першого	другого	третього	четвертого
d=2a	100	40	0	4,5	0
d=3a	100	67,5	17	0	4,2

Виготовлення якісних дифракційних ґраток є досить складним завданням. Для цього установка монтується на глибоко уритому в землю масивному фундаменті, а в приміщенні підтримується постійна з точністю до 0,01 К температура. Виготовлення однієї ґратки триває до 7 діб за умов, що час нанесення одного штриха становить 3 с.

Незважаючи на високу досконалість промислового виготовлення ґраток методом нанесення непрозорих штрихів, у них дуже часто спостерігаються дефекти, які викликають зміни в розподілі інтенсивності головних максимумів і навіть до виникнення додаткових максимумів, що призводить до помилок при аналізі спектрів.

Нині розроблена нова технологія виготовлення ґраток, яка заснована на створені періодичного розподілу результату інтерференції лазерного випромінювання на світлочутливому фотоматеріалі. Такі ґратки є голографічними, мають високу якість; виготовляються вони для видимої та ультрафіолетової ділянок спектра до 6000 штрихів на I мм і розмірами порядку 600х400 мм. Голографічним граткам не властиві дефекти, пов'язані з періодичними і випадковими помилками при нанесенні штрихів: вони не мають додаткових максимумів, майже не дають розсіяного світла, що дуже важливо для багатьох наукових досліджень.

Умова утворення максимумів у випадку голографічних, тобто синусоїдальних ґраток має вигляд на відміну від умови, що характеризує звичайні дифракційні ґратки, тобто дифракція на синусоїдальних ґратках приводить до утворення максимуму тільки першого порядку (k=1) на відміну від звичайних, релеєвських ґраток, що дають крім нульового максимуму і максимуми 1, 2 та вищих порядків.

При наявності у фізичному кабінеті газового лазера можливо самостійне виготовлення синусоїдальних дифракційних ґраток розмірами 24х36 мм і більше з порядком 50, 100, 200, 300 ліній на I мм за рекомендаціями [10, 12].

Дослідження характеру розподілу світлової енергії в дифракційному спектрі дозволяє встановити відмінність голографічних від звичайних релеєвських ґраток, що виготовляються для навчальних цілей і використовуються у кабінетах фізики різних навчальних закладів.